Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №760/21993/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21993/26

Провадження №1-кп/760/3568/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026100090001531 від 02.07.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, без реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 19.06.2026, у ранковий час доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 06:45 години, перебуваючи поряд з будинком №10 по просп. Відрадному в м. Києві, неподалік від магазину «АТБ», звернув увагу, що на асфальті знаходиться банківська картка «ПриватБанку» темно-синього кольору, що належить ОСОБА_5 , яка була загублена її внучкою ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 вирішив підняти її.

Далі, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету особистої наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна останній, підійшов до вказаної банківської картки, підняв її з асфальту. Оглянувши її вміст, він виявив що це банківська картка банку АТКБ «Приватбанк», номер рахунку якої НОМЕР_1 , яка являється офіційним документом, видана на ім`я ОСОБА_5 , якою ОСОБА_4 вирішив незаконно заволодіти, з метою її подальшого використання, тобто матеріального збагачення за рахунок грошових активів на банківських рахунках, шляхом викрадення грошових коштів, які належать потерпілій ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів з метою подальшого зняття грошових коштів та проведення банківських операцій із картковими рахунками, ОСОБА_4 , привласнив банківську картку АТКБ «Приватбанк», номер рахунку якої НОМЕР_1 , яка являється офіційним документом, видана на ім`я ОСОБА_5 та, утримуючи її при собі, із місця вчинення кримінального правопорушення зник з метою її подальшого використання, тобто збагачення за рахунок грошових активів на банківських рахунках, шляхом викрадення грошових коштів, які належать потерпілій ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_4 , 19.06.2026, після привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, а саме банківською карткою банку АТКБ «Приватбанк», номер рахунку якої НОМЕР_1 , яка являється офіційним документом, видана на ім`я ОСОБА_5 , що мало місце у ранковий час доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 06:45 годин, за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 10, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету особистої наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, вирішив незаконно її в подальшому використовувати, задля збагачення за рахунок грошових активів на банківських рахунках, шляхом викрадення грошових коштів, які належать потерпілій ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів з метою подальшого зняття грошових коштів та проведення банківських операцій із картковими рахунками, з метою збагачення за рахунок грошових активів на банківських рахунках, шляхом викрадення грошових коштів, які належать потерпілій ОСОБА_5 , 19.06.2026 року приблизно об 06:45 годині у ОСОБА_4 з корисливих мотивів виник умисел направлений на таємне викрадення грошових коштів з незаконно привласненої банківської картки «Приватбанку» особистий рахунок НОМЕР_1 яка належить ОСОБА_5 .

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за рахунок інших осіб, ОСОБА_4 зайшов до приміщення магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 10, використовуючи раніше привласнену картку АТКБ «Приватбанк» особистий рахунок якої НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , здійснив дві транзакції з купівлі товарів на загальну суму 58 грн. 80 коп.

В подальшому ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення майна, що належить ОСОБА_5 , переконавшись, що картка не заблокована та при допомозі її можна проводити банківські транзакції, передбачаючи можливість настання наслідків, утримуючи при собі привласнену банківську картку, що належить ОСОБА_5 здійснив оплату товарів у наступних магазинах:

- 19.06.2026, приблизно о 07:48 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «SHOP ATB PR 855», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 310 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 08:03 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «SHOP ATB PR 855», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 315 грн. 20 коп.;

- 19.06.2026 в період часу з 08:14 до 08:30 години перебуваючи у приміщенні магазину «Shynok», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 16/50 здійснив шість транзакцій з купівлі товарів на загальну суму 1615 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026 приблизно о 08:47 годині перебуваючи у приміщенні магазина «box express market», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, 89/16 здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 425 грн. 88 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 08:56 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «FOP ОСОБА_9», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 210 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 09:07 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «29V», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1 здійснив три транзакції з купівлі товарів на загальну суму 875 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 09:40 години, перебуваючи у приміщенні магазину «FOP ОСОБА_8», здійснив чотири транзакції з купівлі товарів на загальну суму 1184 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 09:50 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «SvitSmaku», що за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34 здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 440 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 09:55 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «VOLYNKA», здійснив три транзакції з купівлі товарів на загальну суму 1305 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 10:04 годині, перебуваючи у приміщенні магазину «SOLODOSHCHI», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 400 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 10:13 години, перебуваючи у приміщенні магазину «FOP ОСОБА_8», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 142 грн. 00 коп.;

- 19.06.2026, приблизно о 12:29 години, перебуваючи у приміщенні магазину «AROMA KAVA», здійснив одну транзакцію з купівлі товарів на суму 106 грн. 00 коп.;

А всього ОСОБА_4 , таємно викрав грошові кошти ОСОБА_5 , використовуючи банківську картку банку АТКБ «Приватбанку» особистий рахунок якої НОМЕР_1 на загальну суму 7 386 грн. 88 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 19.06.2026 у ранковий час на проспекті Відрадному в м. Києві знайшов на асфальті банківську картку «ПриватБанку», яка належала іншій особі. Усвідомлюючи, що картка йому не належить, він вирішив залишити її собі та використати для здійснення покупок. У подальшому цього ж дня за допомогою вказаної банківської картки здійснював оплату товарів у різних магазинах, внаслідок чого з рахунку потерпілої були списані грошові кошти на загальну суму 7 386 грн. 88 коп. Щиро розкаюється у вчиненому, визнає завдану потерпілій майнову шкоду, не заперечує обставин, викладених в обвинувальному акті, та просив суд врахувати його щире каяття під час призначення покарання.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, розглядаючи провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, лише в межах пред`явленого обвинувачення, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , та дослідженням документів, які характеризують його особу.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема зібраними у справі доказами, які учасниками процесу визнані обґрунтованими, не оспорюються та не заперечуються.

Судом роз`яснено обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду, що відповідно до вимог ст. 349 КПК України у разі визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, то у такому випадку учасники судового розгляду будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_4 у привласненні офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, доведена.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, судом визнається щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відноситься до категорії проступку та тяжкого правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває під наркологічним диспансеро-динамічним наглядом та наглядом лікаря-психіатра, відсутність обставин, що обтяжують покарання. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у межах санкцій вчинених кримінальних правопорушень у виді обмеження волі та позбавлення волі, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №43759/10 та 43771/12», зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

З огляду на викладене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, остаточно визначивши покарання в порядку ч.1 ст.70 КК України з урахуванням положень ст.72 КК України, яка передбачає правила складання покарань. При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експерта відсутні.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 185, 357 КК України, ст.ст. 349, 368, 370, 374, 392, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за:

ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з`являтись для реєстрації в орган з питань пробації.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: DVD-диск з відеозаписом з приміщення магазину «АТБ», що за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 18, залишити в матеріалах кримінального провадження;

DVD-диск з відеозаписом з приміщення магазину, що за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34 та вул. Волинська 34/1 , залишити в матеріалах кримінального провадження;

DVD-диск з відеозаписом з приміщення магазину «АТБ», що за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 10, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1