Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №757/9610/26-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/9610/26-а

2-а-134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Вовк С.В.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Солода І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, закрити справу за відсутністю події та доказів адміністративного правопорушення, закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.02.2026 у застосунку Резерв+ виявив записи "Не забудьте сплатити штраф зі знижкою 50% до 22.02.2026" та, а у розділі "Штрафи онлайн" відмітку "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК" та "Очікує оплати", а в розширених даних з реєстру, сформованих в застосунку Резерв+ 10.02.2026 на 5 сторінці (розділ "Правопорушення") в графі "№ справи" запис "F2961123", в графі "Категорія справи" запис "Адміністративні справи", в графі "Дата порушення справи:" запис "28.08.2025", в графі "Статті справи" запис "Ст. 210 КУпАП", а в графі "Дата завершення справи:" відмітку "-".

Вказує, що не вчиняв жодних дій/бездіяльності, зміст яких би мав ознаки складу адміністративних порушень пов`язаних з порушенням військового обліку, жодні повістки, виклики, повідомлення, довідки, протоколи, постанови тощо не отримував, про їх надходження, будь-які дату, час і місце відповідного виклику позивач не повідомлявся, що вказує на відсутність у останнього як об`єктивної так і суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, ст. 210-1 КУпАП. Зазначає, що за відсутності провадження в справі про адміністративне правопорушення, складеного протоколу про адміністративне правопорушення, винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, події і складу адміністративного правопорушення, а, тим паче, після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, наявність в Реєстрі та ВОД в електронній формі інформації про порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідачем є протиправною. Вважає, що встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення здійснюється виключно за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом винесення постанови по справі (ст. 283 КУпАП), а відповідачем мала бути винесена така постанова щодо позивача до 28.08.2025, тобто до моменту оголошення у розшук.

Оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення до суду не надав, зазначив що така йому не вручалася.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого надав копію оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення R330758 від 02.02.2026, зазначив, що оскаржувану постанову винесено за результатом отримання заяви позивача, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

За змістом постанови R330758 від 02.02.2026 відповідач встановив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив порушення правил військового обліку. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Солод І.В., вимоги визначені у позовній заяві підтримали, просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши надані сторонами справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у відповідача, має особистий номер в реєстрі Оберіг (Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів), неодноразово оновлював військово-облікові дані, військово-облікові документи в електронній формі та розширені данні з реєстру Оберіг, до кримінальної відповідальності не притягався.

У військово-обліковому документі в електронній формі від 10.02.2026 у застосунку Резерв+ містяться записи "Не забудьте сплатити штраф зі знижкою 50% до 22.02.2026" та, а у розділі "Штрафи онлайн" відмітку "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК" та "Очікує оплати", а в розширених даних з реєстру, сформованих в застосунку Резерв+ 10.02.2026 на 5 сторінці (розділ "Правопорушення") в графі "№ справи" запис "F2961123", в графі "Категорія справи" запис "Адміністративні справи", в графі "Дата порушення справи:" запис "28.08.2025", в графі "Статті справи" запис "Ст. 210 КУпАП", а в графі "Дата завершення справи:" відмітку "-".

За змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення R330758 від 02.02.2026 міститься вказівка на підставу її винесення - зміст Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зміст заяви ОСОБА_1 .

Докази поширення на позивача норм та вимог п. 2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", на який посилається відповідач , матеріали справи не містять.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 2 Порядку №1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1487, з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Національна поліція у відповідності до пункту 56 Порядку №1487 за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) ТЦК та СП, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також їх оповіщення; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; письмово повідомляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям про осіб, які не виконали наказ (розпорядження) керівника зазначених органів, підприємств, установ та організацій та не прибули за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до вказаного Порядку, містять встановлені обов`язки громадян, пов`язані з військовим обліком. Зокрема, вказаними правилами визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад (підпункт 1 пункту 1); особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік (підпункт 7 пункту 1); у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів) (підпункт 10-1 пункту 1).

Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період є значно ширшим за вказані правила й включає в себе різноманітні закони та підзаконні акти, що визначають права та обов`язки усіх учасників правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки доказів порушення конкретної норми законодавства позивачем з боку відповідача не надано, визначальною є інформація, що міститься у державних реєстрах та базах даних, матеріалах справи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з положеннями статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення); відомості про внутрішньо переміщену особу.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях (статті 8 Закону №1951-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, у електронному військово-обліковому документі позивача у застосунку Резерв+, міститься графа "штрафи", що містить пропозицію сплати штрафу, не заперечується відповідачем.

При цьому, у розширених даних з реєстру від 10.02.2026 щодо позивача містяться записи про адміністративні справи №F2961123, суть якого "Ст. 210 КУпАП", а в графі "Дата порушення справи" запис "28.08.2025". Однак, вказані матеріали справи не містять конкретні час та місце вчинення адміністративного правопорушення позивачем, дату завершення справи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що дата адміністративного правопорушення, у зв`язку з вчиненням якого відповідач здійснює розшук відповідача, передує даті початку розшуку позивача, а саме 28.08.2025, що наведено в матеріалах справи, в той час як датою винесення оскаржуваної постанови є 02.02.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, за п. 7 вказаної норми, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За змістом ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення оскаржуваної постанови R330758 від 02.02.2026 та звернення позивача із позовом до суду зазначений тримісячний строк сплив повністю. Відтак, справа про адміністративне правопорушення щодо позивача, в межах якої здійснюється розшук відповідачем підлягає закриттю.

Крім того, зі змісту військово-облікового документа в електронній формі від 10.02.2026 та інших матеріалів справи вбачається відсутність відомостей про дату винесення постанови ВЛК, що не дозволяє суду встановити можливість поширення на позивача норм, визначених п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", що полягає у обов`язку саме громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Норма ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містить встановлені загальні обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких є обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Позивач стверджує, що не є обмежено придатними до військової служби, а виклики й повістки на його адресу не надходили, про надходження на його адресу таких не знав й не міг знати, оскільки не отримував від поштового відділення жодних повідомлень ні смс повідомлення, ні на електронну пошту, хоча всі засоби зв`язку позивача працівникам відповідача відомі, адже він систематично оновлював їх й позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі абзацу другого ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, надання якої є неможливим за умови порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Разом з цим, позивачем чітко зазначено свої пояснення і зауваження, що з правопорушенням він не погоджується, своєї вини не визнає, а подання безальтернативної за змістом заяви про визнання вини через застосунок Резерв+ обумовлено виключно єдиною метою - отримання для подальшого оскарження в судовому порядку постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів та пояснень на спростування зазначених тверджень позивача.

За обставин не визнання вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення саме на орган який порушує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладається обов`язок довести факт належним чином сповіщення такої особи об`єктом поштового зв`язку про надходження повістки ТЦК та СП.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручається особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового в`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового в`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою» і повертає такий лист відправнику.

Оскільки доказів такого повідомлення матеріали справи не містять, позивач не був належним чином повідомлений про необхідність проходження ВЛК.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належні докази щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому суд доходить висновку про протиправність дій відповідача.

Відтак, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETSN005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі №160/6902/19, для наявності предмета адміністративного позову необхідним є існування рішення суб`єкта владних повноважень, яке має зовнішній характер, індивідуалізує особу, до якої воно застосоване та породжує юридичні наслідки для цієї особи.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ротару проти Румунії (Rotaru v. Romania, 2000), лише наявність запису в державних реєстрах не є достатнім втручанням у права особи, якщо він не оформлений згідно із законом і не спричиняє прямих юридичних наслідків. Подібну позицію висловлено і в рішенні ЄСПЛ у справі М.М. проти Великої Британії (M.M. v. The United Kingdom, 2012).

У даному випадку, позивач оскаржує акт й просить скасувати постанову, про наявність якої він дізнався виключно зі змісту інших матеріалів справи.

Водночас, за змістом позовних вимог позивач окремо просить суд закрити справу про адміністративне правопорушення, що перебуває у провадженні відповідача за відсутністю події та доказів адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Суд акцентує увагу, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом поняттями.

З вищевикладеного слідує, що у військово-обліковому документі, що сформований через застосунок Резерв+, відомості про порушення призовником, військовозобов`язаним і резервістом правил військового обліку, можуть відображатися лише в тому випадку, коли до Реєстру стосовно відповідної особи введено дані про її притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, а саме: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення, події і складу адміністративного правопорушення, яке передбачено ст.210 або 210-1 КУпАП, тобто порушення правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП керівник відповідача був зобов`язаний провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, направлених на розміщення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення позивачем законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Суд вважає, що з метою відновлення законності, належить закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено судові витрати на правничу допомогу адвоката згідно з договором про надання правничої допомоги від 15.12.2025 та пунктів 5-9, 12 додаткової угоди № 1 від 15.12.2025 у розмірі 50 000,00 грн.

В свою чергу, від відповідача обґрунтованих заперечень щодо підстав стягнення та розміру зазначених судових витрат до суду не надано.

Зменшення таких витрат можливе виключно на підставі клопотання зацікавленої сторони, обґрунтованого недотриманням вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, наприклад, у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір, а також витрати на правничу допомогу адвоката, заявлені позивачем в повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2,8,9,72-77,78,139,205,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення R330758 від 02.02.2026 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення F2961123 від 28.08.2025 відносно ОСОБА_1 , що перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити.

Стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань цього органу на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000, 00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Вовк