Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №756/10998/26 — Оболонський районний суд міста Києва

26.08.2026 Справа № 756/10998/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10998/26

3/756/3202/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

12.04.2026 о 23:20 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки SKODA OCTAVIA A7 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Героїв Дніпра, 41а у місті Києві, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, що призвело до наїзду на припаркований транспортний засіб марки FORD TRANSIT (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689251 «12.04.2026 о 23:20 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки SKODA OCTAVIA A7 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Героїв Дніпра, 41в у місті Києві у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено за допомогою приладу Drager ALCOTEST 6820 ARHК-0515, тест №4621, результат тесту 1,49 ‰, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».

У судовому засіданні ОСОБА_2 , підтримавши подані ним клопотання, посилаючись на порушення, допущенні працівниками поліції під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно нього, просив закрити провадження у справі за ст. 124 КУпАП на підставі ст. 38 цього Кодексу, та за ст. 130 КУпАП та підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбачених статтями 283, 284 цього Кодексу. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, серед іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,...а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

При цьому необхідно враховувати, що у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), тобто обов`язковий процесуальний документ, який займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 про необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

У рішеннях по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Згідно підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил дорожнього передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі — Інструкція №1395), якою визначається процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі — поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції, встановлено, що процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі — Порядок №1103).

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі — Інструкція №1452/735).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 розділу І Інструкції №1452/735).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 3 Порядку №1103 та пунктом 6 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), що кореспондується з положеннями ст. 266 КУпАП.

Пунктами 10, 11 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі — акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. Вказані положення Інструкції №1452/735 кореспондуються з вимогами Інструкції №1395.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1103 підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (п. 7 розділу І Інструкції №1452/735, п. 6 Порядку №1103, ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1395 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкцій №1452/735, №1395 та Порядку №1103 — підстави та правила проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення такого огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій, тобто визначено чіткий алгоритм дій працівника поліції в разі, якщо в нього є підстави вважати, що водій перебуває в стані сп`яніння. Зокрема, він повинен запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та отримати від нього згоду з результатами такого огляду, оскільки в разі незгоди з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу — поліцейський, який проводив огляд на місці зупинки зобов`язаний запропонувати пройти огляд в закладі охорони здоров`я та забезпечити проведення огляду, форма направлення на огляд визначена законом.

Водночас, відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції №1452/735 у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 встановлено, що якщо водій — учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Таким чином, вищевказаними положеннями КУпАП, Інструкція №1452/735, Інструкції №1395, Порядку №1103 під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає доведенню: — факт керування особою транспортним засобом; — наявність ознак сп`яніння; — пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу; — проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; — отримання згоди водія транспортного засобу з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; — направлення поліцейським водія транспортного засобу для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я в разі відмови водія транспортного засобу від огляду на місці зупинки транспортного засобу та/або висловлення водієм незгоди з результатами огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу; — факт відмови водія від слідування з поліцейським до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження зазначеного огляду; — у разі дорожньо-транспортної пригоди відсутність травмованих, а також відсутність підтвердження того, що водій учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (далі — Інструкція №1206) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкція №1206 визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 4 Порядку №1103, п. 4 розділу Х Інструкції №1395 огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів — у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення як серії ЕПР1 №689251, так і серії ЕПР1 №689240 вбачається, що технічні засоби відеозапису (п. 10 протоколів) відсутні. Водночас, відповідно до п. 11 вказаних протоколів, до протоколу додаються матеріали ЄО №19847 від 12.04.2026 та матеріали ЄО №19862 від 13.04.2026.

Відповідно до рапорту поліцейського в2 р3 б2 п1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП капрала поліції Є.Данілова від 13.04.2026, що міститься в долучених матеріалах ЄО №19874, подія фіксувалась на камеру №473821 та №470797.

Судом безпосередньо досліджено вказані відеозаписи, з яких вбачається, що технічні прилади розміщені на поліцейських, які були присутні на місці події. Відеозаписами зафіксовано, як на певній відстані інший поліцейський проводить огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу. Однак, із вказаного відеозапису неможливо встановити, чи дотримано поліцейським після проведення такого огляду вищевказаних положень КУпАП, Інструкцій №1452/735 та №1395, а також Порядку №1103 в частині отримання згоди водія ОСОБА_2 з результатами проведеного огляду, враховуючи пояснення в судовому засіданні ОСОБА_2 про те, що через травми, отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, він не пам`ятає як моменту приїзду працівників поліції, так самої процедури проведення огляду та діалогу, що відбувався між ним та патрульним поліцейським.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших відеозаписів, так само не містять і відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського, котрий проводив огляд водія ОСОБА_2 на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011, на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справах «Швидка проти України» від 30.10.2014, «Лучанінова проти України» від 06.06.2011, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ при розгляді скарг проти України, при розгляді справи за ст. 130 КУпАП має місце застосовність кримінального аспекту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Бантиш та інші проти України» від 06.10.2022, «Глущенко та Пустовий проти України» від 02.03.2023, «Фігурка проти України» від 16.11.2023, «Гайдашевський проти України» від 26.02.2025).

Суд враховує, що відповідно до пунктів 29, 33-34 рішення ЄСПЛ у справі «Гайдашевський проти України» від 26.02.2025 суд за власною ініціативою не може відшуковувати ключові докази, які зашкодять позиції обвинуваченого, і використовувати їх у своїй постанові для спростування наведених стороною захисту аргументів, оскільки відсутність сторони обвинувачення в усному засіданні унеможливлює за клопотанням іншого учасника адміністративного провадження проведення перевірки чи збирання доказів судом. Відшукання таких доказів судом за власною ініціативою та подальше визнання особи винним на підставі отриманих у такий спосіб доказів, створить враження плутанини суду між ролями прокурора та судді, та дасть підстави для законних сумнівів щодо безсторонності суду за результатами об`єктивної перевірки.

За встановлених судом обставин щодо відсутності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення як відеозапису з нагрудної бодікамери уповноваженої особи, якою проведено огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 , на якому зафіксовано саму процедуру огляду та розмову ними, так і посилання на такий відеозапис загалом, свідчить про відмінність від ситуації в згаданому рішенні ЄСПЛ у справі «Фігурка проти України» від 16.11.2023, оскільки у цій справі національний суд лише розглянув докази, підготовлені уповноваженим органом Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, які надійшли до суду, не містять підтвердження того, що уповноваженою особою на складання матеріалів про адміністративне правопорушення дотримано положень КУпАП, Інструкцій №1452/735 та №1395, а також Порядку №1103 в частині отримання згоди водія ОСОБА_2 з результатами проведеного огляду, адже матеріали справи, окрім викладених вище обставин фіксації процедури проведення огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не містять також акту огляду, передбаченого пунктами 10, 11 розділу ІІ Інструкції №1452/735 та підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №1395, а містять лише роздруківку результату тесту за допомогою Drager Mobile Printer ARНН-0763, який до того ж не містить підпису особи, яку тестують, тобто підпису водія ОСОБА_2 .

Також суд звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи відеозаписи з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських №473821 та №470797 свідчать про те, що на момент складання матеріалів про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 має травми, тяжкість яких матеріали справи не містять та відповідно до наявних у справі про адміністративне правопорушення навіть не встановлювались.

При цьому, згідно пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні, внаслідок травм він мав затьмарену свідомість, що підтверджується відеозаписами, з яких вбачається, що водій знаходиться у кареті швидкої медичної допомоги, а також підтверджується й рапортом поліцейського в2 р3 б2 п1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП капрала поліції Є.Данілова від 13.04.2026, а також рапортами уповноваженої особи Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 12.04.2026 №19847, від 13.04.2026 №19862, відповідно до яких водій ОСОБА_2 був у крові, після події дорожньо-транспортної пригоди останнього було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги до КНП «КМКЛШМД» з попереднім діагнозом: забій головного мозку, забійна рана скроневої та лобної ділянки голови з правої сторони, підозра на закриту черепно-мозкову травму.

Доказів протилежного матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Вказані обставини свідчать про те, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції мало передувати виконання останнім вимог пункту 8 розділу І та пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №1452/735, а саме отримання результатів дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений, чого здійснено не було.

Частина 5 статті 266 КУпАП імперативно встановлює, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, що кореспондується з вимогами Інструкції №1452/735.

З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що зазначені дії працівника патрульної поліції не грунтуються на вимогах Закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, за встановлених обставин, що свідчать про невідповідність дій поліцейських вимогам нормативно-правових актів, що регулюють процедуру проходження огляду водіями на стан сп`яніння, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи в інкримінованому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що внаслідок відсутності належної фіксації процедури проведення огляду водія ОСОБА_2 на стан сп`яніння, недотримання працівниками поліції положень КУпАП, Інструкцій №1452/735 та №1395, а також Порядку №1103 при проведенні такого огляду, наявні підстави, передбачені п. 1 ст. 247 КУпАП, а тому провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Водночас, дослідивши відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №689240, протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.04.2026, у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії останнього за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», та не приймає доводи останнього про те, що, на його думку, зіткнення сталося через те, що водій марки FORD TRANSIT (д.н.з. НОМЕР_4 ) допустив порушення ПДР, а саме здійснив паркування автомобіля з порушення вимог цих Правил, оскільки розгляд справи здійснюється судом у межах інкримінованого правопорушення, внаслідок чого суд не має повноважень щодо прийняття рішення про наявність та/або відсутність у діях водія марки FORD TRANSIT (д.н.з. НОМЕР_4 ) складу адміністративного правопорушення, оскільки таке відноситься до компетенції осіб, уповноважених на розгляд справ такої категорії. До того ж, вказані обставини, в разі їх наявності, не звільняли водія ОСОБА_2 від виконання вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — три місяці з дня його виявлення.

Згідно п. 7 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням строків на момент розгляду справи, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, 12.04.2026 ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто строк накладення адміністративного стягнення 3 місяці закінчився, а тому розпочате провадження у цій справі підлягає закриттю.

Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 38, 124, 130, 221, 247, 266, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя, —

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.06.2026 серії ЕПР1 №689251 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.

Суддя А.В. Касьян