Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №754/12146/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/11909/26

Справа №754/12146/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 7 620,80 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

21.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" (надалі - Позивач, ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС"), адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, сформував та направив до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву від 21.06.2026 (зареєстрована 06.07.2026) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 278706 від 13.03.2025 у розмірі 7620,80 грн (основний борг - 4000,00 грн, відсотки - 2620,80 грн, комісія - 1000,00 грн), а також про відшкодування судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 13.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙ ІНВЕСТ" (Первісний кредитор) та Відповідачкою в електронній формі було укладено Кредитний договір № 278706, за умовами якого Відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою 262,8 % річних (0,72 % на добу). 19.12.2025 право вимоги за вказаним договором перейшло до Позивача на підставі Договору факторингу № 19122025/1. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість у сумі 7 620,80 грн. Також Позивач просить стягнути з Відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

14.08.2026 Відповідачка через підсистему "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково. Відповідачка погодилася з заборгованістю за тілом кредиту, однак зазначила, що вона здійснила часткове погашення кредиту на загальну суму 2 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.04.2025 на суму 1 500,00 грн та від 10.04.2025 на суму 500,00 грн. З огляду на це Відповідачка вказала, що залишок заборгованості за тілом кредиту становить 2 000,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення відсотків та комісії за обслуговування кредиту Відповідачка не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Крім того, Відповідачка подала клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність та незначну складність справи.

17.08.2026 представник Позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти аргументів Відповідачки, зазначивши, що нарахування відсотків та комісії відбулося у сувій відповідності до умов укладеного договору та норм Закону України "Про споживче кредитування", а витрати на правничу допомогу є повністю підтвердженими та обґрунтованими.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Суд встановив, що 13.03.2025 між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та Відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 278706 в електронній формі за допомогою одноразового електронного ідентифікатора KL9340, за яким Первісний кредитор надав Відповідачці фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів (до 10.06.2025) зі сплатою відсотків.

Відповідно до п.1.3 за цим Договором, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши 13.03.2025 кошти у сумі 4 000,00 грн на картковий рахунок Відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "ПрофітГід" б/н від 13.03.2025 та довідкою про ідентифікацію б/н від 13.03.2025.

19.12.2025 між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС" було укладено Договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого та Реєстру боржників право вимоги за Кредитним договором № 278706 від 13.03.2025 перейшло до Позивача.

У відзиві на позовну заяву від 14.08.2026 Відповідачка підтвердила та визнала факт укладення Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025 в електронній формі, факт отримання кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн, а також визнала позовні вимоги у частині основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 4 000,00 грн, зауваживши про необхідність урахування здійсненого нею часткового погашення на суму 2 000,00 грн. При цьому Відповідачка у відзиві не висловила жодних заперечень щодо правомірності укладення Договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 та переходу права вимоги до ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС", а також не оспорювала статус Позивача як нового кредитора у спірних правовідносинах.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).

З огляду на відсутність у суду сумнівів щодо добровільності визнання Відповідачкою фактів укладення Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025 та отримання коштів у розмірі 4 000,00 грн, а також ураховуючи відсутність заперечень щодо відступлення права вимоги за Договором факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 та підтвердження вказаних обставин письмовими доказами у справі, суд вважає зазначені обставини встановленими, доведеними та такими, що не підлягають додатковому доказуванню.

Суд встановив, що Відповідачка здійснила часткову сплату коштів за кредитним договором, що підтверджується доданими до відзиву платіжною інструкцією № 8374-4489-1594-4452 від 02.04.2025 на суму 1 500,00 грн та платіжною інструкцією № 8375-2322-0903-1168 від 10.04.2025 на суму 500,00 грн (отримувач: ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" рахунок отримувача: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк", призначення платежу: "сплата за ...оплата по договору 278706").

Водночас Позивач, наполягаючи у відповіді на відзив від 17.08.2026 на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не висловив жодних заперечень, зауважень чи спростувань щодо дійсності вказаних платіжних інструкцій або фактичного надходження зазначених коштів на користь Первісного кредитора. Отже, ураховуючи те, що поданий Позивачем розрахунок заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4 000,00 грн складений без урахування фактично проведених Відповідачкою платежів, а Позивач не спростував факт їх зарахування, обставини здійснення Відповідачкою часткового погашення заборгованості в сумі 2 000,00 грн вважаються доведеними та неспростованими Позивачем.

Суд встановив, що у пункті 3.4 Кредитного договору сторони встановили, що при надходженні коштів для виконання зобов`язань вони направляються на погашення заборгованості у такій послідовності: 1) у першу чергу сплачується комісія; 2) у другу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу здійснюється повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості за договором грошові кошти направляються у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується пеня за прострочення; 2) у другу чергу сплачується комісія; 3) у третю чергу оплачуються відсотки за користування кредитом; 4) у четверту чергу повертається сума кредиту.

Такий порядок суперечить черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, що врегульована імперативною нормою статті 19 Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про споживче кредитування" у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Отже, умови пункту 3.4 Кредитного договору, які встановлюють черговість погашення заборгованості шляхом першочергового зарахування комісії та пені перед сплатою основної суми кредиту та відсотків, прямо суперечать частині першій статті 19 Закону України "Про споживче кредитування" та погіршують становище споживача.

З огляду на це положення пункту 3.4 Кредитного договору є нікчемними в силу закону (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"), а зарахування проведених Відповідачкою платежів підлягає здійсненню виключно за черговістю, встановленою частиною першою статті 19 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд здійснив перерахунок заборгованості за Кредитним договором з урахуванням наданих Відповідачкою доказів часткової сплати та законодавчо визначеного порядку погашення вимог.

За розрахунком Суду за період з 13.03.2025 по 02.04.2025 (21 день) на суму кредиту 4 000,00 грн під 262,800 % річних (0,72 % на добу) нараховано відсотки у розмірі 604,80 грн (4 000,00 грн х 0,72 % х 21 день = 604,80 грн). 02.04.2025 Відповідачка сплатила 1 500,00 грн, з яких 604,80 грн зараховано в рахунок погашення відсотків, а 895,20 грн зараховано в рахунок погашення основного боргу (1 500,00 грн - 604,80 грн = 895,20 грн). Залишок основного боргу станом на 02.04.2025 становив 3 104,80 грн (4 000,00 грн - 895,20 грн = 3 104,80 грн).

За період з 03.04.2025 по 10.04.2025 (8 днів) на залишок основного боргу 3 104,80 грн нараховано відсотки у розмірі 178,84 грн (3 104,80 грн х 0,72 % х 8 днів = 178,84 грн). 10.04.2025 Відповідачка сплатила 500,00 грн, з яких 178,84 грн зараховано в рахунок погашення відсотків, а 321,16 грн зараховано в рахунок погашення основного боргу (500,00 грн - 178,84 грн = 321,16 грн). Залишок основного боргу - 2 783,64 грн (3 104,80 грн - 321,16 грн = 2 783,64 грн).

За період з 11.04.2025 по 10.06.2025 (61 день) на залишок основного боргу 2 783,64 грн нараховано відсотки у розмірі 1 222,57 грн (2 783,64 грн х 0,72 % х 61 день = 1 222,57 грн).

Отже, ураховуючи виконані Відповідачкою платежі, підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 2 783,64 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 1 222,57 грн, а всього 4 006,21 грн (2 783,64 грн + 1 222,57 грн = 4 006,21 грн).

Позивач просив стягнути 4 000,00 грн заборгованості за сумою кредиту та 2 620,80 грн заборгованості за відсотками, без урахування здійснених Відповідачкою платежів та їх розподілу за статтею 19 Закону України "Про споживче кредитування". З огляду на це позовні вимоги в частині стягнення суми кредиту підлягають задоволенню частково в розмірі 2 783,64 грн (у стягненні 1 216,36 грн слід відмовити), а в частині стягнення відсотків підлягають задоволенню частково в розмірі 1 222,57 грн (у стягненні 1 398,23 грн слід відмовити).

Загальний розмір заборгованості за сумою кредиту та відсотками, що підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача, становить 4 006,21 грн (2 783,64 грн + 1 222,57 грн = 4 006,21 грн), а у задоволенні решти позовних вимог у цій частині на загальну суму 2 614,59 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за послугами з надання, обслуговування і повернення кредиту (комісію) у розмірі 1 000,00 грн на підставі пункту 1.4 Кредитного договору, який встановлює, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною .

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку/фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 41 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Водночас Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21), постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21)). Крім того, підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальниці та за які кредитодавець встановив комісію за розрахунково-касове обслуговування, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (пункти 52, 53 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Пунктом 1.4 Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, його обслуговування та повернення без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем та без зазначення конкретного переліку додаткових або супутніх послуг, які надаються позичальниці та за які встановлена відповідна комісія.

З огляду на те, що Позивач та Первісний кредитор не зазначили та не надали доказів наявності переліку конкретних додаткових та супутніх послуг, які кредитодавець зобов`язується виконувати для позичальниці у межах пункту 1.4 Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025, та погодження їх зі споживачкою при укладенні договору вартості кожної послуги, положення даного пункту щодо обов`язку Відповідачки сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Отже, ураховуючи нікчемність пункту 1.4 Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025, підстави для задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 1 000,00 грн відсутні, внаслідок чого у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за платіжною інструкцією № 767 від 20.04.2026.

Позовні вимоги задоволено частково на суму 4 620,80 грн із заявлених 7 620,80 грн, що становить 60,63 % від ціни позову (4 620,80 грн / 7 620,80 грн х 100 %).

Отже, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 614,32 грн (2 662,40 грн х 60,63 %).

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн Суд зазначає таке.

09.04.2026 між Позивачем та Адвокатським бюро "ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ" було укладено Договір про надання правової допомоги. На виконання умов цього Договору 17.08.2026 між Позивачем та Адвокатом Пархомчуком С.В. підписано Акт про отримання правової допомоги у справі № 754/12146/26 на загальну суму 15 500,00 грн та виставлено Рахунок № 17.08.2026-97 від 17.08.2026, який сплачено Позивачем за платіжною інструкцією № 5102 від 17.08.2026.

Згідно з деталізованим переліком наданих послуг та розрахунком обсягу робіт, зафіксованим у пункті 2 Акта про отримання правової допомоги від 17.08.2026, до складу виконаних адвокатом послуг увійшли:

1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" та Відповідачкою в рамках Кредитного договору № 278706 від 13.03.2025 (тривалість 0,5 години за ціною 3 000,00 грн за годину відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026) на суму 1 500,00 грн;

2) складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів та додатків до позовної заяви), моніторинг та аналіз судової практики (тривалість 3 години за ціною 3 000,00 грн за годину відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026) на суму 9 000,00 грн;

3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального статусу судової справи (тривалість 1,5 години за ціною 3 000,00 грн за годину відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026) на суму 4 500,00 грн;

4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправка поштової кореспонденції на суму 500,00 грн.

Загальний обсяг наданої правової допомоги за актом становить 5 годин за ставкою 3 000,00 грн за годину (15 000,00 грн) плюс канцелярські витрати (500,00 грн), що в сукупності становить 15 500,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат Суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21). Крім того, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо вони не є необхідними чи співмірними зі складністю справи (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23).

Відповідачка у відзиві на позовну заяву від 14.08.2026 року подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на їх неспівмірність та невиправдане завищення за типовим спором у незначній за складністю справі.

Суд, дослідивши наданий Позивачем акт про отримання правової допомоги від 17.08.2026 року, доходить висновку, що витрати на надання усної консультації з вивченням документів у розмірі 1 500,00 грн (0,5 години х 3 000,00 грн) не є необхідними за обставинами цієї справи та підлягають виключенню із розрахунку судових витрат. Спір у справі є малозначним, виник із стандартних кредитно-факторингових правовідносин та розглядався у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без виклику сторін. Позивач є професійною фінансовою установою, яка систематично здійснює діяльність із примусового стягнення заборгованості, а подана позовна заява має масовий та типовий характер у серії однотипних спорів із споживачами. Укладення стандартного договору про надання правової допомоги із залученим адвокатським бюро для супроводу портфеля безспірних вимог не потребувало проведення окремої усної консультації тривалістю 0,5 години щодо кожного боржника. Покладення витрат за проведення такої консультації на боржника є необґрунтованим та створило б для Відповідачки як фізичної особи надмірний та несправедливий фінансовий тягар.

Крім того, аналізуючи включену до пункту 3 Акта від 17.08.2026 року послугу щодо складення інших процесуальних документів та моніторингу "Єдиного державного реєстру судових рішень" на суму 4 500,00 грн (1,5 години х 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року), Суд зазначає, що в рамках цієї справи Позивачем фактично було подано лише типову відповідь на відзив від 17.08.2026 року. Вказана відповідь на відзив сформована за шаблонним зразком, не містить спростувань заперечень Відповідачки щодо проведеного нею часткового погашення заборгованості в сумі 2 000,00 грн та не містить будь-яких аргументованих пояснень чи перерахунку стосовно порядку зарахування відповідних коштів і сплачених витрат. У свою чергу, моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального стану справи належить до поточних внутрішніх організаційних дій адвоката, не вимагає значних часових витрат та повністю охоплюється послугою із складення та подання позовної заяви. З огляду на це, заявлений розмір витрат у сумі 4 500,00 грн є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та підлягає виключенню з розподілу судових витрат.

Щодо компенсації канцелярських витрат на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції на суму 500,00 грн, Суд зазначає, що в порушення вимог пункту 2 частини другої та частини третьої статті 137 ЦПК України Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів (фіскальних чеків, поштових квитанцій, розрахункових документів), які б підтверджували факт фактичного понесення адвокатом таких витрат та їх реальний розмір. За відсутності належних підтверджувальних доказів здійснення вказаних витрат, вимога про їх компенсацію у розмірі 500,00 грн є недоведеною та підлягає відхиленню.

Щодо витрат на складення позовної заяви, які заявлені у розмірі 9 000,00 грн (3 години х 3 000,00 грн), Суд, враховуючи незначну складність справи, типовий характер позовної заяви у серії аналогічних спорів та обсяг досліджених матеріалів, вважає витрачений адвокатом час у розмірі 3 годин є надмірним. З урахуванням принципів розумності, співмірності та обґрунтованості, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, Суд вважає достатнім, необхідним та обґрунтованим часом для складання позовної заяви 2 години, у зв`язку з чим розмір підтверджених витрат за цією послугою становить 6 000,00 грн (2 години х 3 000,00 грн).

З огляду на викладене, Суд, застосовуючи критерії співмірності, розумності та обґрунтованості (частини четверта та п`ята статті 137 ЦПК України) і зважаючи на клопотання Відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, визначає обґрунтованим, необхідним та підтвердженим розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог Позивача на загальну суму 4 006,21 грн, що становить 52,57 % від заявленої ціни позову 7 620,80 грн (4 006,21 грн / 7 620,80 грн х 100 %), відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України відшкодуванню за рахунок Відповідачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 154,20 грн (6 000,00 грн х 52,57 %). У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" заборгованість за Кредитним договором № 278706 від 13.03.2025 у розмірі 4 006,21 грн (чотири тисячі шість гривень 21 коп), з яких: 2 783,64 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 1 222,57 грн - заборгованість за процентами; судовий збір у розмірі 1 399,62 грн (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять гривень 62 коп); витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 154,20 грн (три тисячі сто п`ятдесят чотири гривні 20 коп). Загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача, становить 8 560,03 грн (вісім тисяч п`ятсот шістдесят гривень 03 коп).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703; код ЄДРПОУ 43561872; поточний рахунок № НОМЕР_3 в АТ "КОМІНБАНК").

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 01.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО