Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №753/22343/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22343/25

провадження № 1-кп/753/1101/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Дарницький районний суду міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

потерпілий ОСОБА_10 ,

захисник ОСОБА_11 ,

обвинувачений ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020003216 від 27.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, який перебуває на тимчасовому обліку у військовій частина НОМЕР_1 , у військовому званні "старший солдат", одружений, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_12 та визнане судом доведеним

ОСОБА_12 обвинувачується у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за місцем проживання ОСОБА_15 , а саме у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , спільно вживали алкогольні напої.

Під час спілкування між ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 раптово виник словесний конфлікт на побутовому підґрунті, до якого також долучився ОСОБА_16 .

Під час вказаного словесного конфлікту, перебуваючи у приміщенні балкону вказаної квартири разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, раптово взявши до своєї правої руки власний розкладний ніж туристично-побутового призначення та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшовши до потерпілого ОСОБА_13 , який знаходився у положенні сидячи навпроти ОСОБА_17 , раптово наніс останньому один удар ножем, який утримував у своїй правій руці, в область внутрішньої поверхні правого стегна, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у верхній його третині із пошкодженням по ходу ранового каналу стегнової вени та розвитком крововтрати, в результаті якого потерпілий ОСОБА_13 невдовзі помер.

Вказане тілесне ушкодження знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_13 .

Таким чином, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

ІІ. Позиції сторін у судових дебатах

Прокурор ОСОБА_5 під час судового розгляду підтримав висунуте обвинувачення ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 121 КК України у межах, викладених в обвинувальному акті, та на підтвердження його обґрунтованості надав суду відповідні матеріали, які досліджені судом і викладені у розділі IV цього вироку. Прокурор у судових дебатах наполягав на доведеності вини обвинуваченого поза розумним сумнівом та просив суд призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Захисник ОСОБА_11 вважав, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх доказів на підтвердження умислу ОСОБА_12 у нанесенні тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_13 . У своєму виступі, ставлячи під сумнів достовірність показань свідків та висновки експертиз, просив суд перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_12 на ст. 119 КК України та призначити покарання без ізоляції його від суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_12 під час тривалого виступу повторив доводи, наведені ним під час допиту у суді та які викладені у підрозділі 3.5 цього вироку, а також загалом підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Показання допитаних осіб

3.1 Показання свідка ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 відпочивали разом. Згодом вона разом із ОСОБА_13 вийшла на балкон перекурити. Не встигнувши взяти цигарку до рук, на балкон забіг ОСОБА_12 та завдав ОСОБА_13 удару ножем у ногу, внаслідок чого останній згодом помер у неї на руках.

На запитання прокурора свідок вказала, що проживала разом із ОСОБА_13 та перебувала з ним у стосунках, а з ОСОБА_12 вони перебували у дружніх відносинах. Щодо стосунків між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначила, що вони були друзями. Повертаючись до подій ІНФОРМАЦІЯ_2, свідок розповіла, що того дня вони вживали алкогольні напої. На початку застілля вони були втрьох, а ОСОБА_12 приєднався до них пізніше. Свідок вказала, що їй не відомі причини нанесення удару ОСОБА_13 , а особисто жодних конфліктів між ним та ОСОБА_12 вона не спостерігала. Коли ОСОБА_12 забіг на балкон, він нічого не казав у бік ОСОБА_13 , після чого одразу завдав йому удару. ОСОБА_15 у момент нанесення удару на балконі не перебувала. Свідок зазначила, що удар ОСОБА_12 було завдано в ділянку пахової артерії. Після цього вони почали викликати швидку медичну допомогу, а ОСОБА_12 намагався зупинити кровотечу. Вона особисто витягнула ніж із ноги ОСОБА_13 , після чого побігла мити руки, оскільки вони були вкриті кров`ю. Свідок також вказала, що між моментом нанесення удару та смертю ОСОБА_13 минуло приблизно 7-8 хвилин. Нанесений удар вона оцінює як умисний.

На запитання захисника свідок заперечила, що на балконі між кимось відбувався конфлікт. Їй також не було відомо про те, що ОСОБА_12 того вечора відлучався спати. Водночас свідок не змогла вказати, чи відбувалася якась конфронтація між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на кухні, а причина нанесення удару їй не відома. Свідок пригадує, що після отримання ножового поранення ОСОБА_13 сидів на стільці та в такому положенні помер. На підлозі він опинився вже після прибуття лікарів на місце події. Ніж витягнула, як вона пояснила, на інтуїтивному рівні.

3.2 Показання свідка ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_15 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_12 , суду повідомила, що вони сиділи втрьох та вживали алкогольні напої. Того вечора між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 виникла перепалка. Надалі ОСОБА_13 схопив її за палець, про що вона повідомила ОСОБА_12 , що їй зламали палець. Після цього вона пішла до вбиральні, а коли повернулася, ОСОБА_13 вже сидів на стільці, а її попросили викликати швидку медичну допомогу.

На запитання прокурора свідок вказала, що конфліктних ситуацій із ОСОБА_13 у неї не виникало. Також їй не відомо, щоб між ним та її чоловіком виникали конфлікти. Щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначила, що на балконі перебували вона, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Вони стояли та палили, а ОСОБА_12 перебував в одній із кімнат. У якийсь момент ОСОБА_13 схопив її за палець, після чого вона вийшла з балкона та сказала ОСОБА_12 , що, на її відчуття, у неї зламаний палець. Вона не пам`ятає реакції ОСОБА_12 та не чула криків. Лише після приїзду швидкої медичної допомоги вона зрозуміла, що відбулося. Ніж, яким було завдано удару, належав ОСОБА_12 . За словами свідка, її чоловік постійно носив цей ніж із собою. Після цих подій вона спілкувалася з ОСОБА_12 та їй відомо, що між ним і ОСОБА_13 відбулася якась сутичка, однак деталей вона не знає. Також після нанесення удару ОСОБА_12 надавав ОСОБА_13 медичну допомогу та перебував поруч із ним.

На запитання захисника свідок повідомила, що до подій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проводили час разом, однак конфліктів між ними не виникало.

На уточнювальні запитання головуючого судді свідок повідомила, що на час події вони із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були знайомі приблизно два роки. Коли вони втрьох вживали алкогольні напої, ОСОБА_12 прийшов до них та сказав щось на кшталт: «безобразие». Чому він так сказав, їй не відомо. Коли вони сиділи та вживали алкогольні напої, ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп?яніння, до них не приєднувався та перебував в іншій кімнаті. Уже після ситуації з пальцем, коли вона повідомила ОСОБА_12 про це, миттєвої реакції від нього не було. Усе-таки, перелому пальця у неї не було, і до лікаря вона не зверталася. У вбиральні вона перебувала приблизно 15 хвилин. Коли вийшла з вбиральні, то побачила схвильовану ОСОБА_14 , яка мила ніж, однак крові вона не бачила. Також вона пам`ятає, що ОСОБА_12 накладав турнікет ОСОБА_13

3.3 Показання свідка ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 28 серпня 2025 року, перебуваючи на чергуванні отримали виклик про ножове поранення. Коли вони із колегою увійшли до квартири, то побачили чоловіка, котрий сидів на стільці опустивши голову. Надалі вони спустили його на підлогу та почали оглядати. Коли він розрізав одяг, одразу побачив турнікет, який був накладений не правильно. Надалі його колега констатував, що ОСОБА_13 помер.

На запитання прокурора показав, що до ОСОБА_13 їх провів ОСОБА_12 , який, за спостереженнями свідка, був з ознаками алкогольного сп`яніння. Окрім них, також у квартирі перебували дві жінки та дитина. З приводу турнікету додав, що він був накладений на 3-4 см нижче рани, що є неприпустимим.

На запитання захисника вказав, що вони оглядали потерпілого вдвох із колегою. Пояснив, що тілесне ушкодження, яке було виявлене у померлого, знаходилось біля стегна та таке відноситься до життєво важливих органів. Причиною смерті свідок назвав крововтрату. На завершення свідок вказав, що враховуючи не правильно накладений турнікет, шанс врятувати життя був не великий.

3.4 Показання потерпілого ОСОБА_10 .

Потерпілий ОСОБА_10 , який є рідним братом померлого ОСОБА_13 , суду розповів, що безпосередньо очевидцем події не був, а дізнався про неї лише коли йому зателефонувала знайома.

На запитання прокурора вказав, що його брат проживав разом із батьком та працював водієм. Пояснив, що 28 серпня 2025 року, коли прибув на місце події, його до тіла брата не допустили, адже вже проводились слідчі дії. Він бачив у одній із кімнат труп свого брата та кров поруч. Потерпілий додав, що йому невідомі деталі особистого життя брата.

3.5 Показання обвинуваченого ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_12 у своїй вільній розповіді суду пояснив, що станом на серпень 2025 року його стосунки з дружиною ОСОБА_15 були напруженими та все йшло до розлучення. Зранку того дня, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2, він вжив джин-тонік та горілку, після чого пішов спати, а згодом ще раз горілку. Пізніше він дізнався, що його дружина разом із ОСОБА_14 намагалися позбутися наслідків вживання алкоголю. Надалі він прибув до помешкання, де, окрім дружини, також перебували ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які разом вживали алкогольні напої. ОСОБА_12 обстановку у квартирі охарактеризував як шумну та пояснив, що вони періодично слухали музику, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сварилися з приводу особистого життя. Враховуючи таку обстановку у помешканні, він пішов до іншої кімнати та відпочивав.

Далі обвинувачений показав, що почув крик ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_13 начебто зламав їй палець. Він почав розпитувати її про зазначену ситуацію, а ОСОБА_14 , у свою чергу, повідомила йому, що ОСОБА_13 дійсно заламував їй руки. Обвинувачений пояснив, що запропонував всім збиратися та розходитися, а ОСОБА_13 сказав про це особисто, звернувши увагу суду на сильний ступінь його сп`яніння. На це ОСОБА_13 відповів, що не збирається йти додому та, як стверджував обвинувачений, почав його штовхати. Після цього, як стверджувалось ОСОБА_12 , він дістав ніж та, не направляючи його в бік ОСОБА_13 , тримав над столом. Обвинувачений окремо пояснив, що дістав ніж, оскільки не хотів загострення конфлікту.

Далі, як пояснив обвинувачений, ОСОБА_13 схопив його за руку та відштовхнув. ОСОБА_12 пояснював, що ситуація розгорталася динамічно та надалі ОСОБА_13 ще раз його штовхнув. За версією обвинуваченого, після цього події розгорталися таким чином, що ОСОБА_13 виштовхнув його з балкону. Після цього він побачив на своїй руці сліди крові та намагався зрозуміти, звідки ж вона з`явилася, однак на собі жодних ушкоджень не виявив. У цей момент до кімнати зайшла ОСОБА_14 та пішла на балкон до ОСОБА_13 , який уже тримав руку на нозі. Надалі, як вказував обвинувачений, ОСОБА_14 з власної ініціативи пішла помити його ніж та одночасно взяла інший ніж на кухні, сказавши: «я скажу, что это я его штрыхнула». Потім ОСОБА_14 продовжила вживати алкоголь разом із ОСОБА_15 , а ОСОБА_13 вставав та ходив кілька разів, щонайменше двічі.

Обвинувачений вказав, що коли ОСОБА_13 підходив до дверей, він побачив у нього сильну кровотечу. Він одразу почав викликати швидку допомогу та дістав із аптечки турнікет, щоб накласти його ОСОБА_13 , який продовжував сидіти на балконі. ОСОБА_13 був притомним, коли він накладав йому турнікет, та обвинувачений вважав, що зробив все правильно. Після цього він пішов зустрічати карету швидкої допомоги до виходу, де йому назустріч уже прямувала бригада. Коли вони втрьох зайшли до помешкання, старший бригади попросив завести ОСОБА_13 до кімнати, що вони і зробили. Згодом медичні працівники повідомили, що ОСОБА_13 помер, а свідок ОСОБА_18 звернув увагу на неправильно накладений турнікет. Обвинувачений, у свою чергу, наполягав на тому, що наклав його правильно, однак припустив, що ОСОБА_14 , коли він виходив на вулицю, могла щось зробити з накладеним турнікетом. Після цього він пішов на кухню, випив чарку горілки, після чого його затримали. Обвинувачений визнав, що на час події перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак поставив під сумнів результати огляду із застосуванням приладу Драгер, яким було встановлено 2,93 проміле.

На запитання прокурора обвинувачений частково повторюючись вказав, що на час подій перебував із ОСОБА_13 у дружніх стосунках та вони спілкувалися доволі часто, а також їх пов`язувала служба у ЗСУ. Він також додав, що між ним та ОСОБА_13 ніколи не виникало конфліктних ситуацій. На запитання, чому він залишався у квартирі, якщо компанія була йому неприємна, пояснив, що сподівався на покращення ситуації. Також пояснив, що до ситуації з пальцем дружини він один раз виходив на балкон до них покурити. Переходячи до обставин події, розповів, що коли зайшов на балкон, там перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яким він сказав, що пора розходитися. ОСОБА_12 вказав, що дістав ніж після слів ОСОБА_13 : «иди спать или я тебя сам уложу», після чого останній почав його штовхати. ОСОБА_12 припустив, що ОСОБА_13 пішов на конфлікт через проблеми в особистих стосунках з ОСОБА_14 . Також обвинувачений описав агресивні дії ОСОБА_13 як його штовхання. Він дістав ніж виключно для психологічного тиску. Обвинувачений вважав, що якби він не дістав ніж, ситуація могла загостритися. Він розкрив ніж та продемонстрував лезо ОСОБА_13 , однак не направляв його в його бік.

Надалі, за версією обвинуваченого, ОСОБА_13 схопив його за руку, тому він намагався відвести руку вбік, аби нікому не завдати шкоди. Після цього ОСОБА_13 , тримаючи його за руку, штовхнув у інший кут балкону. Обвинувачений ще раз вказав, що активні дії з боку ОСОБА_13 полягали лише у штовханні. Такими діями, за версією обвинуваченого, ОСОБА_13 виштовхнув його з балкону до кімнати та сам зачинив двері зсередини. ОСОБА_12 наполягав на тому, що до огляду трупа не бачив поранення у ОСОБА_13 та не розуміє, як воно могло утворитися. На запитання, чому свідок ОСОБА_14 стверджувала про умисне нанесення удару, вказав, що остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння під час надання показань.

На запитання захисника обвинувачений вказав, що не відчув будь-якого контакту з ножем під час конфлікту з ОСОБА_13 , наполягав, що ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_13 . Обвинувачений також припустив, що момент удару міг відбутися, коли він виштовхував ОСОБА_13 з балкону. Також ОСОБА_12 наполягав, що кров у ОСОБА_13 була яскраво-червоною, артеріальною, а судово-медичні експерти припустились помилок у своїх висновках.

IV. Документи, речові докази, висновки експертиз

Два рапорти ГУНП у м. Києві від 27 серпня 2025 року про отримання повідомлення зі служби «102» щодо ножового поранення за адресою: АДРЕСА_2 , із зазначенням обставин події.

Заява ОСОБА_15 від 27 серпня 2025 року, адресована слідчому Дарницького УП ГУНП у м. Києві, про надання дозволу на проведення огляду квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір купівлі-продажу квартири від 23 січня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом, відповідно до якого ОСОБА_15 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Протокол огляду місця події від 27 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано обстановку у квартирі, виявлено сліди речовини бурого кольору, а також предмет, схожий на розкладний ніж, що відображено і в ілюстративній таблиці до протоколу.

Протокол огляду трупа від 27 серпня 2025 року за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 . За участю судово-медичного експерта зафіксовано положення та стан трупа ОСОБА_13 , виявлені на ньому тілесні ушкодження, а також здійснено його фотографування, що відображено і в ілюстративній таблиці до протоколу.

Лікарське свідоцтво про смерть № 28-2055, яким засвідчено смерть ОСОБА_13 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому причиною смерті зазначено колото-різане поранення правого стегна з ушкодженням стегнової вени та розвитком гострої крововтрати.

Висновок експерта № 021-2085-2025, відповідно до якого за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 встановлено наявність колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової вени та розвитком гострої крововтрати, яке утворилося від дії плоского гострого колюче-ріжучого предмета, при цьому зазначене ушкодження перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_13 .

Висновок експертного дослідження № 082-852-2025, відповідно до якого за результатами судово-імунологічного дослідження встановлено, що кров ОСОБА_13 належить до групи В за системою АВО.

Висновок медико-криміналістичного дослідження від 22 вересня 2025 року № 072-95-2025, яким встановлено, що на клапті шкіри з правого стегна ОСОБА_13 виявлено колото-різану рану, яка утворилася від дії плоского гострого колюче-ріжучого предмета, що має один бік із двома ребрами та ріжучу кромку (лезо) з протилежного боку.

Висновок експертного дослідження № 051-2505-2025, відповідно до якого за результатами судово-токсикологічного дослідження встановлено наявність у крові ОСОБА_13 етилового спирту в концентрації 3,746 г/л (проміле).

Висновок експерта № 022-239-2085-2025 від 14 жовтня 2025 року, яким встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від гострої крововтрати внаслідок проникаючого колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової вени. У цьому ж висновку експерта зазначено, що удар колюче-ріжучим предметом був нанесений у напрямку згори-донизу, зліва направо та спереду назад, при цьому травмуючий предмет вийшов із м`яких тканин стегна в напрямку по типу удару багнетом. Експерт вказав, що виявлене тілесне ушкодження могло утворитися за обставин, наведених свідком ОСОБА_14 під час слідчого експерименту. Експертом також констатовано, що утворення вказаного тілесного ушкодження за обставин, наведеним ОСОБА_12 під час слідчого експерименту, виключено.

Протокол слідчого експерименту від 25 вересня 2025 року за участю свідка ОСОБА_14 , під час якого за участю статиста відтворено обставини події кримінального правопорушення.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 27 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_12 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Протокол слідчого експерименту від 23 жовтня 2025 року, відповідно до якого за участю ОСОБА_12 , його захисника та статистів проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_12 відтворив обставини вчинення кримінального правопорушення та на місці продемонстрував механізм нанесення тілесного ушкодження.

Постанова слідчої Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 29 серпня 2025 року про визнання речовими доказами зрізи з нігтьових пластин правої та лівої рук ОСОБА_12 .

Постанова слідчої Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 29 серпня 2025 року про визнання речовими доказами предмет, схожий на розкладний ніж, змив речовини бурого кольору з вимикача, змив речовини бурого кольору з підлоги ванної кімнати, змив речовини бурого кольору з підлоги балкона, змив речовини бурого кольору з килима, зрізи нігтьових пластин з правої руки трупа ОСОБА_13 , зрізи нігтьових пластин з лівої руки трупа ОСОБА_13 , змив з правої руки трупа ОСОБА_13 , змив з лівої руки трупа ОСОБА_13 , футболка чорного кольору, шорти сірого кольору та ремінь зеленого кольору, змив з коліна ОСОБА_12 , змив речовини бурого кольору з килима.

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 серпня 2025 року, відповідно до якої накладено арешт на предмет, схожий на розкладний ніж, футболку чорного кольору, шорти сірого кольору та ремінь зеленого кольору, вилучені під час огляду місця події та особистого обшуку ОСОБА_12 .

Розписка ОСОБА_12 від 29 серпня 2025 року, відповідно до якої він отримав від слідчого особисті речі: паспорт громадянина України, посвідчення учасника бойових дій, посвідчення водія та мобільний телефон Redmi 9 у чохлі.

Висновок судово-цитологічної експертизи № 091-328-2025, відповідно до якого на клинку складного ножа виявлено клітини багатошарового плоского зроговілого та незроговілого епітелію, а під час серологічного дослідження крові ОСОБА_13 та клітин ножа виявлено антиген В ізосерологічної системи АВО.

Висновок судово-медичної генетичної експертизи № 101-142-2025, відповідно до якого за результатами дослідження клітин клинка складного ножа отримати ДНК-профіль не вдалося у зв`язку зі значним ступенем деградації ДНК, можливим впливом зовнішніх факторів, наявністю інгібіторів реакції ампліфікації та недостатньою кількістю біологічного матеріалу.

Висновок судово-цитологічної експертизи зразків нігтів з рук ОСОБА_12 № 091-327-2025, відповідно до якого на досліджених нігтях виявлено кров та клітини епітелію.

Висновкок експерта № 081-589-2025, яким встановлено, що у наданому на експертизу змиві з коліна ОСОБА_12 виявлено кров людини, у якій виявлено антигени А та В, а наявність антигену В не виключає можливості походження крові від ОСОБА_13 .

Висновок експерта №081-587-2025, яким встановлено, що у зрізах із футболки та шортів з ременем, вилучених під час обшуку у ОСОБА_12 виявлено кров людини, у якій встановлено антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_13 .

Висновкок експерта №091-326-2025, яким встановлено, що під час судово-цитологічного дослідження зрізів нігтів із правої та лівої рук ОСОБА_13 виявлено кров особи чоловічої генетичної статі, у якій встановлено антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від самого ОСОБА_13 .

Карта виїзду бригади екстреної медичної допомоги на виклик за адресою: АДРЕСА_2 .

Протокол огляду документа від 07 жовтня 2025 року, яким зафіксовано огляд листа КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 17 вересня 2025 року №2063/Б, до якого додано носій із аудіозаписом виклику екстреної медичної допомоги від 27 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року, якою до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 28 жовтня 2025 року.

Вимога Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві від 28 серпня 2025 року з приводу надання відомостей системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_12 .

Копія паспорта громадянина України ОСОБА_12 , містить його персональні дані, дату та місце народження.

Роздруківка результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою тесту «Drаger Alcotest 6820» від 27 серпня 2025 року, відповідно до якої зафіксовано результат тестування ОСОБА_12 на алкоголь у розмірі 2,93 ‰ проміле.

Копія військового квитка ОСОБА_12 .

Довідка КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» № 519394 від 18 вересня 2025 року, що ОСОБА_12 перебуває на обліку в лікаря-психіатра-нарколога з 11 травня 2019 року з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності».

Довідка КНП «Київська міська клінічна лікарня №10», у якій вказано, що ОСОБА_12 під наглядом лікаря-психіатра в зазначеному закладі не перебуває.

V. Мотиви суду

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 інкримінується вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть ОСОБА_13 , тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.

З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). Водночас винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

У випадках, коли винний діє із невизначеним умислом, він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.

У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення доводила, що ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_12 , перебуваючи разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за місцем проживання останньої, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , спільно вживав алкогольні напої. Під час спілкування між ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 раптово виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, до якого долучився також ОСОБА_12 . Під час цього конфлікту, перебуваючи на балконі вказаної квартири разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та діючи з раптово виниклим умислом на спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, взяв у праву руку власний розкладний ніж туристично-побутового призначення, підійшов до ОСОБА_13 , який перебував у положенні сидячи навпроти нього, та умисно наніс останньому один удар ножем у ділянку внутрішньої поверхні правого стегна, внаслідок чого ОСОБА_13 невдовзі помер. Зазначене тілесне ушкодження, відповідно до висновків експертиз, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_12 не заперечував, що у зазначені день та час перебував за місцем події разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , утім не погоджувався з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, в частині наявності у нього умислу на спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.

Натомість ОСОБА_12 ствердив, що тілесне ушкодження потерпілому було спричинено ним необережно, себто наполягав на необережному спричиненні тілесного ушкодження, яке перебувало у причинному зв`язку з подальшою смертю ОСОБА_13 .

Враховуючи позицію обвинуваченого, суд вважає за необхідне насамперед звернути увагу на передумови виникнення конфлікту між учасниками події, які мають важливе значення для оцінки подальших дій ОСОБА_12 та формування висновків щодо спрямованості його умислу.

Так, судом із показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також самого обвинуваченого встановлено, що у квартирі ОСОБА_15 відбувалося застілля, під час якого перебував також ОСОБА_13 . ОСОБА_12 прибув до квартири пізніше та безпосередньої участі у застіллі до певного моменту не брав.

Як пояснив сам ОСОБА_12 , після того як він перебував кілька годин у квартирі після приходу, у певний момент він вирішив, що застілля необхідно завершувати. Передумовою цього, за його показаннями, стала ситуація, під час якої між ОСОБА_13 та ОСОБА_15 виникла сутичка.

Щоправда показання свідків щодо цієї частини подій (і не лише її) є недостатньо конкретними, а тому суд у цій частині обмежується пояснення самого обвинуваченого, який зазначив, що після цього підійшов на балкон, де перебував ОСОБА_13 , та повідомив йому, що час розходитись.

Саме з цього моменту, як встановлено судом, розпочалися події, які передували заподіянню ОСОБА_13 тілесного ушкодження.

Як пояснив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не погодився із його вимогою залишити квартиру та у відповідь сказав: «иди спать или я тебя сам уложу». Обвинувачений зазначав, що саме після цієї репліки він дістав ніж.

Таким чином, суд констатує, що ніж ОСОБА_12 дістав у конкретній ситуації, яка передувала подальшому розвитку конфлікту, коли обвинувачений, який не брав участі у застіллі, після прибуття до квартири своєї дружини, тобто не своєї, вирішив припинити перебування гостей у помешканні, звернувся до ОСОБА_13 з пропозицією розійтися, після чого, за його власними поясненнями, у відповідь почув зазначену репліку та дістав ніж.

Суд у цій частині вироку окремо вважає необхідним звернути увагу й на характер відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Напередодні події та станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 між ними, згідно з показань як самого обвинуваченого, так і свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , існували дружні відносини. ОСОБА_12 не повідомляв про будь-які попередні конфлікти чи неприязні стосунки з ОСОБА_13 , що узгоджується з показаннями допитаних судом свідків.

Так само ані ОСОБА_12 , ані допитані судом свідки не повідомляли про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту, коли обвинувачений дістав ніж, між ним та ОСОБА_13 відбувалися будь-які сутички, конфлікти чи навіть словесні перепалки.

Отже, суд ще раз робить наголос на тому, що діставання ножа відбулося саме після словесної взаємодії, а не навіть перепалки, між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , пов`язаної з вимогою обвинуваченого припинити застілля та залишити квартиру, і саме за таких обставин ОСОБА_12 вирішив дістати ніж.

Необхідно враховувати те, що ОСОБА_12 не обмежився лише діставанням ножа у цій ситуації, оскільки ніж був складним, а тому після того, як ОСОБА_12 дістав його, він розкрив ніж та продемонстрував ОСОБА_13 відкрите лезо, що також підлягає оцінці при подальших діях обвинуваченого.

Далі події, за версією обвинуваченого, розгорталися таким чином, що ОСОБА_13 схопив його за руку, у якій він тримав ніж, після чого між ними відбувалася штовханина, під час якої ОСОБА_13 виштовхнув ОСОБА_12 з балкону до кімнати. ОСОБА_12 пояснював, що опинившись у кімнаті, він побачив на своїй руці кров та спочатку не розумів, звідки вона взялася. Лише згодом, він припустив, що під час зазначеної штовханини необережно зачепив ОСОБА_13 ножем.

Разом із тим, наведена версія обвинуваченого щодо моменту нанесення удару не узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_14 , яка протягом цього часу перебувала на цьому ж балконі та на власні очі спостерігала за подіями. При цьому ОСОБА_12 у своїх показаннях чомусь не згадував про присутність ОСОБА_14 на балконі в момент розвитку конфлікту, хоча саме вона, за встановленими обставинами, перебувала поруч із ним та ОСОБА_13 . Ці обставини також зачіпались свідком ОСОБА_15 , яка, зазначала, що до ситуації із пальцем, перебувала на балконі разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Необхідно зупинитись і на тому, що навіть за версією самого ОСОБА_12 , після того, як він дістав та розкрив ніж, ОСОБА_13 не завдавав йому ударів, не намагався заволодіти ножем чи застосувати стосовно нього будь-яке інше насильство, а лише схопив його за руку, у якій знаходився ніж, після чого, як стверджував обвинувачений, між ними відбулася штовханина.

Таким чином, та поведінка ОСОБА_13 , на яку посилається сам ОСОБА_12 як на підставу подальшого розвитку конфлікту, виникла вже після того, як обвинувачений дістав та продемонстрував йому ніж, що також враховує суд при оцінці всіх обставин.

Вельми показовим є те, що ОСОБА_14 не повідомляла про будь-яку словесну суперечку між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перед нанесенням удару. Навпроти, вона пояснила, що перебувала на балконі разом із ОСОБА_13 , коли у якусь мить туди раптово зайшов ОСОБА_12 та завдав ОСОБА_13 удару ножем у ногу. Свідок при цьому сприйняла дії ОСОБА_12 як умисне нанесення удару.

Отже, суд встановлює наявність двох цілком відмінних версій механізму заподіяння ОСОБА_13 тілесного ушкодження.

За версією ОСОБА_12 , поранення виникло випадково під час фізичної сутички, коли ОСОБА_13 схопив його за руку з ножем та штовхав його, тоді як, за версією ОСОБА_14 , ОСОБА_12 раптово зайшов на балкон та умисно завдав ОСОБА_13 удару ножем.

Надалі суд переходить до оцінки доказів, які дають можливість встановити механізм нанесення удару, його характер, спрямованість дій ОСОБА_12 та, відповідно, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до заподіяного ОСОБА_13 тілесного ушкодження.

Сталою судовою практикою визначено, що розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

У цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об`єктивні, а й суб`єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб`єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування вбивства через необережність (стаття 119 КК України) та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (частина 2 статті 121 КК України).

Як вже було зазначено вище у цьому вироку, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).

Тоді як специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Повертаючись до питання щодо механізму нанесення удару, суд звертає увагу, що відповідно до висновку експерта № 021-2085-2025 довжина ранового каналу, яка характеризує глибину проникнення, становила приблизно 9,5 см.

Належить зауважити й щодо характеристик ножа, вилученого у ОСОБА_12 , котрий не має значної довжини клинка, а тому встановлена експертом довжина рани ілюструє глибоке проникнення клинка у тіло та його значне, наближене до повного, занурення під час нанесення удару.

Тож версію ОСОБА_12 про випадкове утворення такого ушкодження під час штовханини та відсутність у нього відчуття моменту заподіяння поранення, суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються навіть з встановленими характеристиками тілесного ушкодження.

При цьому тим самим експертом, якому для проведення дослідження були надані матеріали кримінального провадження, у тому числі результати слідчих експериментів, встановлено, що виявлене у ОСОБА_13 тілесне ушкодження могло утворитися за обставин, продемонстрованих свідком ОСОБА_14 під час слідчого експерименту. Водночас експерт дійшов висновку, що утворення зазначеного тілесного ушкодження за обставин, продемонстрованих ОСОБА_12 під час слідчого експерименту, виключається.

Під час судового розгляду експерт ОСОБА_19 повністю підтвердив свій висновок та надав щодо нього відповідні роз`яснення.

Також експерт ще раз повідомив, що механізм утворення цього ушкодження передбачав рух ножа вперед-назад. При цьому він пояснив, що продемонстрований ОСОБА_12 під час слідчого експерименту механізм не міг призвести до утворення встановленого ушкодження, оскільки за такого механізму мав би утворитися додатковий надріз. Окремо експерт наголосив, що за умови руху тіла, на який посилався ОСОБА_12 , заподіяння тілесного ушкодження такого характеру є неможливим.

Суд не має підстав ставити під сумнів наведені висновки експерта та надані ним у судовому засіданні роз`яснення, оскільки вони ґрунтуються на дослідженні матеріалів кримінального провадження, у тому числі результатів слідчих експериментів, проведених за участю учасників події.

Відтак, заперечення сторони захисту щодо висновків експерта суд оцінює як такі, що не спростовують його обґрунтованості.

Також суд вважає за необхідне вкотре звернути увагу і на те, що саме рішення ОСОБА_12 дістати та розкрити ніж стало обставиною, яка повністю змінила характер ситуації та створила передумови для розвитку подій.

Знову ж таки, до цього між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за встановленими судом обставинами, не відбувалося будь-якого конфлікту, а сам обвинувачений не повідомляв про будь-які дії ОСОБА_13 , які б створювали необхідність застосування такого предмета як ножа, тим паче до свого друга.

Таким чином, всі обставини, які передували заподіянню ОСОБА_13 ножового поранення, були значною мірою зумовлені саме діями ОСОБА_12 , який без очевидної необхідності для цього обрав ніж як спосіб впливу на ОСОБА_13 та тим самим самостійно створив ситуацію підвищеної небезпеки, що також враховується судом. Прикметно і те, що значені події відбувалися між людьми, які були знайомі протягом кількох років.

Продовжуючи з`ясовувати питання щодо механізму заподіяння тілесного ушкодження, суд не може оминути увагою й поведінку самого ОСОБА_12 під свого допиту.

Так, надаючи показання після допиту свідка ОСОБА_14 , на пряме запитання прокурора щодо причин заперечення її показань з приводу умисного та цілеспрямованого удару, обвинувачений послався лиш на те, що свідок перебувала у стані алкогольного сп`яніння під час допиту в суді, що, однак не відповідає дійсності. Інших обставин, які б ставили під сумнів достовірність показань ОСОБА_14 або пояснювали їх невідповідність дійсності, ОСОБА_12 не навів.

У свою чергу суд не встановив обставин, які б давали підстави ставити під сумнів показання ОСОБА_14 щодо обставин нанесення удару. Її показання є послідовними у цій частині та узгоджуються з результатами проведеного за її участю слідчого експерименту, механізм якого, як зазначив експерт, відповідає характеру та механізму утворення встановленого у ОСОБА_13 тілесного ушкодження.

Таким чином, версія ОСОБА_12 про випадкове заподіяння ОСОБА_13 тілесного ушкодження під час штовханини не знаходить свого підтвердження за результатами дослідження механізму його утворення.

Натомість сукупність всіх наведених вище обставин дає суду підстави дійти єдиного можливого висновку, що заподіяння ОСОБА_13 встановленого тілесного ушкодження не було випадковим наслідком описаної ОСОБА_12 штовханини, а стало результатом його цілеспрямованої дії із використанням ножа.

А тому суд визнає доведеним та встановленим, що ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту з ОСОБА_13 , завдаючи йому поранення ножем, усвідомлював, що внаслідок такого удару в цілому може спричинити тяжку шкоду останньому. Себто, ОСОБА_12 діяв умисно та, якщо і не бажав, то свідомо припускав, що наслідком таких його дій буде спричинення тяжкої шкоди здоров`ю ОСОБА_13 .

З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_12 вбачається наявність непрямого невизначеного умислу щодо спричинення ОСОБА_13 тяжкого тілесного ушкодження, оскільки він допускав суспільно небезпечні наслідки своїх дій у виді спричинення тяжкої шкоди здоров`ю ОСОБА_13 , при цьому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто він діяв із невизначеним і непрямим умислом.

Одночасно у діях ОСОБА_12 має місце необережна форма вини по відношенню виключно до наслідків у вигляді злочинної недбалості, оскільки завдаючи ножове поранення, яке спричинило пошкодження стегнової вени та масивну крововтрату, він не передбачав настання смерті ОСОБА_13 , хоча з огляду на характер застосованого ножа та властивості заподіяного тілесного ушкодження повинен був і міг передбачити можливість настання такого наслідку, як смерть.

VI. Підсумок

Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення оголосила й прокоментувала надані письмові матеріали та продемонстувала суду й відтворила під час засідання електронні докази, зібрані у провадженні, отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть ОСОБА_13 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_12

VII. Призначення покарання

Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Життя людини є найвищою соціальною цінністю, яку охороняє Конституція України. Воно є незворотним і унікальним, і жодне суспільство не може залишити без адекватної правової реакції на його протиправне позбавлення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину проти життя, конкретні обставини кримінального провадження, її ставлення до вчиненого (вину визнав частково), особу обвинуваченого, а саме: зрілого віку, військовослужбовець, вперше притягується до кримінальної відповідальності, малолітніх дітей на утриманні не має, перебуває на обліку в лікаря-психіатра-нарколога з 11 травня 2019 року з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності».

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_12 , суд визнає надання ним медичної допомоги ОСОБА_13 після заподіяння останньому тілесного ушкодження. Зазначена обставина також наведена стороною обвинувачення в обвинувальному акті.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_12 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, яка також зазначена в обвинувальному акті. При цьому суд відкидає заперечення обвинуваченого щодо стану алкогольного сп`яніння на момент вчинення кримінального правопорушення. Сам ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вживав алкогольні напої як до прибуття до квартири, так і зрештою в день події, а після сутички також вживав алкоголь. Відповідно до результатів проведеного дослідження, у його крові було виявлено 2,93 ‰ алкоголю. Викладене не залишає будь-яких сумнівів у тому, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому суд визнає цю обставину такою, що обтяжує покарання.

За санкцією ч. 2 ст. 121 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Призначаючи ОСОБА_12 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, наслідком якого стала смерть ОСОБА_13 , дані про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.

Так, ОСОБА_12 не заперечував обставин, пов`язаних із заподіянням ОСОБА_13 тілесного ушкодження, однак пов`язував трагічні наслідки із необережністю та діями самого ОСОБА_13 .

Тим не менш, суд враховує, що навіть після часу, який минув після події, ОСОБА_12 не дав критичної оцінки власній поведінці, яка призвела до заподіяння ОСОБА_13 тяжкого тілесного ушкодження та його подальшої смерті.

З огляду на вказане, суд погоджується із пропозицією сторони обвинувачення і вважає, що призначення ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

VIIІ. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

У цьому кримінальному провадженні строк попереднього ув`язнення підлягає обчисленню за період його затримання ОСОБА_12 з 27 до 29 серпня 2025 року включно, тобто зараховується з розрахунку день за день.

Таким чином, у строк покарання підлягає зарахуванню 3 дні попереднього ув`язнення.

Також у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 ухвалою слідчого судді від 29 серпня 2025 року було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який надалі під час судового розгляду 12 лютого 2026 року змінений на нічний домашній арешт.

Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України строк перебування особи під цілодобовим домашнім арештом також зараховується у строк покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30 серпня до 12 лютого 2026 року (166 днів) зараховується ОСОБА_12 з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі, що становить 55 днів.

Таким чином, загальний строк, який підлягає зарахуванню ОСОБА_12 у строк відбування покарання, становить 58 днів.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо долі речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк дев?ять років.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання обвинуваченого у порядку виконання цього вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27 до 29 серпня 2025 року включно (3 дні фактичного затримання) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30 серпня 2025 року до 12 лютого 2026 року включно (166 днів) з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, що становить 55 днів.

Загалом у строк відбування покарання ОСОБА_12 зарахувати 58 днів.

2. Цивільний позов потерпілим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні не заявлено.

3. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

4. Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

- предмет, схожий на розкладний ніж, змив речовини бурого кольору з вимикача, змив речовини бурого кольору з підлоги ванної кімнати, змив речовини бурого кольору з підлоги балкона, змив речовини бурого кольору з килима, зрізи нігтьових пластин з правої руки трупа ОСОБА_13 , зрізи нігтьових пластин з лівої руки трупа ОСОБА_13 , змив з правої руки трупа ОСОБА_13 , змив з лівої руки трупа ОСОБА_13 , змив з коліна ОСОБА_12 , змив речовини бурого кольору з килима, знищити;

- футболку чорного кольору, шорти сірого кольору та ремінь зеленого кольору, повернути ОСОБА_12 .

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_20