Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №752/17811/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17811/26

Провадження № 2/752/13342/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (далі - ЦГО, відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ про оголошення їй догани від 26.09.2025 № 362-НВ/991, зобов`язати відділ кадрів відповідача внести відповідні зміни до її особової картки форми П-2 та особової справи, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що з 21.08.2023 позивачка працює на посаді провідного юрисконсульта ЦГО. 29.09.2025 в системі електронного документообігу «АСКОД» (далі - СЕД АСКОД) вона побачила наказ від 26.09.2025 про оголошення їй догани у зв`язку з відсутністю на робочому місці 10.09.2025 понад три години без поважних причин та неналежним виконанням доручення щодо надання роз`яснень з приводу втрати чинності Господарським кодексом України. Позивачка вважає наказ незаконним, оскільки: завдання за доповідною запискою від 03.09.2025 № 75-ДЗ/991 виконане нею вчасно, 04.09.2025, що, на її думку, встановила й комісія зі службового розслідування; завдання здійснювати відправку документа через СЕД АСКОД їй не ставилося, а з її робочого місця така відправка неможлива; 10.09.2025 вона була відсутня з поважних причин, оскільки перебувала у щорічній відпустці, заяву про яку подала 08.09.2025, а також звернулася по медичну допомогу до лікаря-стоматолога; як мати двох дітей віком до 15 років вона має право на відпустку у зручний для неї час; наказ їй не оголошувався та під розписку не вручався, копію наказу та документів, що стали підставою для його видання, вона отримала лише 07.01.2026. Також позивачка посилається на застосування до неї мобінгу з боку керівництва.

Позивачка зазначила, що позовну заяву подає повторно, оскільки первісна позовна заява, подана 14.01.2026, повернута ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 752/2882/26.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Представник відповідача - адвокат Сеньок О.А. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що позивачка не виконала у встановлений строк до 05.09.2025 резолюцію в.о. директора ЦГО на доповідній записці від 03.09.2025 № 75-ДЗ/991: підготовлений нею в СЕД АСКОД проєкт доповідної записки не підписаний, не зареєстрований, адресату не направлений, оновлені типові форми договорів не розроблені, що встановлено комісією зі службового розслідування. 10.09.2025 позивачка залишила роботу о 09:50, заявивши, що перебуває у відпустці, хоча заяву про відпустку у встановленому в ЦГО порядку не подала і наказ про надання відпустки не видавався; згідно з відповіддю ТОВ «СА-НАТА» позивачка перебувала на лікуванні лише з 14:00 до 16:30. Від надання письмових пояснень позивачка відмовилася, що зафіксовано актами. Зміст наказу оголошено позивачці 26.09.2025, від підпису про ознайомлення вона відмовилася (акт № 5 від 26.09.2025), крім того, наказ направлено їй через СЕД АСКОД. Також відповідач заявив про пропуск позивачкою тримісячного строку звернення до суду, визначеного частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки про оголошення догани позивачка дізналася не пізніше 29.09.2025, а вперше звернулася до суду лише 14.01.2026.

Позивачка подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що акт № 5 від 26.09.2025 виготовлено пізніше, оскільки він не був серед документів, наданих їй на її заяву від 22.11.2025, а також подала клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що 25.12.2025 позовну заяву через помилку було направлено поштою не до суду, а копію наказу з документами вона отримала лише 07.01.2026.

23.09.2026 представник відповідача подала заперечення, в яких просила відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку, зазначивши, що наведені позивачкою причини не є поважними, а відсутність копії наказу не перешкоджала зверненню до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом ЦГО від 17.08.2023 № 209-К ОСОБА_1 призначено з 21.08.2023 на посаду провідного юрисконсульта сектору юридичного забезпечення ЦГО.

Наказом ЦГО від 23.06.2025 № 45-НС/991 «Про внесення заяв та доповідних в СЕД АСКОД» встановлено, що з 01.07.2025 заяви про надання відпусток подаються та оформлюються працівниками ЦГО виключно в СЕД АСКОД.

03.09.2025 начальник відділу організації виробничої діяльності та планування ЦГО Луцкова А. подала на ім`я в.о. директора ЦГО доповідну записку № 75-ДЗ/991 щодо правового забезпечення договірної діяльності ЦГО у зв`язку з втратою чинності Господарським кодексом України. Резолюцією в.о. директора виконання доручено позивачці зі строком до 05.09.2025.

09.09.2025 фахівцем відділу документообігу та контролю Романіною М.В. складено доповідну записку № 82-ДЗ/991 про порушення позивачкою виконавської дисципліни, за результатами розгляду якої наказом ЦГО від 11.09.2025 № НС-77/991 (у редакції наказу від 16.09.2025 № НС-79/991) призначено службове розслідування.

10.09.2025 позивачка залишила робоче місце о 09:50 і була відсутня на роботі до кінця робочого дня (17:40), що зафіксовано актом № 1 від 10.09.2025 та табелем обліку робочого часу за вересень 2025 року. Наказ про надання позивачці щорічної відпустки на 10.09.2025 не видавався. За інформацією ТОВ «СА-НАТА», 10.09.2025 позивачка перебувала на лікуванні у лікаря-стоматолога з 14:00 до 16:30. З 11.09.2025 по 15.09.2025 позивачка була тимчасово непрацездатною.

Від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі 10.09.2025 та щодо невиконання резолюції позивачка відмовилася, що зафіксовано актами № 2 від 16.09.2025, № 3 від 17.09.2025 та № 4 від 22.09.2025.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку про неналежне виконання позивачкою службових обов`язків, що виявилося у невиконанні резолюції в.о. директора на доповідній записці від 03.09.2025 № 75-ДЗ/991, оскільки підготовлений позивачкою проєкт документа в СЕД АСКОД не підписаний, не зареєстрований і адресату не направлений.

Наказом ЦГО від 26.09.2025 № 362-НВ/991 за порушення виконавської дисципліни та відсутність на робочому місці без поважних причин позивачці оголошено догану.

Як зазначає сама позивачка у позовній заяві та у заяві до ЦГО від 22.11.2025, про наказ від 26.09.2025 № 362-НВ/991 вона дізналася 29.09.2025, побачивши його в СЕД АСКОД у розділі «на ознайомлення».

Вперше з позовом про оскарження зазначеного наказу позивачка звернулася до суду 14.01.2026. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 752/2882/26 позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням її недоліків. Повторно позивачка звернулася до суду 07.07.2026.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової дисципліни. Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна забезпечується, зокрема, застосуванням у необхідних випадках дисциплінарного стягнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень; при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час розгляду справ щодо оскарження дисциплінарного стягнення суд має з`ясувати, чи мало місце порушення трудової дисципліни, чи допущене воно з вини працівника, чи дотримано роботодавцем порядку та строків застосування стягнення і чи відповідає обраний вид стягнення тяжкості проступку.

Згідно з частиною першою статті 79 КЗпП України та статтею 10 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка надається працівникові відповідно до графіка відпусток або за погодженням між працівником і роботодавцем та оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. Наявність у працівника права на щорічну відпустку у зручний для нього час, зокрема у працівника, який має двох дітей віком до 15 років, не звільняє його від обов`язку звернутися до роботодавця з відповідною заявою у встановленому порядку та не надає йому права самовільно, без оформлення відпустки наказом, не виходити на роботу.

Судом встановлено, що наказ про надання позивачці відпустки на 10.09.2025 не видавався, а заява про відпустку у порядку, визначеному наказом ЦГО від 23.06.2025 № 45-НС/991, тобто в СЕД АСКОД, позивачкою не оформлена. Посилання позивачки на технічні проблеми в роботі СЕД АСКОД та на надіслання заяви на електронну пошту в день відсутності не свідчать про погодження відпустки роботодавцем. Як вбачається з пояснень самої позивачки, 10.09.2025 вона прийшла на роботу «уточнити питання відпустки», тобто на момент залишення робочого місця їй було відомо, що відпустку не оформлено.

Довідка лікаря-стоматолога ТОВ «СА-НАТА» підтверджує перебування позивачки на лікуванні лише з 14:00 до 16:30. Відтак поважність причин відсутності позивачки на роботі з 09:50 до 14:00 (з урахуванням обідньої перерви з 12:50 до 13:30 - понад три години робочого часу), а також з 16:30 до 17:40 не підтверджена. Про необхідність відвідування лікаря позивачка роботодавця завчасно не повідомляла, залишаючи роботу, послалася на перебування у відпустці.

За таких обставин суд вважає доведеним факт відсутності позивачки на роботі 10.09.2025 без поважних причин.

Доручення в.о. директора ЦГО полягало в опрацюванні доповідної записки та підготовці у строк до 05.09.2025 відповідних документів. Згідно з Типовою інструкцією з діловодства, затвердженою наказом ДСНС від 01.01.2021 № 1, обов`язковими реквізитами службового документа є, зокрема, дата, реєстраційний індекс та підпис, а відповідальним за підготовлений проєкт документа є його автор.

Підготовлений позивачкою в СЕД АСКОД документ не підписаний, не зареєстрований та адресату не направлений, тобто результат виконання доручення до керівника та ініціатора доповідної записки не доведено. Позначка у вікні «Хід виконання» реєстраційної картки, внесена самою позивачкою, не підтверджує фактичного виконання доручення. Посилання позивачки на неможливість направлення документа з її робочого місця суд відхиляє, оскільки нею не надано доказів того, що вона повідомляла керівництво про такі технічні перешкоди чи передала результат виконання доручення адресату в інший спосіб у встановлений строк.

До застосування стягнення роботодавець витребував у позивачки письмові пояснення, від надання яких вона відмовилася, що зафіксовано актами № 2, № 3 та № 4. Стягнення застосоване 26.09.2025, тобто в межах місячного строку з дня виявлення проступків (09.09.2025 та 10.09.2025), з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності позивачки з 11.09.2025 по 15.09.2025. Догана є найменш суворим видом дисциплінарного стягнення, передбаченим статтею 147 КЗпП України, і відповідає характеру вчинених проступків.

Доводи позивачки про те, що наказ їй не оголошувався та під розписку не вручався, а акт № 5 від 26.09.2025 складено пізніше, суд не вважає підставою для скасування наказу. Неповідомлення працівника під розписку про застосоване стягнення не впливає на правомірність самого стягнення, а має значення для визначення моменту, з якого працівник дізнався про порушення свого права. Позивачка не заперечує, що зі змістом наказу ознайомилася 29.09.2025 в СЕД АСКОД, а належних доказів підроблення акта № 5 суду не надала.

Посилання позивачки на застосування до неї мобінгу є необґрунтованими, оскільки належних і допустимих доказів зазначених обставин, а також їх зв`язку з виданням оскаржуваного наказу, суду не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наказ від 26.09.2025 № 362-НВ/991 виданий відповідачем за наявності підстав та з дотриманням порядку, встановленого статтями 147-149 КЗпП України, а тому вимога про визнання його незаконним та скасування не підлягає задоволенню.

Оскільки вимога про зобов`язання внести зміни до особової картки форми П-2 та особової справи позивачки є похідною від вимоги про скасування наказу, у її задоволенні також слід відмовити.

Крім того, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно зі статтею 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Строк, визначений статтею 233 КЗпП України, є спеціальним строком звернення до суду за вирішенням трудового спору, а не строком позовної давності, тому до нього не застосовуються положення статей 264, 267 ЦК України. Пропуск цього строку без поважних причин є самостійною підставою для відмови в позові.

Про оголошення догани позивачка дізналася 29.09.2025, тому тримісячний строк звернення до суду сплив 29.12.2025. Вперше до суду позивачка звернулася 14.01.2026, тобто вже з пропуском цього строку, а повторно - 07.07.2026. Подання позовної заяви, яку в подальшому повернуто, не впливає на перебіг строку звернення до суду.

Наведені позивачкою причини пропуску строку суд не визнає поважними. Помилкове направлення 25.12.2025 позовної заяви не до суду, а на адресу відповідача, залежало виключно від волі позивачки. Відсутність у неї копії наказу та документів, що стали підставою для його видання, не перешкоджала зверненню до суду, оскільки зміст наказу був їй відомий, а позивачка мала право заявити клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України. Суд також враховує, що позивачка обіймає посаду провідного юрисконсульта та має юридичну освіту, а отже, могла і повинна була знати про встановлений законом строк звернення до суду. Інших обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, позивачкою не наведено. З огляду на це клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити як у зв`язку з його необґрунтованістю, так і у зв`язку з пропуском позивачкою без поважних причин строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

Керуючись статтями 139, 140, 147-149, 233, 234 КЗпП України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани від 26.09.2025 № 362-НВ/991, зобов`язання внести зміни до особової картки та особової справи - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя