Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №752/28601/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28601/25

Провадження № 2/752/4721/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М. у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,

встановив:

05.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ), третя особа Двадцять перша київська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина. Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 24/2025. До спадкової маси входить квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя її батьку ОСОБА_2 . Однак, в процесі оформлення спадщини з`ясувалося, що на зазначену вище квартиру постановою серії АК № 202220 від 18.08.2006 року винесеною ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (реєстраційний номер обтяження № 3637901) накладено арешт.

Позивачка звернулася до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про зняття арешту.

Відповідно до змісту відповіді № 83547 від 16.07.2025 року її повідомлено про те, що інформація щодо постанови АК № 202220 від 18.08.2006 року не обліковується, для вирішення питання щодо зняття арешту з майна рекомендовано звернутися до суду.

Просила зняти арешт (обтяження) з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АК № 202220 від 18.08.2006 року винесеною ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (реєстраційний номер обтяження № 3637901).

20.01.2026 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

12.05.2026 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні сторони відсутні.

Представник позивачки подав клопотання про завершення розгляду справи за їх відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач Голосіївський ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву на позов на адресу суду не надсилали, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа Двадцять перша київська державна нотаріальна контора явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових пояснень на адресу суду не надсилали, з будь-якими іншими клопотаннями не зверталися.

Врахувавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був батьком позивачки ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 24/2025. До спадкової маси входить квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя батьку позивачки ОСОБА_2 .

В процесі оформлення спадщини з`ясувалося, що на зазначену вище квартиру постановою серії АК № 202220 від 18.08.2006 року винесеною ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (реєстраційний номер обтяження № 3637901) накладено арешт.

Позивачка звернулася до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про зняття арешту.

Відповідно до змісту відповіді № 83547 від 16.07.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що інформація щодо постанови АК № 202220 від 18.08.2006 року не обліковується, для вирішення питання щодо зняття арешту з майна рекомендовано звернутися до суду.

За правилами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.п. 1-2 та 2 п. 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц.

Зважаючи на те, що боржник у справі помер, постанова про арешт майна винесена понад 20 років назад, інформація щодо цієї ж постанови в органах виконавчої служби не обліковується, а стягувач протягом тривалого часу будь-яких вимог ні до боржника за його життя, ні до його спадкоємиці не заявив, суд приходить до висновку, що зазначений арешт є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та перешкоджає позивачці в реалізації її ж спадкових прав після смерті батька у вигляді отримання свідоцтва про право на спадщину на квартири АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ), третя особа Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт (обтяження) з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АК № 202220 від 18.08.2006 року винесеною Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (реєстраційний номер обтяження № 3637901.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Плахотнюк К.Г.