Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №752/14121/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14121/26

Провадження № 2/752/11903/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі – позивач, Товариство) через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 2459639 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 25.07.2025 у розмірі 147 822,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25.07.2025 між сторонами в електронній формі укладено зазначений кредитний договір, за умовами якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 34 700,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «B853». Кошти кредиту перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 147 822,00 грн, з яких: 34 700,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 95 772,00 грн – заборгованість за процентами, 17 350,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Представник відповідача – адвокат Кірюшин А.А. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, а відповідач заперечує реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, отримання та використання одноразового ідентифікатора; лист ТОВ «ПЕЙТЕК» не є первинним документом і не підтверджує перерахування коштів саме відповідачу; позивачем не дотримано порядку дострокового стягнення, визначеного частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки досудова вимога відповідачу не вручена; нараховані проценти є несправедливо завищеними та підлягають зменшенню до 34 700,00 грн; штраф не підлягає стягненню в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Також відповідач просив зобов`язати позивача забезпечити візуальний огляд вебсторінки, файлу та інформаційно-комунікаційної системи, в яких зберігається електронний договір.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2026 року задоволено клопотання про витребування доказів, зокрема витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї коштів 25.07.2025.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» листом від 29 вересня 2026 року повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та підтвердило зарахування на цю картку 25.07.2025 коштів у сумі 34 700,00 грн.

Позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву. Просить задовольнити позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2459639 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», за яким Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 34 700,00 грн строком на 360 днів, а відповідач – повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункти 1.1–1.3 договору).

Пунктом 1.5.1 договору встановлено стандартну процентну ставку 1 % на день, що застосовується в межах строку кредиту. Періодичність сплати процентів – кожні 15 днів згідно з Графіком платежів. Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «B853» 25.07.2025 о 21:45:29, що зафіксовано у розділі «Реквізити та підписи сторін» договору та в лог-файлі укладення електронного договору.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 21.04.2026 № 20260421-24, яке надає Товариству послуги з переказу коштів на підставі договору № 01042024-2 від 01.04.2024, на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти з призначенням платежу «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2459639 від 25.07.2025». Факт зарахування цих коштів на картку, емітовану на ім`я відповідача, підтверджено АТ «Універсал Банк».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим його заборгованість становить 147 822,00 грн, з яких 34 700,00 грн – тіло кредиту, 95 772,00 грн – проценти за користування кредитом, 17 350,00 грн – штраф.

Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049, частина друга статті 1054 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту); акцепт може бути наданий шляхом заповнення формуляра заяви в електронній формі, а електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у такий спосіб, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Верховний Суд неодноразово виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на номер телефону з одноразовим ідентифікатором, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна і пароля та без проходження процедури ідентифікації кредитний договір не був би укладений (постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19).

Суд враховує, що договір містить усі істотні умови, підписаний одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону відповідача НОМЕР_3 , який збігається з номером, зазначеним самим відповідачем у процесуальних документах у цій справі. Кошти кредиту перераховано на платіжну картку, емітовану АТ «Універсал Банк» на ім`я відповідача, що підтверджено банком. Наведене в сукупності свідчить про волевиявлення саме відповідача на укладення договору та одержання ним кредитних коштів. Заперечуючи факт реєстрації в системі Товариства та використання одноразового ідентифікатора, відповідач будь-яких доказів на спростування цих обставин, зокрема щодо вибуття з його володіння номера телефону чи платіжної картки, або звернення до правоохоронних органів чи банку з приводу несанкціонованих операцій, не надав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що факт укладення договору та отримання коштів саме відповідачем підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, у тому числі відомостями банку-емітента, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про забезпечення візуального огляду вебсторінки, файлу та інформаційно-комунікаційної системи Товариства, оскільки вчинення таких процесуальних дій не є необхідним для встановлення обставин справи.

Доводи відповідача про те, що лист платіжного провайдера не є первинним документом, суд відхиляє. Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним у регулюванні відносин, пов`язаних з укладенням і виконанням електронних договорів, тому перелік доказів надання кредиту не обмежується первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20). До того ж факт зарахування 34 700,00 грн на рахунок платіжної картки відповідача 25.07.2025 підтверджено безпосередньо банком-емітентом – АТ «Універсал Банк», що усуває сумніви щодо одержання відповідачем кредитних коштів.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором, повідомивши про це споживача в письмовій формі; такі платежі здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що така вимога надсилається, зокрема, на електронну адресу споживача та/або на його додаткові контактні дані, а моментом її отримання є момент отримання Товариством електронного підтвердження про направлення. Позивачем направлено відповідачу досудову вимогу.

Крім того, суд враховує, що строк кредитування, визначений пунктом 1.3 договору (360 днів з 25.07.2025), сплинув 20.07.2026, тобто на час ухвалення цього рішення строк повернення кредиту настав, а відповідач, будучи обізнаним про пред`явлені вимоги з моменту отримання позовної заяви, жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив. Заборгованість за процентами, заявлена до стягнення, нарахована за періоди, строк сплати яких відповідно до Графіка платежів уже настав. За таких обставин доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку повернути кредит не можуть бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не мірою відповідальності, тому положення статті 551 ЦК України щодо зменшення неустойки до них не застосовуються.

Проценти нараховано за стандартною ставкою 1 % на день, яка не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX, та виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідач умови договору щодо розміру процентної ставки в установленому порядку не оспорював, вимог про визнання їх несправедливими не заявляв. Сам по собі розмір нарахованих процентів, обчислений відповідно до погоджених сторонами умов, не свідчить про їх несправедливість. Тому підстав для зменшення розміру процентів, як про це просить відповідач, суд не вбачає.

Пунктом 6.4 договору передбачено обов`язок споживача сплатити штраф у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, граничний розмір якого обмежується сумою, визначеною Законом України «Про споживче кредитування».

Водночас відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Договір між сторонами укладено 25.07.2025, прострочення виконання зобов`язань відповідачем та нарахування штрафу мали місце в період дії воєнного стану.

Доводи позивача про пріоритет положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX суд відхиляє. Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначає особливості звільнення від відповідальності споживачів за договорами, укладеними до 23.01.2024, у зв`язку з обставинами, що виникли з 01.03.2020, однак не регулює питання відповідальності позичальників у період воєнного стану та не скасовує і не обмежує дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже, між зазначеними нормами відсутня колізія, яка б потребувала застосування правил lex posterior чи lex specialis. Крім того, відповідно до частини другої статті 4 ЦК України саме Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є імперативною нормою, що поширюється на всі договори кредиту (позики) незалежно від дати їх укладення, та не може бути змінена домовленістю сторін. За таких обставин відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язань, а позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 17 350,00 грн задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту та процентів, суд вважає його обґрунтованим, таким, що відповідає умовам договору та вимогам закону. Відповідачем контррозрахунку або доказів погашення заборгованості не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 130 472,00 грн, з яких 34 700,00 грн – тіло кредиту, 95 772,00 грн – проценти за користування кредитом. У задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 17 350,00 грн слід відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 130 472,00 грн із заявлених 147 822,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2349,91 грн (2662,40 грн ? 130 472,00 / 147 822,00).

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070, м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 1А) заборгованість за Договором № 2459639 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 25.07.2025 у розмірі 130 472,00 грн., яка складається з: 34 700,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 95 772,00 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 349,91 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя