Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №513/1103/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 513/1103/26

Провадження № 1-кп/515/2459/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плахтіївка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року у справі № 513/1186/25 провадження № 3/513/681/25, яка постановою Одеського апеляційного суду від 12 січня 2026 року залишена без змін та набрала законної сили 12 січня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, постановою Саратського районного суду Одеської області від 26 січня 2026 року у справі № 513/1448/25 провадження № 3/513/10/26, яка набрала законної сили 06 лютого 2026 року, ОСОБА_4 повторно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаних судових рішень, які набрали законної сили 12.01.2026 та 06.02.2026 відповідно, та про те, що даними рішеннями суду його позбавлено права керування транспортними засобами, умисно, з метою невиконання судових рішень щодо позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну можливість утриматися від керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами за наступних обставин.

Так, всупереч рішення суду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 липня 2026 року приблизно о 10 годині 49 хвилин, керуючи транспортним засобом, а саме мопедом марки "«YAMAHА» моделі «JOG» без реєстраційного номерного знаку, рухаючись по вул. Центральній, в с. Плахтіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, був зупинений працівниками відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за порушення правил Дорожнього руху. Вищевказані дії ОСОБА_4 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений щиро розкаявся, просив суворо не карати. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.

У судовому засіданні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що визнає вину в інкримінованому йому діянні, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, вказав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, за зазначених в обвинувальному акті обставин, також підтвердив, що йому зрозумілі наслідки визнання фактичних обставин і відмови від дослідження всіх доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд окрім ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує конкретні обставини кримінального провадження та відношення до скоєного обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 орган пробації зробив висновок, що, дослідивши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень. встановлено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). Враховуючи зазначене, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. для окремих осіб! На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціальновиховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання випробуванням, орган з питань пробації вважає доцільним покласти на нього обов`язки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України та покласти на особу додатковий обов`язок, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК У країни, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст.382 КК України.

При цьому суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Питання речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні: один оптичний носій інформації (CD-диск) із відеозаписом, поміщений до паперового конверта, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12026162240000812 – залишити в матеріалах кримінального провадження №12026162240000812.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя