Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №522/6018/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6018/26

Провадження по справі № 3/522/2664/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Урум Т.В., за участю адвоката Голубкова М.В., діючого в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , прокурора – Острик О.В., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, колишнього заступника начальника відділу адміністрування підприємств оптової та роздрібної торгівлі Південного управління Офісу великих платників податків ДПС, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (декларація перед звільненням) з 01.01.2021 по 07.05.2021, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (після звільнення), чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) з 01.01.2023 по 25.04.2023, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Голубков М.В., діючий в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернувся до суду із клопотанням про направлення протоколів про адміністративне правопорушення та доданих до них матеріалів адміністративної справи до НАЗК для доопрацювання та належного оформлення.

Свої доводи мотивував тим, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення 08.10.2025. Разом з тим, у протоколах зазначено, що датою виявлення правопорушення є 09.04.2026.

На думку сторони захисту, із вказаними доводами щодо дати виявлення правопорушення не можна ототожнювати з датою складання протоколу про адміністративне правопорушення, його оголошенням тощо, так як 09.04.2026 є датою фіксації правопорушення, а не її виявлення.

Моментом виявлення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є не дата складання, оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, а день виявлення правопорушення, яким слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

На теперішній час, на думку сторони захисту, без долучених до матеріалів адміністративних справ обґрунтованих доповідних записок уповноваженої особи НАЗК, на підставі яких розпочато збір доказів, тільки відповідно до яких можливо було б встановити точну дату виявлення адміністративних правопорушень, не зазначення таких відомостей у протоколах, неможливо вирішити питання щодо початку розгляду справи відносно ОСОБА_1 та притягнення до адміністративної відповідальності, так як неможливо встановити чи притягнення відбувається в межах можливого 6-ти місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності або після спливу такого.

Також адвокат звернувся до суду із клопотанням про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.п. 1, 7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор зазначила про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діянь та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Щодо клопотання захисника, прокурор зазначила, що строки накладення адміністративного стягнення у даній справі слід рахувати з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення №№ 47-01/124/26 від 09.04.2026, 47-01/125/26 від 09.04.2026, 47-01/126/26 від 09.04.2026, 47-01/127/26 від 09.04.2026, 47-01/128/26 від 09.04.2026 та матеріали адміністративної справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 6 «Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року №19, у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб`єкти декларування, повідомляє про це Національне агенство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Відповідно до протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (декларація перед звільненням) з 01.01.2021 по 07.05.2021, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (після звільнення), чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) з 01.01.2023 по 25.04.2023, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім цього, на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення до протоколів про адміністративне правопорушення долучені роздруківка з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з загальними відомостями та інформацією щодо подання декларації, вимогу НАЗК від 26.02.2026 № 47-01/11899-26, лист з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, лист з НАЗК від 20.03.2026 № 47-1-17846-26, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією службової записки Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК від 22.01.2026 № 70-25/2742-26.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.

Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення 47-01/124/26 від 09.04.2026, 47-01/125/26 від 09.04.2026, 47-01/126/26 від 09.04.2026, 47-01/127/26 від 09.04.2026, 47-01/128/26 від 09.04.2026, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зазначено – 08.10.2025, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 09.04.2026.

В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання корупції дати виявлення правопорушення – 09.04.2026, посилається на те, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Голубков М. надав суду відповідь з НАЗК на адвокатський запит, з якого вбачається, що днем виявлення правопорушень ОСОБА_1 є день реєстрації уповноваженою особою НАЗК доповідної записки від 28.01.2026, де зазначається, що за результатами опрацювання повідомлення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.04.2024 № 282/5/34-00-14, встановлено, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 1, абз. 1,2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» несвоєчасно подав декларації за 2021, 2022, 2023 (після звільнення) та декларацію при звільненні.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Отже, починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на думку суду, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому фіксуються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином, протокол є формою процесуальної фіксації вже встановлених або виявлених обставин та документом, з якого фактично розпочинається відповідна стадія провадження у справі про адміністративне правопорушення. Водночас складення протоколу не створює самого факту адміністративного правопорушення та не може змінювати момент, коли такий факт був виявлений уповноваженим органом.

З огляду на це суд вважає необґрунтованим твердження про те, що саме дата складення протоколу автоматично є датою виявлення адміністративного правопорушення.

Виявлення правопорушення та його процесуальне оформлення є різними за своєю правовою природою юридичними фактами. Перше полягає у встановленні уповноваженим органом фактичних обставин, які свідчать про можливе порушення встановлених законом правил, тоді як друге є способом документального оформлення результатів відповідної діяльності та реалізації повноважень органу щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, саме по собі складення протоколів 09.04.2026 не свідчить про те, що до цієї дати НАЗК не було відомо про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Навпаки, надана суду відповідь НАЗК та зміст доповідної записки від 28.01.2026 свідчать про те, що відповідні обставини були встановлені уповноваженою особою ще до складання протоколів. Отже, дата 09.04.2026 є датою процесуального оформлення результатів перевірки, а не датою первинного виявлення адміністративного правопорушення.

Суд також не бере до уваги посилання уповноваженої особи на роз`яснення НАЗК щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення як дати, коли завершено збір та аналіз усіх фактичних даних і складено протокол.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Зібраними уповноваженою особою доказами підтверджується, що саме з моменту складання висновку Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено обставини, які свідчать про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу Національного агенства з питань запобігання корупції доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 28.01.2026, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Таким чином, на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за ст. 1 ст. 172-6 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з цим, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, у суду відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали провадження №№ 3/522/2664/26, 3/522/2665/26, 3/522/2666/26, 3/522/2667/26, 3/522/2668/26 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - об`єднати в одне провадження.

Об`єднаним матеріалам присвоїти номер справи № 522/6018/26, провадження №3/522/2264/26.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ