Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №522/14118/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14118/26-Е

Провадження № 2/522/10485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.07.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору №18.07.2025-100002433 від 18.07.2025, позичальнику надано кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 217 днів. За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 8 300,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою від 24.07.2026 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 30.09.2026.

07.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає повністю, з огляду на наступні обставини справи. У матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за вищезазначеним договором відповідачу (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам закону, а тому факт отримання кредиту у розмірі 2 500,00 грн є недоведеним. ОСОБА_1 стверджує, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, однак по ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані. Згідно відзиву на позовну заяву, наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Також, ОСОБА_1 стверджує, що заборгованість за неустойкою в розмірі 1 250 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 3 875,00 грн, нараховувались відповідно до ст. 625 ЦПК України, під час воєнного стану, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

07.08.2026 представник позивача – Чехун Ю.В. подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому просила суд задовольнити повністю позовні вимоги з огляду на наступне. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі в (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу iPay. Позивач зазначає, що лист ТОВ «УПР» є належним доказом, так як містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язуєтеся їх виконувати.

У судове засідання 30.09.2026 учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином. Позивач у позові просив провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 30 вересня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, 18 липня 2025 року ОСОБА_1 підписав заявку, яка є частиною електронного кредитного договору укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 №18.07.2025-10000002433, договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е 853.

Згідно предмету договору, ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 на умовах, передбачених договором, грошові кошти у сумі 2 500,00 гривень на 217 календарних днів (дата повернення кредиту – 19.02.2026), процентна ставка «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом та процентна ставка «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 9% від суми Кредиту та дорівнює 225 грн 00 коп, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 225 грн, що нараховується у кожному з 2 чергових періодів, денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (4550/2500)/ 127 ? 100%, неустойка складає 37 грн 50 коп, що нараховуються за кожен день невиконання кожного зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів №5355-28XX-XXXX-2802.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 18.07.2025-10000002433.

Пунктом 2 даного договору визначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті пози чальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозицій (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Тобто, вказаний кредитний договір підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е 853, про що зазначено безпосередньо в кредитному договорі.

Отже, доводи ОСОБА_1 про нікчемність кредитного договору (оферти) № 18.07.2025-10000002433 від 18.07.2025, що укладений між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем спростовуються матеріалами справи.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 лист вих. №1-1704 від 17.04.2026 товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахування коштів не є належним та достатнім доказом, що може підтвердити перерахунок коштів саме на рахунок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

В заяві позичальника, яка у відповідності до п. 2 кредитного договору 18.07.2025-10000002433 від 18.07.2025 є невід`ємною його частиною та формується безпосередньо позичальником на сайті кредитодавця після його ідентифікації, міститься інформація щодо дати видачі кредиту 18.07.2025, розмір кредиту 2500 грн та строк на який надається кредит, а саме 217 днів з дати його надання. Положеннями п. 3 вищевказаного укладеного між сторонами кредитного договору, визначено, що сума кредиту, строк, дата повернення кредиту, а також проценти за користування кредитом встановлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Пунктами 6, 7 вказаної заявки визначено, що процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розмір виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (4550/2500)/217х100% (п. 12).

Тобто, з огляду на викладене, сторонами було обумовлено всі істотні умови кредитування, а саме щодо розміру кредиту, строку повернення та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Окрім наведеного, в заявці, яка формується безпосередньо позичальником, зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами №5355-28XX-XXXX-2802.

Слід зауважити, що позивач ТОВ Споживчий центр» не є банківською установою та відповідно до умов укладеного кредитного договору грошові кошти надані у кредит перераховуються на вже наявний відкритий рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача №5355-28XX-XXXX-2802 (п. 4.1). Тобто, саме позичальником зазначаються відомості щодо номеру рахунку, на який перераховуються в подальшому кредитні кошти.

Зазначений в заявці номер рахунку відповідає наведеному безпосередньо в укладеному між сторонами кредитному договорі, а саме п. 4.1 містить відповідну інформацію.

На підтвердження перерахування кредитних кошів на рахунок позичальника ОСОБА_1 , позивачем до матеріалів справи долучено копію листа ТОВ «УПР» вих. №1-1704 від 17.04.2026 (адресованого ТОВ «Споживчий центр»), згідно змісту якого вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, а також, що між даним підприємством та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. Разом з тим, вказаний лист містить безпосередньо інформацію про дату і час перерахування коштів 18.07.2025 о 18:59:42 (дата відповідає акту укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору), розмір кредиту 2 500 грн, що відповідає обумовленому сторонами розміру відповідно до укладеного кредитного договору, а також призначення даного платежу: видача за договором № 18.07.2025-100002433.

З наведеного вбачається, що вказані грошові кошти у розмірі 2 500 грн були перераховані на підставі укладеного між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 .

Також у вказаному листі міститься зазначення номеру картки, який відповідає зазначеному безпосередньо позичальником ОСОБА_1 в заявці реквізитам платіжного засобу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.).

Тобто, враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявну в листі інформацію щодо номеру кредитного договору, розміру кредитних коштів, а також зазначення реквізитів платіжного засобу позичальника, суд дійшов висновку про доведеність факту здійснення перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 за допомогою системи iPay.ua (номер транзакції 806904611) у визначеному сторонами розмірі, доводи ОСОБА_1 , що факт перерахування коштів не підтверджується матеріалами справи є необґрунтованими.

На підтвердження розміру наявної заборгованості відповідача ОСОБА_1 матеріали справи містять довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 18.07.8025-100002433 від 18.07.2025, згідно якої заборгованість за основним боргом становить - 2500 грн, за процентами - 3875,00 грн, комісія за надання кредиту - 225 грн, додаткова комісія за облуговування кредиту – 450 грн та 1250 грн неустойка.

Вказаний розмір заборгованості відповідачем по справі не спростований, альтернативного розрахунку заборгованості наявні матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, обумовлення сторонами розміру процентної ставки за користування наданим кредитом та строк надання, відсутність в матеріалах справи відомостей про повернення позичальником отриманих в кредит грошових коштів та сплату процентів, суд вважає за необхідне зазначити щодо наявності підстав в даному випадку для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, що становить 6 375 грн (2500+3875).

Щодо позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення комісій за надання кредиту у розмірі 225 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 450, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8 заявки кредитного договору № 18.07.8025-100002433 від 18.07.2025, визначено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту складає 9% від суми Кредиту та дорівнює 225 грн 00 коп.

Пунктом 9 заявки кредитного договору № 18.07.8025-100002433 від 18.07.2025, визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 225 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Натомість, положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин справи в своїй сукупності, заявлені вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 225 грн та комісія за обслуговування кредиту у розмірі 450 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1250 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 1250 грн, слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, за наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 6 375,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 2500 грн та заборгованості по процентам у розмірі 3875 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції від 21.07.2026.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 044,91 грн (76,80% від розмір задоволених позовних вимог).

Щодо витрат на відправлення листа з оголошеною цінністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Надсилання процесуальних документів поштовим зв`язком є такою процесуальною дією, а тому понесені та документально підтверджені витрати підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Оскільки, позовна заява була подана через підсистему ЕС, позивач був зобов`язаний направити копію позову з додатками іншим учасникам справи.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додаткових постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц та від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 (провадження № 61-300ск23).

Згідно копії квитанції від 20.07.2026, що видана АТ «Е-Пост», вартість поштового відправлення для відповідача склала 120,18 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані із відправкою поштової кореспонденції у розмірі 92,29 гривень (120,18 *80,05%).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором №18.07.2025-100002433 від 18.07.2025 у розмірі 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, яка складається із:

-2 500,00 грн – основний борг;

-3 875,00 грн – проценти.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 2 044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 91 (дев`яносто одна) копійка та витрати, пов`язані із відправкою поштової кореспонденції у розмірі 92 (дев`яносто дві) гривні 29 (двадцять дев`ять) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар