Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №521/10504/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/10504/26

Номер провадження 3/521/3425/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., з секретарем Наконечна А.В. розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №687251 від 08.06.2026 року, який надійшов з УПП в Одеській області, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу ЕПР1 №687251 від 08.06.2026 року, що складений інспектором УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Бабенко О.П. встановлено, що 08.06.2026 року об 11 годині 50 хвилини ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Одесі по вул. Туриститчна, буд. 29А, у стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння так само відмова особи водія, який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перегляду відеозапису з боді камер патрульної полції № 471825, №474523, № 471497, судом неможливо встановити, хто саме зупинив транспортний засіб ОСОБА_1 , оскільки відео починається біля автомобіля, який стоїть вже заблокований попереду і ззаду працівниками РТЦК та СП.

Під час перегляду відеозаписів із портативних відеореєстраторів (ПВР) патрульних поліцейських судом встановлено, що службовий транспортний засіб, який на той час перебував на патрулюванні, мав номерний знак № НОМЕР_3 .

Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, право вимагати зупинки транспортного засобу надано поліцейським та іншим особам, прямо визначеним законодавством. Ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, не наділяють працівників ТЦК та СП повноваженнями щодо зупинки транспортних засобів.

З відеозапису вбачається, що працівниками патрульної поліції не було вказано причину запинки ОСОБА_1 .

Свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР.

Статтею 18 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов?язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов?язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов?язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв?язку з виконанням службових обов?язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов?язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського. поліцейський зобов?язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред?явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Судом встановлено, що патрульним поліції, було порушено ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту ; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Згідно ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Суд зауважує, що у ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» наведено вичерпний перелік випадків, коли поліцейський може зупинити транспортний засіб, всі інші причини зупинки автомобіля - незаконні. З відеозйомки, що були додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд не може встановити з яких причин відбулася зупинка транспортного засобу, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 а якщо поліцейський не назвав причину зупинки, його подальші дії є незаконні і ніхто не зобов`язаний їх виконувати.

На відеозаписі, на 12:04 хв працівник патрульної поліції ОСОБА_2 попросив закрити очі та потім посвітив йому фонариком в обличчя, при цьому не сповістивши водія, які ознаки були виявлені, що вказують на наркотичне сп`яніння та одразу запропонували проїхати до медичного закладу.

Порядок проведення огляду визначають два акти. Перший - Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Другий - Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Зокрема, розділ I Інструкції містить вичерпний перелік ознак наркотичного чи іншого сп`яніння. Направлення водія до закладу охорони здоров`я можливе лише за наявності таких ознак, а поліцейський зобов`язаний їх виявити, зафіксувати та зазначити в направленні на огляд.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Відповідно до ст. 18 цього Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Крім того, ст. 268 КУпАП гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, право знати, у чому її обвинувачують, давати пояснення та подавати докази.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що поліцейський не встановив і не повідомив водію жодної з передбачених Інструкцією ознак наркотичного сп`яніння. Короткочасна дія з ліхтариком без зазначення її результату не може свідчити про виявлення таких ознак. У протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні на огляд конкретні ознаки сп`яніння також не зазначені. За таких обставин суд дійшов висновку, що у працівника поліції не було передбачених законом підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я. Відтак вимога пройти такий огляд не може вважатися законною, а складені на її підставі процесуальні документи не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Також судом встановлено, що працівник патрульної поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для виявлення ознак наркотичного сп`яніння, майже одразу після зупинки, при цьому не вказавши, які ознаки були виявлені для того щоб стверджувати, що особа перебуває у наркотичному сп`янінні.

Суд вважає, що всі дії поліцейських були направлені на те, щоб ОСОБА_1 посадити у автомобіль і під приводом того, що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, які судом на відео не були встановленні. Поліцейські відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» на місці не провели перевірку його стану, а саме: не просили витягнути руки для перевірки тремтіння рук, не просили пройти по стежці для перевірки координації його руху. А дії поліцейських були направленні на те, щоб посадити ОСОБА_1 у автомобіль патрульних, для відвезення його до ТЦК та СП. А як було судом встановлено на відео для цього вони вигадали, що ОСОБА_1 знаходиться у наркотичному стані і під цим приводом просили його проїхати до медичного закладу для перевірки його стану, тому вказані дії поліцейських не відповідали обстановці та подіям які відбувались 08.06.2026 року. та не підтверджують знаходження ОСОБА_1 у наркотичному стані.

Крім того, під час перегляду відеозапису судом встановлено, що працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та його напарницею, під час спілкування з ОСОБА_1 розмовляли російською мовою та допускали нецензурну лайку на 12:39 хв та 12:27 хв.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII поліцейські зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків. Статтею 12 цього Закону встановлено, що мовою роботи органів державної влади є державна мова. Отже, використання поліцейськими під час виконання службових обов`язків російської мови суперечить вимогам зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, а також професійно виконувати свої службові обов`язки. Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зобов`язують поліцейського під час виконання службових обов`язків бути ввічливим, поважати честь і гідність особи та не допускати грубих і образливих висловлювань. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, відносить дотримання цих правил до складових службової дисципліни. Використання поліцейськими нецензурної лайки під час спілкування з громадянином не відповідає наведеним вимогам і підриває довіру до органів Національної поліції.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне направити копію цієї постанови Уповноваженому із захисту державної мови для вжиття заходів у межах його компетенції, а також керівництву Департаменту патрульної поліції для проведення службової перевірки.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 130, 245, 247, 280, 283 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити Уповноваженому із захисту державної мови для відома та вжиття заходів реагування в межах компетенції щодо порушення працівниками патрульної поліції вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Копію постанови направити до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції для відома та проведення службової перевірки щодо дотримання поліцейськими вимог Правил етичної поведінки поліцейських.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

СУДДЯ: