Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №521/16646/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/16646/25

1-кп/521/1128/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162470001285 від 05.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, із середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 13.08.2025, у період часу з 18 години 12 хвилини по 18 годину 13 хвилину, у період дії воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, а на момент вчинення кримінального правопорушення – Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 09.05.2025 строком на 90 діб, перебуваючи у приміщенні супермаркету «Копійка», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд. 27-А, побачив на підлозі з лівої сторони від терміналу «ПриватБанк», увімкнений в розетку на зарядний пристрій мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 11 Pro 5g Graphite Gray 8Gb RAM 128 GB ROM». У цей час, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вищезазначеного мобільного телефону, який належить на праві власності ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його протиправні дії є непомітними для потерпілого та сторонніх осіб, підійшов до терміналу «ПриватБанк», взяв з підлоги до рук зазначений вище мобільний телефон, при цьому витягнувши його з зарядного пристрою, та направився в сторону виходу з приміщення супермаркету «Копійка» за вказаною адресою, тим самим здійснивши його викрадення.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном, а саме мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 11 Pro 5g Graphite Gray 8Gb RAM 128 GB ROM», із серійним номером: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 5574 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 25 копійок.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається.

Прокурор під час судового розгляду просила обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, документів, що стосуються цивільних позовів та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні участі не приймав, матеріали справи містять його заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та документів, що стосуються цивільного позову.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час допиту підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальному акті обставинах, вчинив кримінальне правопорушення. Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, тому суд вважає доведеним пред`явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, а саме виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів; особу та його вік (37 років); соціальні зв`язки - не одружений, має місце реєстрації та проживання; стан здоров`я, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності; повне визнання обвинуваченим своєї вини; наявність обставини, що пом`якшує покарання; відсутність обставин, що обтяжує покарання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, обставини його вчинення, критичне відношення винного до вчиненого.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових (інших) кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 його ставлення до скоєного, а також те, що у своїй заяві потерпілий не наполягав на призначенні суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Із урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати у строк покарання термін його утримання під вартою з моменту фактичного взяття під варту (затримання), тобто з 28.06.2026 року по день ухвалення даного вироку 24.09.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2022 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2022 ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 34 000 грн.. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2022 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік визначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, при цьому звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та у вигляді штрафу у розмірі 2 000 мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири) тисячі гривень, який виконувати самостійно.

З інформації Київського районного відділу Філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області вбачається, що на обліку Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Одеській області з 06.02.2023 року перебуває громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 21.12.2022 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів громадян, тобто 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень (справа N?947/29905/22). Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2022. На теперішній час штраф не сплачений.

З інформації Хаджибейського районного відділу Філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області вбачається, що 16.02.2024 року ОСОБА_4 знятий з обліку Хаджибейського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області на підставі вироку Київського районного суду м Одеси.

Суд враховує, що на момент винесення вироку у кримінальному провадженні, що розглядається, минули строки давності виконання вироку Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2022 року.

Закінчення встановлених у ч.ч. 1 та 2 ст. 80 КК України строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому цим вироком покарання, з врахуванням положень частин третьої та четвертої цієї статті.

Покарання, строк давності виконання якого сплив відповідно до положень ст. 80 КК України, не може бути приєднано до покарання, призначеного за новим вироком, при вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю вироків.

Суд зазначає, що приймаючи до уваги призначене ОСОБА_4 покарання та спосіб його виконання, суд вважає, що застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню, а сам ОСОБА_4 звільненню з-під варти в залі суду.

Разом із цим, до набрання вироком законної сили, з метою належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд уважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.09.2025 року – скасувати.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 368- 371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 та п. п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 28.06.2026 року по день по день ухвалення даного вироку 24.09.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили, в якості гарантії його виконання, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

- не відлучатись за межі міста Одеси, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.09.2025 року – скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого від 08.09.2025 року та від 12.09.2025 року:

-мобільний телефон, «Xiaomі» моделі «Redmi Note 11 Pro 5g» Graphite Gray 8Gb RAM 128 GB ROM 3 серійним номером: НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 в чохлі-книжці чорного кольору, - вважати повернутим ОСОБА_6 ;

- оптичний DVD-R диск марки «Axent» 16х, 4,7 GB, 120 min, на якому знаходяться відеофайли в кількості 3 (три) штуки в кожному під назвою: 1.«NVR_ch2_main_20250813180122 20250813180231», розміром 1,11 МБ; «NVR_chl_main_20250813180557_20250813181754», розміром 90,4 МБ; «NVR_ch3_main_20250813180000_20250813190000», розміром 566 МБ, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1