Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №501/5051/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 29.09.2026

Справа № 501/5051/25

2/501/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, в особі директора ТОВ «ДП Моноліт–Сервіс» Суворової С.О., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати послуг постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року у розмірі 6585,36 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що ОСОБА_1 до 2025 року був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року відповідачу, за вказаною адресою, надавалися послуги постачання теплової енергії однак внаслідок несплати вказаних послуг утворилась заборгованість у розмірі 6585,36 грн.

Представник позивача, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ЦПК України, просила задовольнити позов.

Представник позивача Суворова І.О. надала суду заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Згідно інформації відділу реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі ст.190 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів надсилалася відповідачу в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем знаходження відповідача.

Однак, поштове відправлення повернулося до суду не врученим з відміткою відділення поштового зв`язку на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата на штампі відділення поштового зв`язку зазначена «28.04.2026».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу наведених вимог п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, якими суд керується на підставі ч. 1 ст. 190 ЦПК України, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів є 28.04.2026.

Такі обставини свідчать про те, що відповідач належним чином був повідомлений про наявність судового провадження відносно нього.

Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено ,що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_1 до 2025 року був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією технічного паспорту.

Також, зазначає, що в період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року за вказаною адресою позивачем були надані послуги з постачання теплової енергії, та внаслідок невиконання відповідачем оплат за такі послуги утворилась заборгованість у розмірі 6585,23 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Представник позивача в обґрунтування тієї обставини, що ОСОБА_1 був до 2025 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 посилається на копію титульного листа технічного паспорту, який виготовлений КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеської області (а.с.7).

Технічний паспорт — це інформаційний документ, який містить лише фактичні технічні характеристики об`єкта нерухомості.

Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна він лише описує об`єкт та визначає його складові для подальших дій.

Ч.1 ст.49 ЦПК України визначає, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Ч.1,6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що обов`язок оплачувати комунальні послуги виникає у споживача, тобто особи, яка є власником або користувачем об`єкта нерухомості та отримує відповідну послугу на підставі закону чи договору.

Саме тому належне підтвердження статусу споживача є необхідною передумовою для покладення обов`язку зі сплати заборгованості.

Враховуючи, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, то позивачем не надані суду належні докази того, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності до 2025 року належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не надані докази того, що ОСОБА_1 був споживачем наданих послуг з постачання теплової енергії за вказаною адресою, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Пушкарський Д.В.