Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №946/4230/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4230/26

Провадження № 2/946/3908/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі: Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 року представник Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101398071 від 12.06.2025 року у розмірі 16204, 65 грн. станом на 02.06.2026 року, яка складається з наступного: 12937, 390000000001 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2805,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 461,64 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» (скорочена назва АТ “А-Банк”) кредитний договір ABH0CT155101398071, щодо надання останній кредиту в розмірі 30000,00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 11.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 30000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 11.06.2026 року, терміном на 12 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 85,00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0,00 грн. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на 02.06.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 16204,65 грн., яка складається з: 12937,390000000001 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2805,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 461,64 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

18 серпня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

10.09.2026 відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву та просить у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155Ю1398071 від 12.06.2025 року в повному обсязі відмовити, а у разі, якщо суд дійде висновку про доведеність факту надання кредиту та користування ним, - зменшити розмір заявлених до стягнення процентів та пені з підстав, наведених у пункті IV цього відзиву. Зазначив, що заперечує факт отримання кредиту в тому розумінні, яке надає цьому поняттю ст. 1054 Цивільного кодексу України, а саме - заперечую факт надання йому коштів у вільне розпорядження та факт фактичного користування ними для власних потреб. Відповідно до п. 3 Паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» продукт, за яким Банк веде розрахунок заборгованості, визначений самим позивачем як «Сума / ліміт кредиту», тобто, за власною термінологією Банку, йдеться про кредитний ліміт (кредитну лінію), відкритий Банком в односторонньому порядку в рамках вже наявних відносин з обслуговування його карткового рахунку, а не про одноразовий кредит готівкою, за отриманням якого він мав би усвідомлено та цілеспрямовано звертатися до Банку. Із наданої позивачем виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 12.06.2025 року на картку було здійснено технічне зарахування суми 30 000,00 грн. з призначенням платежу «Зарахування коштів за кредитом Швидка готівка», після чого усі без винятку подальші операції за цим рахунком мають виключно призначення «Регулярне списання за кредитом Швидка готівка» та останню - «Автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості». Жодної операції зняття готівки через банкомат, оплати товарів чи послуг, переказу коштів на інший рахунок або будь-якого іншого розпорядження зазначеними коштами на власний розсуд мною за цей період не здійснювалося та позивачем не доведено. Таким чином, кошти в сумі 30 000,00 грн. фактично не покидали внутрішньої облікової системи Банку: вони були технічно «зараховані» на картку та в подальшому самостійно, за раніше наданим Банку правом на договірне списання (п. 18 Заяви про надання послуги), поступово «списані» цим же Банком у рахунок «погашення» ним же відкритого ліміту. Він не ініціював жодного окремого волевиявлення на отримання чи використання цих коштів, не знімав їх готівкою і не витрачав на власні потреби. Вважає, що Банк в односторонньому порядку нав`язав йому кредитний ліміт, яким він фактично не користувався, а тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, похідні від факту такого «користування», є недоведеними та необґрунтованими в повному обсязі. Щодо відсутності доказів усвідомленого волевиявлення на укладення договору саме на заявлених умовах, то долучена позивачем Заява про надання послуги «Швидка готівка» підписана, за твердженням Банку, шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором (ОТП-паролем). Він заперечую, що усвідомлено та цілеспрямовано ознайомлювався з істотними умовами договору (сумою кредиту, строком, розміром процентної ставки 85 % річних, порядком нарахування пені) та надавав свідому згоду саме на ці умови. Сам по собі факт збігу технічного коду підтверджує лише технічну операцію в мобільному додатку/системі Банку, а не факт розуміння та прийняття ним фінансових наслідків укладення договору, зокрема реальної річної процентної ставки у розмірі 129,84 %. Оригінал договору, підписаний власноруч, позивачем до матеріалів справи не надано, а електронний спосіб підтвердження, на який посилається Банк, є технологією, повністю контрольованою самим Банком, що не виключає технічної можливості автоматичного оформлення кредитного ліміту без реального, поінформованого волевиявлення споживача. Крім того, вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 2 805,62 грн. та пені у розмірі 461,64 грн. є похідними від вимоги про стягнення тіла кредиту. Оскільки факт надання йому кредиту у вільне розпорядження та факт користування ним він заперечує та вважає недоведеним з підстав, викладених у пункті І цього відзиву, відповідно є недоведеними та необґрунтованими й похідні вимоги про стягнення процентів і пені. У разі, якщо суд дійде висновку про доведеність факту надання йому кредитних коштів та користування ними, він заявляє такі альтернативні заперечення щодо розміру заявлених вимог. Відповідно до п. 6 розділу «Додаткова інформація» Паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», право Банку достроково розірвати договір та витребувати всю суму заборгованості одноразово виникає лише за наявності прострочення понад 90 днів. Реалізація такого права є односторонньою зміною порядку виконання договору, що відповідно до засад добросовісності (ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України) вимагає доведення факту доведення такого рішення до відома боржника. У п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України Позивач сам зазначає, що письмових вимог не направляв, обмежившись лише телефонними дзвінками та SMS-повідомленнями, проте жодних доказів змісту та факту такого інформування (деталізації дзвінків, текстів SMS, звітів про доставку) до матеріалів справи не додано, що суперечить обов`язку доказування, встановленому ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Реальна річна процентна ставка за договором становить 129,84 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту (45 790,29 грн) майже у півтора рази перевищує суму, зазначену Банком як надану (30 000,00 грн). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 виходить з того, що суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити загальний розмір процентів, що підлягають стягненню, якщо обсяг відповідальності боржника є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення. Аналогічний підхід закладений у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, а згідно зі ст. 616 ЦК України розмір відповідальності боржника може бути зменшений з урахуванням ступеня вини. Позивачем не надано жодних доказів понесення ним реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленою пенею. Таким чином, вважає, що позовні вимоги АТ «А-БАНК» у повному обсязі недоведені, оскільки позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів у вільне розпорядження та факту користування ними, а надані Банком докази підтверджують лише внутрішньобанківські облікові операції.

17.09.2026 року до суду надійшли від представника позивача відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги просить задовольнити повністю та зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднавшись до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку. 12.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101398071, щодо надання останній кредиту в розмірі 30000,00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 11.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то варто зазначити, що відповідач (підписавши Анкету-Заяві про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9 УіАу: 1.1.3.2.9. Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку у випадку встановлення мобільного додатку для телефону, номер якого передавався Клієнтом Банку при його ідентифікації і статусу on-line в мобільному додатку , авторизація за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля: поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в POS-терміналах ; інші засоби комунікації. При цьому, в даних Умовах та правилах умови комунікації Банку з Клієнтом за допомогою SMS-повідомлень, SMS-паролів, SMS-підтверджень означають, в тому числі використання повідомлень у додатку. Механізм отримання згоди від Клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля наступний: Банк генерує OTP-пароль і відправляє його Клієнту в тілі SMS-повідомлення/ повідомлення мобільного додатку с зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися . Для підтвердження згоди , Клієнт передає отриманий OTP-пароль у відповідному SMS-повідомленні/ повідомленні мобільного додатку або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу. У разі збігу пароля з відправленим Клієнту, банк перевіряє номер мобільного телефону Клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі ABank24 і / або MobileBanking. У разі, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і правил, згідно якого клієнту надаватимуться витребувані ним послуги. Сторони визнають співпавший ОТР - пароль електронним підписом клієнта. При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування банкомат, термінал самообслуговування, на сайті https://a24.a-bank.com.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта. Додана додатком до позову виписка по рахунку відповідача підтверджує погашення. Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Також на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована відповідачу, тому доводи відповідача що таких доказів не надано є безпідставні. Також в Заяві Клієнта № АВН0СТ155101398071 від 12.06.2025 року зазначено номер картки клієнта на який було зараховано кошти кредиту (додатково надано виписку по картці НОМЕР_2 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання). Також надано меморіальний ордер на підтвердження зарахування кредитних коштів на зазначену вище картку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» (скорочена назва АТ “А-Банк”) кредитний договір ABH0CT155101398071, щодо надання останній кредиту в розмірі 30000,00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 11.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (Заяві на погодження використання електронного підпису). У разі, якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Погодження використання електронного підпису між сторонами було досягнуто при проведенні верифікації і ідентифікації клієнта при первісному зверненні до Банку і підписанні Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку та/або Заяви про погодження використання УЕП.

Погодження використання електронного підпису між сторонами було досягнуто при проведенні верифікації і ідентифікації клієнта при первісному зверненні до Банку і підписанні Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку та/або Заяви про погодження використання УЕП.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви.

Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка".

У відповідності до Кредитного договору (Заяви клієнта), Вид кредиту — Кредит на споживчі потреби. 2. Тип кредиту — Кредит строковий. 3. Мета отримання кредиту — Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. 4. Сума кредиту — 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок). 5. Строк кредиту - 12 місяць зі строком повернення до 12-06-2026 року включно. 6. Процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі платежу визначеного пунктом 7 цієї Заяви. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік. 7. Розмір щомісячного платежу — 3815,85 грн. 8. Денна процентна ставка становить - 0.14% , що розраховуються наступним чином: 15790.29/30000,00)/365 ? 100%. 9. Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5375235211115587 . 10. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 45790.29 грн. 11. Погашення заборгованості за Кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 . 12. У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

АТ "А-БАНК" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору, що підтверджено меморіальним ордером із зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована відповідачу, випискою по картці 5375235211115587, яка вказана у Заяві Клієнта №АВН0СТ155101398071 від 12.06.2025 року, на який було зараховано кошти кредиту та з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Станом на 02.06.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 16204, 65 грн., яка складається з: 12937,390000000001 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2805,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 461,64 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Доказів зворотного суду не надано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12937,39 грн. та за процентами в розмірі 2805,62 грн. за Договором ABH0CT155101398071 від 12.06.2025 року є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, так як фактично йому сума кредиту була надана у користування шляхом перерахування на картку відповідача (що вбачається із наданої банківської виписки за карткою), а отже вказані кошти вибули із володіння банку, та він не міг ними вільно користуватися, як то зазначив відповідач.

Крім того, з заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101398071 від 12.06.2025 року вбачається, що спірна сума є виданим кредитом, а не відкритою кредитною лінією, що також підтверджується й фактом перерахування вказаних коштів на картковий рахунок відповідача.

До того ж, в п.15 заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101398071 від 12.06.2025 року закріплено право клієнта відмовитися від договору, у тому числі і після отримання коштів шляхом їх повернення банку, однак відповідач вказаних дій не вчинив.

Вказаним повністю спростовуються твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 461,64 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за таке прострочення.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу вимог закону, позикодавець позбавлений можливості застосувати до позичальника такий вид відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості пені у розмірі 461,64 грн.

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором ABH0CT155101398071 від 12.06.2025 року становить 15 743,01 грн. (заборгованість по тілу кредиту – 12937,39 грн. + 2805,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами).

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно платіжного доручення № 6005315587843 0410001 вiд 02-06-2026 р., позивач сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 16204,65 грн., розмір задоволених позовних вимог 15 743,01 грн., тому підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2586,55 грн. (15 743,01? 2662,40 ? 16204,65).

При цьому, суд зазначає, що відповідач мав право вільно вирішувати, чи укладати йому кредитний договір № ABH0CT155101398071 від 12.06.2025 року на вказаних умовах (сума, строк, відсотки) з АТ «АКЦЕНТ БАНК». Ніхто не може примусити підписати кредитний договір. До підписання договору, відповідач мав право відмовитися від кредиту, якщо умови йому не підходять.

З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Підписавши Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту від 12.06.2025 року, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, взяв на себе певні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 ; від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Національному банку України та банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (Положення) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/ печатку банку. Виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Вказана позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у постановах Верховного Суду, зокрема: від 30.11.2022 N0 214/6975/15- ц; від 25.11.2022 N0 1512/2-214/11; від 21.09.2022 N0 381/1647/21; від 01.08.2022 N0369/11694/15-4; від 06.07.2022 N0 128/2269/20; від 01.06.2022 N0 172/35/16-ц; від 31.05.2022 N0 194/329/15-ц; від 25.05.2022 N0 219/7527/16; від 25.05.2022 N0 645/59/16- ц; від 20.05.2022 N0 336/4796/18; від 09.02.2022 N0 161/5648/20; від 02.02.2022 N0 205/7751/16-ц.

Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» (скорочена назва – АТ "А-БАНК") (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_5 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101398071 від 12.06.2025 року у загальному розмірі 15 743,01 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок три гривні одна копійка) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» (скорочена назва – АТ "А-БАНК") (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_5 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2586,55 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість гривень п`ятдесят п`ять копійок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:А.С.Адамов