Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №490/4983/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4983/26

н\п 2/490/3869/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Універсальна товарно-сировинна біржа «Золотий ореол-Н», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати дійсним укладений між сторонами Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.2001 року за №0028-Н, укладений на Універсальній товарно-сировинної біржі «Золотий ореол-Н».

В обґрунтування вимог позивачка посилається на те, що 23.08.2001 року між відповідачкою та позивачкою було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №0028-Н на квартиру АДРЕСА_1 . Вказану квартиру продано за 1700 гривень, грошові кошти у розмірі 1700 гривень Продавець отримав від Покупця до підписання цього договору. Отже, у відповідності до зазначеного біржового договору, позивачка набула право власності на квартиру. Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі, вона знялась з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Вказаний договір був оформлений та посвідчений на Універсальній товарносировинної біржі «Золотий ореол-Н» за №0028-Н 23.08.2001, КП ММБТІ за позивачами була проведена державна реєстрація вищевказаного домоволодіння, про що у реєстрову книгу № 119 07.09.2001 за № 19949 внесено відповідний запис.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

02.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 08.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

10.06.2026 року позивачкою було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

07.08.2026 року позивачка подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

У зв`язку з неявкою відповідачки, судове засідання призначене на 17.08.2026 року було відкладено на 01.10.2026 року.

Відповідачка та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору повторно в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене вище, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Оскільки, розгляд справи проводиться за відсутності сторін то відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З Договору №0028-Н купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2001 року вбачається, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір № 0028-Н купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2001 був укладений на Універсальній товарно-сировинної біржі «Золотий ореол-Н», та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю".

Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №19949 від 07.09.2001 року, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 23.08.2001 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №0028-Н від 23.08.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Універсальній товарно-сировинної біржі «Золотий ореол-Н» та в "Журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю", подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна №0028-Н від 23.08.2001 року був укладений на Універсальній товарно-сировинної біржі «Золотий ореол-Н», та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю". Також на підставі вказаного договору в КП ММБТІ було здійснено реєстрацію права власності на квартиру за позивачкою за реєстровим номером №19949 від 07.09.2001 року. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером держава цим самим визнала право власності позивачки на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 2001 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №0028-Н від 23.08.2001 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного та зареєстрованого на Універсальній товарно-сировинної біржі «Золотий ореол-Н», 23 серпня 2001 року за № 0028-Н, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Універсальна товарно-сировинна біржа «Золотий ореол-Н», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №0028-Н купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2001 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін