Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №487/8776/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8776/25

Провадження № 2/487/679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника позивача – Сезоненко Л.В., представника відповідача – Болюбаш І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 49 889,30 грн.

Позов мотивований тим, що між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, вона користувалась кредитними коштами, але не повернула, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 49 889,30 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, 25.08.2023 позивач направив претензію кредитора до Тертьої миколаївської державної нотаріальної контори, яка була перенаправлена до приватного нотаріуса Чорної Л.С., відповідно до листа, який він отримав від державного нотаріуса 13.09.2023. 11.06.2024, 06.12.2024, 27.03.2025 позивач направив претензію приватному нотаріусу. 09.10.2025 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, з яких вперше дізнався, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідач. 14.10.2025 позивач додатково направив претензію відповідачу. Однак відповідач вимогу банку не задовольнив, тому з нього має бути стягнута заборгованість.

Разом з позовною заявою надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Чорної Л.С. копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 26 листопада 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано докази.

23 лютого 2026 року надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

24 лютого 2026 року до суду надійшов відзив, сформований в системі «Електронний суд» представником відповідача – ОСОБА_3 . У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та 26.07.2023 отримав свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Приймаючи спадщину відповідачу не було відомо про боргові зобов`язання дружини, доступу до її карткових рахунків він не мав. Проте позивач володів інформацією, що позичальник перебувала у шлюбі, з ким перебувала у шлюбі та адресу їх реєстрації, оскільки вони обидва є клієнтами Банку та позивач має копії їх паспортів. Спільне проживання відповідно до ст. 1268 ЦК України створює презумпцію прийняття спадщини. У першій претензії, яку позивач надіслав 15.08.2023 до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, позивачем зазначено, що на теперішній час йому стало відомо про смерть ОСОБА_2 . Тобто станом на 15.08.2023 позивач був поінформований про смерть позичальника і, відповідно, про те, що її чоловік (відповідач), який проживав та був зареєстрований із нею за однією адресою, прийняв спадщину (як спадкоємець за законом). 13.09.2023 позивач отримав інформацію про конкретного нотаріуса, який веде справу, отже обчислення строку пред`явлення вимоги почалось з 13.09.2023 та сплив цей строк 13.03.2024. Однак претензія до належного нотаріуса подана лише 05.06.2024, а позов значно пізніше. За таких обставин, представник відповідача вважає, що встановлений ст. 1281 ЦК України строк пропущено. Вважає, що у позивача були всі об`єктивні підстави вважати, що спадщина прийнята. Натомість позивач намагається переконати, що строк почався лише з 09.10.2025, тобто з моменту отримання ним копії свідоцтва про право на спадщину. Однак закон не пов`язує початок перебігу строку виключно із свідоцтвом про право на спадщину. Також зазначає, що за надання правничої допомоги відповідачем сплачена сума гонорару в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, детальним описом робіт (наданих послуг) та актом наданих послуг. Зі спливом строків, визначених ст. 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника у встановлений строк, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права. Враховуючи наведене, представник відповідача просить поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив, визнати, що строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, позивачем пропущено. Відмовити в задоволенні позову. Стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем.

09 березня 2026 року надійшла відповідь на відзив, яка за змістом аналогічна позовній заяві. Звертає увагу, що відповідачем пропущено строк подання відзиву. Щодо компенсації витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що правнича допомога не відповідає критеріям розумності та справедливості, перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, сума витрат є неспівмірною із складністю справи, яка віднесена судом до малозначних та є непрпорційною щодо витраченого часу; не є доведеною, що була фактичною та неминучою.

12 березня 2026 року надійшли заперечення представника відповідача, які мотивовані тим, що претензія до нотаріуса, який веде справу, подана лише 11.06.2024, тобто через дев`ять місяців після отримання інформації. Таким чином, позивач пропустив строк пред`явлення вимог до спадкоємця, що відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України має наслідком втрату права вимоги. Позивач стверджує, що про спадкоємця він дізнався лише 09.10.2025 року після отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, таке твердження суперечить змісту ч. 3 ст. 1281 ЦК України, відповідно до якої строк обчислюється з дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про прийняття спадщини або про отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Закон прямо передбачає альтернативні підстави початку перебігу строку, а не виключно момент отримання свідоцтва. З урахуванням того, що позивачу було відомо про смерть боржника, про перебування боржника у шлюбі, адресу спільного проживання подружжя (боржника та її чоловіка – відповідача у справі), про відкриття спадкової справи - у позивача були всі об`єктивні можливості з`ясувати особу спадкоємця та своєчасно пред`явити вимоги. Верховний Суд сформував усталену правову позицію, відповідно до якої несвоєчасне пред`явлення вимоги до спадкоємців виключає можливість задоволення позову кредитора. Саме на кредитора покладається обов`язок належної реалізації свого права вимоги. У постановах Верховного Суду неодноразово зазначалось, що пасивна поведінка кредитора не може перекладатися на спадкоємців, що кредитор у спадкових правовідносинах зобов`язаний самостійно вживати всіх необхідних заходів для реалізації свого права вимоги, а також діяти добросовісно та розумно. Натомість, позивач протягом тривалого часу не вжив жодних реальних заходів для встановлення особи спадкоємця, обмежившись формальним направленням листів до нотаріуса. Така поведінка свідчить про пасивну позицію кредитора, що суперечить принципам добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України. Отже, пропуск строку пред`явлення вимог до спадкоємця є наслідком виключно недобросовісної або недбалої поведінки самого позивача, що відповідно до практики Верховного Суду не може бути підставою для задоволення позову. Доводи позивача щодо пропуску строку подання відзиву представник відповідача вважає безпідставними, посилаючись на те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою і не проживає за місцем реєстрації, позовні матеріали та ухвалу не отримував. Доступ до матеріалів справи представник відповідача отримав 10.02.2026, після чого було подано відзив у розумний строк. Щодо витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що ці витрати є реальними. документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи.

17 березня 2026 року надійшли пояснення представника позивача, які за змістом аналогічні позову та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, надала пояснення аналогічні змісту позову та заявам по суті. Додатково пояснила, що дізнавшись про смерть позичальника Банк вчасно направив претензію до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори 25.08.2023. Всі наступні листи не нові претензії, а правомірні дії кредитора з моніторингу статусу справи. Ототожнення факту спільного проживання із беззаперечним фактом прийняття спадщини є юридичною помилкою. Ця презумпція не є абсолютною, відповідач міг подати заяву про відмову від прийняття спадщини. Банк не має доступу до спадкового реєстру щоб самостійно робити висновки. А документи з кредитної справи фіксують стан речей лише в момент їх надання. Перебіг строку на подання позову почався лише 09.10.2025. Поки Банк не отримав підтвердження складу спадкоємців, відлік строку на подачу позову не міг розпочатись. Відповідач знав про борги, але приховував цей факт, тобто діяв недобросовісно і не може посилатись на пропуск строку. Просила позов задовольнити і стягнути судові витрати.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та його заявах по суті. Вважає, що позивачем не дотримано строків, встановлених ст. 1281 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позову та стягнути судові витрати відповідача.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 10.07.2015 ОСОБА_2 та співробітником ПАТ КБ «ПриватБанк» підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами та сайті ПриватБанку.

24.11.2020 ОСОБА_2 підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», розташованих в мережі Інтернет, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.

Розділом 1 Зави про приєднання до Умов та Правил надання послуг визначені істотні умови Договору «Кредитні картки», розділом 2 – Істотні та інші умови Договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», п. 2.1.1.3. Преамбули – порядок повернення кредиту.

Відповідно до розділу 1, тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія, сума/ліміт кредиту – не перевищує: 50 000 грн для карт «Універсальна», 75 000 грн для карт «Універсальна Gold», строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту – споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотків річних – 42,0% - для карт Універсальна, 40,8% - для карт Універсальна Gold.

Порядок повернення кредиту: повернення кредиту здійснюється шляхом: - договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.

Вказана заява підписана відповідачем.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 06.11.2025 ОСОБА_2 отримала кредитні картки: № НОМЕР_1 «Універсальна», дата відкриття 10.07.2015, термін дії 03/19; № НОМЕР_2 «Універсальна», дата відкриття 21.03.2019, термін діє 03/23.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 06.11.2025 підтверджується встановлення ОСОБА_2 кредитного ліміту 10.07.2015 встановлення кредитного ліміту 900,00 грн; 10.07.2015 – зменшення кредитного ліміту 900,00 грн; 20.11.2015 – збільшення 3 000 грн; 21.11.2015 – зменшення 3 000 грн; 19.10.2017 – збільшення 6 000,00 грн; 16.03.2018 – збільшення 14 500,00 грн; 24.02.2019 – зменшення 10 000,00 грн; 24.11.2020 – збільшення 18 000,00 грн; 25.11.2020 – збільшення 20 000,00 грн, 18.12.2020 – збільшення кредитного ліміту 50 000,00 грн; 19.07.2022 – кредитний ліміт 0,00 (зменшення).

З виписки за договором б/н за період 01.07.2015-06.11.2025 встановлено, що ОСОБА_2 отримала та користувалася кредитними коштами, вносила платежі, але не погасила кредит.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 08.06.2022, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 49 889,30 грн – заборгованість за тілом кредиту.

25 серпня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори із претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, від 15.08.2023, в якій просив: повідомити АТ КБ «Приватбанк» чи заводилась спадкова справа після померлого Боржника. Включити кредиторські вимоги в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ. Повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 49889,30 грн. Також просили надіслати інформацію стосовно: звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого Боржника, відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті Боржника, а також які вже прийняли спадщину.

13 вересня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» отримало відповідь з Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 05.09.2023 № 732/01-16, відповідно до якої Третя миколаївська державна нотаріальна контора перенаправила претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 на адресу приватного нотаріуса Чорної Л.С., так як спадкова справа зведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С.

11 червня 2024 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса Чорної Л.С. із претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, від 05.06.2024, в якій просив: повідомити АТ КБ «Приватбанк» чи заводилась спадкова справа після померлого Боржника. Включити кредиторські вимоги в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ. Повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 49889,30 грн. Також просили надіслати інформацію стосовно: звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого Боржника, відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті Боржника, а також які вже прийняли спадщину.

06.12.2024 та 27.03.2025 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса Чорної Л.С. із аналогічною претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, від 28.11.2024 та від 20.03.2025 відповідно.

14.10.2025 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_1 з листом-претензією від 09.10.2025.

Відповідно до копії спадкової справи № 200/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вказана спадкова справа почата 25 листопада 2022 року, а закінчена 26 липня 2023 року. 25.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Чорної Л.С. із заявою про прийняття спадщини. 26 липня 2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на: 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 43/600 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Претензії АТ КБ «ПриватБанк» та відповіді на них у спадковій справі відсутні.

Отже, між сторонами по справі склалися спадкові правовідносини щодо пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємця.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. ч.1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (частина 1 статті 1273 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, вказано:

правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. ст. 1281,1282 ЦК України.

Відповідно до 1281 ЦК України, Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

На підставі матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідач не повідомив позивача про смерть ОСОБА_2 та про відкриття спадщини.

Дізнавшись про відкриття спадщини, 25.08.2023 позивач надіслав претензію до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, тобто виконав вимоги ст. 1281 ЦК України, що підтверджується претензією від 15.082023 списком відправлень Гнк_21-08-23_3 та фіскальним чеком від 25.08.2023.

Згідно повідомлення Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, претензія Банку до спадкоємців ОСОБА_2 перенаправлена на адресу приватного нотаріуса Чорної Л.С.

В подальшому Позивач неоднорозово звертався до приватного нотаріуса з аналогічною претензією, проте відповіді не отримав.

09.10.2025, отримавши свідоцтво про право на спадщину та дізнавшись про спадкоємця позичальника, позивач звернувся з листом-претензією.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що Банк мав би пред`явити свої вимоги протягом шести місяців з дня, коли дізнався про прийняття спадщини, а саме з дня отримання відповіді Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, тобто до 13.03.2024, однак звернувся до приватного нотаріуса 05.06.2024, тобто із пропуском строків, визначених ч.3 ст. 1281 ЦК України, що позбавляє сторону позивача права вимоги в силу ч.4 ст. 1281 ЦК України.

Однак суд не погоджується з такими доводами, виходячи з такого.

З огляду на зміст статті 1281 ЦК України допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №320/9961/15-ц (провадження №61- 3471св18), від 11 липня 2018 року у справі №495/1933/15-ц.

Зі змісту претензії банку від 15.08.2023 року, адресованої нотаріусу, чітко убачається кореспондуючий обов`язок спадкоємців погасити борг спадкодавця.

Суд виходить з того, що кредитор дізнався про смерть позичальника безпосередньо перед направленням вимоги (оскільки інші відомості про такі обставини у справі відсутні), а претензію до спадкоємців надіслав нотаріусу 25.08.2023 (вих. від 15.08.2023).

Таким чином, претензію кредитора спадкоємцям померлого позичальника Банком пред`явлено в межах встановленого законодавством шестимісячного строку і у належний спосіб.

Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини (п. 2.1. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Третя миколаївська державна нотаріальна контора здійснює повноваження у тому ж нотаріальному окрузі (місці відкриття спадщини). Отже, направлення претензії до державної контори до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори є належним способом повідомлення про вимогу кредитора. Дії державної контори щодо подальшої передачі матеріалів приватному нотаріусу є внутрішніми нотаріальними процедурами та не можуть впливати на права кредитора, який вчасно надіслав документ.

Посиланні представника відповідача на обізнаність позивача про те, що чоловік позичальника, який проживав та був зареєстрований із нею за однією адресою, прийняв спадщину, суд оцінює критично, оскільки сама лише реєстрація місця проживання спадкоємця за однією адресою зі спадкодавцем не свідчить про прийняття спадщини згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України. Для застосування презумпції прийняття спадщини необхідно встановити факт постійного фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Реєстрація та фактичне проживання можуть відрізнятися. Окрім цього, відповідно до ст. 1268, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Отже наведені представником позивача докази в цій частині є припущення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд встановив, що позивачем дотримано строк пред`явлення вимог до спадкоємця позичальника.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Як убачається з в державного реєстру речових прав від 26.07.2023 та свідоцтв про право на спадщину від 26.07.2023 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 43/600 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, вказане свідчить, що у спадкодавця ОСОБА_1 наявне спадкове майно.

На час смерті спадкодавця її заборгованість за кредитним договором згідно розрахунку банку становила 49 889,30 грн тіла кредиту, що підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За змістом наведеної норми матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

Згідно принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 06 березня 2024 року № 317/4108/18.

Однак відповідач не надав доказів вартості спадкового майна.

За такого, враховуючи, що відповідачем не надано доказів вартості спадкового майна, яка може бути меншою суми заборгованості, що є його процесуальним обов`язком, позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2015 року підлягають задоволенню у розмірі 49 889,30 грн, в межах вартості майна, одержаного ним у спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Частинами першою, третьою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним судовий збір у сумі 2422,40 грн, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 10 липня 2015 року у розмірі 49 889,30 грн, в межах вартості майна, одержаного ним у спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя З. М. Сухаревич