Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №487/4222/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4222/26

Провадження № 1-кп/487/527/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суду м. Миколаєва у складі головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42026152410000027 від 18.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, проходить службу на посаді старшого стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 17.02.2026 приблизно о 17:00 год особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою реалізації злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, з метою конспірації своєї злочинної діяльності, зустрівся із ОСОБА_6 , який є знайомим ОСОБА_7 , у заздалегідь обумовленому місці біля гостинного комплексу «КАРАВЕЛА», що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Терасна, 13, де в ході розмови повідомив, що має можливість посприяти прийняттю рішення працівниками РТЦК та СП, що полягало у знятті з розшуку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_7 , у зв`язку з порушенням правил мобілізаційного обліку, а також внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і висловив пропозицію здійснити вплив за надання неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США.

24.02.2026 о 12:31 год ОСОБА_6 зустрівся з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у заздалегідь обумовленому місці біля гастроному «ЛІСКИ», який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Євгенія Логінова, напроти Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №52, де передав останньому, який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_3 , частину неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України складало 51597,84 грн, за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими в ході досудового розслідування службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , про зняття ОСОБА_7 з обліку військовозобов`язаних осіб, які знаходяться у розшуку та внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Надалі, 05.03.2026 о 16:30 год ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілись із ОСОБА_6 в заздалегідь обумовленому місці в приміщенні кафе «ПІЦА ЛАЙТ», що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 47, де в ході розмови особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи зі злочинним умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди, розказав про механізм зняття з розшуку ОСОБА_7 та отримання ним в подальшому витягу з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, при цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зазначив про необхідність надання збільшеної другої частини неправомірної вигоди у сумі 1200 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими в ході досудового розслідування службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , про зняття ОСОБА_7 з обліку військовозобов`язаних осіб, які знаходяться у розшуку.

23.03.2026 близько 15:13 год ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілись з ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці навпроти АЗС «ВОГ», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 12, де останній діючи під контролем правоохоронних органів, передав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, другу частину неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США, що до офіційного курсу Національного банку України складало 52584 грн, за вплив на прийняття рішення уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими в ході досудового розслідування службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , про зняття ОСОБА_7 з обліку військовозобов`язаних осіб, які знаходяться у розшуку.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого визнається винним.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та зазначив, що ним вони не оспорюються, при цьому вважав за недоцільне дослідження доказів щодо цих обставин.

Аналогічні думки висловили прокурор та захисник.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він проходив службу на посаді інспектора з рекрутингу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наприкінці лютого 2026 року до нього звернувся колега ОСОБА_8 з проханням перевірити для його доброго знайомого ( ОСОБА_9 ) одного чоловіка ( ОСОБА_10 ) чи не перебуває той у розшуку. При цьому, він сказав що товариш віддячить. Він подивився по базі та виявилось, що ОСОБА_10 значиться у розшуку за Миколаївським РТЦК. ОСОБА_11 спитав чи можна ОСОБА_10 зняти з розшуку. Він відповів згодою. Потім він написав заяву про зняття ОСОБА_10 з розшуку та направив поштою до Миколаївського РТЦК. ОСОБА_11 дав йому 300 доларів. ОСОБА_10 довго не знімали з розшуку, тому він зателефонував до Миколаївського РТЦК, але оператор відповів, що терміни розгляду заяв різні, та все залежить від рішення керівництва. Про цю телефонну розмову він розповів ОСОБА_12 , а той у свою чергу переказав ОСОБА_13 . Приблизно через місяць ОСОБА_10 зняли з розшуку. Він роздрукував витяг з електронного реєстру про зняття ОСОБА_10 з розшуку. Після цього він разом із ОСОБА_14 зустрілись з ОСОБА_15 на заправці ВОГ, де він передав ОСОБА_16 документ про те, що ОСОБА_10 знятий з розшуку. Після цього ОСОБА_9 протягнув йому гроші, але він відповів, що він з ним ні про що не домовлявся та не взяв гроші. Тоді ОСОБА_9 передав гроші ОСОБА_12 , скільки було грошей йому не відомо. Після розмови вони направилися до машини та були затримані працівники поліції.

Також обвинувачений зазначив, що у скоєному щиро кається, засуджує свої дії, просив суд врахувати його важкий матеріальний стан, оскільки після затримання його вивели поза штат та він не отримує заробітну плату, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, один з яких потребує лікування. Просив призначити йому покарання у виді мінімального штрафу та розстрочити його виплату на 1 рік.

Такі показання обвинуваченим ОСОБА_3 надані без будь-якого примусу, у зв`язку з чим суд вважає їх послідовними, логічними, такими, що підтверджують правильність розуміння ним змісту встановлених обставин кримінального правопорушення, їх добровільність та істинність його позиції. За такого, такі показання обвинуваченого, визнаються судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження встановлених судом фактичних обставин.

Зважаючи на зазначене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України, а кваліфікацію його дій правильною.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує таке.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд ураховує, що ОСОБА_3 вчинив умисний корисливий нетяжкий злочин, який згідно з приміткою до ст. 45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, суд визнає – вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді старшого стрілка взводу охорони, є учасником бойових дій, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, на лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває.

Ураховуючи характер учиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, повне визнання своєї вини, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі було б надмірним.

Необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу.

Частиною 2 статті 53 КК України визначено, що розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.

Згідно з приміткою до статті 364-1 КК України у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Максимальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, становить 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85000 грн.

Отже, призначення штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України суперечило б імперативним положенням ч. 2 ст. 53 КК України, оскільки його розмір був би меншим за розмір отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу (неправомірної вигоди).

Таким чином, при обранні ОСОБА_3 заходу примусу у виді штрафу, суд враховує норми ч.2 ст. 53 КК України, відповідно до якої розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу (всієї неправомірного вигоди), яка в даному випадку складає 2400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 104541 грн 84 коп.

Суд не вбачає підстав для призначення штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 369-2 КК України, без урахування розміру отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу (неправомірної вигоди), оскільки кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_3 у співучасті за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а отримання ОСОБА_3 до моменту затримання лише 300 доларів США, не свідчить про те, що його роль у вчинені кримінального правопорушення була незначною.

За таких обставин суд вважає справедливим і співмірним призначити ОСОБА_3 штраф у розмірі 6200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 105400 грн.

Приписами частини 2 статті 55 КК України встановлено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 55 КК України, враховуючи характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 перебував на посаді інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері мобілізації.

Відповідно до положень ч.4 ст. 53 КК України, суд, з урахуванням майнового стану особи, може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Вирішуючи клопотання сторони захисту щодо розстрочення сплати ОСОБА_3 призначеного штрафу, суд враховує матеріальний стан ОСОБА_3 , необхідність утримання трьох неповнолітніх дітей, та керуючись приписами ч.4 ст. 53 КК України, вважає можливим задовольнити клопотання сторони захисту щодо розстрочення сплати штрафу строком на 1 рік.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_3 положення абзацу 2 частини 5 статті 53 КК України, яке встановлює, що у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п`яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення нетяжкого злочину;

2) від п`яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.

Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Рішення щодо речових доказів суд приймає з урахуванням положень ст..100 КПК України.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 30.03.2026 (справа №477/401/26 провадження №1-кс/477/264/26), належить скасувати.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 6200 (шість тисяч двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 105400 (сто п`ять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права обіймати посади пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері мобілізації на строк 1 (один) рік.

Розстрочити ОСОБА_3 сплату штрафу на 12 (дванадцять) місяців, який стягувати щомісячно рівними платежами по 8783,33 гривень (вісім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 33 копійки).

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосованого ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 30.03.2026 (справа №477/401/26 провадження №1-кс/477/264/26) – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy S23 Ultra», у спец пакеті №CRI1233541, переданий на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП у Миколаївській області – повернути власнику ОСОБА_3 ;

довідку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» на ОСОБА_7 на 2 арк., військово-обліковий документ на ім`я ОСОБА_7 , передані на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП у Миколаївській області – повернути ОСОБА_7 ;

витяг ВЛК на ім`я ОСОБА_17 , переданий на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП у Миколаївській області – повернути ОСОБА_17 ;

картку медичного обстеження на ОСОБА_18 , передану на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП у Миколаївській області – повернути ОСОБА_18 ;

копію паспорта та довідки РНОКПП на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , передані на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП у Миколаївській області – повернути ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1