Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №487/2231/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2231/26

Провадження № 2/487/2067/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., за участю секретаря судового засідання – Марченко О.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що позивачами при подачі позову не було враховано в суму матеріальної шкоди, суму вартості металобрухту, який залишився після пожежі, крім того до суду надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000171 внесено відомості про те, що 02.09.2025 гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раніше виниклого конфлікту' через розподіл землі та техніки зі своїм братом ОСОБА_2 , маючи умисел на вчинення вбивства, здійснив постріл з власної гладкоствольної рушниці TARGET Х7 TACTICAL номер 16/21069 в область черевної порожнини своєму племіннику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якого останній помер.

Крім того, 02.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000172 внесено відомості про те, що 02.09.2025 року гр. ОСОБА_4 , маючи умисел на пошкодження майна ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раніше виниклого конфлікту через розподіл землі та техніки зі своїм братом ОСОБА_2 , здійснив підпал вантажного автомобіля марки Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску завантаженого соняшником у спеціалізований причіп Wielton NS34S, д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску комбайна зернового марки Claas Lexion 450, д.н.з. НОМЕР_3 , 2003 року випуску, автомобіль марки Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_4 , трактор колісний марки Беларус - 892, д.н.з. НОМЕР_5 , 2016 року випуску, сіялка, автопілот марки John Deere до трактору, легковий автомобіль марки ЗАЗ " Таврія", які згідно з свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності ОСОБА_2 , а також здійснено підпал навісу, де знаходилась техніка, близько 5 тон гороху, спричинивши останньому матеріального збитку.

29.09.2025 прокурором об`єднано матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12025152170000171 від 02.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та № 12025152170000172 від 02.09.2025 за ознаками кримінального

правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України в одне провадження за № 12025152170000171.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.09.2025 близько 07:30 годин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи злочинний умисел на знищення майна свого рідного брата ОСОБА_2 , із-за раніше виниклого конфлікту через розподіл землі та техніки, котру придбали під час спільного вирощування сільськогосподарської продукції, на власному автомобілі марки «Mazda СХ 5», червоного кольору, р/н НОМЕР_6 , прибув до території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , де припаркував його на проїжджій частині вказаної вулиці. Після чого ОСОБА_4 вийшовши з салону автомобіля, взявши з собою власну гладкоствольну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL» номер 16/21069, попрямував до території за адресою: АДРЕСА_1 , котра належить рідному брату ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , та використовується останнім як місце для збереження сільськогосподарської техніки та продукції.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на знищення майна шляхом підпалу, тримаючи у руках власну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL», зі сторони присадибної ділянки прибув до вищевказаного домоволодіння, та зайшов до приміщення ангару, котрий знаходиться з протилежного боку від центрального входу, в якому перебувала сільськогосподарська та автомобільна техніка - комбайн зерновий марки Claas Lexion 450, д.н.з. НОМЕР_3 , 2003 року випуску, автомобіль марки Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_4 , трактор колісний марки Беларус - 892, д.н.з. НОМЕР_5 , 2016 року випуску, сіялка, автопілот марки John Deere до трактору, легковий автомобіль марки ЗАЗ " Таврія".

Продовжуючи свої злочинні діяння спрямованні на знищення майна, ОСОБА_4 , зірвав шланги подачі палива з двигуна трактора колісного марки Беларус - 892, д.н.з. НОМЕР_5 , 2016 року випуску, та використовуючи металеву кочергу обмотану тканинною, яку завчасно приготував, де тканину облив паливом з двигуна трактору та за допомогою запальнички підпалив вище вказану тканину намотану на кочергу з метою доведення своїх дій, спрямованих на знищення майна, шляхом підпалу. При цьому ОСОБА_4 гладкоствольну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL» номер НОМЕР_7 поклав на капот автомобіля марки «ЗАЗ», білого кольору.

В цей час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (племінник ОСОБА_4 ), здійснюючи охоронну території домоволодіння та переглядаючи камери відеоспостереження, що знаходилися на території помітив ОСОБА_4 , який здійснював дії спрямованні на підпал сільськогосподарської техніки та о 07:44:41 годині з метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 , побіг у напрямку знаходження сільськогосподарської техніки, взявши з собою газовий балончик.

ОСОБА_4 , перебуваючи в ангарі та здійснюючи дії спрямовані на умисне знищення майна, шляхом підпалу, побачив як до нього підбігає ОСОБА_5 , перестрибуючи через автомобіль марки «ЗАЗ», розуміючи наміри спрямовані на перешкоджання його діям, та у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_5 тому о 07:45:52 годині взявши до рук гладкоствольну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL» номер 16/21069, споряджену набоями 12-го калібру, спрямував її в бік ОСОБА_5 та здійснив один постріл в область черевної порожнини, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді одного наскрізного кульового проникаючого у черевну порожнину вогнепального поранення черева з ушкодженням петель кишок, великого сальника, пересіченням нижньої порожнистої вени, ушкодженням судинно-нервового пучка правої нирки, правого 12-го ребра, м`язів передньої черевної стінки та м`язів спини, внутрішньо-черевною кровотечею (до 4000мл), з пересіченої нижньої порожнистої вени, котре відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої злочинні дії зі знищенням майна, переконавшись, що техніка почала горіти, а полум`я стало поширюватись на іншу техніку наявну в ангарі, ОСОБА_4 тримаючи в руках власну мисливську рушницю та металеву кочергу палаючою тканиною, покинув ангар та попрямував в бік вантажного автомобіля марки «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску з спеціалізованим причіпом Wielton NS34S, д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, який знаходився неподалік центральних воріт вказаного домоволодіння. Перебуваючи поряд з вантажним автомобілем марки «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску з спеціалізованим причіпом Wielton NS34S, д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні дії, за допомогою вищевказаної металевої кочерги з палаючою тканиною підпалив транспортний засіб зі сторони паливного баку, який в подальшому став горіти, а вогонь став поширюватись. Після чого підійшов до приміщення будинку та розбивши віконне скло закинув до середини металеву кочергу з палаючою тканиною.

Реалізувавши свій злочинний умисел, спрямований на знищення майна ОСОБА_2 , впевнившись у поширенні вогню, з власною мисливською рушницею, покинув місце вчинення злочину аналогічним шляхом, яким він прибув на територію.

Перебуваючи на території свого домоволодіння, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 тримаючи у руках гладкоствольну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL» номер НОМЕР_7 , споряджену набоями 12-го калібру, усвідомлюючи наслідки скоєних ним діянь, здійснив перезаряджання зброї, та ствол рушниці направив в сторону своєї голови і здійснив один постріл, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального проникаючого наскрізного дробового поранення голови, від якого настала смерть.

ОСОБА_1 надано статус потерпілої в цьому кримінальному провадженні відповідно до постанови про залучення до провадження в якості потерпілого від 28.09.2025 року.

ОСОБА_2 надано статус потерпілої в цьому кримінальному провадженні відповідно до постанови про залучення до провадження в якості потерпілого від 28.09.2025 року.

Таким чином, встановлена достатність доказів для оголошення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та ч.2 ст. 194 КК України – умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України.

Позивачами надано обґрунтовані та правові докази, що ними понесено витрати, пов`язані з пошкодженням та знищенням майна на загальну суму 4812369,81 гривень, а саме:

- висновком експерта №3953-34-25 від 23.12.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику автомобіля Renault-Trafic, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , станом на 02.09.2025 року складає - 238657 (двісті тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 91 коп.;

- висновком експерта №4444-34-25 від 27.11.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику автомобіля ЗАЗ вантажний пікап - В, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_9 , станом на 02.09.2025 року складає - 61906 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот шість) грн. 19 коп.;

- висновком експерта №4344-34-25 від 19.12.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику трактору колісного БЕЛАРУС-892, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , станом на 02.09.2025 року, прирівнюється до його дійсної ринкової вартості, так як відновлювати його економічно недоцільно складає - 636075 (шістсот тридцять шість тисяч сімдесят п`ять) грн. 71 коп.;

- висновком експерта №4343-34-25 від 23.12.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику спеціалізованого напівпричепа Wielton-NS34S, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_11 , станом на 02.09.2025 року, прирівнюється до його дійсної ринкової вартості, так як відновлювати його економічно недоцільно складає - 645400 (шістсот сорок п`ять тисяч чотириста) грн.;

- висновком експерта №4314-34-25 від 24.12.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику комбайну зернозбиральнгого CLAAS-LEXION 450, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_12 , станом на 02.09.2025 року, складає - 2573340 (два мільйони п`ятсот сімдесят три тисячі триста сорок) грн.;

- висновком експерта №4342-34-25 від 22.12.2025 року, відповідно до якого вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяної власнику автомобіля Renault Premium 430 DXI, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_13 , станом на 02.09.2025 року, складає - 656990 (шістсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн..

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 7 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, яка не заявляла цивільного позову в кримінальному провадженні, має право заявити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 є доведеною і не підлягає розгляду в судовому процесі.

Відповідно до ч.1-2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З абзацу 1 п.13 постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна" (з наступними змінами) та абзацу1 п.2 Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК.

Положення ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), тому в цьому контексті юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути страховик, який безпосередньо виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити до неї цивільний позов.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 465/4621/16-к.

У разі смерті обвинуваченого/підозрюваного кримінальне провадження закривається, але обов`язок відшкодувати завдані збитки (матеріальну та моральну шкоду) переходить до його спадкоємців. На момент смерті підозрюваний ОСОБА_4 був офіційно одружений на ОСОБА_3 .

Внаслідок кримінального злочину син потерпілих - ОСОБА_5 від тілесного ушкодження у вигляді одиночного вогнепального проникаючого наскрізного дробового поранення голови помер.

Смерть їхнього сина, призвела потерпілих до шокового стану, тривалих переживань, відновити нормальний психологічний стан потерпілим навряд чи вдасться, що є природним станом людей, яка втратила дитину.

Психотравмуюча ситуація, постійні думки та спогади призводять до суттєвих змін у нормальному житті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перешкоджають активному соціальному функціонуванню, розуміння неможливості відновити втрачене призводить до відчуття відчаю, незахищеності, необхідності організувати подальше життя без підтримки загиблого сина.

Завдану немайнову шкоду, яку неможливо відшкодувати в натурі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оцінили у 2000000 гр., що, на їх думку, є справедливим та співмірним із втраченим благом.

Як передбачено ст.128 КПК України, особі, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та /або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд розглядачи справу повинен виходити з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини(далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі»,зазначається, що, «…з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Частина 1 ст.1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням приписів ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується ...її батькам, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю їхнього сина ОСОБА_5 .

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що позивачам внаслідок смерті сина завдана моральна шкода, яка полягає у зазнані позивачами постійного стресу через не відновлювальну втрату рідної дитини, певне розчарування та страждання в результаті усвідомлення неможливості продовжувати звичне життя та втрату значної частини життєвих зв`язків. Життєва перспектива позивача пов`язана із необхідністю організовувати своє подальше життя без можливості отримати допомогу від сина, на яку вони могли розраховувати у похилому віці, що пригнічує та змушує змінити нормальний спосіб життя.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суди керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачам моральна шкода безпосередньо пов`язана з втратою ними рідної дитини, що є найбільш суттєвим благом для будь-якої людини, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачене благо відновити.

Водночас, життя людини є не відновлювальним благом, тому заявлена позивачами сума 2000000 гр. відповідає обставинам справи та є адекватною нанесеній моральній шкоді, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивачів, розмір відшкодування завданої позивачам моральної шкоди 2000000 гр., є необіхдним для компенсації їх немайнових втрат.

Судом першої інстанції після витребування матеріалів спадкової справи, в судовому засіданні представникам сторін було роз`яснено право на проведення експертизи, щодо встановлення вартості майна набутого у спадщину.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що згідно з Постановою Верховного Суду України від 18.09.2019 року по справі №640/6274/16-ц саме спадкоємець зобов`язаний довести вартість спадкового майна, одержаного ним у спадщину, яка визначає межі його відповідальності за вимогами кредитора спадкодавця.

Крім того позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять стягнути на їх користь понесені ними витрати на правову допомогу адвоката Тімохіна О.І. в розмірі 90 000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннямист. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року(далі - Закон України № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

9 ч. 1ст. 1 Закону України №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно дост. 19 Закону України № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Суд на підставі вищевикладеного приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягнути витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 90000,00 грн.

Згідно п.п.2 та 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;позивачі за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову 16640,00 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166-1195 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10,18,23,76,175,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 61, 62, ч. 2 ст. 127, ст. ст. 128, 129 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4812369,81 (4 мільйони вісімсот дванадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000000 (два мільйони) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 90000 (сорок тисяч) грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 16640,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_14 , АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_15 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_16 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4

Суддя Д.Г. Нікітін