Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №489/4666/23 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/4666/23

Провадження № 2/487/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді- Нікітіна Д.Г., при секретарі - Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодуваня моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутаціїта відшкодування моральної шкоди вказуючи, що він є директором ТОВ «Ринок Колос».

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_2 з належної йому сторінки в соціальній мережі «Facebook» було здійснено публікацію наступного змісту: «Предприниматели рынка Колос постоянно сталкиваются с беспределом со стороны руководства рынка, а именно в лице директора умирающего рынка ОСОБА_4 . Данный человек без какого-либо позволения предпринимателей вскрывает магазины и склады , тем самым нарушая законы Украины и вывозит личные вещи людей не понятно куда. Надо напомнить, что все помещения магазинов и складов рынка Колос построены самими предпринимателями за личные деньги. Директору рынка ОСОБА_5 законы не писаны! Даже более того, он позволяет себе оскорблять сотрудников полиции при исполнении. Куда смотрит правоохранительная система? Если такиенечтожества позволяют унижать честь мундира и граждан Украины. Прошу принять меры к директору рынка ОСОБА_4 , который беспредельным образом нарушает права предпринимателей. Соответствующие материалы собраны и переданы в Ингульский отдел полиции.», яка в подальшому була поширена в цій же соціальній мережі в загальнодоступних групах, зокрема в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем ОСОБА_2 з належної йому сторінки в соціальній мережі «Facebook» було здійснено публікацію наступного змісту: « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 я уже писал про беспредел в городе Николаеве связанный с рынком Колос в лице его директора ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сегодня 09.02.2022 года спустя неделю мой автомобиль был заминирован и осуществлено покушения на меня и мою семью. https://news.pn/uk/RussiaInvadedUkraine/267307. Считаю недопустимым такое событие в городе Николаеве и в правовой стране в приоре. Прошу правоохранительные органы провести соответствующее расследование данного инцидента, и привлечь к ответственности виновных лиц. ОСОБА_8 не будет осуществлена необходимая, законная процедура, то я применю аналогичные, жёсткие методы к лицам, которые угрожают мне и моей семье, и не кто не сможет этому помешать. Или в Украине будут работать законы или же я обращусь к более компетентным органам, которые справиться с этим беспределом. Подозреваю в содеянном директора рынка ОСОБА_4 , крышующего рынок участкового ОСОБА_9 , а также главу партии « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в Обласном совете Николаевской области Билоуса Ивана. Если собранная информация подтвердиться, то будем считать, что дуэль ещё не завершена и каждый виновный получит по заслугам. Я вам даю слово! ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Виталий Ким».

На думку позивача, наведена відповідачем інформація є поширенням у соціальній мережі від імені підприємців для провокації конфлікту між адміністрацією ринку та підприємцями – орендарями торгівельних приміщень та складських площ, а також позивача публічно звинувачено у вчиненні тяжкого злочину. Поширена інформація стала відома для широкого кола осіб і негативно вплинула на ділову репутацію позивача. Вважає, що поширеною інформацією йому завдана моральна шкода, яка виразилася в сильних душевних хвилюваннях позивача, який змушений був протягом тривалого часу відчувати на собі негативні наслідки вказаної публікації, негативні коментарі недоброзичливців, принизливих образ у сторону позивача.

Просить зобов`язати відповідача впродовж п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію розміщену на належній йому інтернет сторінці , опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сторінці соціальної мережі «Facebook» підписаної « ІНФОРМАЦІЯ_7 » шляхом розміщення на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_8 , на сторінці в загальнодоступній в мережі «Facebook» групі: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_9 шляхом написання допису наступного тексту спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1 в загально доступній спільноті під назвою «Facebook» підписаної « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 та на сторінці загально ступної в мережі «Facebook» групи: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_9 , мною були описані недостовірні та неправдиві відомості відносно позивача, а саме те, що ним здійснюється привласнення речей підприємців». Враховуючи викладене прошу вибачення у Директора ТОВ «Ринок Колос» ОСОБА_1 та всіх учасників спільноти соціальної мережі «facebook» за неправдиву та недостовірну інформацію. Зобов`язати відповідача впродовж п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію розміщену, що була розміщена 09.02.2022 року з належної йому інтернет сторінки, в соціальній мережі «Facebook» підписаної «Orkhan Samedov» шляхом розміщення публікації наступного змісту: «мною були описані недостовірні та неправдиві відомості відносно позивача, а саме те, що ним було здійснено посягання на моє життя та життя моєї родини у зв`язку з тим, що 09.02.2022 року мною виявлено факт замінування мого автомобіля. Мною були описані недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що ним здійснено замах на життя мене та моєї родини у зв`язку з виявленням предмету схожого на гранату, прив`язаного до дверей мого автомобіля. Враховуючи викладене прошу вибачення у ОСОБА_1 та всіх учасників спільноти соціальної мережі «facebook» за неправдиву та недостовірну інформацію». Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь 200 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача судові витрати та витрати пов`язані з розглядом справи.

Відповідач у визначений законом строк надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивачем не стверджується та не обґрунтовано те, що інформація, яка міститься у публікаціях відповідача, є недостовірною. Крім того, відповідач вказує на те, що тягар доведення недостовірності інформації, яка міститься у публікаціях, покладається на позивача. Також відповідач зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню оскільки можливість стягнення такої шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи. Зважаючи на те, що відповідачем не порушено будь-які цивільні права позивача, то й відшкодування моральної шкоди є безпідставним.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з мотивів викладених у відзиві, просила в позові відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо вимог позивача про спростування недостовірної інформації.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

В судовому засіданні встановлено, що у відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» «Николаев днем и ночью» https://www.facebook.com/»roups/342401839511469/permalink/ НОМЕР_1 розміщено спірні дописи, які стосуються ОСОБА_1 .

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалася критики особи.

При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.

Отже, позивач не довів факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на інтернет-сторінці соціальної мережі «Facebook»публічних вибачень.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено:

«Відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК ( 435-15 ).

Разом із тим не суперечить закону визнання судом мирової угоди, за умовами якої сторони як спосіб захисту гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачають вибачення перед потерпілим».

Зазначене узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у рішеннях від 25 травня 2011 року (заява № 33014/05) у справі «Редакція газети «Правовоє дєло» та Штекель проти України».

Разом з тим, відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Поширена відповідачем інформація не міститьобразливих виразів щодо позивача, що не принижує честь, гідність і ділову репутацію особи, на користь останнього не підлягає відшкодуванню моральна шкода.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/1/ (провадження № 61-21258св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19 (провадження № 61-10669св20).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав про те, що неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь. При цьому позивачем не обґрунтовано розмір заявленої ним моральної шкоди, який, на думку позивача, становить 200 000 грн..

Встановлено, що інформація, яка, на думку позивача, негативно впливає на його ділову репутацію та підлягає захисту в судовому порядку, не є недостовірною, не містить образливі вислови.

Суд вважає, що позивачем не доведено поширення відповідачем щодо нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач не довів завдання йому моральної шкоди.

Керуючись ст. 6,12, 13,18,263,265,268,279 ЦПК України, на підставі ст. 16, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ППВС України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодуваня моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

Суддя Д.Г. Нікітін