Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №127/25009/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25009/26

Провадження № 2-а/127/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що з 22 жовтня 2019 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07 травня 2026 року працівниками поліції його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де складено протокол №104 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з непроходженням повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Того ж дня позивача направлено для проходження медичного огляду, під час якого виявлено новоутворення лівої легені, у зв`язку з чим його скеровано до онколога КНП «Подільський регіональний центр онкології ВОР».

12 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №3174, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Позивач зазначає, що копію постанови отримав 03 липня 2026 року після проведеного оперативного втручання, а згідно з довідкою ВЛК від 07 липня 2026 року №2026-0707-1349-5824-0 його визнано тимчасово непридатним до військової служби.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на порушення порядку складання протоколу та розгляду справи, зокрема відсутність у протоколі відомостей про посадову особу, яка його склала, місце та час вчинення правопорушення, ненадання можливості надати письмові пояснення, відсутність посилань на докази вчинення правопорушення, а також зазначає, що у постанові йому поставлено у вину порушення положень законодавства, які не були зазначені у протоколі.

Крім того, позивач посилається на недотримання строків накладення адміністративного стягнення, вважаючи, що перебіг такого строку розпочався 06 червня 2025 року та закінчився 06 вересня 2025 року, тоді як оскаржувану постанову винесено 12 травня 2026 року. У зв`язку з наведеним просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №3174 від 12 травня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2026р. по справі в якості третьої особи на стороні відповідача було залучено ІНФОРМАЦІЯ_5 .

09.09.2026р. на адресу суду від відповідача по справі надійшов відзив, в якому ІНФОРМАЦІЯ_6 заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не уточнив відомості про результати проходження медичних оглядів, у зв`язку з чим 07.05.2026р. відповідальною особою ТЦК та СП було виявлено та внесено до ЄДРПВР відомості про порушення ним правил військового обліку.

Відповідач послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Закон України №3621-IX, зазначивши, що військовозобов`язані, які були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані були до 05.06.2025р. пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби, тоді як ОСОБА_1 такого обов`язку не виконав та самостійно для отримання направлення на ВЛК не звернувся.

07.05.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол №104 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а 12.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №3174 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною нормою КУпАП.

Відповідач вказав, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, а постанова №3174 винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень.

Заперечуючи доводи позивача щодо пропуску строку накладення адміністративного стягнення, відповідач зазначив, що правопорушення має триваючий характер, оскільки після закінчення встановленого строку позивач не виконав покладеного на нього обов`язку пройти повторний медичний огляд, а факт правопорушення було виявлено 07.05.2026, тому передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк підлягав обчисленню саме з цієї дати.

Також відповідач зазначив, що проходження позивачем ВЛК після складання протоколу та встановлення за результатами медичного огляду стану його здоров`я не спростовує факту невиконання ним відповідного обов`язку у встановлений строк. З огляду на наведене ІНФОРМАЦІЯ_7 вважав постанову №3174 від 12.05.2026 правомірною та просив у задоволенні позову відмовити.

16.09.2026р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача по справі, в якій останній заперечив проти доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 та наполягав на задоволенні позову.

Зазначив, що 07.05.2026р. позивача було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де щодо нього складено протокол №104 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №3174 від 12.05.2026 на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

На думку представника позивача, відповідач не довів факту невиконання позивачем обов`язку щодо повторного проходження військово-лікарської комісії після спливу визначеного строку придатності, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення йому повістки чи направлення на проходження ВЛК, а також доказів його відмови від такого проходження. Натомість обов`язок організувати проходження медичного огляду та видати відповідне направлення покладається на уповноважений орган.

Представник також послався на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено 07.05.2026р., тоді як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 12.05.2026, у зв`язку з чим вважає пропущеним передбачений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення. Крім того, зазначив, що протокол та оскаржувана постанова не містять належного опису конкретних обставин правопорушення, часу та місця його вчинення, доказів невиконання позивачем відповідного обов`язку, а при розгляді справи, на його думку, не з`ясовано всіх обставин, передбачених ст. 280 КУпАП.

Посилання відповідача на перебування позивача на військовому обліку представник вважає таким, що саме по собі не підтверджує вчинення інкримінованого правопорушення, оскільки відомості про перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 містяться у військовому квитку позивача.

З огляду на викладене просив визнати протиправною та скасувати постанову №3174 від 12.05.2026р., а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В судове засідання сторони не з`явились, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа також в судове засідання не з`явилась по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутність, на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку. З наявних у матеріалах справи відомостей облікової картки та даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів убачається, що за результатами медичного огляду від 14.06.1991 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

07.05.2026р. начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 складено відносно ОСОБА_1 протокол №104 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із змісту протоколу вбачається, що позивачу поставлено у вину порушення вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме те, що він до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК (а.с.14).

12.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 винесено постанову №3174, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.( а.с.15-16).

Вирішуючи питання про правомірність даної постанови, суд виходить із наступного.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, у редакції Закону України від 12.02.2025 №4235-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, крім осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни повинні самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет з метою отримання направлення на ВЛК.

Отже, враховуючи вік позивача, його перебування на військовому обліку та наявність попереднього висновку про обмежену придатність до військової служби, ОСОБА_1 належав до кола осіб, на яких поширювався встановлений Законом №3621-IX обов`язок пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025р.

Матеріали справи не містять доказів проходження позивачем такого медичного огляду у встановлений законом строк або його звернення до ТЦК та СП чи через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК до зазначеної дати.

У цій частині суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, що сам по собі встановлений у подальшому стан здоров`я позивача не спростовує факту непроходження ним повторного медичного огляду до 05.06.2025р.

Разом із тим, наявність факту невиконання встановленого законом обов`язку, не є достатньою підставою для залишення оскаржуваної постанови в силі, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності допускається виключно за умови дотримання передбачених законом строків і процедури такого притягнення.

Щодо характеру правопорушення та строку притягнення до відповідальності суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, про те, що непроходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду має характер триваючого адміністративного правопорушення, яке тривало до моменту його виявлення 07.05.2026р.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що триваючими є правопорушення, пов`язані з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Водночас для визначення характеру конкретного правопорушення має значення зміст самого обов`язку та встановлений законодавцем момент, до якого він повинен бути виконаний. Зокрема, відповідні критерії сформульовані Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі №461/1393/16-а.

У спірних правовідносинах законодавець визначив конкретну граничну дату виконання обов`язку — до 05.06.2025р. Тому після спливу цієї дати юридичний факт невиконання обов`язку вже відбувся та був завершеним.

Отже, доводи відповідача про те, що правопорушення тривало до 07.05.2026р. і було припинено лише його виявленням та складенням протоколу, суд відхиляє як такі, що не відповідають характеру нормативно встановленого обов`язку.

Днем вчинення правопорушення у цьому випадку є 06.06.2025р.- наступний день після закінчення визначеного законом строку, до якого особа мала пройти повторний медичний огляд. Саме такий підхід щодо визначення моменту вчинення цього правопорушення застосовується у сучасній судовій практиці.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Спеціальні правила щодо відповідальності за ст. 210-1 КУпАП були запроваджені Законом №3696-IX.

При цьому день виявлення правопорушення не є тотожним дню складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У постанові від 28.02.2019р. у справі №149/2498/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення відповідного протоколу орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Складення протоколу є вже процесуальною дією, яка здійснюється після отримання відповідної інформації.

Отже, наведений у відзиві аргумент відповідача про те, що днем виявлення правопорушення є 07.05.2026р. виключно тому, що саме цього дня складено протокол №104, не може бути прийнятий без встановлення того, коли уповноважений орган об`єктивно отримав відомості про невиконання позивачем обов`язку.

У даному випадку інформація про військово-обліковий статус ОСОБА_1 , попереднє рішення щодо його придатності до військової служби та відсутність відомостей про проходження повторної ВЛК містилася у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, доступ до якого має ТЦК та СП.

Більше того, у самому протоколі №104 відповідач посилається на відомості ЄДРПВР, у тому числі на дані станом на 03.11.2025р., тобто задовго до складення протоколу 07.05.2026р.

Відповідач, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надав суду доказів, які б переконливо підтверджували, що інформація про непроходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду вперше стала доступною уповноваженому органу саме 07.05.2026р., а не раніше.

Саме по собі внесення 07.05.2026р. відповідної відмітки про порушення або складення цього дня протоколу не є доказом того, що правопорушення було виявлено саме в цей день, оскільки день виявлення визначається моментом отримання компетентним органом відомостей про можливе порушення, а не моментом їх подальшого процесуального оформлення. Такий критерій прямо випливає з постанови Верховного Суду у справі №149/2498/17.

Суд також враховує актуальний підхід адміністративних судів саме у спорах щодо непроходження повторної ВЛК до 05.06.2025, за яким ТЦК та СП не вправі штучно переносити момент виявлення такого правопорушення на дату складення протоколу, якщо відомості, необхідні для його встановлення, перебували у розпорядженні уповноваженого органу раніше.

Таким чином, за відсутності доказів отримання відповідачем відомостей про правопорушення лише 07.05.2026р., покладення саме цієї дати в основу обчислення тримісячного строку не відповідає вимогам ст. 38 КУпАП та правилам доказування, установленим ст. 77 КАС України.

Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що зазначені медичні документи, складені у 2026 році, самі по собі не доводять відсутності у позивача встановленого законом обов`язку пройти повторну ВЛК до 05.06.2025.

Разом із тим ці обставини не усувають обов`язку суб`єкта владних повноважень дотриматися строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Матеріальна наявність порушення та можливість застосування за нього адміністративного стягнення після закінчення встановленого законом строку є різними правовими питаннями.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП наявність адміністративного правопорушення та винуватість особи мають підтверджуватися належними доказами, які оцінюються у їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов`язана встановити, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим з огляду на встановлене судом порушення строку накладення адміністративного стягнення детальна оцінка інших доводів позивача щодо недоліків протоколу №104, зазначення в ньому місця та часу правопорушення, повноти роз`яснення процесуальних прав та інших процедурних порушень не може змінити результат вирішення спору, оскільки закінчення строку, встановленого ст. 38 КУпАП, є самостійною та достатньою підставою, яка виключала можливість накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Суд відхиляє наведений у відзиві аргумент відповідача про те, що невиконання обов`язку пройти повторний медичний огляд продовжувалося до його фактичного проходження, а тому строк притягнення до відповідальності необхідно обчислювати з 07.05.2026р. Такий підхід фактично нівелює встановлену законодавцем конкретну дату виконання обов`язку - 05.06.2025р., та суперечить актуальній практиці адміністративних судів щодо правової природи саме цього порушення.

При цьому суд окремо зазначає, що висновок про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності не означає відсутності у позивача встановленого законом обов`язку пройти повторний медичний огляд та не є висновком про відсутність самого факту його невиконання. Предметом судового контролю в цій справі є законність конкретної постанови про застосування адміністративного стягнення, у тому числі дотримання відповідачем імперативних строків такого притягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та своєчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів належними та достатніми доказами дотримання тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, оскільки пов`язав момент виявлення правопорушення виключно із 07.05.2026 — датою складення протоколу, не підтвердивши, що до цієї дати уповноважений орган не мав та об`єктивно не міг мати відомостей про непроходження позивачем повторного медичного огляду, тоді як відповідні військово-облікові відомості перебували у державному реєстрі, адміністрування та використання якого здійснюється, зокрема, органами системи ТЦК та СП.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, аргументи позову та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що невиконання ОСОБА_1 обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025р. не є триваючим адміністративним правопорушенням, а днем його вчинення є 06.06.2025. Відповідач не довів належними доказами, що днем виявлення такого правопорушення є саме 07.05.2026, а складення протоколу у цю дату саме по собі не визначає момент його виявлення.

За таких обставин застосування до ОСОБА_1 12.05.2026 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає вимогам ст. 38 КУпАП, а тому постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 №3174 від 12.05.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі ч. 3 ст. 2101 КУпАП, керуючись ст. 72, 77, 121-122, 139, 159, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №3174 від 12.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2026р.

Суддя: