Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/30/24 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990SCGC/30/24

провадження № 11-317сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Дехтяренко О. В.,

представника скаржника - Вань І. Р.,

представника Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2024 року

№ 3423/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції скаржника

1. ОСОБА_1 21 грудня 2024 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Другої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 є склад дисциплінарного проступку, визначений у пункті 3 частини першої статті 106 Закону України № 1402-VІІІ від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

3. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначив, що справу розглянуто з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), як-от: за наявності підстав для відводу члена Другої дисциплінарної палати ОСОБА_2 , який мав зв`язки з громадськими організаціями «Автомайдан» та «Фундація DEJURE», керівники яких подали дисциплінарну скаргу щодо нього, судді ОСОБА_1 . Це, на думку скаржника, створює конфлікт інтересів, оскільки ОСОБА_2 міг діяти в інтересах цих організацій.

4. Дисциплінарна палата порушила право на справедливий суд, оскільки не була безсторонньою, фактично перебрала на себе функцію сторони обвинувачення, адже самостійно збирала докази, які й лягли в основу оскаржуваного рішення.

5. Дисциплінарний орган не може використовувати матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у дисциплінарному провадженні до ухвалення рішення по суті у кримінальному провадженні.

6. Щодо врахування дисциплінарним органом показань адвоката ОСОБА_3 , викладених у вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, то такий вирок не має преюдиційного значення для інших фігурантів у кримінальних провадженнях, він не може мати преюдиційного значення і для дисциплінарного провадження. Показання адвоката Козака І. В. не можна вважати достовірними, а такий доказ допустимим з огляду на те, що суддя П`ятковський В. І. не брав участі у цьому провадженні як учасник справи, не мав можливості скористатися правом перехресного допиту у відкритому судовому процесі, спростувати показання та поставити їх під сумнів.Тож врахування показань адвоката Козака І. В., викладених у вироку, порушує принцип правової визначеності, презумпцію невинуватості та загальну справедливість судового розгляду загалом.

Стислий виклад заперечень ВРП

7. У відзиві на скаргу, який надійшов до Великої Палати Верховного Суду 19 лютого 2025 року, ВРП просить залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін із наведенням таких аргументів.

8. Під час ухвалення оскаржуваного рішення Рада діяла в межах її повноважень, вчинила всі дії задля об`єктивного встановлення всіх обставин справи та не порушила норм Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), а тому немає підстав для задоволення скарги судді П`ятковського В. І.

9. Оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, суддю та його представника своєчасно та належно повідомлено, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП.

10. Стосовно доводів скаржника про те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП діяла упереджено, оскільки самостійно збирала докази, а її члени фактично виступали як сторона обвинувачення, то ВРП вказала на їх безпідставність, оскільки дисциплінарний орган має право запитувати інформацію для з`ясування всіх обставин справи, що, на її думку, не свідчить про упередженість.

11. Щодо доводів скарги про наявність підстав для відводу ОСОБА_2 , то Друга Дисциплінарна палата не встановила, що ОСОБА_2 особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, а тому в задоволенні цієї заяви було відмовлено.

12. Вважала безпідставними твердження ОСОБА_1 про неможливість використання в доказуванні під час дисциплінарного провадження результатів проведення НСРД та зазначає, що такі матеріали офіційно передані ВРП Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (далі - САП), що свідчить про їх законне походження. Питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 не вирішувалося, а лише здійснено перевірку викладених у дисциплінарних скаргах обставин на предмет дотримання вимог, що висуваються до суддів, та наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. Зафіксоване органом досудового розслідування позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом Козаком І. В. щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності вказує, що суддя П`ятковський В. І. не дотримався норм, визначених Законом № 1402-VІІІ, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів.

13. Наголосила на тому, що не визнавала вирок Вищого антикорупційного суду

(далі - ВАКС) єдиним доказом дисциплінарного проступку судді. Зазначений вирок суду лише підтверджує обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 , що саме собою є порушенням суддівської етики.

14. Події щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему загалом.

Відомості про рух справи у суді

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 05 березня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

16. Ухвалою від 22 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання ВРП про здійснення трансляції перебігу судових засідань у справі в мережі «Інтернет».

Обставини справи, встановлені судом

17. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1812-IV ОСОБА_1 обраний суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області безстроково.

18. До ВРП 03 листопада, 22 грудня 2022 року та 14 лютого 2023 року

(вх. № № Б-1949/0/7-22, К-2177/1/7-22, Б-169/1/7-23) надійшли подібні за змістом дисциплінарні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо неналежної поведінки судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В. І.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

19. У скарзі заявники зазначили, що суддя П`ятковський В. І. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, яка полягала в позапроцесуальному спілкуванні з адвокатом Козаком І. В. та за його пособництва в отриманні від правопорушника ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за вирішення питання про закриття провадження у справі № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , визначене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке

20. На запити члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 грудня 2023 року:

1) НАБУ листом від 19 грудня 2023 року (вх. № 04441-179/38978) повідомило, що детективи Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року про підозру судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а матеріали зазначеного кримінального провадження передано до САП;

2) САП листом від 22 грудня 2023 року (вх. № 7345/0/8-23) повідомила, що 23 березня 2023 року обвинувальний акт стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України, скеровано до ВАСК, та надіслала копії деяких матеріалів кримінального провадження № 52022000000000241, зокрема обвинувальний акт.

21. Прокурор САП Демків Д. М. 23 січня 2024 року надав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52022000000000241 під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В. І.

22. Відповідно до обвинувального акта стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 05 липня 2022 року працівники Національної поліції України склали протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, який надіслано для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

23. Зазначений протокол надійшов для розгляду до судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В. І. (справа № 346/2650/22, провадження № 3/346/1848/22).

24. ОСОБА_4 30 серпня 2022 року звернувся до адвоката Козака І. В. щодо надання правової допомоги з наведених питань. Під час спілкування ОСОБА_4 з адвокатом Козаком І. В. у квартирі АДРЕСА_1 адвокат Козак І. В. повідомив, що допоможе ОСОБА_4 та його послуги коштуватимуть 2 000 грн, додав також, що справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляді в судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В. І., якого він добре знає та може гарантовано отримати позитивне рішення у цій справі. Водночас адвокат Козак І. В. вказав, що суддя П`ятковський В. І. так просто такі питання не вирішує, є певна схема вирішення таких питань, зокрема потрібно передати судді ОСОБА_1 грошові кошти в сумі орієнтовно 1 000 доларів США. Під час цієї розмови ОСОБА_3 повідомив, що ознайомиться з матеріалами справи та поспілкується із суддею П`ятковським В. І., а згодом повідомить ОСОБА_4 точну суму, яку потрібно передати.

25. За результатами цієї розмови ОСОБА_4 на цю пропозицію погодився та уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір, передавши йому 2 000 гривень за надання правової допомоги.

26. Як зазначено у клопотанні детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді застави стосовно судді ОСОБА_1 та в обвинувальному акті від 23 березня 2023 року, у кінці серпня - на початку вересня 2022 року за результатами розмови з ОСОБА_3 за невстановлених органом досудового розслідування обставин у судді ОСОБА_1 , який був особисто знайомий із ОСОБА_3 та підтримує з ним дружні стосунки, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за ухвалення рішення у справі про адміністративне правопорушення № 346/2650/22, яку він розглядає, в інтересах ОСОБА_4 . Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, суддя П`ятковський В. І. не може, оскільки не має налагоджених стосунків із ОСОБА_4 , з метою усунення цих перешкод під час розмови з ОСОБА_3 підтвердив свій намір одержати від ОСОБА_4 неправомірну вигоду за ухвалення рішень із використанням службового становища як судді у справі № 346/2650/22, зокрема за непритягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП.

27. ОСОБА_3 як захисник ОСОБА_4 мав повідомити про намір судді ОСОБА_1 одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_4 та передати її судді ОСОБА_1 , тобто сприяти одержанню ОСОБА_1 неправомірної вигоди як службовою особою, яка займає відповідальне становище, стати пособником одержання суддею ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

28. Під час телефонної розмови 02 вересня 2022 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що розмовляв із суддею П`ятковським В. І. та гарантовано вирішить питання ОСОБА_4 і повідомить остаточну суму, яку ОСОБА_4 повинен передати для судді.

29. Адвокат ОСОБА_3 09 вересня 2022 року уточнив, що розмір неправомірної вигоди, яку має передати ОСОБА_4 для судді ОСОБА_1 за вирішення питання про непритягнення до адміністративної відповідальності, вже становить 1 200 доларів США. Зокрема, у телефонній розмові ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що розмовляв із суддею ОСОБА_1 , до раніше названої суми потрібно додати і попросив завезти грошові кошти 11-12 вересня 2022 року.

30. ОСОБА_3 12 вересня 2022 року під час зустрічі з ОСОБА_4 у своєму офісі підтвердив, що потрібно передати судді ОСОБА_1 1 200 доларів США, написавши простим олівцем у блокноті «1 200 дол. США». Також ОСОБА_3 повідомив, що напише заяву про відкладення судового засідання, бо гроші потрібно дати наперед. Того самого дня у своєму службовому кабінеті суддя ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_3 перенести судове засідання у справі, про що ОСОБА_3 мав подати відповідне клопотання.

31. Суддя П`ятковський В. І. 14 вересня 2022 року у своєму службовому кабінеті підтвердив ОСОБА_3 свій намір перенести судове засідання у справі № 346/2650/22. Адвокат сказав, що подаватиме заяву про відкладення судового засідання, обговорили питання про готовність заперечень у адвоката. Того самого дня ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_4 , що судове засідання у справі про адміністративне правопорушення призначено на ранок 22 вересня 2022 року.

32. ОСОБА_3 19-21 вересня 2022 року у телефонних розмовах із ОСОБА_4 підтвердив, що у справі про адміністративне правопорушення буде позитивне для ОСОБА_4 рішення, а також раніше озвучений намір отримати неправомірну вигоду, наголосивши що ОСОБА_4 потрібно прибути до нього до початку судового засідання, яке призначено на 08:40 22 вересня 2022 року. Маючи намір отримати неправомірну вигоду, ОСОБА_3 призначив ОСОБА_4 зустріч на 7 годину ранку 22 вересня 2022 року у своєму офісі.

33. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22 вересня 2022 року приблизно о 7 годині зустрілися біля будинку 5 на просп. Михайла Грушевського у місті Коломиї Івано-Франківської області та пішли в квартиру 5. У зазначеній квартирі ОСОБА_4 надав, а ОСОБА_3 отримав раніше обумовлену неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 1 200 доларів США для передання судді П`ятковському В. І. за ухвалення ним рішення про закриття провадження у справі № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 .

34. Після цього ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що йому не потрібно йти в суд, запевнив, що суддя П`ятковський В. І. ухвалить рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а коли ОСОБА_3 в суді дадуть постанову, то він одразу зателефонує ОСОБА_4 .

35. ОСОБА_3 22 вересня 2022 року у проміжок часу з 10:20 до 11:12 прибув до приміщення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за адресою: просп. Михайла Грушевського, буд. 29, м. Коломия, Івано-Франківська область, де у службовому кабінеті судді П`ятковського В. І. (№ 13), обговоривши з ним обставини справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_1 , що забрав частину неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 200 доларів США, для себе, а решту - 1 000 доларів США - передав йому. Суддя П`ятковський В. І. за ухвалення з використанням службового становища рішення в інтересах ОСОБА_4 отримав зазначені грошові кошти.

36. Суддя П`ятковський В. І. повідомив, що не заперечує щодо отримання ОСОБА_3 частини грошових коштів, отриманих від ОСОБА_4 як неправомірної вигоди, та повідомив, що 23 вересня 2022 року ухвалить потрібне для ОСОБА_4 рішення.

37. Того ж дня ОСОБА_3 у телефонних розмовах поінформував ОСОБА_4 , що його питання вирішено позитивно, постанову про закриття провадження про адміністративне правопорушення можна отримати 26 вересня 2022 року.

38. Під час розмови у службовому кабінеті 23 вересня 2022 року суддя П`ятковський В. І. і Козак І. В. обговорили питання про надання постанови про закриття провадження. Під час розмови суддя П`ятковський В. І. повідомив, що рішення перебуває в нього на перевірці та буде готове до кінця дня, про що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 .

39. Помічник судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Дідорак О. П., якій не було відомо про протиправні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 23 вересня 2022 року у комп`ютерній програмі «Д-3» створила проєкт (статус «чернетка») постанови судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В.І. від 22 вересня 2022 року у справі № 346/2650/22 про закриття провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , який о 10:38 того ж дня надіслала на перевірку судді П`ятковському В. І.

40. Судді П`ятковському В. І. 30 вересня 2022 року було повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

41. Ухвалою слідчого судді ВАКС Федорова О. В. від 05 жовтня 2022 року у справі № 991/4300/22 (провадження № 1-кс/991/4319/22) клопотання детектива НАБУ Дениса Т. М. про застосування запобіжного заходу у виді застави задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 гривень.

42. Четвертий підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ матеріали кримінального провадження № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року передав до САП.

43. Обвинувальний акт стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України, 23 березня 2023 року направлено до ВАКС.

44. Ухвалою ВАКС від 24 березня 2023 року (справа № 991/2510/23) призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України.

45. Ухвалою ВАКС від 08 травня 2023 року (справа № 991/2510/23) призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 .

46. Станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення матеріали кримінального провадження № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України, перебували у провадженні ВАКС.

47. Водночас вироком від 03 березня 2023 року (справа № 991/175/23, провадження 1-кп/991/2/23) ВАКС визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.

Зміст рішення Дисциплінарної палати ВРП

48. Рішенням від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

49. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила таке рішення з огляду на те, що в діях судді ОСОБА_1 є склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, адже суддя допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

50. Дії судді ОСОБА_1 , що полягали у позапроцесуальному спілкуванні з адвокатом ОСОБА_3 , який діяв в інтересах учасника справи про адміністративне правопорушення, яка перебувала в судді П`ятковського В. І. на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

51. Зафіксоване органом досудового розслідування позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом Козаком І В. щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності свідчить, що суддя П`ятковський В. І. не дотримався норм, визначених Законом № 1402-VІІІ, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого службового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

52. Така поведінка судді П`ятковського В. І. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об`єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

53. Зустріч судді ОСОБА_1 з адвокатом Козаком І. В., під час якої суддя обговорив матеріали справи № 346/2650/22, зокрема недоліки у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 , та сказав адвокату Козаку І. В., щоб він підготував заперечення, а також клопотання про закриття провадження у цій справі вказує на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя П`ятковський В. І. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді ОСОБА_1 створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

54. Події щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката Козака І. В. набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему загалом.

55. Також згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень факт позапроцесуального спілкування адвоката Козака І. В. та судді з приводу справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 відображений також у вироку ВАКС від 03 березня 2023 року у справі № 991/175/23, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 10 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 52023000000000012 від 09 січня 2023 року, укладену між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника Луцака А. О.; визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення згідно із частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України; призначено ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації майна; на підставі частини другої статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

56. На переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП, у цій справі встановлено прямі докази позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 . Водночас окремі висновки ґрунтуються на підставі логічного аналізу сукупності прямих та непрямих чітких та переконливих доказів у взаємозв`язку, які звичайній розсудливій людині дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

57. Урахувавши незастосування дисциплінарних стягнень за час перебування на посаді до судді ОСОБА_1 , його характеристику, характер і зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя ОСОБА_1 , зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що ні особа судді, ані відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді ОСОБА_1 іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VІІІ.

Зміст рішення ВРП

58. Оскаржуваним рішенням ВРП залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

59. ВРП погодилася з наведеними висновками її Другої Дисциплінарної палати та вважала, що Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла обґрунтованих висновків про те, що зустріч судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_3 , під час якої суддя обговорив матеріали справи № 346/2650/22, зокрема недоліки у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , та сказав адвокату ОСОБА_3 , щоб він підготував заперечення, а також клопотання про закриття провадження у цій справі, свідчать про умисний характер допущених проступків, оскільки суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності вчинених дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді ОСОБА_1 дійсно створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

60. Доводи скарги не спростовують висновків Другої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 здійснював позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА_3 з приводу конкретної справи, яка перебувала у провадженні судді, що порушувало стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликало обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створювало уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді.

61. Така поведінка судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 безумовно підтверджує недотримання ним норм, визначених Законом № 1402-VІІІ, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

62. Відповідаючи на доводи скарги щодо неможливості установлення факту позапроцесуального спілкування судді та адвоката на підставі протоколів НСРД, ВРП зазначила, зокрема, що в межах дисциплінарного провадження обставини вчинення суддею дисциплінарного проступку дисциплінарний орган може досліджувати та встановлювати на підставі матеріалів кримінального провадження, зокрема й протоколів НСРД. Незначні недоліки у протоколах щодо змісту розмов не спростовують узгодженості, послідовності дій судді ОСОБА_1 та адвоката Козака І. В., що вказували на їх пряме та безумовне позапроцесуальне спілкування. До того ж зауважила і про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення є клопотання адвоката Козака І. В. про відкладення розгляду справи, закриття провадження у справі, пояснення на спростування вини ОСОБА_4 , які надходили на адресу суду після фактичних зустрічей з адвокатом Козаком І. В., їхніх телефонних розмов щодо процесуальної поведінки, яка узгоджена із суддею, зустрічей адвоката із суддею.

63. Друга Дисциплінарна палата ВРП не досліджувала питання наявності або відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді. Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

64. Також ВРП наголосила, що визнання адвокатом Козаком І. В. вини у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, умови угоди про визнання ним винуватості, обставини, за яких він погодився з умовами цієї угоди, не мають преюдиційного (з урахуванням принципу автономності дисциплінарного провадження) значення для дисциплінарного провадження щодо судді.

65. На доводи скарги про безпідставність відхилення самовідводу члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Маселка Р. А., порушення Другою Дисциплінарною палатою ВРП процедури розгляду питання про відвід ВРП зазначила, що розгляд заяви члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Маселка Р. А. про самовідвід від розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбувся в межах та у спосіб, визначені статтею 33 Закону № 1798-VIII.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

66. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевірила матеріали дисциплінарного провадження, вислухала суддю-доповідачку у справі, за наслідками чого зробила такі висновки.

67. У цій категорії справ щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, особливістю яких є висновок дисциплінарного органу про вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного у пункті 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, зроблений з урахуванням, зокрема, інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20. З того часу згадана правова позиція знайшла своє підтвердження у численних судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Практика суду є добре усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

68. У 2026 році Велика Палата Верховного Суду ґрунтовніше дослідила це питання та підтримала раніше сформовану нею правову позицію, про що детально зазначено у постановах від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25

(провадження № 11-275сап25) (далі - постанова від 14 травня 2026 року) та від 18 червня 2026 року у справі № 990SCGC/21/25 (провадження № 11-158сап25) (далі - постанова від 18 червня 2026 року).

69. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції, зокрема, у постанові від 14 травня 2026 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданого судового рішення.

Право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин

70. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії справ, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 136-160 постанови від 14 травня 2026 року.

71. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписизаконів № 1402-VIII та № 1798-VIII.

72. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).

73. Повноваження ВРП за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП визначені у частині десятій статті 51 Закону № 1798-VIII.

74. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду, про що зазначено у частині сьомій статті 266 КАС України.

75. Наведене національне законодавство відповідає вимогам щодо забезпечення можливості оскарження рішення дисциплінарного органу до суду, зазначеним у статті 6 Конвенції, пункті 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у розділі VIII «Рекомендації» Висновку № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів, у пункті 123 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України».

76. У постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/194/19 (пункти 27, 28), від 19 грудня 2019 року у справі № 11-424сап19 (пункти 23, 24) та інших Велика Палата Верховного Суду констатувала, що дисциплінарні палати ВРП, розглядаючи дисциплінарні справи стосовно суддів, є квазісудом першої інстанції, оскільки під час такого розгляду ухвалюють рішення на підставі оцінки балансу поданих доказів, а ВРП, розглядаючи скаргу на рішення її дисциплінарних палат, по суті здійснює апеляційний перегляд [рішення дисциплінарної палати]. Розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.

77. Отже, з урахуванням правил статті 341 КАС України у цій категорії справ Велика Палата досліджує винятково питання застосування права.

78. Судова оцінка Великої Палати має на меті здійснити остаточний судовий перегляд, щоб міркування політичної доцільності або громадської думки не переважали над формально юридичними міркуваннями щодо підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тож можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.

79. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належно повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

80. Велика Палата Верховного Суду, крім наведених підстав для скасування рішення ВРП, додатково повинна визначити, чи не є рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності очевидно свавільним та безпідставним, чи не порушує воно загальновизнаних засад права.

81. Під час вирішення справ, пов`язаних з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності, Велика Палата Верховного Суду враховує підходи і принципи, сформульовані у Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів, зокрема у його пунктах 28-30, 32, 33, 37, та керується тим, щочітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень, важливими аспектами права на справедливий суд. У судових рішеннях мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованості судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що їх почули. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

Оцінка висновків ВРП та аргументів заявника

Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

82. У скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 52

Закону № 1798-VIII.

83. Велика Палата не встановила обставин чи підстав, які б підтверджували те, що рішення не підписав хтось із членів ВРП, які брали участь у його ухваленні, або що суддю не було належно повідомлено про засідання ВРП.

84. Також у скарзі заявник не посилався на те, що склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати, тобто на недотримання пункту 1 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а Велика Палата Верховного Суду таких порушень не встановила.

85. Натомість у скарзі заявник акцентує увагу на упередженості члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Маселка Р. А., що, на переконання ОСОБА_1 , безпосередньо вплинуло на розгляд дисциплінарного провадження.

86. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап21 (пункти 204-207) зазначила, що норми Закону № 1798-VIII та статті 266 КАС України не визначають можливості здійснення судового перегляду рішень чи дій дисциплінарних палат ВРП.

87. Це обумовлено тим, що згідно з приписами Закону № 1798-VIII ВРП, переглядаючи у пленарному складі рішення її дисциплінарних органів про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, має повну юрисдикцію, тобто здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, якщо такі мали місце.

88. Тож недоліки як процедурного, так і сутнісного характеру, допущені Дисциплінарною палатою ВРП, очевидно, не є предметом судового перегляду, не можуть бути підставою для скасування судом рішення ВРП, яка має повну юрисдикцію під час перегляду рішень її дисциплінарних органів та здатна повністю їх усунути, натомість предметом судового перегляду, відповідно до наведених правових норм є саме рішення ВРП. В іншому разі надання судом оцінки діям і рішенням дисциплінарних органів ВРП свідчило б про підміну Ради судом та втручання у її виняткові повноваження, а також нівелювало б визначену законом процедуру повторного перегляду ВРП дисциплінарної справи, якщо суд скасовує її рішення.

89. До того ж дослідженням матеріалів справи встановлено, що Друга Дисциплінарна палата ВРП не встановила підстав для відводу її члена ОСОБА_2 від розгляду дисциплінарної справи, про що постановила відповідну ухвалу, а також Рада надала оцінку цим доводам судді в оскаржуваному рішенні.

90. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду констатує, що підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення не встановлено.

Щодо кваліфікації за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

91. Заявник ОСОБА_1 не погоджується з мотивами, якими Рада обґрунтувала свої висновки щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, та відповідно результатом вирішення дисциплінарної справи у виді подання про звільнення з посади судді. Стверджує, що інформацію, зафіксовану в протоколах НСРД, не можна вважати належним і допустимим доказом у дисциплінарній справі, а притягнення до дисциплінарної відповідальності не може передувати доведеності його винуватості вироком суду, який набрав законної сили.

92. З огляду на доводи скарги оскаржуване рішення ВРП потребує оцінки на предмет дотримання вимог, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

93. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду керується тим, що правила Закону № 1402-VІІІ вимагають від дисциплінарного органу та Ради як органу, який виконує функцію апеляційного перегляду рішень дисциплінарних палат ВРП, наводити у своїх рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, склад якого саме дисциплінарного проступку встановлено у діях судді.

94. Рада здійснила кваліфікацію дій судді у виді позапроцесуального спілкування як дисциплінарного проступку, відповідальність за який визначено пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу.

95. ВРП зробила висновок, що такі дії судді ОСОБА_1 також становлять істотний дисциплінарний проступок у контексті пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема й у питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

96. Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись з мотивами рішення ВРП в цій частині, нагадує свої висновки, сформульовані у пунктах 128-147 постанови від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24, щодо правильного застосування пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII й зазначає таке.

97. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

98. Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які висуваються до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

99. Тож підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

100. Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, пов`язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки.

101. Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства загалом, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний відгук, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

102. Отже, суддю можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді потрібно оцінювати винятково крізь призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, їх не потрібно пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

103. У контексті справи, що розглядається, діяння судді ОСОБА_1 , які були кваліфіковані ВРП за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, стосуються саме поведінки у виді позапроцесуального спілкування судді з адвокатом Козаком І. В. щодо справи № 346/2650/22, яка була у його провадженні, що врегульована не процесуальним законодавством, а насамперед нормами суддівської етики.

104. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою позицію щодо обов`язку суддів дотримуватися правил суддівської етики та стандартів такої етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, mutatis mutandis: пункти 190-212 постанови від 14 травня 2026 року.

105. Не викликає сумніву, що суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, зокрема виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою зміцнення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Від авторитету кожного судді залежить загалом авторитет правосуддя. Суддя повинен усвідомлювати, що він є носієм судової влади і що, ухвалюючи судові рішення іменем України, уособлює державу з погляду усього суспільства.

106. КРЄС наголошує, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе задля підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті [пункти 29, 50 Висновку КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3(2002)]. «Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів […] розглядається громадськістю як неодмінна складова довіри до судів» (пункт 22 Висновку № 3(2002) КРЄС).

107. Вимоги до поведінки судді як до такої, що має відповідати високому статусу його посади, встановлюють і Бангалорські принципи поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року за № 2006/23 (пункт 4.2 цих Принципів). Відповідно до згаданих Принципів дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоча пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

108. Серед етичних вимог до суддів, що містяться у зазначених Бангалорських принципах поведінки суддів, є, зокрема, така - у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи цей суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення (пункт 4.3).

109. Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя (наряду із загальновизнаними морально-етичними вимогами), на національному рівні встановлені Кодексом суддівської етики (затверджений ІХ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року) відповідно до статті 58 Закону № 1402-VІІІ, який співзвучний у цьому аспекті з актами міжнародних організацій [до прикладу, Економічної і соціальної ради ООН, КРЄС (як дорадчого органу Ради Європи)].

110. Згідно зі статтею 14 цього Кодексу [в редакції, яка діяла на момент вчинення дисциплінарного проступку] суддя повинен уникати позапроцесуальних стосунків з одним із учасників або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

111. Подібні правила сформульовані також і в чинній редакції статті 14 Кодексу суддівської етики, відповідно до якої суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

112. Тож суддя є центральною фігурою в процесі здійснення правосуддя, і його відповідальність включає не тільки ухвалення рішення. Посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті. Судова влада має бути опорою для суспільства навіть в екстремальних умовах.

113. У пункті 10 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27(2024) про дисциплінарну відповідальність суддів зауважено, що повноваження судді пов`язані з цінностями правди, справедливості, чесності та свободи. Судді повинні виконувати свої обов`язки відповідно до найвищих стандартів професійної поведінки, щоб виконувати їхню конституційну роль. Наслідком того, що суспільство наділяє судову владу такими широкими повноваженнями, є те, що повинні існувати певні засоби притягнення суддів до відповідальності і навіть усунення їх з посади у випадках настільки серйозних порушень, що це виправдовує такий засіб. Особливо це стосується випадків суддівської корупції, які докорінно підривають довіру суспільства до безсторонності та незалежності суддів. Дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов`язків. Отже, вона сприяє підтримці довіри суспільства при здійсненні правосуддя.

114. Потрібно пам`ятати, що дисциплінарна відповідальність суддів - це передовсім не покарання, а механізм забезпечення якості правосуддя. Обмеження можливості використання доказів, отриманих у кримінальному провадженні, фактично унеможливило б притягнення до відповідальності суддів за найсерйозніші порушення, що суперечить принципу правовладдя (верховенства права).

115. Повертаючись до обставин цієї конкретної справи, Велика Палата Верховного Суду оцінює оскаржуване рішення ВРП в аспекті конвенційних вимог до справедливого судового рішення, на яке має рівнятися й ВРП, а також у контексті доводів скаржника про наявність визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для його скасування, а саме у зв`язку з браком в оскаржуваному рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, та керується такими міркуваннями.

Щодо можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні

116. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Другої Дисциплінарної палати, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку, який знайшов прояв у позапроцесуальному спілкуванні суддіОСОБА_1 задвокатом ОСОБА_3 з корисливою метою для координації дій, щоб забезпечити ухвалення суддею судового рішення на користь ОСОБА_4 .

117. Дисциплінарний орган для свого висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку використав інформацію, яка відображена, зокрема, в матеріалах кримінального провадження, як-от в протоколах НСРД, але лише ту і в такому обсязі, яка доводить подію вчинення дисциплінарного проступку - позапроцесуальне спілкування судді зі сторонніми особами щодо конкретних предметних, притаманних саме для діяльності судді дій, що мали чинитися з певною очевидною метою і вигодою.

118. Тож одним із ключових питань, відповідь на яке має надати Велика Палата Верховного Суду в межах цієї справи, є питання можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні.

119. Правову позицію з вирішення окресленого питання Велика Палата Верховного Суду вже сформувала, mutatis mutandis: пункти 62-65 постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, пункти 107-112 постанови від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), постанову від 14 липня 2022 року

(провадження № 11-168сап21), пункти 95-101 постанови від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24), пункти 202, 203 постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24), у пунктах 5.31-5.34 постанови від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25 (провадження № 11-137сап25). Більш детальний аналіз цього питання Велика Палата Верховного Суду зробила у пунктах 217-237, 243-250, 255 постанови від 14 травня 2026 року та в пунктах 604-624, 628-635, 641 постанови від 18 червня 2026 року.

120. З огляду на усталеність практики Великої Палати Верховного Суду в питанні можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні, а також враховуючи наведення вище конкретних пунктів постанов, у яких зроблено такі висновки, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду не встановила потреби детально повторювати всі раніше сформовані мотиви такої позиції, а вважає за достатнє навести ключові з них.

121. Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах її повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

122. Тож дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності, й у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

123. Відповідно до практики ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Навіть більше, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка по суті є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

124. Наведене також узгоджується й з пунктом 53 Висновку № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, схваленого Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року

на 110-й пленарній сесії. Зміст цього пункту полягає, зокрема, у тому, що інформація, яка встановлена під час розслідування кримінального провадження, може бути використана для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини у скоєнні конкретного злочину. Також акцентовано увагу на тому, що якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, тоді саме в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження стосовно цього судді.

125. Правила національного кримінального процесуального законодавства визначають, що НСРД здійснюються у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, наприклад шляхом гласних слідчих (розшукових) дій.

126. У частині третій статті 254 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), яка визначає заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, зазначено, що виготовлення копій протоколів про проведення НСРД та додатків до них до ухвалення рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.

127. Водночас відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати з письмового дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

128. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення НСРД, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, визначених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу (частина перша статті 255 КПК України).

129. Згідно із частиною другою статті 255 КПК України забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

130. Проте частина друга статті 255 КПК України має тлумачитися системно і застосовуватися з урахуванням частини першої цієї статті, а також назви статті, яка визначає сферу застосування усіх приписів, вміщених у ній.

131. Оскільки стаття 255 КПК України має назву «Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні», то заборони у частині другій поширюються на ту інформацію, яка не використовується у відповідному кримінальному провадженні.

132. Це відповідає телеологічному тлумаченню правової норми, спрямованому на з`ясування її змісту через мету, цілі та завдання, задля яких цю норму було запроваджено в законодавство, а також її системному тлумаченню, яке вимагає з`ясування справжнього змісту правової норми шляхом аналізу її зв`язків з іншими нормами.

133. Наведений підхід до тлумачення частини другої статті 255 КПК України підтверджується логікою законодавця, зокрема змістом приписів наступної статті 256 цього Кодексу, частина перша якої визначає, що протоколи щодо проведення НСРД, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

134. Отже, інформація, яка міститься в протоколах НСРД, може ставати доказами у відповідному кримінальному провадженні і може бути оцінена судом у цьому кримінальному провадженні разом з іншими доказами.

135. Тож фактично критерієм розмежування між предметами правового регулювання приписів статті 255 КПК України та правил статті 256 цього Кодексу є принцип належності доказів, визначений у статті 85 КПК України. Згідно із цією статтею належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

136. Відповідно стаття 256 КПК України застосовується до усіх доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема й інформації, зафіксованої у протоколах НСРД, які відповідають критерію належності, тобто до тих фактичних даних, що стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні чи обставин, які мають значення для цього провадження.

137. І навпаки, до відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення НСРД, що не відповідають критерію належності доказів та містять інформацію, яка не є потрібною для подальшого досудового розслідування, є застосовними приписи статті 255 КПК України, і наслідком реалізації цього правила для регулювання спірних правовідносин є знищення згаданої інформації як такої, що не може використовуватися у кримінальному провадженні.

138. Отже, очевидним є те, що правила статті 255 КПК України, яка у певних випадках забороняє використання матеріалів НСРД для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням, саме до інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, які є частиною кримінального провадження, не застосовуються взагалі.

139. Також у КПК України врегульовано випадки, умови та порядок того, хто і як має діяти у разі, коли в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому кримінальному провадженні. У такому разі закон (стаття 257 КПК України) не забороняє використати отриману інформацію в іншому кримінальному провадженні, але визначає, що таке використання є можливим тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Також у такому разі передання інформації, одержаної внаслідок проведення НСРД, здійснюється тільки через прокурора.

140. За обставинами справи, що розглядається, САП надала дозвіл на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. Інформація, зафіксована в протоколах НСРД, використовується у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року, тому заборони частини другої статті 255 КПК України у цьому випадку незастосовні.

141. Отже, у цій справі протоколи НСРД є частиною кримінального провадження, їх розсекречено й дозволено для використання уповноваженою особою в інших цілях, зокрема, у дисциплінарному провадженні, що не суперечить легітимній меті здобуття цих матеріалів.

142. Додатково Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий суддя ВАКС дійшов переконання, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження в сукупності, зокрема й протоколами про результати проведення НСРД.

143. Тобто фактично попередню оцінку матеріалів НСРД здійснив слідчий суддя ВАКС під час обрання судді запобіжного заходу.

144. До того ж Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне право є самостійною галуззю законодавства України з визначеною сферою застосування його приписів. КПК України регулює винятково порядок кримінального провадження, про що зазначено в статті 1 цього Кодексу, тому правила КПК України не можуть бути застосовані в контексті заборони використання тих чи інших доказів у дисциплінарному провадженні. Відповідно правила КПК України не є тими правилами, якими має керуватися ВРП у дисциплінарному провадженні, оскільки сфера регулювання дисциплінарного провадження, за визначенням ЄСПЛ, є ближчою до сфери саме цивільного, а не кримінального права.

145. Здійснення дисциплінарного провадження є самостійною сферою законодавчого регулювання й до правил його здійснення не можуть бути застосовані заборони, які сформулював законодавець з метою врегулювання порядку притягнення особи до кримінальної відповідальності.

146. Процедура доказування в межах дисциплінарного провадження стосовно суддів визначена спеціальним законодавством - Законом № 1402-VIII та

Законом № 1798-VIII, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, зокрема й таких доказів, що отримані як результат проведення НСРД.

147. Тож якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках кримінального провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона через прокурора на підставі закону була передана для використання.

148. Спеціальне в спірних правовідносинах законодавство, а саме частина шістнадцята статті 49 Закону № 1798-VIII, визначає, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

149. Отже, Закон № 1798-VIII наділяє Дисциплінарні палати та ВРП винятковими повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження наявності підстав дисциплінарної відповідальності судді.

150. Спеціальне законодавство не встановлюєвимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов`язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів. Дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість всіх доказів, якими можуть бути, зокрема й відомості, зафіксовані в протоколах НСРД, та надати правову оцінку обставинам наявності або браку в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

151. За обставинами справи, що розглядається, інформацію про ознаки дисциплінарного проступку, а саме про те, що суддя П`ятковський В. І. вів позапроцесуальне спілкування з адвокатом Козаком І. В. щодо справи № 346/2650/22, яка була у його провадженні, дисциплінарний орган отримав із матеріалів, наданих скаржниками, пояснень судді ОСОБА_1 , протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 вересня 2022 року, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 вересня 2022 року, протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 22 вересня 2022 року, протоколу обшуку від 23 вересня 2022 року, ухвали ВАКС від 05 жовтня 2022 року (справа № 991/4300/22), вироку ВАКС від 03 березня 2023 року (справа № 991/175/23), обвинувального акта від 23 березня 2023 року, протоколів НСРД від 13, 24, 26 вересня 2022 року стосовно судді ОСОБА_1 , які, як констатувала Велика Палата Верховного Суду, за спеціальним законом не відносяться до тих, з яких не можна отримати відомості про обставини вчинення дисциплінарного проступку.

152. До того ж ВРП врахувала не лише згадані докази, а й поведінку власне ОСОБА_1 , який не навів обґрунтованого пояснення своєї версії подій, про які йшлося в матеріалах досудового слідства та рішенні Дисциплінарної палати ВРП.

153. Отже, встановлені дисциплінарним органом та Радою обставини цього дисциплінарного провадження стали результатом комплексного дослідження усіх зібраних у згаданому провадженні доказів, сукупність яких стала настільки переконливою, щоб зробити зазначені ствердні висновки про вчинення дій, які загалом підривають авторитет правосуддя. ОСОБА_1 натомість, маючи право заперечувати той факт, в якому його звинувачують, не запропонував свою розумну версію подій, які відбулися.

154. Суд установив, що САП надала дозвіл на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину та вважала, що немає підстав стверджувати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.

155. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах та інформація, яка випливає з досліджених доказів, стосується саме цього дисциплінарного провадження, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.

156. Представниця ОСОБА_1 просила відступити від згаданої правової позиції Великої Палати Верховного Судущодо можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні.

157. Втім Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від її вже сформованої практики, оскільки з моменту її формування суспільний контекст не змінився, як і не змінилися законодавчі норми, що регулюють відповідні правовідносини, а також не виявлено вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу перегляду усталеного підходу.

158. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміна її тривалої добре усталеної практики без змін законодавства та змін у суспільних відносинах є невиправданою. Така практика щодо можливості використання інформації, отриманої в результаті НСРД, у дисциплінарній справі склалася ще у 2018 році, і вона виявилася ефективною для очищення судової влади від її недоброчесних представників. Тож зміна практики за браком обов`язкових для цього підстав є недопустимою.

159. Ураховуючи викладене, а також зміст спеціального законодавства, яке регулює порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скарги про недопустимість використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, для цілей дисциплінарного провадження.

160. До того ж особливістю цієї справи є те, що вироком від 17 липня 2026 року у справі № 991/2510/23, який набрав законної сили, ВАКС визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією 1/2 всього належного йому на праві власності майна.

161. Обставини, встановлені цим вироком, додатково підтверджують правильність висновків ВРП про те, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_3 .

162. Також у пунктах 73-75 згаданого вироку встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 19 вересня 2022 року детективи НАБУ 23 вересня 2022 року провели обшук у службових кабінетах за робочими місцями судді ОСОБА_1 та його помічника ОСОБА_8 , у ході якого було виявлено і вилучено, зокрема, дві банкноти номіналом по 100 доларів США. Також цього ж дня детективи НАБУ провели невідкладний обшук належного ОСОБА_9 (дружині ОСОБА_1 ) автомобіля, яким користується ОСОБА_1 , під час обшуку якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 800 доларів США. Суд оглянув речові докази - грошові кошти в сумі 1 200 доларів США й за результатами зіставлення їх реквізитів на предмет відповідності серіям та номерам купюр, що були вручені ОСОБА_4 для передачі як неправомірна вигода та вилучені за робочим місцем судді ОСОБА_1 , в автомобілі його дружини та за місцем здійснення діяльності адвоката, які згодом визнані речовими доказами, суд не виявив будь-яких розбіжностей у кількості, серіях чи номерах цих банкнот. Зазначені обставини з достатньою мірою переконливості, за висновками суду в кримінальному провадженні, підтверджують той факт, що грошові кошти, ідентифіковані та вручені ОСОБА_4 у межах проведення спеціального слідчого експерименту як предмет неправомірної вигоди, та кошти, вилучені за робочим місцем судді, в автомобілі його дружини та за місцем здійснення діяльності адвоката, є одними і тими самими коштами.

163. До того ж під час кримінального провадження ВАКС як повноважний суд не визнавав докази, отримані внаслідок проведення НСРД, недопустимими та враховував їх під час ухвалення вироку.

Оцінка законності, легітимності мети та пропорційності втручання в гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді

164. Питання цього розділу піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду в її постановах, див. mutatis mutandis пункти 263-297 постанови від 14 травня 2026 року та пункти 645-681 постанови від 18 червня 2026 року).

165. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

166. Критеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до особистого життя з гарантіями статті 8 Конвенції є таке: чи було втручання; чи було таке втручання виправданим згідно із законом, необхідним в демократичному суспільстві, чи існувала законна мета втручання, чи дотримано принцип пропорційності.

167. Порушення статті 8 Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий.

168. Тож насамперед Велика Палата Верховного Суду має з`ясувати, чи відбулося втручання у право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді ОСОБА_1 та чи було це втручання законним.

169. Стаття 31 Основного Закону України визначає, що кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

170. Наведені приписи гарантують, що телефонні розмови та кореспонденція є конфіденційними, проте все ж визначають винятки із цього загального правила, які можуть бути встановлені лише судом та виключно у визначених законом випадках, а саме з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

171. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що приписи статті 31 Конституції України не порушено з таких міркувань.

172. Згадані правила національного законодавства перегукуються з практикою ЄСПЛ щодо розгляду скарг за статтею 8 Конвенції. Так, ЄСПЛ зазначав, що стеження повинно мати на меті виявлення істини. Оскільки це є серйозним втручанням у право на повагу до кореспонденції, воно повинно ґрунтуватися на «законі», який є особливо точним (Case of Huvig v. France, 24 квітня 1990 року, заява № 11105/84, § 32).

173. У пунктах 34, 36 рішення від 10 лютого 2009 року, заява № 25198/02, у справі «Йордачі та інші проти Молдови» (Iordachi and Others v. Moldova) ЄСПЛ виснував, що втручання державної влади у здійснення права заявників на повагу до кореспонденції виправдовується правилами пункту 2 статті 8 лише тоді, коли воно здійснюється «відповідно до закону», переслідує одну або декілька законних цілей, зазначених у пункті 2, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення мети або цілей.

174. У пунктах 81-90 рішення від 18 січня 2022 року, заява № 14833/18, у справі «Адомайтіс проти Литви» (Adomaitis v. Lithuania) Суд повторив, щотлумачення та застосування національного законодавства є першочерговою компетенцією національних органів влади, зокрема судів. Щодо пропорційності використання цієї інформації в дисциплінарному провадженні Суд надав ваги становищу заявника як начальника в`язниці та серйозності розслідуваних дій і виснував, що той факт, що стосовно заявника не було розпочато кримінальне розслідування, саме собою не робить використання отриманої інформації незаконним у дисциплінарному провадженні. А також ЄСПЛ врахував, щодисциплінарні правопорушення, скоєні заявником, були встановлені на основі сукупності доказів, і заявник не оскаржував достовірність інформації, зібраної під час дисциплінарного розслідування. Відповідно ЄСПЛ констатував, що порушення статті 8 Конвенції не було.

175. З огляду на обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду вважає, що мало місце втручання у право ОСОБА_1 , гарантоване статтею 8 Конвенції, втім це втручання є законним з таких міркувань. НСРД проведені на підставі закону - приписів КПК України, а також санкціоновані ухвалами слідчого судді ВАКС з метою з`ясувати істину під час розслідування кримінального провадження № 52022000000000241 від 02 вересня 2022 року, що відповідає правилам статті 31 Конституції України та узгоджується з практикою ЄСПЛ.

176. Тож первісно збір доказів шляхом проведення НСРД відбувся на підставі норм і правил КПК України, які визначають підстави та порядок вчинення цих дій. Надалі, відповідно до статті 222 згаданого Кодексу, дисциплінарний орган отримав дозвіл на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження.

177. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Друга Дисциплінарна палата та ВРП самостійно не ініціювали та не здійснювали у дисциплінарному провадженні стосовно судді ОСОБА_1 дій, що підпадають під регулювання статті 31 Основного Закону України, тож вони не допустили порушень цієї статті.

178. До того ж, як вже зазначено, вироком від 17 липня 2026 року у справі № 991/2510/23, який набрав законної сили, ВАКС визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України. Під час кримінального провадження ВАКС як повноважний суд не визнавав докази, отримані внаслідок проведення НСРД, недопустимими, та враховував їх під час ухвалення вироку. Цей вирок суду постфактум для Великої Палати є додатковим підтвердженням правильності висновків дисциплінарного органу, хоча й не міг вплинути на перебіг та результати здійснення дисциплінарного провадження.

179. Оцінюючи існування легітимної мети втручання та дотримання принципу пропорційності, Велика Палата Верховного Суду керується насамперед тим, що відповідно до принципу індивідуального підходу суд повинен у кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому - те саме обмеження не вважатиметься пропорційним.

180. Як зазначено вище у цій постанові, питання функціонування незалежної судової влади становить значний суспільний інтерес.

181. У Звіті Єврокомісії щодо прогресу України в межах Пакета розширення Європейського Союзу, який охоплює період з 01 вересня 2024 року до 01 вересня 2025 року, Єврокомісія відзначила, що ефективна (незалежна, високоякісна та дієва) судова система та ефективна боротьба з корупцією мають першочергове значення, як і дотримання основоположних прав на законодавчому рівні та на практиці.

182. ЄСПЛ у рішенні від 24 червня 2025 року у справі «Pacurar проти Румунії», заява № 17985/18, § 31, звернув увагу на те, що підтримка доброчесності на державній посаді та запобігання корупції є інтересами, яким Рада Європи та Суд надають великого значення.

183. Додатково для повноти аналізу пропорційності Велика Палата Верховного Суду також враховує рішення ЄСПЛ від 12 травня 2015 року у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (Gogitidze and Others v. Georgia, заява № 36862/05). За обставинами цієї справи ЄСПЛ постановив, що конфіскація майна держслужбовця у зв`язку з розслідуванням його причетності до корупційного злочину є законною, має легітимну мету та є пропорційною навіть за відсутності обвинувального вироку - достатнім є доказ на основі балансу ймовірностей, а не стандарт «поза розумним сумнівом».Тож ЄСПЛ у цій справі вирішив, що втручання не може вважатися свавільним або таким, що не відповідає вимозі пропорційності згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, адже було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та необхідністю захисту основних прав особи.

184. Хоча справа «Гогітідзе та інші проти Грузії» не пов`язана з питанням допустимості використання у дисциплінарних провадженнях інформації, отриманої в результаті НСРД, втім вона має важливе значення для розуміння пропорційності втручання держави в основні права особи з метою досягнення згаданої легітимної мети.

185. Відповідно, за аналогією з описаною у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» ситуацією щодо констатованої законності, легітимності та пропорційності конфіскації майна держслужбовця у разі розслідування його причетності до вчинення корупційного злочину можна стверджувати про те, що цим критеріям відповідатиме й звільнення судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження, в разі існування чітких і переконливих доказів вчинення ним, зокрема, позапроцесуального спілкування зі сторонніми особами щодо конкретних предметних, притаманних саме для діяльності судді дій, що мали чинитися з певною очевидною метою, у разі ненаведення суддею обґрунтованого пояснення своєї версії подій, які відбулися та які ставляться йому у провину. Такий підхід відповідатиме проєвропейському розвитку України та забезпечить функціонування ефективної, незалежної, високоякісної та дієвої судової системи.

186. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в цій постанові повторює раніше зроблені у постановах від 14 травня 2026 року та від 18 червня 2026 рокувисновки про те, що використання дисциплінарним органом інформації, яка міститься в протоколах НСРД, відбувається задля досягнення надзвичайно важливої мети - зміцнення довіри людей до суду і суддів, очищення судової влади, яка є опорою суспільства, від безвідповідальних, непрофесійних осіб, примноження справедливості у суспільстві, ефективнішого захисту прав людини.

187. Тож застосування інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, в питанні притягнення до дисциплінарної відповідальності судді як посадової особи, що займає відповідальне становище, з урахуванням серйозності дій, що ставлять йому в провину, є виправданим і обґрунтованим, а втручання у гарантоване статтею 8 Конвенціїправо на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії є пропорційним, ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

188. Отже, ВРП у разі встановлення на підставі самостійно оцінених доказів очевидних [чітких і переконливих] ознак вчинення такого правопорушення, що є несумісним із перебуванням на посаді судді, а також у разі встановлення того, що стосовно судді не вчинено свавілля, що він не є об`єктом політичного або іншого переслідування, що його право на захист беззастережно дотримано, - має право на власну правову оцінку такої небездоганної поведінки судді з метою усунення його від посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Водночас у кожному випадку ВРП має тлумачити всі сумніви на користь судді, адже незалежність судової влади має бути гарантована. В іншому випадку ВРП має зупинити дисциплінарне провадження стосовно судді до завершення кримінального провадження, розпочатого стосовно нього, або відмовити загалом у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

189. Обставини справи, що розглядається, та сукупний аналіз всіх доказів і змісту оскаржуваного рішення не дають підстав Великій Палаті Верховного Суду вважати, що суддівська незалежність П`ятковського В. І. була протиправно порушена.

190. Дисциплінарний орган навів вагомі, чіткі та переконливі докази, які здатні підтримати умовивід щодо встановлення певних обставин з надзвичайно високим ступенем переконливості. Такий ступінь переконливості за обставинами цієї справи дозволяє суду стверджувати, що суддя П`ятковський В. І. мав позапроцесуальне спілкування з адвокатом Козаком І. В.Ураховуючи, що дисциплінарний орган навів достатнє обґрунтування того, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді з іншою особою, Велика Палата Верховного Суду обставини та мотиви такого висновку не повторює та вважає, що ВРП не допустила порушення статті 8 Конвенції стосовно заявника.

191. Також ВРП не порушила приписів пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки висновки ВРП в оскаржуваному рішенні щодо підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо вмотивованими, а Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав вважати це рішення очевидно свавільним.

Загальні висновки щодо визначеної пунктом 4 частини першої статті 52

Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП

192. Рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча і було ухвалено з урахуванням матеріалів кримінального провадження, проте ґрунтується на самостійно досліджених дисциплінарним органом доказах, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, та оцінці цих доказів, правових підставах та власній оцінці ВРП обставин конкретного дисциплінарного проступку.

193. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у дисциплінарній справі Рада та її дисциплінарний орган з`ясовували обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішували питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що є за межами компетенції ВРП.

194. З наведених підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скарги про те, що встановлення дисциплінарним органом у діях судді складу дисциплінарного проступку порушує презумпцію невинуватості, а також доводи про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності до розгляду розпочатого стосовно нього кримінального провадження.

195. Також Велика Палата враховує те, що зміст оскаржуваного рішення вказує, що ВРП не надавала вироку суду на підставі угоди про визнання винуватості [щодо ОСОБА_3 ] преюдиційного значення в межах дисциплінарного провадження та не визнала встановлені дисциплінарним органом обставини такими, що не потребують самостійної перевірки. Натомість висновок про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку зроблено за результатами самостійного та всебічного дослідження сукупності зібраних у дисциплінарному провадженні доказів, кожному з яких надано належну оцінку з точки зору їх взаємного зв`язку та достатності. Тож доводи скарги у цій частині є неспроможними.

196. Велика Палата Верховного Суду підсумовує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення ВРП зібрані матеріали дисциплінарного провадження у сукупності та взаємозв`язку містять чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини дають змогу зробити висновок, що суддя ОСОБА_1 мав позапроцесуальне спілкування з адвокатом Козаком І. В., тож Рада встановила факт вчинення суддею дисциплінарного проступку та здійснила його належну кваліфікацію за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

197. До того ж ВРП та її дисциплінарний орган звернули увагу й на те, що обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 , які й стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, набули значного суспільного резонансу та розголосу. Такі обставини безумовно підривають авторитет правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом.

198. Велика Палата Верховного Суду резюмує, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, адже ВРП навела достатні підстави і мотиви на його обґрунтування, висновки в оскаржуваному рішенні щодо підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є вмотивованими.

199. До того ж вироком від 17 липня 2026 року у справі № 991/2510/23, який набрав законної сили, ВАКС визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 КК України, що додатково підтверджує правильність висновків ВРП про те, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_3 .

200. Незгода скаржника з мотивами, з яких ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не свідчить, що таких мотивів у рішенні ВРП не наведено.

201. Також Велика Палата Верховного Суду мала визначити, чи діяла ВРП свавільно, чи втрутилася у процес діяльності судді, чи не є оскаржуване рішення очевидно свавільним / безпідставним та чи не порушує воно загальноприйняті засади права. Відповідь на ці питання є негативною. Аналіз усього зазначеного вище дає підстави стверджувати, що дії та рішення ВРП не були свавільними, навпаки, дотримано баланс між важливістю цієї сфери суспільних відносин та рівнем викликів, які стоять перед судовою системою зокрема та державою загалом.

Щодо застосованого дисциплінарного стягнення

202. У справі, що розглядається, ВРП належно оцінила чіткість та переконливість всіх наявних доказів, надала відповіді на всі доводи скарги судді ОСОБА_1 та дійшла правильного висновку про те, що в діях судді є склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

203. У такому разі дії судді ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII ототожнюються з діями, які є істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, що встановлено пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 цього Закону.

204. Вчинення суддею таких дій відповідно до частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII має наслідком застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

205. Під час вибору виду стягнення ВРП врахувала приписи частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII, зважила на характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому немає причин вважати, що дисциплінарне стягнення для ОСОБА_1 було обрано без дотримання принципу пропорційності.

206. Тож висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді є правильним, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.

Висновки за результатами розгляду скарги

207. Велика Палата Верховного Суду констатує, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності, є вмотивованим та не є свавільним чи протиправним. Суд не встановив визначених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, яка натомість діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені

Законом № 1798-VIII.

208. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила у скарзі судді таких доводів чи аргументів, що були б вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

209. З огляду на викладене скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення ВРП - без змін на підставі частини восьмої статті 266 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

210. Оскільки за результатами розгляду скарги оскаржуване рішення Ради підлягає залишенню без змін, то Велика Палата Верховного Суду не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. О. Погрібний

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк

О. В. Білоконь Н. С. Стефанів

О. Л. Булейко Т. Г. Стрелець

М. М. Гімон О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

В. В. Король І. В. Ткач

О. В. Кривенда О. С. Ткачук

М. В. Мазур В. Ю. Уркевич

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. у порядку частини третьої статті 355 КАС України.