Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №990/560/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/560/25

провадження № 11-238заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гімона М. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/560/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року (судді Стеценко С. Г., Берназюк Я. О., Бевзенко В. М., Коваленко Н. В., Тацій Л. В.), та

ВСТАНОВИЛА:

Вступ

Кандидат на посаду судді апеляційного загального суду отримав за наслідками проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання негативне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), а саме не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у такому суді за критеріями особистої та соціальної компетентності. Кандидату Комісія також знизила бали за показниками «чесність», «сумлінність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу». Це рішення кандидат оскаржив з підстав його невмотивованості та необґрунтованості.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а переважна більшість висновків Комісії не є свавільними чи необґрунтованими і не виходять за межі її виключної дискреції.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача погодилася, що Комісія, ухвалюючи негативне для кандидата на посаду судді апеляційного суду рішення, в цілому не порушила вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Переважна більшість її висновків не містить ознак свавільності чи необґрунтованості, а тому у суду не було підстав втручатися у дискреційні повноваження ВККС.

Велика Палата Верховного Суду також погодилася із висновками суду першої інстанції про визнання такими, що не відповідають вимогам статті 2 КАС України, висновків Комісії, які стосуються придбання кандидатом квартири за заниженою вартістю та незазначення у декларації доброчесності кандидата на посаду судді відомостей про поїздки на тимчасово окуповану територію України його близьких осіб, які поряд з цим не є членами його сім`ї. Водночас означені висновки самі по собі не слугували підставою для визнання кандидата на посаду судді таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Відтак підстав для скасування спірного рішення ВККС не було.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, кандидат) звернувся до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Комісії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 25 вересня 2025 року № 426/ас-25 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року

№ 94/зп-23 (зі змінами)» (далі - спірне рішення, оскаржуване рішення) в частині пунктів 2, 3, відповідно до яких кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання набрав 680,30 бала та визнаний таким, що не підтвердив свою здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді;

- зобов`язати ВККС провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 на здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

2. Оскаржуване рішення позивач вважає незаконним і невмотивованим, оскільки в ньому, на його переконання, відсутні доводи, з огляду на які Комісія дійшла висновку про непідтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя за критеріями особистої та соціальної компетентності, а також у частині зниження балів за критерієм професійної етики й доброчесності.

3. На думку позивача, Закон України від 02 червня 2016 року

№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) не встановлює для кандидата обов`язку проходити співбесіду за ефемерними показниками, вказаними у Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, затвердженому рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25).

4. В аспекті незгоди з балами, виставленими ВККС за критерієм особистої компетентності, позивач заперечує висновок Комісії про відсутність прикладів рішучості й відповідальності, наводячи власні приклади щодо: часткової релокації підприємства, кар`єрного шляху від юрисконсульта до адвоката та заступника директора з правових питань, відповідальності перед клієнтами й підлеглими, ведення масштабних податкових спорів, переїзду заради нової роботи попри вже наявні успіхи, виховання трьох дітей. ОСОБА_1 також зауважує, що Положення № 20/зп-25 взагалі не передбачає оцінки ступеня участі в кримінальних провадженнях у контексті оцінювання показника «безперервний розвиток». Довід Комісії про незазначення кандидатом інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах, щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ вважає помилковим, оскільки він указував про участь у таких заходах. Крім того, позивач здійснював постійний моніторинг практики та правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, у зв`язку із чим висновки ВККС у цій частині також є хибними.

5. Висновки Комісії про непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за показником «ефективна комунікація», за позицією позивача, ґрунтуються на припущеннях. Поряд із цим у письмових поясненнях він наводив обґрунтування ефективної комунікації: здатність встановлювати довірливі відносини з учасниками процесу; налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами; взаємодія з колегами-адвокатами; здійснення цікавих, змістовних та зрозумілих виступів у суді; складання процесуальних документів; вміння структурувати інформацію та формулювати висновки. Розкрив позивач у поясненнях і показники «стійкість мотивації» (розуміння суспільної місії судової влади; особистої відповідальності; свою мотивацію; приклади можливого покращення здійснення правосуддя тощо) та «емоційна стійкість» (наведено приклади контролю над своїми емоціями). Водночас спірне рішення не містить обґрунтованих мотивів зменшення балів позивачу за вказаними показниками.

6. За змістом позову позивач не згоден і з висновком Комісії про зменшення балів за критерієм професійної етики і доброчесності за показниками «чесність», «сумлінність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу». Посилаючись на надану Комісії інформацію щодо достатності у його матері доходів для придбання двох квартир, обґрунтування заниженої вартості придбаної ним нерухомості порівняно з її ринковою вартістю на момент придбання, причин відвідування його матір`ю та рідною сестрою тимчасово окупованої російською федерацією території України, позивач вважає, що висновки Комісії, які зумовили зменшення загальної кількості балів при оцінці критерію професійної етики та доброчесності, є помилковими.

7. Підсумовуючи, позивач наголошує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам вмотивованості та обґрунтованості в контексті критеріїв, викладених у частині другій статті 2 КАС України та пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ.

Позиція відповідача

8. У відзиві на позов Комісія просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

9. Зазначала, що надані позивачем документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників критерію особистої компетентності хоча і є вищими за мінімально допустимі для здійснення правової діяльності, однак недостатні для швидкої адаптації кандидата на посаді судді апеляційного загального суду, особливо кримінальної спеціалізації.

10. Під час оцінювання показників критерію соціальної компетентності Комісія виходила з того, що зазначені позивачем під час співбесіди обставини не стосуються безпосередньо судового процесу та не свідчать, що його комунікативні навички дозволять бути ефективним членом колегії апеляційного суду. Обставини, наведені позивачем під час оцінки критерію стійкості мотивації, не переконали членів Комісії в тому, що вони мають безпосереднє значення та свідчать про вжиття ним активних і послідовних дій, спрямованих на досягнення мети визнання його особою, яка підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

11. Комісія переконана, що обставини заниженням вартості придбання матір`ю ОСОБА_1 двох квартир та недостатності грошових коштів для їх придбання; заниження вартості придбаної позивачем квартири порівняно з її ринковою вартістю на момент придбання; незазначення ОСОБА_1 відомостей про факт відвідування його матір`ю та сестрою тимчасово окупованих територій України через пункти пропуску тощо є суттєвими порушеннями, з огляду на які обґрунтовано було зменшено бали за критерієм професійної етики та доброчесності.

12. Відповідач наполягав, що немає жодних порушень прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання, а оскаржуване рішення Комісії містить правові підстави та мотиви його ухвалення.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

13. ОСОБА_1 має стаж професійної діяльності із серпня 2002 року, займається адвокатською діяльністю із 16 травня 2012 року.

14. ВККС рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

15. ОСОБА_1 звернувся до Комісії у встановлений строк із заявою про допуск до участі в конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, а також просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

16. Загальна кількість балів, які отримав ОСОБА_1 за результатами проходження першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», склала 356,8 бала із 400 можливих, відповідно, позивач визнаний таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

17. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

18. Комісія 07 червня 2025 року надіслала кандидату запит щодо надання для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність його критеріям кваліфікаційного оцінювання.

09 червня 2025 року позивач надіслав до Комісії відповідні пояснення.

19. 16 вересня 2025 року до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 15 вересня 2025 року, відповідно до якого позивач не відповідає означеним критеріям за показниками «чесність» та «законність джерел походження майна та прав на об`єкти цивільних прав».

20. Так, у пункті 1 висновку ГРД зазначено, що у досьє та/або поясненнях кандидата на посаду судді немає переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна членів сім`ї чи близьких осіб та/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна. Кандидат на посаду судді та/або пов`язана з ним особа отримали майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (заниження вартості такого майна тощо). Кандидат на посаду судді безпідставно не задекларував майно та/або повну інформацію, що підлягає декларуванню, відповідно до вимог закону, або занизив та/або завищив обсяг та/або вартість майна, чи безпідставно не подав інформації для декларування членом сім`ї.

21. Мати кандидата ОСОБА_2 у квітні 2017 року набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 56,29 кв. м, вартістю 256851 грн, що становить близько 9300 дол. США або 160 дол. США за 1 кв. м. Середня ринкова вартість квартири такої ж площі в м. Запоріжжі становила близько 31000 дол. США (839000 грн) або 550 дол. США за 1 кв. м. Кандидат декларує своє право власності на цю квартиру з 11 травня 2017 року. При цьому сукупний дохід матері кандидата за 2010 - 2017 роки становив 569117 грн. Із вказаної суми вона, очевидно, здійснювала витрати на забезпечення життєдіяльності та сплачувала податки. ГРД вказала, що дохід матері кандидата за 2015 рік становив 6000 грн, за 2016 рік - 0 грн., а за 2017 рік - 687,90 грн. Таким чином, ГРД висловила обґрунтовані сумніви в можливості матері придбати вказану квартиру. А оскільки квартиру одразу після придбання було подаровано кандидату, є очевидним, що її було придбано для нього.

22. Також мати кандидата 13 вересня 2018 року придбала ще одну квартиру загальною площею 35,01 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ) вартістю 310200 грн, яку в день придбання подарувала кандидату. Дарунок оцінено у 315000 грн, тобто на 3800 грн дорожче за вартість квартири. Однак, ринкова ціна квартири аналогічної площі в м. Запоріжжі становила близько 590000 грн (21000 дол. США або 600 дол. за 1 кв. м). Дохід матері кандидата за 2018 становив 695,79 грн, за 2010-2018 роки - 569805 грн. Із вказаної суми, очевидно, сплачувалися податки та здійснювалися витрати на забезпечення життєдіяльності. ГРД вважає, що навіть за умови припущення, що матері кандидата вдалося придбати дві квартири за ціною, нижчою за ринкову, то сукупна вартість обох квартир становила 563051 грн, яких у покупця було недостатньо після сплати податків та оплати послуг із переоформлення квартир.

23. 23 квітня 2021 року кандидат набув право власності на квартиру загальною площею 74,97 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 788000 грн, що становило близько 28000 дол. США або 375 дол. США за 1 кв. м. Згідно з архівними оголошеннями ціна квартири в м. Запоріжжі такої ж площі коливалася від 35000 дол. США (за офіційним курсом НБУ близько 982100 грн) до 57000 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України близько 1599420 грн).

24. У пункті 2 висновку ГРД зазначила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «чесність». Кандидат на посаду судді або члени його сім`ї, близькі родичі допускали поведінку, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України (наприклад, без нагальної потреби відвідували після початку збройної агресії тимчасово окуповані території).

25. Так, відповідно до довідки Державної прикордонної служби України мати кандидата з 2018 до 2021 року відвідувала окуповану територію Донецької області не менше 60 разів через тимчасові пункти пропуску Новотроїцьке, Гнутове, Мілове та Гоптівка. Вона перебувала на окупованих територіях від 6 до 22 днів фактично кожного місяця. Цей факт не міг бути не відомим кандидату. Аналогічно, окуповані території відвідувала також його рідна сестра (з 2018 до 2021 року щонайменше 54 рази). Тривалість її перебування на окупованих територіях є фактично такою самою, як і тривалість перебування матері. Однак, у декларації доброчесності кандидат на посаду судді в пункті 18 зазначив: «Мені не відомо, чи відвідували члени моєї сім`ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України після 01 січня 2015 року», що, на думку звичайного розсудливого спостерігача, є малоймовірним.

26. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, а саме: кандидат у майнових деклараціях за 2018, 2022 роки не зазначив жодного місця роботи, яке б він орендував або безоплатно використовував для адвокатської діяльності, що використовується з 2012 року.

27. Згідно з майновою декларацією кандидата за 2018 рік у спільній власності подружжя з 09 листопада 2017 року перебуває два гаражі по 22,1 кв. м кожний. Згідно з майновими деклараціями за 2017 та 2018 рік дружина кандидата декларувала два гаражі у м. Запоріжжі. Проте у вказаних деклараціях кандидата за 2022-2024 роки та майнових деклараціях дружини кандидата за 2019-2024 роки відсутня інформація про один із гаражів та доходи, одержані від продажу майна.

28. Копію вказаного висновку ГРД Комісія надіслала позивачу на його електронну адресу 16 вересня 2025 року та запропонувала до 17 вересня 2025 року надати відповідні пояснення й копії документів на їх підтвердження.

29. 18 та 25 вересня 2025 року Комісія у складі колегії провела співбесіди з кандидатом ОСОБА_1 , встановила результати спеціальної перевірки, дослідила матеріали досьє, зокрема висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

30. Рішенням від 25 вересня 2025 року № 426/ас-25 ВККС у складі колегії визначила, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 680,30 бала, та визнала його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої та соціальної компетентностей.

31. Установлюючи відповідність ОСОБА_1 критерію особистої компетентності, Комісія виснувала, що надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди не продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку. За змістом спірного рішення, ВККС врахувала наведені кандидатом пояснення щодо: здійснення ним процесу часткової релокації великого металургійного заводу, на якому він обіймає посаду заступника директора з правових питань; трудового шляху від юрисконсульта, адвоката до заступника директора з правових питань; зміни місця проживання. Однак Комісія зауважила, що під час співбесіди кандидат не назвав конкретних прикладів рішучості та відповідальності, які йому притаманні та були б необхідними в разі зайняття посади судді суду апеляційної інстанції, обмежився загальними фразами щодо розуміння і сприйняття вказаних понять та фактично позиціонував себе як ефективний фахівець на посаді, яку наразі обіймає.

Щодо показника «безперервний розвиток» ВККС врахувала визнання кандидатом тієї обставини, що його участь у кримінальних провадженнях мала значно меншу питому вагу порівняно з участю в адміністративних та господарських справах. Крім того, ОСОБА_1 не повідомив інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах, щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ, яка могла б свідчити про його безперервний розвиток як кандидата на посаду судді (за винятком семінару, який відбувся у 2018 році). Комісія також зауважила, що під час співбесіди кандидат не продемонстрував знань релевантної судової практики, зокрема, відображеної в тематичних та періодичних оглядах Верховного Суду у сфері кримінального права та процесу, а також рішень Європейського суду з прав людини.

Підсумовуючи, Комісія зазначила, що надані кандидатом ОСОБА_1 документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності засвідчили, що вони вищі за мінімально допустимі для здійснення правової діяльності, однак недостатні для швидкої адаптації кандидата на посаді судді апеляційного загального суду, особливо кримінальної спеціалізації.

32. Установлюючи відповідність ОСОБА_1 критерію соціальної компетентності, Комісія зазначила, що кандидат наводив як приклад ефективної комунікації свій досвід укладення мирових угод, описуючи цю роботу через проведення перемовин, збір інформації, «пошук точок болю сторін» та вказівки в подальшому сторонам на недосконалості й помилки у взаємовідносинах. Такий підхід, на думку Комісії, свідчить про маніпулятивний характер дій стосовно сторін для досягнення бажаного результату, а не є прикладом ефективної комунікації.

Комісія також критично оцінила посилання кандидата на те, що він уміє встановлювати довірливі стосунки з учасниками процесу, координувати роботу з апаратом суду та має навички співпраці з правоохоронними органами, судом та іншими суб`єктами правових відносин, а також його пояснення щодо ефективної взаємодії з правоохоронними органами, яка проявляється у негласній домовленості не зловживати правами. Посилання ОСОБА_1 на його вклад в релокацію підприємства та участь у нарадах та інших заходах, пов`язаних з виробничою діяльністю суб`єкта господарювання, з яким кандидат перебуває в трудових відносинах, Комісія розцінила як такі, що не стосуються безпосередньо судового процесу та не свідчать, що його комунікативні навички дозволять бути ефективним членом колегії апеляційного суду.

ВККС зауважила, що в частині показника «стійкість мотивації» кандидат не навів конкретних аргументів, які б характеризували його бачення, розуміння та, головне чіткі дії в межах цього процесу. Натомість, останній обмежився загальною характеристикою цього поняття. Комісія повторно зазначила, що переважна більшість справ, наведених кандидатом на підтвердження професійного досвіду, відносяться до цивільної та господарської юрисдикції та/або пов`язані з господарською діяльністю суб`єкта господарювання, з яким кандидат перебуває у трудових відносинах. На думку Комісії, обставини, наведені кандидатом під час оцінки критерію стійкості мотивації, не є такими, що мають безпосереднє значення та свідчать про вжиття ним активних і послідовних дій, спрямованих на досягнення мети - визнання кандидата особою, яка підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

33. За результатами дослідження досьє та встановлення відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності Комісія за цим критерієм одноголосно знизила позивачу по 15 балів за показниками «чесність», «сумлінність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу».

ВККС в оскаржуваному рішенні зазначила, що кандидат на посаду судді не зміг надати документального підтвердження джерел походження коштів для придбання його матір`ю об`єктів нерухомості, зокрема жодних документів про розмір отриманих пенсійних виплат дідом кандидата, а також про отримання від діда коштів матір`ю кандидата у спадщину за спадковим договором чи будь-яким іншим правочином. Оцінюючи спроможність матері придбати дві квартири в м. Запоріжжі, Комісія насамперед врахувала те, що вказані об`єкти нерухомості перейшли у власність кандидата, тобто були йому подаровані матір`ю. Водночас безоплатно набуваючи у власність чи користування актив, кандидат на посаду судді (суддя) має бути готовим вжити додаткових розумних заходів для з`ясування законності джерел походження коштів, використаних дарувальником (надавачем майна в користування) для придбання майна.

Оцінюючи наведені кандидатом доводи щодо обґрунтування заниженої вартості придбаної ним нерухомості порівняно з її ринковою вартістю на момент придбання (перебування квартири в аварійному стані та наявність боргів за комунальні послуги), Комісія зауважила, що ОСОБА_1 не надав відомостей про розмір боргів за комунальні послуги, хоча такі відомості досить тривалий час зберігаються на електронних сервісах.

Також Комісія врахувала, що під час співбесіди кандидат підтвердив, що йому було відомо, що близькі особи відвідували тимчасово окуповану територію України, оскільки вони мають у м. Макіївка Донецької області у власності нерухоме майно, яке відвідують. Водночас ОСОБА_1 не зазначив відомостей про цей факт у декларації доброчесності кандидата на посаді судді, оскільки керувався переліком осіб, які належать до членів сім`ї згідно зі статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції». Комісія зауважила, що кандидат не був позбавлений можливості в будь-який спосіб повідомити такі відомості під час конкурсної процедури до співбесіди. Зокрема, він мав можливість про це відобразити у примітках до декларації доброчесності кандидата на посаду судді, анкеті кандидата чи будь-якому зверненні до Комісії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

34. Касаційний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

35. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ВККС були дотримані формально-юридичні вимоги щодо встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 . Перевіряючи обґрунтованість та вмотивованість висновків Комісії в частині визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, Касаційний адміністративний суд зауважив, що підстави для формування такого висновку мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

36. Суд погодився з висновком ВККС, що ОСОБА_1 обмежився лише загальними фразами щодо розуміння і сприйняття понять рішучості та відповідальності, загалом фактично намагався позиціонувати себе як ефективний фахівець на посаді, яку наразі обіймає, а не на посаді судді апеляційного загального суду, на яку претендує. Суд відхилив посилання позивача про його участь у навчальному семінарі у 2018 році, адже з того часу до часу оголошення конкурсу на посади суддів апеляційних судів (вересень 2023 року) пройшло фактично п`ять років, що засвідчує існування вади реалізації кандидатом такого показника, як «безперервний розвиток». Касаційний адміністративний суд також визнав обґрунтованим зосередження Комісією уваги на обговоренні практичного досвіду ОСОБА_1 саме у кримінальній юстиції (враховуючи посаду, на яку він претендував). Однак позивач під час співбесіди визнав, що питому вагу його участі як адвоката та керівника юридичного відділу підприємства становили саме адміністративні та господарські спори. Суд зауважив, що в цілому доводи позивача зводяться до незгоди з оцінкою відповідності його показникам критерію особистої компетентності та виставленими йому членами Комісії балами.

37. Перевіряючи дотримання відповідачем вимог статті 2 КАС України під час оцінювання критерію соціальної компетентності, Касаційний адміністративний суд погодився з висновком Комісії, що наведені позивачем під час співбесіди способи та мета його комунікації і взаємодії з іншими суб`єктами правових відносин, як видається, фактично були побудовані не на основі професійних цілей та цінностей, а на основі особистих інтересів ОСОБА_1 , спрямовувалися для досягнення бажаного ним результату. Такі дії, очевидно, не є позитивними прикладами ефективної комунікації та ефективної взаємодії, які б відповідали встановленим Положенням № 20/зп-25 показникам. Суд зауважив, що під час співбесіди кандидат не продемонстрував усвідомлену мотивацію до роботи на посаді судді, переконливо не пояснив, що саме (конкретно, а не абстрактно, узагальнено) мотивує його до такої роботи, а також до служіння суспільству та розбудови правової держави. Отож немає підстав стверджувати, що такі висновки Комісії є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів. Відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтування, яке б стосувалося критерію «емоційна стійкість», не зумовлює висновок про невмотивованість такого рішення, оскільки відсутність у рішенні посилання на певні обставини не свідчить про те, що такі не були враховані під час його ухвалення.

38. Щодо висновків, які слугували підставою для зниження позивачу балів за критеріями професійної етики і доброчесності, Касаційний адміністративний суд зазначив, що надані ОСОБА_1 під час співбесід, які відбулися 18 та 25 вересня 2025 року, пояснення жодним чином не спростували сумнівів, які мали місце у Комісії, щодо джерел походження коштів, витрачених матір`ю позивача на придбання нерухомості. При цьому саме кандидат, який зацікавлений в отриманні посади судді, має обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності.

39. Поряд з наведеним Касаційний адміністративний суд критично оцінив висновки Комісії щодо придбання позивачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , за заниженою порівняно з ринковою вартістю. Суд зауважив, що різниця між вартістю придбаної позивачем квартири (28000 дол. США) та ринковою вартістю (35000 дол. США) по суті складає лише 20 %, що істотно не відрізняється від ринкової вартості.

40. Касаційний адміністративний суд також визнав необґрунтованими висновки Комісії в частині незазначення кандидатом у декларації доброчесності кандидата на посаді судді відомостей про факт відвідування близькими особами (матір`ю та сестрою) тимчасово окупованої території України. У світлі цих висновків суд звернув увагу на те, що відповідно до Правил заповнення та подання декларації доброчесності кандидата на посаду судді, які є додатком 2 до затвердженої рішенням Комісії від 24 вересня 2018 року № 205/зп-1 форми декларації доброчесності кандидата на посаду судді (далі - Правила), термін «члени сім`ї» у декларації доброчесності кандидата на посаду судді вживається у значенні згідно із Законом України «Про запобігання корупції». Відтак, законодавчо встановленого обов`язку для зазначення у декларації доброчесності відомостей щодо відвідування території російської федерації та/або тимчасово окупованої російською федерацією території України після 01 січня 2015 року особами, які не належать до членів сім`ї декларанта, у позивача не було. Крім того, Касаційний адміністративний суд звернув увагу на погоджений ВККС і ГРД перелік індикаторів, які свідчать про невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також принципи їх застосування. За змістом вказаного переліку незазначення ОСОБА_1 у декларації доброчесності означених вище відомостей не може вказувати на те, що останній підтримував агресивні дії російської федерації проти України або співпрацював з окупаційною владою.

41. У цілому суд виснував, що викладені ВККС в оскаржуваному рішенні мотиви щодо невідповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики не можна вважати необґрунтованими, суб`єктивними і такими, що зроблені фактично на підставі припущень (сумнівів), за відсутності належних доказів, які давали членам Комісії підстави для зменшення балів кандидату (по 15 балів) за показниками «чесність», «сумлінність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу». Наголосив, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

42. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та містить неправильно застосовані норми матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року та ухвалити нове -про задоволення позову.

43. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що за показником «емоційна стійкість» Комісія взагалі не навела жодних мотивів чи обґрунтувань, що суперечить приписам статті 88 Закону № 1402-VIII та пункту 6.46 Положення № 20/зп-25. Касаційний адміністративний суд легітимізував таку можливість та фактично надав можливість Комісії взагалі не наводити мотиви свого рішення. Посилання ж суду на те, що Закон № 1402-VIII та Положення

№ 20/зп-25 не встановлюють обов`язку членів ВККС голосувати під час співбесіди за кожним окремим показником, прямо суперечить приписам пункту 5.2 вказаного Положення.

44. За показником «рішучість і відповідальність», на переконання позивача, Комісія навела формальні мотиви. Поряд з цим у поясненнях та під час співбесіди кандидат наводив реальні приклади рішучості і відповідальності, а саме: ухвалення рішення про часткову релокацію заводу в перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України; трудовий шлях від юрисконсульта до адвоката та заступника директора з правових питань заводу великого металургійного заводу; відповідальність адвоката за своїх клієнтів, підприємство та підлеглих працівників; здійснення представництва інтересів підприємств у спорах з податковою у багатомільйонних справах; відповідальність за близько 100 підлеглих працівників; зміна місця проживання та зміна місця роботи та напрямку діяльності з юриста на ревізора; відповідальність за своїх трьох дітей. Та обставина, що Комісія не сприйняла ці приклади, не означає, що вони не були наведені. При цьому зі змісту приписів Положення № 20/зп-25 не слідує, що приклади рішучості і відповідальності обов`язково мають бути пов`язані із зайняттям посади судді суду апеляційної інстанції.

45. Формальними є і мотиви Комісії, викладені в спірному рішенні щодо показника «стійкість мотивації». В аспекті оцінки цього показника Комісія обмежилася лише універсальними фразами, не зазначаючи будь-якої конкретики. Водночас позивач у своїх поясненнях: розкрив розуміння суспільної місії судової влади, особистої відповідальності за забезпечення справедливого правосуддя, застосування «штучного інтелекту» у правосудді; надав роз`яснення, що підґрунтям економічного зростання України є саме правосуддя; навів свою мотивацію та бажання зробити правосуддя кращим, а державу повною мірою правовою, а також приклади можливого покращення здійснення правосуддя, необхідності роз`яснень рішень суду з метою підвищення довіри до суду з боку сторін та громадськості; вказав, що подавав документи про участь у конкурсі ще у 2019 році.

46. Стосовно показника «безперервний розвиток» скаржник зазначає, що Положення № 20/зп-25 не передбачає його оцінювання через призму більшої чи меншої участі кандидата у кримінальних провадженнях. При цьому Комісія протиправно не врахувала повідомленої позивачем інформації про те, що всі адміністративні справи за результатами оскарження податкових перевірок пов`язані з кримінальними провадженнями. Скаржник також вважає помилковим висновок Комісії про незазначення інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ і за змістом апеляційної скарги наводить перелік спеціалізованих навчальних вебінарів, семінарів та конференцій, в яких він брав участь. Не погоджується ОСОБА_1 і з висновком ВККС, що кандидат не продемонстрував знань релевантної судової практики.

47. Посилання Комісії під час оцінки показника «ефективна комунікація» на те, що дії позивача з підготовки мирової угоди в частині обговорення з сторонами мали ймовірно маніпулятивний характер, скаржник вважає припущеннями.

48. Не погоджується скаржник і з розумінням Комісією під час оцінки показника «ефективна взаємодія» його позиції у взаємодії з правоохоронними органами взаємно не зловживати своїми правами та вислову щодо його уміння координувати роботу з апаратом суду. При цьому Комісія взагалі не взяла до уваги інших наведених позивачем обґрунтувань ефективної комунікації:

49. У розрізі викладених Комісією висновків щодо підстав для зниження балів за критерієм професійної етики та доброчесності скаржник зауважує, що відповідач не врахував, що на момент набуття у власність квартири матір`ю ОСОБА_1 не був суддею, кандидатом на посаду судді чи іншою посадовою особою, яку Закон України «Про запобігання корупції» зобов`язує перевіряти джерела доходу членів сім`ї чи близьких родичів. За змістом апеляційної скарги скаржник описує також трудовий шлях та обставини підприємницької діяльності своєї матері, які, на його переконання, дозволяли їй накопичити кошти для придбання квартир, а також вказує про отримання нею у спадщину коштів у сумі 57000 дол. США після смерті свого батька, яка не підлягає оподаткуванню та декларуванню.

50. Щодо висновків Комісії про придбання ОСОБА_1 квартири за заниженою вартістю скаржник вказує, що означена квартира була придбана в аварійному стані та з боргами за комунальні послуги. Натомість приведені ГРД посилання на оголошення щодо об`єктів нерухомості у м. Запоріжжі є нерелевантними саме до об`єкта нерухомості, що був придбаний позивачем. Наголошує, що ціна придбання ОСОБА_1 квартири не суттєво відрізняється від наведеної ГРД (28000 і 35000 дол. США відповідно). Скаржник звертає увагу, що Касаційний адміністративний суд у цій частині погодився з доводами позивача, але помилково не скасував спірне рішення в цій частині.

51. Скаржник наголошує, що зазначення ним у пункті 18 декларації доброчесності кандидата по посаду судді, що йому не відомо, чи відвідували члени його сім`ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України, викликано тим, що відповідно до чинного законодавства мати та сестра не є членами його сім`ї. Погодившись із такими доводами позивача, суд першої інстанції протиправно не скасував оскаржуване рішення у цій частині.

52. Скаржник також вказує на незаконність визначеної ВККС процедури оцінювання в цілому. Законом № 1402-VІІІ не передбачено проведення співбесіди кандидата на посаду судді за ефемерними показниками, вказаними у Положенні № 20/зп-25, такими як: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток; ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість. Застосування цих показників надає можливість маніпулювання оцінюванням кандидатів під час співбесіди, нівелює юридичну визначеність, а оцінювання зводиться до суб`єктивної думки члена комісії, збігу відповіді кандидата на посаду судді з розумінням цих суто філософських понять членами Комісії. Не згоден позивач і з тим, що саме він повинен довести Комісії свою відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

53. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС звертає увагу на те, що норми Положення № 20/зп-25 ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

54. За змістом відзиву на апеляційну скаргу відповідач дублює висновки, які слугували підставою для визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями кваліфікаційного оцінювання, та зазначає, що доводи позивача в цій частині є формальними та безпідставними. Комісія також зауважує, що чинне законодавство не передбачає обов`язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала. Сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин. Вважає, що висновки суду першої інстанції єобґрунтованими та сформованими на підставі дослідження всіх наявних у справі доказів.

55. Стосовно доводів позивача, що Комісія вибірково дослідила інформацію, проігнорувала надані письмові пояснення, не врахувала описаних позивачем фактів та доказів, зробила висновки, що суперечать наданим поясненням, фактично формально зазначивши свої мотиви, хибно інтерпретувавши надані пояснення, відповідач зауважує, що фактично ОСОБА_1 не заперечує змісту конкретних фактів, встановлених Комісією, а лише висловлює незгоду з їх інтерпретацією Комісією. Проте незгода кандидата з оцінкою не є доказом неправомірності цієї оцінки, оскільки чинне законодавство передбачає право саме Комісії робити висновок щодо рівня компетентностей кандидата. Сам факт надання відповідей під час співбесіди на всі запитання не гарантує кандидату виставлення найвищого бала, зокрема за критерії особистої та соціальної компетентності. Комісія оцінює не кількість чи формальну повноту відповідей, а зміст, глибину, переконливість, професійність відповідей та їхню відповідність очікуваному рівню компетентності судді, в цьому випадку апеляційної інстанції.

56. ВККС звертає увагу, що Положення № 20/зп-25 прийняте Комісією в межах її законних повноважень, є чинним і не визнане судом протиправним, а тому є обов`язковим до виконання та становить законну правову основу для проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема задля встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними в ньому показниками. Відтак посилання позивача на відсутність цих критеріїв безпосередньо в тексті закону є спробою підмінити поняття законності звуженим формалізмом.

57. У зв`язку з наведеним відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух апеляційної скарги

58. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 травня 2026 року відкрила апеляційне провадження в цій справі.

59. Ухвалою від 18 червня 2026 рокусправу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 17 вересня 2026 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи апеляційним судом

60. Відповідно до частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

61. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у цій справі

62. Відповідно до статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

63. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

64. Частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

65. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

66. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, до яких згідно з пунктами 2, 3, 7, 10 частини першої цієї статті належать: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та прийняття кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; проведення кваліфікаційного оцінювання; здійснення інших повноважень, визначених законом.

67. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

68. Так, за змістом пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року

№ 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту».

69. У такий спосіб законодавець запобіг правовій невизначеності щодо регламентації процедури конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, що розпочався за іншими правилами до набрання чинності

Законом № 3511-IX.

70. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

71. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

72. Частина перша статті 83 Закону № 1402-VIII встановлює, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

73. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII).

74. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

75. Частина перша статті 85 Закону № 1402-VIII встановлює, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

76. У преамбулі Положення № 20/зп-25 визначено, що воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення або кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді в апеляційному суді, вищому спеціалізованому суді або Верховному Суді, а також показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

77. Згідно з підпунктами 1.1-1.3 розділу 1 Положення № 20/зп-25 кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками.

78. Підпункти 1.6.1, 1.6.2 пункту 1.6 розділу 1 Положення № 20/зп-25 встановлюють, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди.

79. Згідно з підпунктами 6.41.1, 6.41.2 пункту 6.41 розділу 6 Положення № 20/зп-25 за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне з таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

80. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді (пункт 6.42 розділу 6 наведеного Положення).

81. За правилами частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

82. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України (частина друга статті 88 Закону № 1402-VIII).

83. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

84. Згідно із частиною п`ятою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

85. Частина восьма статті 101 Закону № 1402-VIII передбачає, що рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

86. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді з моменту його ухвалення спричиняє негативні наслідки для такого кандидата, адже припиняє його участь у конкурсі на цю посаду. Відповідно, таке рішення підлягає оскарженню на підставі статті 88 Закону № 1402-VIII та в порядку, передбаченому КАС України.

87. Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Водночас оскаржуване рішення з урахуванням доводів позивача у цій справі потребувало всебічної оцінки судом на предмет його відповідності вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Щодо меж дискреції ВККС

88. За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

89. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

90. Отже, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; чи були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; чи ухвалене таке рішення неупереджено, добросовісно, розсудливо.

91. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

92. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне нагадати, що завдання ВККС в рамках процедури конкурсного призначення на посаду судді апеляційного суду полягає в тому, щоб сформувати професійний суддівський корпус, який, здійснюючи правосуддя іменем України, має також утверджувати довіру до судової влади. Іншими словами, посада судді передбачає не тільки високий професійний рівень особи, яка займає цю посаду чи претендує на її зайняття, але також відповідні особистісні якості, які необхідні для виконання професійних обов`язків на цій посаді, адже здійснення правосуддя, як і його сприйняття (розуміння таким) у соціумі, вимагає передовсім від «носія» (представника) судової влади (як і від того / тих, хто претендує(-ють) ним / ними стати) дотримуватися гідної поведінки не лише в межах професійної роботи, але й повсякчас, що таким чином має сприяти утвердженню у суспільстві та державі авторитету судової влади та верховенства права.

93. У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що межі дискреції ВККС щодо вирішення питання про внесення рекомендацій до ВРП про призначення кандидата на посаду судді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.

94. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

95. У постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація ВККС дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. У цій постанові зазначено, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

96. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді апеляційного суду не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Поряд із цим відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Суд повинен перевірити, зокрема, чи ухвалене ВККС відповідне рішення з дотриманням установленої процедури, із урахуванням усіх суттєвих та важливих обставин, без проявів свавілля, упередженості чи зловживання дискреційними повноваженнями. У разі встановлення порушень зазначених вимог у суду наявні підстави для визнання протиправним та скасування такого рішення, не підміняючи при цьому власним розсудом повноваження ВККС.

Щодо встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності

97. За критерієм особистої компетентності ОСОБА_1 отримав 34,75 бала (18,50 бала за показником «рішучість та відповідальність», 16,25 бала за показником «безперервний розвиток») із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого. Обґрунтування підстав для виставлення таких балів було детально описано в пункті 31 цієї постанови. Слід зазначати, що така невідповідність є самостійною підставою для визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

98. Згідно з підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 розділу 2 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

99. Пункт 2.5 розділу 2 Положення № 20/зп-25 визначає, що рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

100. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

101. Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення № 20/зп-25 відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

102. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

103. За визначенням, наведеним у пункті 2.7 розділу 2 Положення № 20/зп-25, безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

104. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

105. За правилами пункту 5.1 розділу 5 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.

106. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

107. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності (пункт 5.2 розділу 5 Положення № 20/зп-25).

108. За змістом пункту 5.5 розділу 5 Положення № 20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

109. Вага критерію особистої компетентності та його показників визначена таким чином: особиста компетентність - 50 балів, з яких рішучість і відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 20/зп-25).

110. За правилами пункту 5.7 розділу 5 Положення № 20/зп-25 оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

111. Зі змісту наведених правових положень слідує, що ВККС на виконання наданих їй частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

112. Зміст означених вище показників вказує, що особиста компетентність судді (кандидата на посаду судді) проявляється у поєднанні умінь, зокрема, вчасно ухвалювати рішення [незважаючи на їх складність чи умови, в яких вони приймаються]; брати на себе відповідальність за ухвалені рішення та усвідомлювати їх наслідки; постійно розвиватися у професійній діяльності, при цьому адекватно сприймаючи критику на свою адресу.

113. Ці показники оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження та попереднього досвіду членів Комісії. При цьому ВККС є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження з оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

114. Слід зазначити, що ВККС вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб`єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов`язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

115. За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 наполягає на тому, що наведені ним приклади (стосовно релокації підприємства, його трудового шляху, відповідальності за працівників та членів сім`ї тощо) в повній мірі демонструють прояв останнім рішучості і відповідальності. Поряд із цим виставлення Комісією не максимальних балів за вказаним показником обґрунтовано саме тим, що кандидат не навів подібних прикладів саме у розрізі наміру зайняти посаду судді апеляційного суду. Слід зазначити, що зміст відеозапису співбесід із ОСОБА_1 , які відбулися 18 та 25 вересня 2025 року (https://www.youtube.com/watch?v=LJgJez_C-hs; https://www.youtube.com/watch?v=EAr2yuBuer8) не дає підстав Великій Палаті Верховного Суду поставити під сумнів обґрунтованість наведених у спірному рішенні висновків ВККС, які слугували підставою для ухвалення негативного для кандидата рішення в цій частині за наслідками конкурсної процедури. Зокрема, за змістом співбесіди, яка проходила у форматі «питання-відповідь», немає підстав стверджувати, що оцінка відповідей позивача на поставлені питання саме у наведеному вище контексті є свавільною.

116. Аналогічно не знаходять свого підтвердження доводи позивача про наведення ним прикладів участі у значній кількості навчально-просвітницьких чи інших заходів щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ. В ході співбесіди такі відомості не повідомлялися Комісії. Так само немає підстав заперечувати, що позивач не був переконливим і під час відповіді на запитання Комісії щодо знань релевантної судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

117. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання ключову роль відіграє співбесіда. Саме під час безпосереднього спілкування члени Комісії можуть сформувати цілісне уявлення про здатність кандидата до відкритого діалогу, його реакцію на критичні запитання, готовність визнавати власні помилки та ефективно взаємодіяти з іншими в умовах психологічного навантаження.

118. Отже, саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв`язку із цим оцінювання має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. У світлі таких обставин непереконливими видаються посилання кандидата на ненадання оцінки Комісією певній інформації, зазначеній у письмових поясненнях, за умови, що відповідна можливість надавалася такому кандидату саме під час співбесіди.

119. Суд першої інстанції правильно вказав, що Комісія в оскаржуваному рішенні обґрунтувала свої висновки, а суд не вправі переоцінювати ці критерії за своїм внутрішнім переконанням. Довід ОСОБА_1 , що не всім його поясненням була надана оцінка за змістом оскаржуваного рішення, підлягає відхиленню, оскільки відсутність у рішенні детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією.

Щодо встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності

120. За вказаним критерієм ОСОБА_1 отримав 33,75 бала (8,75 бала за показником «ефективна комунікація», 9,25 бала за показником «ефективна взаємодія», 6,50 бала за показником «стійкість мотивації», 9,25 бала за показником «емоційна стійкість») із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого. Обґрунтування підстав для виставлення таких балів було детально описано в пункті 32 цієї постанови. Неотримання мінімального необхідного бала за означеним критерієм також є самостійною підставою для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

121. Відповідно до пунктів 2.9 - 2.12 Положення № 20/зп-25 ефективна комунікація - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія - це здатність судді (кандидата на посаду судді) будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація судді (кандидата на посаду судді) до тривалого виконання професійних обов`язків судді в межах закону. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Емоційна стійкість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно управляти своїми емоційними станами. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

122. Зміст означених вище показників вказує, що соціальна компетентність судді (кандидата на посаду судді) проявляється у здатності останнього ефективно здійснювати професійну діяльність, поєднуючи уміння налагоджувати комунікацію і взаєморозуміння з іншими, взаємодіяти з професійним середовищем, зберігаючи при цьому мотивацію до виконання своїх професійних обов`язків та здатність керувати власними емоціями.

123. Аналогічно до показників критерію особистої компетентності ці показники оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням [див. пункти 113, 114 цієї постанови].

124. За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає висновки Комісії щодо зниження йому балів за показниками «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації» формальними і такими, що обмежені загальними фразами. Натомість, наводить власні приклади, які, на його переконання, підтверджують відповідність кандидата на посаду судді означеним показникам і критерію соціальної компетентності в цілому.

125. Велика Палата Верховного Суду повторює, що з огляду на дискреційність повноважень Комісії суд не може переоцінювати факти, які у спірному рішенні вказані як підстави для визнання позивача таким, що не відповідає показникам, зокрема критерію соціальної компетентності.

126. При цьому не можна не погодитися з наданою ВККС оцінкою твердженням позивача щодо взаємодії із правоохоронними органами шляхом негласної домовленості не зловживати правами та щодо уміння координувати роботу з апаратом суду. Суд першої інстанції, перевіряючи означені висновки на предмет їх необґрунтованості та свавільності, правильно вказав, що така інформація підставно викликала перестороги та сумніви у Комісії під час виставлення ОСОБА_1 балів за показниками «ефективна комунікація» та «ефективна взаємодія». В апеляційній скарзі скаржник наводить власне бачення і тлумачення наведених вище тверджень, яке, однак, не є таким, що спростовує висновки Комісії в цій частині.

127. Не видаються свавільними і необґрунтованими й висновки Комісії щодо непереконливості пояснень позивача в частині демонстрації кандидатом усвідомленої мотивації до роботи на посаді судді, відсутності вказівок на те, що саме (конкретно, а не абстрактно, узагальнено) мотивує його до такої роботи, а також до служіння суспільству та розбудови правової держави. Зміст відеозапису співбесіди із ОСОБА_1 не спростовує означених висновків Комісії.

128. Та обставина, що члени Комісії в оскаржуваному рішенні не вказали підстав, з огляду на які за показником «емоційна стійкість» кандидату не було виставлено саме максимальний бал, жодним чином не може свідчити, що ВККС не врахувала під час ухвалення рішення в цій частині надану ОСОБА_1 інформацію, яка стосується цього показника, та не оцінила її з урахуванням наданих під час співбесіди пояснень.

129. Слід також зазначити, що запроваджене Комісією оцінювання з виставленням балів передбачає, що члени Комісії виставляють оцінку на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами аналізу матеріалів досьє та співбесіди. Сам факт виставлення учаснику конкурсу не максимального бала з можливих за показниками критерію особистої компетентності не створює для Комісії обов`язку в усіх випадках обґрунтовувати підстави невиставлення саме максимального бала.

130. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що порядок оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей є відмінним від порядку оцінювання за критеріями професійної етики і доброчесності. Саме під час оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на його відповідність критеріям професійної етики і доброчесності Комісія зобов`язана керуватися презумпцією відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким критеріям (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25). Виключно у разі вмотивованого спростування Комісією цієї презумпції гарантовані судді (кандидату на посаду судді) 300 балів можуть бути зменшені. Натомість оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов`язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25 (пункт 82).

131. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду, що в спірному рішенні ВККС наявні мотиви, за яких Комісія дійшла відповідних висновків про невідповідність позивача критерію соціальної компетентності. По суті доводи позивача у цьому контексті зводяться до незгоди з мотивами Комісії, що наведені в оскаржуваному рішенні, проте останні не спростовують обґрунтовані сумніви, яких дійшли члени ВККС за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді апеляційного загального суду критерію соціальної компетентності.

Щодо встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики

132. Насамперед Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спірному випадку зменшення балів позивачу за критеріями доброчесності та професійної етики самі по собі не слугували підставою для визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

133. Так, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата (по 15 балів) за показниками «чесність», «сумлінність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу», з огляду на що у підсумку позивачу було виставлено 255 балів за означеними критеріями. Підстави для зменшення позивачу балів детально описані у пункті 33 цієї постанови.

134. Згідно з пунктами 5.8-5.10, 5.12 Положення № 20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики оцінюються в 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

135. 17 грудня 2024 року ВРП рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

136. За змістом апеляційної скарги скаржник доводить, що у його матері була накопичена достатня сума коштів (враховуючи її трудовий шлях, підприємницьку діяльність та отримання коштів у спадщину від дідуся) для придбання двох квартир та їх подальшого дарування ОСОБА_1 . При цьому наголошує, що станом на час вчинення таких правочинів він не належав до числа осіб, які згідно із Законом України «Про запобігання корупції» зобов`язані були б перевіряти джерела доходу членів сім`ї чи близьких родичів.

137. У світлі таких доводів скаржника Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що на пропозицію Комісії ОСОБА_1 так і не надав жодного документального підтвердження його позиції про наявність у матері відповідної суми коштів. Самого ж по собі такого твердження з узагальненим посиланням на трудову діяльність та отримання коштів у спадщину не достатньо для усунення сумніву в доброчесності кандидата на посаду судді. Касаційний адміністративний суд обґрунтовано зауважив, що ціль конкурсу покладає саме на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази).

138. Щодо висновків Комісії про набуття ОСОБА_1 у власність квартири за заниженою вартістю порівняно з ринковою суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість таких висновків. Так, вартість придбаної позивачем квартири (28000 дол. США) істотно не відрізняється від ринкової вартості (35000 дол. США), відповідна різниця складає лише 20 %, що не є очевидним свідченням заниженої вартості придбаної позивачем нерухомості порівняно з її ринковою вартістю на момент придбання. Сторони не висловлюють зауважень щодо таких висновків суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду також не знаходить підстав не погодитись із ними.

139. Обґрунтованими є і зауваження Касаційного адміністративного суду до висновків Комісії в частині відвідування близькими особами позивача (матір`ю та сестрою) тимчасово окупованої території. Так, ВККС рішенням від 24 вересня 2018 року № 205/зп-18 затвердила Правила заповнення та подання форми декларації доброчесності кандидата на посаду судді. У пункті 6 вказаних Правил визначено, що термін «члени сім`ї» у декларації вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції». Пункт 18 декларації доброчесності кандидата на посаду судді містить таке твердження: «Мені не відомо, чи відвідували члени моєї сім`ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», члени сім`ї: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, формулюючи за змістом оскаржуваного рішення висновок про незазначення позивачем у декларації доброчесності кандидата на посаду судді обставин поїздок на тимчасово окуповану територію його близькими особами (матір`ю та сестрою, які не є членами сім`ї кандидата), Комісія необґрунтовано, без відповідної правової підстави, розширила перелік обставин, які мають вплив на оцінювання критерію доброчесності, на що правильно звернув увагу Касаційний адміністративний суд.

140. Суд першої інстанції також обґрунтовано зауважив, що незазначення у декларації доброчесності або у будь-який інший спосіб обставин поїздок близьких осіб, які у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» не належать до членів сім`ї кандидата, до тимчасово окупованої території України, не підтверджує порушення індикаторів, які свідчать про невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також принципів їх застосування, що були затверджені Комісією та ГРД.

141. Незгоди з означеними вище висновками суду першої інстанції в частині поїздок близьких осіб позивача сторони у справі не висловлювали, а Велика Палата Верховного Суду в повній мірі їх підтримує.

142. Поряд з наведеним позивач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції протиправно не скасував спірне рішення ВККС у частині означених висновків. У розрізі таких доводів Велика Палата Верховного Суду повторно наголошує, що саме по собі зниження балів позивачу за відповідними показниками не стало підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Такими підставами слугувала його невідповідність критеріям особистої та соціальної компетентностей. За таких обставин підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині не було, оскільки фактично такі висновки самі по собі не вплинули на отримання позивачем негативного для себе результату за наслідками конкурсної процедури та не призвели б до поновлення участі у конкурсі.

143. У межах цієї справи неспростованим є те, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд. У наданих позивачем як письмових, так і усних поясненнях відсутні будь-які суттєві та значущі обставини, які не були предметом обговорення чи не враховані Комісією.

144. У підсумку Велика Палата Верховного Суду висновує, що переважна більшість викладених Комісією в оскаржуваному рішенні висновків не є довільними чи нераціональними. На необґрунтованість певних висновків (щодо придбання квартири за заниженою вартістю та незазначення у декларації доброчесності кандидата на посаду судді відомостей про поїздки на тимчасово окуповану територію близькими особами, які не є членами сім`ї) звернув увагу Касаційний адміністративний суд та виправив допущену Комісією помилку в частині таких мотивів. Водночас з огляду на те, що означені висновки самі по собі не вплинули на загальний висновок ВККС про непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині не було. Підстав вважати, що ВККС вийшла за межі наданих їй дискреційних повноважень чи вдалась до зловживання ними, немає.

145. Судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію кваліфікаційного оцінювання. Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноважним складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до дискреційних повноважень Комісії.

146. У спірній ситуації зміст наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень не дає підстав вважати, що Комісія, ухвалюючи рішення щодо непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, зокрема за критеріями особистої та соціальної компетентностей, діяла свавільно, неправильно встановила фактичні обставини чи не врахувала суттєві відомості, повідомлені кандидатом. Сама ж по собі незгода позивача з негативним для себе результатом проходження конкурсної процедури та висновками Комісії, за відсутності наведених вище виняткових обставин, не може слугувати підставою для втручання суду у дискреційні повноваження Комісії.

147. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, дотримався норм процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

148. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

149. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 316 КАС України).

Висновки в частині розподілу судових витрат

150. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 990/560/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Гімон

Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко О. А. Губська А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король С. І. Кравченко О. В. КривендаМ. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич