Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №279/5284/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 279/5284/20

провадження № 51-1412 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

засудженої ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Житомирського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року стосовно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянки України, уродженки та жительки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області вироком від 19 квітня 2024 року визнав ОСОБА_9 невинуватою у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдав за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.

29 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий, за яким:

- визнав ОСОБА_9 винуватою за ч. 1 ст. 125 КК та призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ), що становить 680 грн;

- на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

За обставин, детально наведених у вироку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що вона 03 січня 2020 року приблизно о 14:30, перебуваючи поряд із входом на територію Коростенської міської гімназії № 7 за адресою: вул. Музейна, 1, м. Коростень Житомирської області, під час словесного конфлікту на ґрунті неприязних відносин умисно спричинила потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_8 , не погодившись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- не надав правової оцінки тому, що:

- досудове розслідування проведено з порушенням ч. 3 ст. 214 КПК, яка діяла на момент події, а саме на час проведення освідування 05 січня 2020 року;

- в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова від 13 лютого 2020 року про призначення групи прокурорів, підписана керівником прокуратури, а відтак усі зібрані під час досудового розслідування докази є недопустимими;

- у постанові від 13 лютого 2020 року про призначення групи слідчих зазначено начальника СВ Коростенського ВП ОСОБА_10 , проте це рішення підписав т.в.о. начальника цього слідчого відділу ОСОБА_11 , тому докази у справі зібрані неповноважними на те особами та є недопустимими;

- ні стороною обвинувачення, ані потерпілою не було надано об`єктивних, допустимих та достовірних доказів, які би доводили винуватість ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК;

- заява потерпілої від 05 січня 2020 року не була зареєстрована в Коростенському ВП, а дане кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК розпочато на підставі заяви потерпілої від 12 лютого 2020 року, яка відсутня в матеріалах справи;

- безпідставно задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, тим самим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК;

- в судовому засіданні дослідив лише один протокол слідчого експеримента за участю потерпілої, попри те, що під час досудового розслідування їх було проведено два;

- безпідставно засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК, оскільки її винуватість не доведено поза розумним сумнівом;

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та її захисник просили скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор, потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Під час перевірки доводів, зазначених захисником у його касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених судом апеляційної інстанції.

У поданій касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції, покликаючись, зокрема, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що, на його думку, призвело до безпідставного засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК.

Проте наведені у касаційній скарзі доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.

За змістом вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Приписами ст. 94 КПК встановлено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Як убачається з вироку апеляційного суду, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, правильність кваліфікації її дій за цією нормою кримінального закону судом апеляційної інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши:

- показання потерпілої ОСОБА_6 про те, що впродовж тривалого часу перебуває в неприязних відносинах із ОСОБА_9 , яка безпідставно ревнує її до ОСОБА_12 03 січня 2020 року вона проходила на вул. Музейній в м. Коростені, назустріч їй йшла ОСОБА_9 . Між ними виник словесний конфлікт, в результаті якого ОСОБА_9 штовхнула її на кущові насадження на газоні, від чого вона впала на землю. Надалі ОСОБА_9 зірвала з її голови шапку, схопила руками за волосся, вирвала його частину, нанесла один удар у ліву гомілку та подряпала обличчя. Припинив конфлікт ОСОБА_12 , який підійшов, відчепив ОСОБА_9 від її волосся та забрав;

- показання свідка ОСОБА_12 про те, що потерпіла ОСОБА_13 раніше працювала на посаді юриста в ЖЕКу № 2, де він є керівником. Раніше між ним і ОСОБА_13 були близькі стосунки, але після припинення цих стосунків у нього з потерпілою виникли неприязні стосунки. ОСОБА_13 була звільнена із займаної посади. Потерпіла постійно переслідує його та ОСОБА_9 , ображає брудною лайкою. 03 січня 2020 року після обіду вони з ОСОБА_9 пішли кожен на свою роботу. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_9 і повідомила, що за нею йде ОСОБА_6 та знімає на телефон, попросила, щоб він їй допоміг. Коли він підійшов на місце події, то потерпіла сиділа навпочіпки, а ОСОБА_9 дуже сильно тримала її за волосся. Він роз`єднав пальці ОСОБА_9 , і тільки після цього остання відпустила ОСОБА_6 , яка сама, не втримавшись на ногах, впала на землю. Він з ОСОБА_9 пішли до міської ради. Також зазначив, що при ньому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 потерпілій не наносила;

- показання свідка ОСОБА_14 про те, що 03 січня 2020 року після обідньої перерви вона підійшла до вікна готелю, де працює, і бачила, як біля 7-ої школи в м. Коростені виник конфлікт між двома жінками. Жінка зі світлим волоссям ударила сумкою другу жінку (потерпілу), зірвала з її голови шапку, штовхнула її в кущі (жінку з довгим волоссям), після чого остання впала на землю. Обвинувачена схопила потерпілу за волосся і тримала її, поки не підійшов чоловік, який забрав обвинувачену від потерпілої, і вони пішли, а потерпіла піднялась і пішла в іншу сторону;

- протокол від 05 січня 2020 року прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого 03 січня 2020 року приблизно о 14:30 ОСОБА_9 напала на неї між будинками № 3 та № 5 на вул. Музейній в м. Коростені , нанесла їй тілесні ушкодження у виді синців та вирвала волосся;

- довідку з травмпункту Коростенської ЦМЛ № 62 від 05 січня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_6 було надано медичну допомогу з приводу посттравматичного міозиту шийного відділу хребта, поверхневих саден лівої щоки, забою, підшкірних гематом ділянки лівого колінного суглобу. Час травмування 03 січня 2020 року о 14:20;

- висновок експерта № 79 від 28 лютого 2020 року та акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 05 від 13 січня 2020 року, відповідно до яких у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна на шкірі лівої щоки вздовж лівої носо-губної складки, синця на передній поверхні лівої гомілки на межі з колінним суглобом, які спричинені двократною дією тупого твердого предмета, з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін і при обставинах, викладених у постанові, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Будь-яких інших зовнішніх тілесних ушкоджень не виявлено; встановити характерні або специфічні ознаки, які дозволяють судити про форму, розмір та інші індивідуальні ознаки знаряддя, що було застосовано, об`єктивно неможливо; ним міг бути предмет з обмеженою контактуючою поверхнею, в тому числі не виключається нанесення ударів рукою чи ногою іншої особи. Одночасне утворення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , враховуючи морфологічні особливості і локалізацію при умові падіння з вертикального положення тіла на горизонтальну поверхню, малоймовірне;

- протокол (з фототаблицею до нього) від 28 лютого 2020 року огляду місця події - території за адресою: вул. Музейна, 1 в м. Коростені Житомирської області ;

- протокол (з відеозаписом до нього) від 21 квітня 2020 року проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , згідно з яким зафіксовано обставини та механізм спричинення останній тілесних ушкоджень ОСОБА_9 03 січня 2020 року;

- протокол (з відеозаписом до нього) від 28 квітня 2020 року проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 , згідно з яким зафіксовано обставини та механізм отримання потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 03 січня 2020 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зважив на надані в судовому засіданні показання обвинуваченої, визнав належними та допустимими досліджені докази.

На підставі цього суд апеляційної інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу інкримінованого кримінального правопорушення, та, ухвалюючи вирок, дійшов висновку про доведення винуватості ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК поза розумним сумнівом.

Тож апеляційний розгляд судом апеляційної інстанції проведено з дотриманням вимог статей 337, 404 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, діям ОСОБА_9 надано правильну юридичну оцінку. Вирок суду апеляційної інстанції містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в ньому викладені дані про спосіб і мотив вчинення обвинуваченою інкримінованого кримінального правопорушення, наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, тобто рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 368, 370, 374, 420 КПК.

Свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції зробив, дотримавшисьвимог статей 50, 65-67 КК та врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про її особу (раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, 2008 року народження).

При цьому апеляційний суд, враховуючи положення ст. 49 КК, звільнив ОСОБА_15 на підставі ч. 5 ст. 74 цього Кодексу від призначеного покарання.

Доводи про порушення ч. 3 ст. 214 КПК та відсутність в матеріалах кримінального провадження заяви потерпілої від 12 лютого 2020 року

Захисник у касаційній скарзі зазначав про те, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що:

- досудове розслідування проведено з порушенням ч. 3 ст. 214 КПК, яка діяла на момент події, а саме на час проведення освідування 05 січня 2020 року;

- в матеріалах справи відсутня заява потерпілої від 12 лютого 2020 року, на підставі якої було розпочато кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до ЄРДР може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ст. 478 КПК).

За матеріалами кримінального провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР 13 лютого 2020 року за № 12020060060000123 за ч. 1 ст. 125 КК на підставі заяви потерпілої ОСОБА_6 від 12 лютого 2020 року. Водночас зава ОСОБА_6 від 12 лютого 2020 року в матеріалах кримінального провадження відсутня.

Суд апеляційної інстанції, зваживши на відсутність у матеріалах кримінального провадження заяви потерпілої ОСОБА_6 від 12 лютого 2020 року, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи міститься її заява про кримінальне правопорушення від 05 січня 2020 року, що узгоджується з положеннями ст. 478 КПК, на підставі якої остання отримала направлення слідчого, 13 січня 2020 року було складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 05, що не суперечить вимогам КПК, оскільки це не є слідчою дією.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції та вважає, що збирання та отримання органом досудового розслідування доказів у цьому кримінальному провадженні відбулося після внесення відомостей до ЄРДР.

Тому Суд відхиляє доводи касаційної скарги захисника в цій частині.

Доводи про недопустимість доказів

У касаційній скарзі захисник покликається на недопустимість доказів через:

- відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови від 13 лютого 2020 року про призначення групи прокурорів, підписаної керівником Коростенської місцевої прокуратури;

- підписання постанови від 13 лютого 2020 року про призначення групи слідчих замість начальника СВ Коростенського ВП ОСОБА_10 т.в.о. начальника цього слідчого відділу ОСОБА_16 .

Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Так, суд апеляційної інстанції, з огляду на наявність у матеріалах кримінального провадження оригіналу постанови про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні від 13 лютого 2020 року, підписаної першим заступником керівника Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_17 , слушно, на думку Суду, не погодився з посиланням захисника на відсутність у копії постанови про призначення групи прокурорів підпису керівника прокуратури.

Водночас колегія суддів зважає на доводи касаційної скарги захисника про те, що постанова від 13 лютого 2020 року про призначення групи слідчих підписана замість начальника СВ Коростенського ВП ОСОБА_10 т.в.о. начальника цього слідчого відділу ОСОБА_18 , однак це не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення, позаяк підписання процесуального документу відбулось в цілому особою, яка була повноважною на прийняття таких процесуальних рішень.

Відтак твердження захисника про недопустимість доказів є безпідставними.

Доводи про безпідставне задоволення клопотання про повторне дослідження доказів та їх неповне дослідження

У касаційній скарзі захисник вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та за наявності двох слідчих експериментів за участю потерпілої дослідив лише один.

Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

За змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у поданій на вирок суду першої інстанції апеляційній скарзі, крім іншого, просив також у порядку ч. 3 ст. 404 КПК дослідити, зокрема, ряд письмових доказів. Однак питання про дослідження протоколу від 18 лютого 2020 року проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду не ставилось.

Згідно із журналами та технічними записами судових засідань, суд апеляційної інстанції, заслухавши думки учасників процесу, задовольнив заявлене прокурором клопотання та дослідив усі письмові докази, про які він зазначав у своїй апеляційній скарзі.

Водночас колегія суддів бере до уваги те, що суд апеляційної інстанції у вироку не посилався на протокол від 18 лютого 2020 року проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , який не був досліджений під час апеляційного провадження, як на доказ винуватості ОСОБА_9 .

Крім того, Суд зауважує на тому, що сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про дослідження в судовому засіданні цього доказу.

Тож колегія суддів уважає, що під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції учасникам судового провадження було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у вироку суду апеляційної інстанції, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час апеляційного розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, вважає їх достатньо мотивованими.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, умотивованість його висновків, захисник у касаційній скарзі не навів.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Житомирського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3