Окрема думка від 24 лютого 2026 р. у справі №188/606/13-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А.

Справа № 188/606/13-ц

Провадження № 61-8902св25

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (далі - третя особа). Із урахуванням змін просив:

1.1. Визнати за позивачем право власності на 148 630 кг пшениці озимої, вирощеної у 2013 році на земельній ділянці площею 77,9259 га з кадастровим номером 1223881200:01:003:0002 на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області в кількості (далі - спірна земельна ділянка);

1.2. Стягнути з відповідача 981 132,50 грн відшкодування за безпідставно набуте майно.

2. Мотивував вимоги так:

- 11 квітня 2003 року позивач на підставі розпорядження від 9 квітня 2003 року № 165-р-03 «Про надання земельної ділянки площею 959,5 га в оренду ОСОБА_1 з земель запасу Васильківської сільської ради» уклав із третьою особою договір оренди землі. Відповідно до умов цього договору позивач для ведення товарного сільськогосподарського виробництва отримав у користування на 9 років і 7 місяців земельну ділянку загальною площею 959,5 га ріллі, тобто до 12 листопада 2012 року;

- 12 квітня 2003 року договір оренди був зареєстрований у Васильківській сільській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинений запис № 6;

- 11 квітня 2003 року вказану ділянку передали позивачеві за актом прийому-передачі. Вона складалася із семи земельних масивів. Зокрема, до її складу увійшла земельна ділянка площею 140,9 га із кадастровим номером 1223881200:01:003:0002;

- 13 квітня 2012 року ОСОБА_1 видав відповідачеві нотаріально посвідчену довіреність бути його представником з питань укладання договорів оренди, суборенди землі та розірвання вказаних договорів. Тобто уповноважив відповідача розривати лише ті договори оренди (суборенди) землі, які той надалі укладе в інтересах позивача. Це прямо слідує із довіреності за дослівного тлумачення її змісту;

- 31 липня 2012 року позивач як орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору оренди, звернувся до третьої особи з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на подальшу оренду земельної ділянки та додав проєкт додаткової угоди;

- на початку вересня 2012 року ОСОБА_1 зібрав вирощений на орендованій земельній ділянці площею 77,9306 га з кадастровим номером 1223881200:01:003:0002 урожай соняшника. Після цього засіяв ту ділянку озимою пшеницею. Вважав, що на лист-повідомлення від 31 липня 2012 року не отримав від орендодавця лист-повідомлення про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди землі, а тому з урахуванням бюрократичної тяганини підпише додаткову угоду до договору оренди землі, поновивши його дію на наступний погоджений сторонами строк;

- 17 вересня 2012 року, виконавши необхідні геодезичні обміри орендованої земельної ділянки, позивач знову звернувся до третьої особи із заявою від 10 вересня 2012 року поновити дію договору оренди строком на 49 років і 11 місяців. Відповідь на ту заяву у встановленому порядку і строк теж не отримав;

- позивач дізнався, що 12 вересня 2012 року відповідач як повірений надав третій особі згоду на вилучення з користування позивача земельної ділянки площею 959,5 га ріллі та клопотав передати її в оренду особисто відповідачеві для ведення фермерського господарства (інформацію про це приховав від позивача);

- 17 жовтня 2012 року з метою запобігти наступним протиправним діям відповідача позивач скасував дію виданої відповідачеві довіреності від 13 квітня 2012 року, про що в Єдиний реєстр довіреностей внесений запис за № 37591886;

- 8 листопада 2012 року відповідач уклав із третьою особою та зареєстрував у відділі Держземагентства в Петропавлівському районі договір оренди землі б/н щодо оренди спірної земельної ділянки. Про це у Державному реєстрі земель вчинений запис від 16 листопада 2012 року за № 122385514002217;

- 8 листопада 2012 року сторони зазначеного договору склали акт приймання-передачі спірної земельної ділянки;

- відповідач, використавши у власних інтересах довіреність позивача, незаконно отримав в оренду вже засіяну озимою пшеницею спірну земельну ділянку, яка фактично перебувала у користуванні позивача на підставі нерозірваного та невизнаного в судовому порядку недійсним договору оренди землі від 11 квітня 2003 року. Цей урожай відповідач мав намір надалі привласнити;

- виконавши у вересні 2012 року осінньо-польові роботи на орендованій спірній земельній ділянці та засіявши її озимою пшеницею з урахуванням періоду ротації основної сівозміни позивач діяв у межах наданих йому чинним законодавством прав. Тому у нього виникло право надалі зібрати з неї урожай;

- відповідач заперечує право позивача на майбутній урожай озимої пшениці, наполягає, що є єдиним користувачем спірної земельної ділянки, а тому всі права на неї належать тільки йому як орендарю;

- у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 175/2717/14-ц встановлений факт, що ані ФГ «Агрорух», ані відповідач не є користувачами земельних ділянок;

- у відповідача не виникло права користування спірною земельною ділянкою, а тому позивач вважав, що зустрічні позовні вимоги безпідставні.

3. У липні 2013 року відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача. Із урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог просив:

3.1. Визнати за відповідачем право власності на зібраний врожай 2013 року озимої пшениці зі спірної земельної ділянки;

3.2. Встановити факт самовільного зайняття позивачем цієї ділянки;

3.3. Стягнути з позивача 1 172 030,03 грн відшкодування завданої відповідачу шкоди внаслідок самовільного зайняття тієї ділянки.

4. Мотивував зустрічні позовні вимоги так:

- відповідач є орендарем спірної земельної ділянки на підставі укладеного відповідно до розпорядження голови третьої особи від 7 листопада 2012 року № Р-621-12 договору оренди, укладеного із третьою особою 8 листопада 2012 року. Цю ділянку йому надали в оренду для ведення фермерського господарства.

- 16 листопада 2012 року вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі, про що у Державному реєстрі земель було вчинений відповідний запис.

- після отримання відповідачем землі в оренду він з`ясував, що всю її площу - 77,92259 га - засіяв озимою пшеницею позивач.

5. 19 травня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області позовні вимоги позивача залишив без задоволення; зустрічний позов відповідача про визнання права власності на зібраний врожай 2013 року озимої пшениці задовольнив: визнав за відповідачем право власності на зібрані ним у 2013 році 148 630 кг урожаю озимої пшениці із земельної ділянки загальною площею 77,9259 га; вирішив питання про розподіл судових витрат.

6. 18 вересня 2024 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу позивача задовольнив частково: рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову скасував й ухвалив у цій частині нове - про часткове задоволення цього позову - стягнув із відповідача на користь позивача 637 318,24 грн збитків; у задоволенні інших позовних вимог відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. У мотивах вказав, зокрема, про таке:

- позивач дізнався, що 12 вересня 2012 року відповідач як повірений надав третій особі згоду на вилучення з користування позивача земельної ділянки площею 959,5 га ріллі та клопотав передати її в оренду особисто відповідачеві для ведення фермерського господарства. Відповідач умисно приховав цей факт від позивача;

- з метою запобігти відносно себе наступним протиправним діям з боку відповідача позивач скасував дію виданої відповідачеві довіреності, про що в Єдиний реєстр довіреностей внесений запис за № 37591886;

- 8 листопада 2012 року відповідач самостійно від свого імені уклав із третьою особою та зареєстрував у відділі Держземагентства в Петропавлівському районі договір оренди землі - 77,9259 га, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 16 листопада 2012 року за № 122385514002217;

- дії відповідача щодо надання третій особі згоди на вилучення з користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 959,5 га ріллі та подання клопотання передати земельну ділянку в оренду особисто відповідачеві для ведення фермерського господарства є недобросовісними.

7. 11 липня 2025 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду. Просив цю постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У цій скарзі вказав, зокрема, на те, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача:

- 8 листопада 2012 року третя особа уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 12213881200:01:003:0002. Цей договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі;

- 21 листопада 2012 року у порядку статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» відповідач зареєстрував і очолив Фермерське господарство «Агрорух» (далі - ФГ «Агрорух»), яке має постійну кількість штатних працівників, сільськогосподарську техніку та інвентар, транспортні засоби та все необхідне безпосередньо для вирощування товарної сільськогосподарської продукції на вказаній ділянці;

- ФГ «Агрорух» на тій ділянці здійснювало всі польові роботи, зокрема, збирало (косило), засівало та вирощувало сільськогосподарські культури за власний рахунок. Крім того, у період здійснення агротехнічних заходів ФГ «Агрорух» сплачувало орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою та виплачувало заробітну плату працівникам. Фактичне збирання врожаю озимої пшениці здійснював не відповідач як фізична особа, а його юридична особа - ФГ «Агрорух», що підтверджують матеріали справи;

- тому спір стосується господарських правовідносин між суб`єктами господарювання. Його слід розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

8. 25 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а оскаржену постанову в частині задоволеної позовної вимоги - без змін. Мотивував так:

- позивач звернувся з позовом саме до відповідача як фізичної особи;

- 27 червня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву відповідача про забезпечення позову: надав дозвіл відповідачеві зібрати врожай озимої пшениці, який зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 122388812000:01:003:0002 загальною площею 77,9259 га на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області; вказав, що зібраний урожай слід передати відповідачеві на його відповідальне зберігання з одночасним оприбуткуванням і з дотримання вимог бухгалтерського документообігу;

- 1 листопада 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою заяву позивача про забезпечення позову задовольнив: наклав арешт на врожай озимої пшениці 2013 року, який знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача;

- саме між цими сторонами були спірні правовідносини, зокрема: ОСОБА_1 видав на ім`я відповідача довіреність; відповідач вчинив на її підставі дії щодо надання згоди на вилучення з користування ОСОБА_1 земельної ділянки земель запасу Васильківської сільської ради, 148 630 кг зібраного врожаю озимої пшениці, які на підставі ухвали суду були передані на відповідальне зберігання відповідачеві згідно з актом державного виконавця від 25 червня 2013 року;

- відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про визнання саме за ним права власності на зібраний врожай 2013 року озимої пшениці із земельної ділянки з кадастровим номером 1223881200:01:003:0002 загальною площею 77,9259 га;

- тому аргументи касаційної скарги про звернення з позовом позивача до неналежного відповідача та про порушення юрисдикції необґрунтовані.

ІІ. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

9. Із висновком постанови про відмову у задоволенні касаційної скарги не погоджуюся. Відповідач частково мав рацію. Він абсолютно правильно звертав увагу на те, що не є належним відповідачем, і що спір позивача із належним відповідачем - ФГ «Агрорух» - належить до юрисдикції господарського суду. Практика Великої Палати Верховного Суду з цього приводу чітка й однозначна.

10. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також юридичні наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка з огляду на її правовий режим є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути тільки суб`єкт господарювання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (пункт 51)).

11. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства. До 1 травня 2016 року такі одержання й укладення були передумовою для державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, а з цієї дати - для державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи чи фізичної особи-підприємця (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (пункт 31), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (пункт 25), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (пункт 38), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 695/1275/17 (пункт 28) і № 483/1863/17 (пункт 29), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 15 січня 2020 року у справах № 695/2632/17 (пункт 26) і № 698/119/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 30), від 19 лютого 2020 року у справі № 626/1055/17 (пункт 28), від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (пункт 48)).

12. За змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи; з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому цю ділянку надали. Інакше кажучи, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбувається фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача такої ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (пункт 35), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (пункт 28), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (пункти 40-42), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 695/1275/17 (пункти 31-33) і № 483/1863/17 (пункти 32-34), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 15 січня 2020 року у справах № 695/2632/17 (пункт 27.1) і № 698/119/18 (пункти 36, 38), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 32), від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (пункти 53-55)).

13. Позивачем у справі є фізична особа-підприємець. Немає сумніву, що предмет спірних правовідносин за первісним позовом стосується урожаю, вирощеного у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, а не для власного споживання. Стосовно зустрічного позову, то він стосується як спірної земельної ділянки, яку для ведення фермерського господарства використовує очолюване відповідачем ФГ «Агрорух», так і урожаю, який вирощений на цій ділянці. З моменту її отримання відповідачем в оренду саме для ведення фермерського господарства, про що відповідач просив, право користування такою ділянкою набуло ФГ «Агрорух», незважаючи на те, що стороною договору оренди спірної земельної ділянки формально був відповідач. З огляду на вказане останній як фізична особа та керівник фермерського господарства не є належним відповідачем за первісним і належним позивачем (не має права та законного інтересу, які потребують захисту) за зустрічним позовами.

ІІІ. ВИСНОВОК

14. Вважаю, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав частково задовольнити касаційну скаргу відповідача: постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити у мотивувальній частині: вказати, що спірні відносини сформувалися між фізичною особою-підприємцем, яка звернулася з первісним позовом, і ФГ «Агрорух» як користувачем спірної земельної ділянки; тому відповідач не є належним за первісним позовом, а за зустрічним його права та законні інтереси позивач, який є фізичною особою-підприємцем, не порушував і не оспорював.

Суддя Д. А. Гудима