Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №274/8409/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 274/8409/24

провадження № 61-6918св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року у складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 травня 2025 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» (далі - КП «Бердичівтеплоенерго») про зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 25 вересня 2024 року він звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявою про працевлаштування. Заяву він подав до скриньки підприємства з написом «Для вхідної кореспонденції». Оскільки адміністрація підприємства на час подання заяви не працювала, надати для огляду документи, зокрема, які посвідчують особу та трудову книжку, не виявилось можливим. Зазначав, що у поданій заяві він вказав про бажання укласти трудовий договір з КП «Бердичівтеплоенерго», намір звернення до суду за захистом своїх прав, про наявність між сторонами судових спорів у минулому, про неправомірність мобінгу зі сторони КП «Бердичівтеплоенерго», та неправомірність дискримінації, пов`язаної з поводженням з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування таких дій.

Звертав увагу на те, що з аналогічними заявами про працевлаштування він звертався до КП «Бердичівтеплоенерго» 01 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2024 року шляхом подання таких заяв через поштове відділення та 02 жовтня 2024 року, 07 жовтня 2024 року, 10 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 15 жовтня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року та 18 жовтня 2024 року шляхом подання таких заяв до скриньки з написом «Для вхідної кореспонденції».

Зазначав, що від КП «Бердичівтеплоенерго» йому поштових відправлень не надходило, за жодною із заяв КП «Бердичівтеплоенерго» з ним не уклало трудового договору, тоді як відповідач провів набір працівників на посаду оператора котельні 17 жовтня 2024 року за заявкою від 16 жовтня 2024 року.

Посилаючись на частини першу і сьому статті 43 Конституції України, КЗпП України, Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та на практику Європейського суду з прав людини (справа «Пічкур проти України», заява № 10441/06, рішення від 07 листопада 2013 року, пункт 48-49), вказує, що відповідач застосував щодо нього дискримінацію та мобінг, про що свідчать, на його думку, неодноразове звернення до суду за захистом своїх прав, неодноразові повідомлення відповідачу щодо того, що він має намір звернутись до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення, неоднакове ставлення відповідача до нього порівняно з іншими особами при розгляді заяв на працевлаштування.

Звертав увагу на те, що інших працівників КП «Бердичівтеплоенерго» приймало на роботу, тоді як йому на його численні заяви про бажання працевлаштуватись надавало відповідь, що не приймає, і більше не вчинило жодних дій щодо укладення трудового договору. Вказував, що він має належне посвідчення про закінчення професійно-технічної освіти на посаду оператора котельні і три висновки психофізіологічної експертизи з дозволом на виконання роботи оператора котельні, трудову книжку, свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також він має закінчену вищу освіту. Враховуючи викладене, просив:

визнати, що відповідач застосував дискримінацію, мобінг при спробі позивача працевлаштуватись на посаду оператора котельні до КП «Бердичівтеплоенерго»;

зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір, працевлаштувавши на посаду оператора котельні, починаючи з 25 вересня 2024 року;

стягнути з КП «Бердичівтеплоенерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25 вересня 2024 року до дати прийняття рішення в розмірі середнього заробітку оператора котельні на КП «Бердичівтеплоенерго».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі

№ 136/1401/16-ц, від 06 серпня 2020 року у справі № 212/7368/17,

від 18 липня 2019 року у справі № 136/1401/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 629/4238/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2025 року КП «Бердичівтеплоенерго» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів законні та обґрунтовані, підстав для їх скасування немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 25, 26 вересня 2024 року, 02, 10, 14, 15, 16, 17, 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звертався до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявами, які були опущені до скриньки з написом «Для вхідної кореспонденції» у приміщенні КП «Бердичівтеплоенерго» та із заявами від 01, 11 жовтня 2024 року, які надіслані на адресу КП «Бердичівтеплоенерго» поштою, у яких просив прийняти його на роботу оператором котельні. У заявах вказував, що має належне посвідчення про закінчення професійно-технічної освіти на посаду оператора котельні, висновки психофізіологічної експертизи з дозволом на виконання роботи оператора котельні, паспорт, трудову книжку, свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Повідомив, що має закінчену вищу освіту, військово-обліковий документ. Надасть для ознайомлення оригінали цих документів під час настання обставин укладення трудового договору.

До матеріалів справи позивач додав фотокопії протоколів та висновків психофізіологічної експертиз від 03 вересня 2024 року № 6-4072/37465, № 6-4072/37466, № 6-4072/37467, копію диплома спеціаліста, копію посвідчення оператора котельні № 10135 від 04 вересня 1998 року та свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

КП «Бердичівтеплоенерго» на заяви ОСОБА_1 листами від 25 вересня 2024 року, 04, 11 жовтня 2024 року, 14, 15 жовтня 2024 року повідомило, що прийом працівників на виконання обов`язків оператора котельні не здійснюється. У листах зазначалося, що будь-яких документів та додатків до заяви підприємство не отримувало. У листі від 23 жовтня 2024 року КП «Бердичівтеплоенерго» повідомило, що прийом працівників на виконання обов`язків оператора котельні здійснено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, сьома статті 43 Конституції України).

У пункті 6 частини першої статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з частиною другою статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно з частиною другою статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. В разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Слід розрізняти право на позов у процесуальному та матеріальному значенні. Право на позов в процесуальному значенні означає гарантовану Конституцією і законами України можливість кожного звернутися за захистом своїх прав до суду без будь-яких безпідставних обмежень. Право на позов у матеріальному значенні означає право на його задоволення, тобто на прийняття позитивного для позивача рішення суду.

Факт звернення до суду з позовною заявою сам по собі не є обставиною, що підтверджує порушення прав позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд установив, що на посаду оператора котельні у КП «Бердичівтеплоенерго» працівники були прийняті з 17 жовтня 2024 року.

Позивач, звертаючись із заявами з проханням прийняти його на роботу оператором котельні 25, 26 вересня 2024 року, 01, 02, 07, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 жовтня 2024 року, залишав такі заяви у скриньці для вхідної кореспонденції та направляв ще дві заяви поштовим зв`язком.

Позивач проводив відеозйомку залишення ним заяв 25 вересня 2024 року, 02 та 16 жовтня 2024 року у скриньці для вхідної кореспонденції, після чого йшов з приміщення підприємства.

Суди обґрунтовано вважали, що такі дії позивача не демонстрували його дійсного наміру працевлаштуватися. Позивач не звертався до адміністрації підприємства чи іншої уповноваженої особи із заявою про працевлаштування, він не надав визначених частиною другою статті 24 КЗпП України документів.

Суди установили, що матеріали справи не містять доказів того, що підприємство чинило ОСОБА_1 перешкоди у поданні ним заяви про працевлаштування разом із визначеними законом документами або ж не приймало таких документів. ОСОБА_1 також не надав доказів того, що йому було відмовлено у надані інформації щодо того, хто на підприємстві безпосередньо відповідає за прийом працівників на роботу, у які дні заплановано прийом працівників на посаду оператора котельні, коли буде проведено співбесіди з працівниками та які документи мають бути подані.

Зі змісту статті 22 КЗпП України випливає, що з правом власника на вільний вибір серед кандидатів на зайняття робочого місця кореспондується його обов`язок не допускати необґрунтованої відмови у прийняття на роботу.

За цією нормою необґрунтованою є відмова у прийнятті на роботу працівника без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

Встановивши, що причиною відмови у прийнятті ОСОБА_1 на роботу слугував той факт, що на час подання ОСОБА_1 ряду заяв набір працівників не здійснювався і він не долучив до заяв будь-яких додатків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що такі мотиви у прийнятті позивача на роботу не суперечать закону.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 також посилався на те, що відповідач, не прийнявши його на роботу, допустив дискримінацію та/або мобінг.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Заборона дискримінації гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, відповідно до статті 14 якої «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

При цьому Протокол № 12 до Конвенції, ратифікований Україною 09 лютого 2006 року, розширює сферу дії заборони дискримінації на будь-яке право, що гарантується національним законодавством, навіть якщо таке право не передбачене Конвенцією.

У статті 1 цього Протоколу передбачено, що «здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

У статті 2-1 КЗпП України визначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

За цією нормою мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Суди не встановили обставин, які доводили б, що вирішуючи питання про прийняття на роботу оператором котельні позивача та інших працівників, уповноважена особа КП «Бердичівтеплоенерго» допустила пряме або непряме обмеження прав позивача чи надала прямі або непрямі переваги іншим працівникам залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Також суд не встановив з боку роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу КП «Бердичівтеплоенерго» ознак мобінгу (цькування), саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності позивача, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно ОСОБА_1 напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Факти звернення ОСОБА_1 до суду із позовами до КП «Бердичівтеплоенерго» щороку, починаючи із 2012 року, не свідчать про вчинення до нього дискримінації чи мобінгу.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що немає підстав для зобов`язання відповідача укласти з ОСОБА_1 трудовий договір та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки не встановлено, що КП «Бердичівтеплоенерго» необґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у прийнятті на роботу, допустило щодо нього дискримінацію чи мобінг при прийнятті на роботу, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач довів наявність дискримінації з боку відповідача, на підставі фактів звернення позивача до суду за захистом прав, є необґрунтованими.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 травня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська