Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №469/887/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 469/887/24

провадження № 61-13126св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Березанська селищна рада Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Шаманської Н. О., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березанської селищної ради Миколаївської області (далі - Березанська селищна рада) про стягнення коштів як доходу, який міг бути реально одержаним за звичайних обставин.

Позов мотивований тим, що 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Березанської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, площею

90,9695 га, для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області відповідно до розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) від 29 грудня 2012 року № 867 та розпорядження Березанської РДА від 24 жовтня 2016 року № 276.

15 листопада 2019 року рішенням Березанської селищної ради № 72

ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років у зв`язку з відсутністю витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік і тим, що право оренди земельної ділянки підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) відповідно до статті 134 Земельного кодексу України.

25 серпня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою визнав незаконним та скасував рішення Березанської селищної ради від

15 листопада 2019 року № 72.

21 січня 2021 року позивач звернувся із заявою до Березанської селищної ради про виконання зазначеної постанови, однак відповідач, посилаючись на те, що копії постанови суду не отримував, зволікав з її виконанням.

21 травня 2021 року рішенням Березанської селищної ради вирішено передати позивачу зазначену земельну ділянку в оренду терміном на 49 років, селищному голові доручено укласти зі ОСОБА_1 договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою, який укладено 04 червня 2021 року.

Посилаючись на те, що своїми діями відповідач перешкоджав позивачу

протягом 9 років користуватися земельною ділянкою та не дав можливості засіяти її навесні 2021 року та влітку зібрати врожай соняшнику, ОСОБА_1 просив стягнути з Березанської селищної ради 2 921 462,91 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнено з Березанської селищної ради на користь ОСОБА_1

2 870 563,81 грн як доходу, який міг бути реально одержаним за звичайних обставин.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядженням Березанської РДА від 24 жовтня 2016 року № 276 ОСОБА_1 в оренду передано земельну ділянку площею 90,9695 га, до складу якої входить 0,3660 га польових доріг. Оскільки земля під польовими дорогами не придатна для вирощування сільськогосподарських культур, то стягненню з відповідача підлягає дохід, який позивач міг би отримати з площі 1 973,97 га, що становить

2 870 563,81 грн (1 973,97 га х 200,89 тонн х 14 542,60 грн).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу Березанської селищної ради задоволено.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що протиправність дій відповідача підтверджена постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 400/768/20, проте позивач належними та достатніми доказами не довів вчинення ним дій, спрямованих на оброблення спірної земельної ділянки, засівання її насінням соняшнику та отримання з неї прибутку саме у розмірі, визначеному з огляду на вартість цієї сільськогосподарської продукції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від

15 вересня 2025 року та залишити без змін рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи повно і всебічно дослідив всі обставини справи, а також належним чином оцінив надані докази. Висновки суду першої інстанції є логічними, мотивованими та узгоджуються з фактичними обставинами цієї справи. Заявник вказує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо суті порушення прав, не проаналізував обставин, які свідчать про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування, що полягала

у невиконанні постанови адміністративного суду, затягуванні процесу укладення договору оренди та фактичному позбавленні позивача можливості користування земельною ділянкою протягом визначеного періоду. Суд не врахував, що саме зволікання з боку сільської ради у виконанні судового рішення стало причиною втрати сезону сільськогосподарських робіт, а отже,

і доходу, який він міг би отримати за звичайних умов. Заявник звертає увагу на те, що розрахунок упущеної вигоди є обґрунтованим, правомірним і відповідає законодавству України. Відсутність власного розрахунку сторони відповідача, свідчить про голослівність її заперечень.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі

№ 910/7511/20, від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17,

від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

03 лютого 2026 року Березанська селищна рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відзив мотивований тим, що у цій категорії справ закон на позивача покладає обов`язок доведення розміру упущеної вигоди, а також реальну можливість отримання доходів. Сторона позивача не довела розміру спричинених збитків та реальної можливості їх отримання за звичайних умов, що правильно встановив апеляційний суд.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Березанського районного суду Миколаївської області.

21 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

06 вересня 2005 року розпорядженням Березанської РДА № 544 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки загальною площею 102,6 га, в тому числі: 76,3 га - рілля, 23,7 га - пасовища, 0,8 га - польові дороги, 1,8 га - лісополоса для ведення селянського фермерського господарства, із них: у власність в розмірі земельної частки (паю) вартістю

26 242,70 грн (без урахування індексації), залишок земель в оренду терміном на 49 років із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту

в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

29 грудня 2012 року розпорядженням Березанської РДА № 867 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1

у власність та в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та передано у власність та в оренду земельну ділянку загальною площею

100,9847 га, у тому числі:

- у власність ділянку площею 10,0152 га, з них: 7,0723 га - рілля, 2,9429 га - пасовища, 0,3660 га - польові дороги;

- в оренду: ділянку площею 90,9695 га, з них: 1,2797 га - під лісополосами, 69,1230 га - рілля, 21,8465 га - пасовища, для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу).

02 березня 2016 року ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 18739 розробило технічну документацію із нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 90,9695 га, наданої позивачу

в оренду.

06 квітня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області склало висновок державної експертизи землевпорядної документації.

20 травня 2016 року рішенням Березанської районної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої в оренду позивачу, для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

24 жовтня 2016 року розпорядженням Березанської РДА № 276 внесено зміни та приведено у відповідність з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідно до пункту 2 розпорядження райдержадміністрації від 29 грудня 2012 року № 867 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність та оренду», а саме: зазначено про надання позивачу земельної ділянки загальною площею 100,9847 га, в тому числі:

- у власність площею 10,0152 га, з них: 7,073 га - рілля, 2,9429 га - пасовища;

- в оренду площею 90,9695 га, в тому числі: 1,2797 га - під лісополосами, 69,1230 га - рілля, 20,2008 га - пасовища, 0,3660 га - польові дороги, для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу)

в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

20 липня 2015 року позивач отримав у приватну власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,0152 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0342, згідно з розпорядженням Березанської РДА від 29 грудня 2012 року № 867.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Березанської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, площею 90,9695 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах території Василівської сільської ради Берзанського району Миколаївської області.

15 листопада 2019 року рішенням Березанської селищної ради № 72

ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до статті 134 ЗК України право оренди земельної ділянки підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах, а також у заявника відсутній витяг нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня

2020 року у справі № 400/768/20 визнано незаконним та скасовано рішення Березанської селищної ради від 15 листопада 2019 року № 72.

21 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Березанської селищної ради, у якій просив виконати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 400/768/20.

Листом від 03 лютого 2021 року Березанська селищна рада повідомила позивача про те, що вказане рішення суду вона не отримувала, у зв`язку з чим звернулася до суду для отримання постанови, яка набрала законної сили.

14 травня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою,

у якій вказав, що постанову суду відповідач не виконав, та зауважив, що для її виконання вже пройшли всі строки.

21 травня 2021 року рішенням Березанської селищної ради передано в оренду терміном на 49 років ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 90,9695 га, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, із земель комунальної власності в межах території Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області.

04 червня 2021 року між Березанською селищною радою і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 49, згідно з яким відповідач передав в оренду позивачу земельну ділянку площею 90,9695 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, для ведення фермерського господарства.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються

у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування

у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала

у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частини перша-третя статті 22 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено такий висновок: «Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що

є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок про те, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин

і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Для застосування такого виду відповідальності, як стягнення таких збитків, як упущена вигода необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14).

Верховний Суд зазначав, зокрема, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (постанова Верховного Суду у справі № 378/631/22 від 01 квітня 2024 року (провадження

№ 61-18190св23)).

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною

і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постанови Верховного Суду від

10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Позивач, звертаючись до суду, повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків (упущеної вигоди), але і підтвердити їх документально. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 910/2488/21, від 11 квітня 2023 року у cправі № 910/16330/21).

У разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

У справі, що переглядається, позивач посилається на те, що мав правомірні очікування на прибуток у розмірі 2 921 462,91 грн від збору врожаю соняшника, який мав бути засіяний навесні 2021 року ті влітку цього року зібраний.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій та шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд установив наявність протиправних дій відповідача, що підтверджується постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 400/768/20, і недоведеність стороною позивача належними та достатніми доказами вчинення дій, спрямованих на оброблення спірної земельної ділянки, зокрема засівання її саме насінням соняшнику, та отримання з неї прибутку саме у розмірі, визначеному позивачем, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, а тому Верховний Суд їх відхиляє. Вони зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з висновками суду по суті спору, що не може бути правовою підставою для скасування судових рішень. Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надав всебічну, повну та об`єктивну оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, і підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська