Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №185/9665/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 185/9665/24

провадження № 61-13061св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково?дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету (далі - Донецький НДІ) про відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що 16 листопада 2021 року лікарі Донецького НДІ провели позивачу операційне втручання з тотального ендопротезування кульшового суглоба з безцементним встановленням двополюсного імпланту кульшового суглоба зліва. Після проведеної операції 21 листопада 2021 року відбувся перший вивих встановленого імпланту кульшового суглоба. Того ж дня вивих було вправлено у відділенні кісткової патології.

21 грудня 2021 року під час нічного сну відбувся другий вивих імпланту кульшового суглоба. У Донецькому НДІ вивих імпланту було усунуто.

23 лютого 2022 року під час нічного сну відбувся третій вивих імпланту кульшового суглоба. У Донецькому НДІ вивих усунуто.

13 березня 2022 року трапився четвертий вивих імпланту кульшового суглоба. 19 березня у Старобільскій ЦРЛ вивих імпланту було усунуто.

У період з 30 березня до 22 травня 2023 року у побуті сталися послідовно ще три вивихи імпланту кульшового суглоба. Таким чином, з 21 листопада 2021 року до 22 травня 2023 року сталося вісім вивихів імпланту.

Позивач зазначав, що внаслідок цих вивихів він зазнавав значного болю. Реабілітація та відновлення після кожного вивиху - це тривалий процес із суттєвими обмеженнями життєдіяльності.

01 листопада 2023 року у клініці Peijas міста Вантаа позивачу проведено ревізійну операцію із заміни компонентів двополюсного імпланту лівого кульшового суглоба з корегування положення встановлення ацетабулярного компоненту імпланту. Компоненти первинно встановленого імпланту було замінено на компонети виробника ZIMMER. 04 листопада 2023 року його було виписано з відділення додому.

Позивач вважав, що операцію лікарі Донецького НДІ провели невдало, що спричинило зазначені в позові наслідки.

ОСОБА_1 просив визнати Донецький НДІ винним у заподіянні прямої шкоди стану його здоров`я, і, як наслідок, спричинення йому матеріальної і моральної шкоди; стягнути з Донецького НДІ на свою користь матеріальну шкоду, яка була заподіяна внаслідок дій або бездіяльності уповноважених осіб Донецького НДІ, починаючи з 16 листопада 2021 року, у розмірі 876 000,00 грн або

300 прожиткових мінімумів на момент задоволення вимоги; стягнути

з Донецького НДІ на свою користь компенсацію моральної шкоди, заподіяної діями або бездіяльністю уповноважених осіб Донецького НДІ, починаючи

з 16 листопада 2021 року, та їх наслідками у розмірі 2 117 000,00 грн або

715 прожиткових мінімумів на момент виконання вимоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції уважав, що позивач не надав суду доказів на підтвердження його позовних вимог, не довів факту неправильного проведення відповідачем наданого йому лікування, невідповідності до стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів. Копії документів, які є в матеріалах справи, підтверджують факти надання позивачу медичної допомоги. Жодний документ не підтверджує факт порушення відповідачем стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

23 травня 2025 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року й ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо можливості відмови в позові лише з підстав ненадання позивачем висновку судово-медичної експертизи, якщо проведення такої експертизи є об`єктивно неможливим. Крім того, заявник указує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.

Інші аргументи учасників справи

04 листопада 2025 року представник Донецького НДІ - Шаповалов Д. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач не надав доказів, як підтверджували б наявність причинного зв`язку між діями лікарів Донецького НДІ та станом його здоров`я.

05 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення на відзив, у яких просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року й ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року. Відкрито касаційне провадження

у справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

20 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у запереченнях на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

16 листопада 2021 року в Донецькому НДІ ОСОБА_1 проведено операційне втручання з тотального безцементного ендопротезування лівого кульшового суглоба протезом «Re Nova». Вивихи, які сталися у пацієнта після операційного втручання, були виправлені. Медичні послуги пацієнту надані відповідно до стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів. З урахуванням цих норм здійснювалося і вправлення вивихів.

З 13 березня 2022 року для надання медичної допомоги позивач звертався до інших медичних закладів, у яких йому надавалася медична допомога з усунення вивиху.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів,

з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою

є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості під час покладення на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинний зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли конкретна поведінка стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її

у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палата Верховного Суду в постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що позивач не надав доказів на підтвердження його позовних вимог, зокрема не довів факту неправильного проведення відповідачем наданого йому лікування, невідповідності до стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів, зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки наявні в матеріалах справи копії медичних документів підтверджують лише факти надання медичної допомоги позивачу та жодним чином не підтверджують факт порушення відповідачем стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від

10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені

з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

23 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

03 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська