Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №135/1180/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1180/26

Провадження № 2/135/758/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.03.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №98780248000, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 23 670,7 грн.

22.02.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір фаторингу №263, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отрималоправо грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98780248000 від 14.03.2023.

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 046,34 грн, з яких: 17 755,76 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 290,58 грн – заборгованість по комісії.

Всупереч умовам укладеного кредитного договору відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №98780248000 в розмірі 25 046,34 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданому клопотанні представник просив розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив. Відзиву на позов до суду не подав.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.03.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №98780248000, за умовами якого Банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 23 670,7 грн, строком на 13 місяців, із процентною ставкою – 0,00001% річних, з комісією за управління кредитом – 2,8% від суми кредиту (п.п.3.1., 3.5., 3.8. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору сума кредиту за договором становить 23670,7 гривень. Кредит надається Позичальнику без застави.

Відповідно до п.3.5. Договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, який викладений у Додатку до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 14.04.2024 року.

Відповідно до п.3.7. Договору ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 14 числа (включно) кожного місяця.

Відповідно до п.3.8. Договору процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору щомісячна комісія за управління кредитом складає 2,8% від суми кредиту, комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу – 500 грн.

У Паспорті споживчого кредиту визначено строк кредитування – 13 місяців.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направляло досудову вимогу позичальнику про погашення кредитної заборгованості, однак ОСОБА_1 дану вимогу не виконав, порушення не усунув.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, не сплачував кошти на погашення тіла кредиту і комісію згідно кредитного договору.

В зв`язку з цим, станом на 22.02.2024 (дата передачі права вимоги за Договором факторингу №263) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за кредитним договором №98780248000 від 14.03.2023.

22.02.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір фаторингу №263, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №98780248000 від 14.03.2023, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно п.4.1. Договору право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги.

Позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №98780248000 в сумі 25 046,34 грн, з яких: 17 755,76 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 290,58 грн – заборгованість по комісії.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» має право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №98780248000 на підставі укладеного Договору факторингу №263 від 22.02.2024.

Розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку за кредитним договором №98780248000від 14.03.2023 наданий суду позивачем, є належними та допустимими доказами лише стосовно заборгованості відповідача за неповерненим тілом кредиту у розмірі 17 755,76 грн. У той же час, щодо розміру заборгованості відповідача за комісією в сумі 7 290,58 грн розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом заборгованості відповідача в такій сумі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за управління кредиту слід відмітити таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Первісний кредитор АТ «Укрсиббанк» передбачив комісію за управління кредитом у Додатку №1 до кредитного договору №98780248000, встановив, що розмір комісії за управління кредитом в сумі 500 грн щомісячно сплачуватиметься позичальником в разі прострочення сплати чергового платежу.

При цьому банк, встановивши додатку №1 щомісячну комісію за послуги з управління кредитом, не зазначив за які саме конкретні послуги з відповідача буде стягуватись дана комісія.

Також не відображено таких послуг та їх вартості у наданому розрахунку заборгованості.

Тому лише однієї умови передбаченої в Додатку №1 до кредитного договору про сплату позичальником комісії за управління кредитом недостатньо для стягнення з нього вказаної комісії.

У матеріалах відсутні докази існування, переліку послуг пов`язаних з управлінням та обслуговуванням кредиту, а також докази того, що відповідач дійсно користувався даними послугами протягом строку кредитування.

Суд вбачає в даному випадку відсутність правових підстав для стягнення з відповідача комісії за управління кредитом в розмірі 7 290,58 грн.

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №98780248000 в сумі 17 755,76 грн, що складається лише із залишку заборгованості по тілу кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №98780248000 підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 755,76 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір 2662,40 грн та вказано, що понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, що підтверджується Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Актом наданих послуг №252 від 10.07.2026, Детальним описом наданих послуг до Акту №Д/22675.

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним із складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та часу необхідного для виконання робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 6 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 25 046,34 грн. Позов задоволено на суму 17 755,76 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 6 140,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №98780248000 від 14.03.2023 у розмірі 17 755 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 6 140,92 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Суддя