Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №126/2639/24 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2639/24

Провадження № 2/126/397/2026

"21" вересня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні у місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" заборгованість за договором № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019 в розмірі 103148,95 грн., що складається з наступного: заборгованість за основним боргом - 34977,19 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 68171,76 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 0 грн., а також судові витрати: суму сплаченого судового збору - 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 7000 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 22.02.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С-001-047604-19-980 за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 43500,00 грн., строком до 22.02.2024. В порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 525, 526, 629, 1054 ЦК України відповідачка ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків та допустила заборгованість перед позивачем, яка станом на 19.12.2023 становить 103148,95 грн., з яких: 34977,19 грн. - заборгованість за основним боргом; 68171,76 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023. Відповідно до п. 2.1 договору АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу. 22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023. Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах визначених договором факторингу. За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право за кредитними договорами та угодами № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого не визнає пред`явлені позовні вимоги, повністю заперечує проти задоволення позову, виходячи з наступного. Всупереч наведеним ТОВ «ФК «Профіт Капітал» твердженням, вона 22.02.2019 не укладала з ПАТ "Ідея Банк" договору № С-001-047604-19-980, кредитні кошти їй не були перераховані. АТ "Ідея Банк" не виконувало свої зобов`язання згідно умов угоди по поточному рахунку, отже відповідачка не повинна була повертати отриманий кредит у встановлений договором термін та сплачувати нараховані відсотки, комісію та інші платежі за угодою. Вона проводила оплату після погроз її життю і здоров`ю. Проплати, вказані у виписці, не зараховані кредитодавцем в рахунок платежів по угоді. Неприпустимим є нарахування надмірно завищених відсотків, розрахунок яких відсутній в матеріалах справи. Жодними належними та допустимими доказами, наданими позивачем, не доведено переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Додатково зазначає, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 07.04.2022 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про стягнення з неї на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості за угодою № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019. Державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату з виконання вищезазначеного виконавчого напису. відповідно до звіту про відрахування по виконавчому провадженню з неї було стягнуто 8620,47 грн. Просить вказані кошти зарахувати на основну суму боргу. Щодо самого розрахунку боргу, то не вказано з яокго періоду проведено розрахунок заборгованості, що дає підстави твердити, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не врахувало її проплат по кредиту. Щодо заборгованості за основним боргом, то вказані нарахування є надмірно великими та необгрунтованими, адже не було враховано її проплат. Стягнення з неї заборгованості та судових витрат є несправедливим та таким, що порушує її права. Розрахунки сум заборгованості проведено з грубим порушенням норм законодавства та здорового глузду. Просить в задоволенні позову про стягнення з неї заборгованості в загальній сумі 103148,95 грн. та судових витрат відмовити повністю.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Рижавський С.С. надав додаткові пояснення у справі, згідно з якими чоловік відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з 2022 року проходить службу в об`єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України "Лють" безпосередньо в зоні бойових дій, захищаючи суверенітет України. Норма п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до дружини військовослужбовця діє незалежно від дати отримання кредитних коштів. За таких обставин вимоги позивача про сплату штрафних санкцій є безпідставними, необгрунтованими та суперечать приписам ст. 14 п. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а отже не підлягають задоволенню. Просить в задоволенні позову відмовити повністю; справу розглядати без участі відповідача та його представника.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 22.02.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та страхування № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019, шляхом її підписання, відповідно до умов якої банк зобов`язався відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard.

Сторони узгодили максимальний ліміт кредитної лінії по поточному рахунку 200 000 грн.; ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди 43500 грн., процентна ставка 24% річних.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданою позивачем випискою по картковому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 22.02.2019 по 19.12.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019 станом на 19.12.2023 сума заборгованості становить 103148,95 грн. яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 34977,19 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 68171,76 грн.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, у відповідності до якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Оптіма Факторинг» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № С-001-047604-19-980.

Згідно із п. 5.1. вищевказаного договору факторингу, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було підписано вищевказаний реєстр боржників.

20.12.2023 на виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Оптіма Факторинг» сплатило фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією за № 45.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, у відповідності до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № С-001-047604-19-980.

Згідно із п. 5.1. вищевказаного договору факторингу, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було підписано вищевказаний реєстр боржників.

26.12.2023 на виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплатило фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією за № 376.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право за кредитним договором № С-001-047604-19-980, що укладено між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги ТОВ ФК «Профіт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за угодою № С-001-047604-19-980.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення угоди № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019, яка безпосередньо підписана позичальником ОСОБА_1 , також доведено порушення (прострочення) останнім взятих на себе зобов`язань за даною угодою.

Суд погоджується із розрахунками заборгованості відповідача перед позивачем в частині заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за зазначеними договорами, оскільки усі умови узгоджені в угоді, відповідачем не надано контр розрахунку, а іншого судом не встановлено, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборованості за кредитним договором № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019 в розмірі 103148,95 грн. яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 34977,19 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 68171,76 грн.

Посилання у додаткових поясненнях представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Рижавського С.С. на застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки позивач не має права нараховувати та стягувати з відповідачки проценти та інші платежі, суд вважає безпідставним, оскільки відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019 на момент укладення кредитного договору нараховувались кредитором до 19.12.2023, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, а з доданих відповідачкою документів не можливо встановити з якої дати чоловік відповідачки набув статусу військовослужбовця.

Згідно доданої до матеріалів справи довідки Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " встановлено, що капітан поліції ОСОБА_2 проходить службу в Національній поліції та перебуває на посаді - інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 (логістичного забезпечення) полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Разом із тим, що законодавець прямо пов`язує можливість застосування відповідної пільги не лише з фактом проходження військової служби, а й із безпосередньою участю військовослужбовця у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Отже, дія такої пільги поширюється виключно на період безпосередньої участі особи у зазначених заходах та має тимчасовий характер.

При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь її чоловіка у період строку кредитування у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також перебування безпосередньо в районах проведення таких заходів у відповідний період.

Сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною підставою для звільнення від нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки застосування відповідної пільги потребує підтвердження саме факту безпосередньої участі у зазначених законом заходах у відповідний період. Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами є необґрунтованими.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19 виснував, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються. У вищезгаданій справі касаційний суд виснував, що судам слід було вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, без урахування наявності у позичальника пільг згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Таким чином, положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з несенням ним служби в лавах Збройних Сил України.

Посилання відповідачки на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можуть бути підставою для звільнення її від сплати процентів, оскільки, відповідачкою не доведено наявності сукупності умов, необхідних для застосування передбаченої нею пільги.

Отже, за відсутності належних доказів, які б підтверджували наявність у відповідачки права на застосування передбачених законом пільг у спірний період, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати в розмірі 3028,00 грн. по сплаті судового збору за подачу позову.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правничий Курс»; додаткову угодою № 1/1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 01.07.2024, у якому вказано про надання інформації за кредитним договорам щодо боржника ОСОБА_1 ; платіжну інструкцію від 20.12.2024 № 1084 про сплату коштів ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь Адвокатського об`єднання «Правничий Курс» за послуги по стягненню заборгованості згідно акту № 1 за договором № 02-24 від 01.07.2024; копію наказу № 02-К про прийняття на роботу від 01.07.2024, згідно якого адвокат Ушакевич М.П. прийнята на роботу до Адвокатського об`єднання «Правничий Курс» за сумісництвом та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Ппрофіт Капітал» здійснено оплату правничої допомоги об`єднання за підготовку і подання позовної заяви щодо відповідача, зокрема зазначено, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат (на правову допомогу) становить 7000 грн., надавши суду відповідні докази.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12-13, 76, 81, 141, 247, 263-265, 274-280,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження вул. Набережно-Лугова, 8 м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 39992082, рахунок; IВAN № НОМЕР_3 в AT «Універсал Банк» код Банку 322001) суму заборгованості за договором № С-001-047604-19-980 від 22.02.2019 в розмірі 103148,95 грн., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом - 34977,19 грн.;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 68171,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження вул. Набережно-Лугова 8, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 39992082) судові витрати: витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь