Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №918/190/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 918/190/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Велесово Неро»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (головуючий - Крейбух О. Г., судді: Миханюк М. В., суддя Юрчук М. І.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 (суддя Політика Н. А.) у справі

за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Велесово Неро»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненської обласної державної адміністрації

про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні)

(за участю прокурора - Пальона О.О.)

Обставини встановлені судами

1. Фонд державного майна України наказом від 25.07.2016 № 1421 прийняв рішення про приватизацію Державного підприємства «Тепличний комбінат» (далі - ДП «Тепличний комбінат») за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

2. Наказом від 29.12.2016 № 2341 Фонд державного майна України затвердив план приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Тепличний комбінат», відповідно до якого не ввійшло до статутного капіталу та залишилося на балансі новоствореного Публічного акціонерного товариства «Тепличний комбінат» майно, зокрема: ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, що знаходяться в с. Березина Володимирецького р-ну Рівненської обл.

3. З паспорту рибного господарства в с. Березина Володимирецького р-ну Рівненської обл. вбачається, що для регулювання і підтримання на заданому рівні об`ємів води в складі рибного господарства, до якого входять ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, функціонують дамби обвалування, водозабірні, перепускні та скидні споруди, які є складовими ставків.

4. 28.03.2016 державний реєстратор зареєстрував право власності за ОСОБА_1 на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) за адресою: с. Березина Володимирецького р-ну Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що в процесі приватизації ДП «Тепличний комбінат» не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Тепличний комбінат». Підставою для державної реєстрації вказано технічний паспорт КП «Рівненьке обласне бюро технічної інвентаризації» від 07.11.2013 № 268.

5. Згідно з листом КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» від 28.06.2022 № 84 технічний паспорт за № 268 від 07.11.2013 по с. Березина Вараського району Рівненської області не виготовлявся.

6. У подальшому комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв м за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл (далі - спірний комплекс гідротехнічних споруд) був неодноразово відчужений на користь різних осіб за ланцюгом правочинів. У результаті право власності на спірний комплекс гідротехнічних споруд на підставі договорів купівлі продажу від 24.03.2017 № 371 та № 374 набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Велесово Неро» (далі - ТОВ «Агрофірма «Велесово Неро», відповідач), яке здійснило за собою державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомості.

7. Правомірність володіння частиною спірного комплексу гідротехнічних споруд (площею 49 715 кв м) була предметом судового розгляду у справі № 556/2824/22, в якій 16.02.2023 рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом Вараської окружної прокуратури спірне майно витребуване з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Фонд).

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

8. Заступник керівника Вараської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду до ТОВ «Агрофірма «Велесово Неро» про припинення права володіння та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірний комплекс гідротехнічних споруд за наведеним в резолютивній частині позову переліком (захисні дамби, шлюзи, рибовловлювач) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна.

9. Позов мотивований тим, що спірний комплекс гідротехнічних споруд, як складова частина водного об`єкта (ставків), належить державі та не може бути самостійним об`єктом права власності. Уповноважений орган держави не приймав рішення щодо відчуження водних об`єктів у приватну власність, а державна реєстрація речового права за відповідачем на спірний комплекс гідротехнічних споруд, як на окремий об`єкт, була проведена з порушенням законодавства та на підставі технічного паспорта, який не є правовстановлюючим документом.

Короткий зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Господарський суд Рівненської області рішенням від 15.05.2025, яке залишив без змін Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.07.2025, позов задовольнив. Припинив право володіння та скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем права власності на спірний комплекс гідротехнічних споруд за наведеним в резолютивній частині судового рішення (захисні дамби, шлюзи, рибовловлювач), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна.

11. Суди встановили, що спірні гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, призначеними для обслуговування іншої (головної) речі (водного об`єкта та земельної ділянки) і пов`язані з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина 1 статті 186 Цивільного кодексу України). Звідси право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

12. Отже, державна реєстрація права власності на спірний комплекс гідротехнічних споруд за відповідачем є неправомірною, а належному способу захисту прав держави у цій справі відповідає позовна вимога прокурора про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд у спосіб скасування державної реєстрації речових прав відповідача на цей об`єкт.

13. Суди також встановили, що Фонд є органом управління державним майном, яке під час приватизації ДП «Тепличний комбінат» не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Тепличний комбінат», а відтак саме Фонд є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави. При цьому прокурор при зверненні з позовом дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомивши уповноважений орган про виявлені порушення інтересів держави та надавши останньому можливість відреагувати на таке порушення, за наслідком чого констатував бездіяльність компетентного органу.

Касаційна скарга

14. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. Суди не надали оцінки обставині не доведення прокурором підстав представництва інтересів держави внаслідок недотримання розумного строку для реагування компетентним органом. Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням статті 53 ГПК України та статті 23 «Про прокуратуру», без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.03.2021 у справі № 922/3219/20.

16. Усупереч висновкам Верховного Суду у постанові від 29.07.2020 у справі №924/526/18 суди не застосували положення пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки у цій справі прокурор неправильно визначив орган, уповноважений здійснювати захист порушених прав держави. За доводами скаржника спірні гідротехнічні споруди розташовані на водному об`єкті (ставку), що розташований на земельній ділянці комунальної власності і її власником є Вараська міська рада.

17. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без урахування правових висновків Верховного Суду в постановах від 05.03.2024 у справі №300/3657/22, від 21.06.2021 у справі №420/19870/21, від 23.09.2024 у справі №460/3537/21 про те, що дамба належить до нерухомого майна та є окремим об`єктом речових прав, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

18. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними і такими, що грунтуються на нерелевантних правових висновках Верховного Суду. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, погоджуючись з мотивами судів попередніх інстанції.

Позиція Верховного Суду

19. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо повноважень прокурора

20. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

21. У частині третій статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

22. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

23. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999).

24. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

26. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

27. Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо стороною у справі є певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

28. Суди встановили, що спірний комплекс гідротехнічних споруд, право власності на який первинно було зареєстровано за ОСОБА_1 , є складовою водних об`єктів - ставків, які в ході приватизації ДП «Тепличний комбінат» не ввійшли до статутного капіталу ПАТ «Тепличний комбінат».

29. Прокурор позовну заяву подав в інтересах держави в особі Фонду з огляду на те, що останній є органом управління державним майном, яке під час приватизації ДП «Тепличний комбінат» не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Тепличний комбінат», а відтак відповідно до положень статей, 1, 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» саме Фонд є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, які стосуються управління об`єктами державної власності.

30. Скаржник вважає, що прокурор неправильно визначив орган, уповноважений на захист прав держави у спірних правовідносинах, а відтак суди попередніх інстанцій мали залишити позов прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, що, на думку скаржника, відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 29.07.2020 у справі №924/526/18(пункт 16 постанови).

31. Верховний Суд зазначені доводи відхиляє, оскільки застосування положень статті 226 ГПК України, яка визначає підстави для залишення позову без розгляду, здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи. У справі, на яку посилається скаржник, суди встановили інші фактичні обставини, відповідно до яких прокурор заявив позов в інтересах окремої юридичної особи, яка не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування та не наділена жодними владними повноваженнями, а відтак відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави, що і обумовило залишення позову прокурора без розгляду.

32. Щодо доводів скаржника в пункті 15 постанови Верховний Суд зазначає про таке.

33. Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

34. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

35. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує відповідні наслідки. Наведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

36. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

37. З викладеного слідує, що прокурор має законне право самостійно звернутися з касаційною скаргою в інтересах держави, навіть якщо він не брав участі у судах першої та апеляційної інстанцій. Це право обумовлене субсидіарною роллю прокуратури та спрямоване на захист інтересів держави у випадку, коли компетентний орган виявляє пасивність або неналежно виконує свої обов`язки. Однак таке звернення обмежене процесуальними фільтрами: прокурор зобов`язаний обґрунтувати перед Верховним Судом винятковість цього випадку, довівши факт бездіяльності органу, та обов`язково надати документальне підтвердження того, що він завчасно письмово повідомив відповідний орган про намір подати касаційну скаргу згідно з вимогами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та нормами ГПК України.

38. Суди встановили, що прокурор 27.01.2025 повідомив Фонд про виявлені порушення та наявність підстав для припинення права власності ТОВ «Агрофірма «Велесово Неро» на спірний комплекс гідротехнічних споруд. У відповідь Фонд 19.02.2025 інформував прокурора про обізнаність з вказаними обставинами, проте у зв`язку з недостатнім фінансуванням витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, звертався з проханням вжити заходів прокурорського реагування.

39. З наведеного вбачається, що Фонду було відомо про відповідні порушення з боку відповідача, однак будь-яких заходів, щодо належного захисту інтересів держави Фондом вжито не було.

40. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що прокурор належним чином довів бездіяльність уповноваженого державного органу (Фонду) у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі цього державного органу.

41. Звідси прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Фонд позивачем за пред`явленим ним до суду позовом.

42. Суд також зазначає, що питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд виходить з конкретних обставин, які залежать від предмета і підстав позову прокурора. Визначення складу учасників спору прокурор здійснює самостійно виходячи із змісту правовідносин та інтересу держави, який підлягає захисту.

43. Висновки судів в цій частині узгоджуються з усталеними висновками Верховного Суду у застосуванні положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

44. Верховний Суд констатує, що доводи скаржника в цій частині за своєю суттю стосуються не питань права або права застосування, а загалом зводяться до вимог до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо суті спору

45. Викладені в пункті 17 постанови аргументи скаржника стосуються незгоди останнього з визначеним судами правовим статусом спірного комплексу гідротехнічних споруд, як приналежності до головної речі - водного об`єкта (що виключає можливість проведення окремої державної реєстрації речових прав на такий об`єкт). У цьому контексті скаржник стверджує про неврахування судами правових висновків Верховного Суду в постановах від 05.03.2024 у справі №300/3657/22, від 21.06.2021 у справі №420/19870/21, від 23.09.2024 у справі №460/3537/21 про те, що дамба є окремим об`єктом речових прав, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.

46. Суди попередніх інстанцій встановили, що під час приватизації ДП «Тепличний комбінат» не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного ПАТ «Тепличний комбінат», майно, а саме: ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, що знаходяться в с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл.

47. З наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Рівненській області паспорту рибного господарства в с.Березина Володимирецького р-ну Рівненської обл. вбачається, що для регулювання і підтримання об`ємів води в складі рибного господарства, до якого входять ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4 функціонують дамби обвалування, водозабірні, перепускні та скидні споруди, які є складовими ставків.

48. За наслідком дослідження зібраних у справі доказів, аналізу статей 181, 182, 186, 187 ЦК України та Закону України «Про аквакультуру» суди зробили висновок, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.

49. Звідси суди встановили, що спірний комплекс гідротехнічних споруд не є окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю - водним об`єктом (ставком). Тобто, окреме функціонування таких споруд як складової частини водойми неможливе без існування водного об`єкта.

50. Велика Палата Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24 дійшла до такого висновку, який в силу частини четвертої статті 300 ГПК України підлягає врахуванню судом касаційної інстанції:

« 190. Велика Палата Верховного Суду в цій постанові дійшла висновку стосовно того, що земляну греблю, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не можна набути у приватну власність як окремий об`єкт нерухомого майна, у тому числі внаслідок приватизації.

191. Об`єктом державної реєстрації є саме право на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.

192. Оскільки земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації не підлягають.

193. Водночас гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи.

194. З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак».

51. При цьому Верховний Суд враховує власні правові висновки, викладені у постановах від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 14.01.2025 у справі № 903/1299/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4633/23, відповідно до яких гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином спірні гідроспоруди забезпечують функціонування водного об`єкта та не можуть існувати окремо від нього.

52. З огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини щодо статусу спірних гідроспоруд та наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 915/268/24 суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду у справах №300/3657/22, №420/19870/21, №460/3537/21, які ґрунтувались на встановлених у цих справах фактичних обставинах, які істотно відрізняються від тих, що встановлені судами у справі, що переглядається, та мають вирішальне значення для визначення правового статусу гідротехнічної споруди як об`єкта цивільних правовідносин.

53. За таких обставин наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.

54. Разом з тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

55. За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

56. Касаційна скарга відповідача не обґрунтована підставами для скасування судового рішення, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

57. Доводи касаційної скарги щодо неналежного дослідження судами доказів, наявних в матеріалах справи, Верховний Суд вважає виключно намаганням скаржника спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку зазначеним доказам, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконних судових рішень.

62. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

63. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Велесово Неро» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.