Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №905/85/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 905/85/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (Плахов О.В. - головуючий, судді: Жельне С. Ч., Тихий П. В.) і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2026 (суддя Паляниця Ю. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель»

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання безпідставною відмови у застосуванні мораторію та зобов`язання вчинити певні дії

(за участю представників: позивача - Яковлєв А.В., відповідача - Снайко Г.О.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. 24.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» (далі - ТОВ «ДАБ», позивач, позичальник) укладений кредитний договір №26-15-03/14 (далі - кредитний договір), за яким позичальник зобов`язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31 827 692 грн та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

2. Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором було забезпечено іпотекою нерухомого майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамс Девелопмент Груп» (далі - ТОВ «Адамс Девелопмент Груп», майновий поручитель) за іпотечним договором від 25.01.2014 №6.

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 20.06.2017 у справі №908/6279/14 стягнув з ТОВ «ДАБ» на користь Банку 31 827 692 грн - заборгованість за тілом кредиту, 66 838,17 грн - комісійна винагорода, 3 966 968,63 грн. - заборгованість за процентами, 1 057 064, 89 грн - інфляційні втрати, 134 697,41 грн. - 3% річних.

4. Іншим рішенням від 13.03.2019 у справі № 905/3496/16 господарський суд м. Києва в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «ДАБ» перед Банком в загальній сумі 38 500 001,80 грн звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.01.2014 №6, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 346,1 кв м за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 90В, шляхом проведення прилюдних торгів.

5. 20.10.2025 ТОВ «ДАБ» звернулось до Банку з заявою №20/02 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за кредитним договором на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» від 27.03.2025 №4340-IX (далі - Закон №4340-IX). До заяви позивач додав: фінансову звітність за 2019-2024 роки; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 2024 рік; структуру власності ТОВ «ДАБ» станом на 27.02.2024; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 16.10.2025, згідно з яким засновниками товариства є ОСОБА_1 та ТОВ «Адамс Девелопмент Груп»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ «Адамс Девелопмент Груп» згідно з яким кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_2 ; структуру власності ТОВ «Адамс Девелопмент Груп» станом на 10.01.2025; фінансову звітність ТОВ «Адамс Девелопмент Груп» за 2019-2024 роки.

6. 13.11.2025 за №55/5.3-05/146099/2025 Банк повідомив позивача про відмову у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитним договором. Послався на те, що:

- інформація, зазначена у заяві щодо дотримання критерію, визначеного підпунктом 1 пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (щодо сукупного річного доходу за 2021 рік) стосується ТОВ «ДАБ» та ТОВ «Адамс Девелопмент Груп» (майнового поручителя) без врахування групи пов`язаних контрагентів. Документи, що підтверджували б інформацію щодо сукупного річного доходу за 2021 рік стосовно групи пов`язаних контрагентів, до заяви не додано.

- документів, що підтверджували б інформацію, зазначену в заяві щодо дотримання критеріїв, визначених підпунктами 2-4, 6 пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до заяви не додано;

- документів, що підтверджували б інформацію, зазначену в заяві щодо дотримання критерію, визначеного підпунктом 5 пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (щодо сукупного річного доходу за попередній звітний рік) стосується ТОВ «ДАБ» (позичальника) без врахування групи пов`язаних контрагентів. Документи, що підтверджували б інформацію щодо сукупного річного доходу за попередній звітний рік стосовно групи пов`язаних контрагентів, до заяви не додано.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

7. ТОВ «ДАБ» звернулося до суду з позовом до Банку, в якому просило: (1) визнати безпідставною та скасувати відмову у застосуванні мораторію за кредитним договором, викладену в листі від 13.11.2025№55/5.3-05/146099/2025; (2) визнати застосованим щодо ТОВ «ДАБ» мораторій (звільнення від зобов`язань за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014) у період з 20.10.2025 та протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану на застосування мораторію.

8. Позов мотивований безпідставною відмовою відповідача застосувати мораторій на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитним договором, незважаючи на відповідність позивача умовам пунктів 23-24 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що позбавляє позивача передбаченого законом механізму захисту у період дії воєнного стану та створює ризик неправомірного нарахування і стягнення грошових платежів та неустойки, а також вчинення дій щодо примусового стягнення заборгованості.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Господарський суд Донецької області рішенням від 25.05.2026, яке залишив без змін Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2026, у задоволенні позову відмовив.

10. Суди встановили ненаданням позивачем всієї необхідної інформації та документів на підтвердження відповідності останнього передбаченим законом умовам, а тому рішення відповідача про відмову в застосуванні мораторію прийняте в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог законодавства. Суди зазначили, що саме на позивача покладається обов`язок з надання відповідних даних та документів, які підтверджують сукупність умов, визначених пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тоді як Банк лише оцінює відповідність позичальника критеріям, встановленим законом, виключно на підставі поданих йому документів та відомостей.

Касаційна скарга

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. Відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах пунктів 23, 24, 25, 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо порядку й умов застосування мораторію, меж судового контролю за рішенням кредитора про відмову у застосуванні мораторію та наслідків безпідставної відмови останнього у такому застосуванні. Суди не перевірили рішення відповідача про відмову на відповідність вимогам закону щодо його вмотивованості (щодо зазначення складу групи контрагентів, критеріїв Національного банку України, їх значень та розрахунку сукупного річного доходу).

13. Суди належно не оцінили зібрані у справі докази, а саме: відповідь ГУ ДПС у Донецькій області від 03.04.2026, відомості про оціночну вартість предметів іпотеки, зафіксовані в пунктах 1.3 та 1.4 іпотечних договорів, порівняльна таблиця, наведена Банком у відзиві на позов, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

14. Проти касаційної скарги заперечує, погоджується з висновками судів попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях, вважає їх законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

16. Доводи касаційної скарги позивача, які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за якою відкрито касаційне провадження у справі, стосуються застосування пунктів 23, 24, 25, 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

17. Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій встановили, що позивач при зверненні до Банку не надав всієї необхідної інформації та документів на підтвердження відповідності передбаченим законом умовам для застосування мораторію, тому Банк мав законні підстави для відмови у застосуванні мораторію на нарахування та сплату позивачем коштів за грошовим зобов`язанням за кредитним договором.

18. Заперечуючи такі висновки судів, позивач звертається до аргументу про те, що суди неправильно оцінили як зміст заяви позивача, так і наведені відповідачем підстави для відмови у застосуванні мораторію.

19. Верховний Суд доводи касаційної скарги відхиляє, погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

20. Згідно з пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності таких умов:

1) сукупний річний дохід позичальника за 2021 рік (з урахуванням контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів, що визначаються в порядку і за критеріями, встановленими Національним банком України) не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2) договір кредиту (позики) з позичальником було укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану";

3) виконання зобов`язання за договором кредиту (позики) забезпечено заставою, іпотекою:

а) нерухомого майна, обладнання та/або устаткування, яке визначено індивідуальними ознаками, відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства та станом на день подання заяви знаходиться на територіях активних бойових дій, у тому числі територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією; та/або

б) транспортних засобів, які знищено, загублено, викрадено, втрачено та/або які вибули з володіння позичальника не з його волі іншим шляхом на територіях активних бойових дій, у тому числі на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Факт знищення, загублення, викрадення, втрати та/або вибуття з володіння позичальника (його правонаступника) не з його волі іншим шляхом транспортного засобу може підтверджуватися заявою про вчинення кримінального правопорушення та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень, відкритих не пізніше 30 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", а якщо такі обставини виникли після набрання ним чинності - відкритих не пізніше 180 днів з дня початку бойових дій на відповідній території або з дня початку її тимчасової окупації Російською Федерацією, визначеного відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) на день укладення договору кредиту (позики) оціночна вартість майна, передбаченого підпунктом 3 цього пункту, становила понад 50 відсотків оціночної вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язання за таким договором кредиту (позики);

5) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту) не перевищує 75 відсотків його річного доходу за 2021 рік; або

загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, не перевищує 50 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році. При визначенні загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника, не враховуються угіддя, які розташовані на територіях активних бойових дій, у тому числі на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;

6) загальна сума дивідендів, виплачених позичальником з дня, коли застава, іпотека отримали статус, передбачений підпунктом 3 цього пункту, до дня подання заяви, становить не більше 20 відсотків від суми основного боргу за договором кредиту (позики). Ця умова не поширюється на виплату дивідендів загальною сумою менше 150 тисяч гривень.

21. Відповідно до пункту 24 вказаного розділу позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).

Заява підписується позичальником або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій). Заява в електронній формі підписується відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У заяві зазначаються:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб - підприємців) позичальника (його правонаступника), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб - підприємців), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності);

2) повне найменування кредитора, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

3) реквізити та дата укладення договору кредиту (позики);

4) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік та за 2021 рік; або

загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, та сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році;

5) загальна сума дивідендів, передбачених підпунктом 6 пункту 23 цього розділу;

6) реквізити та дата укладення договору застави, іпотеки, поруки (за наявності), яким забезпечено виконання зобов`язань за договором кредиту (позики);

7) відомості щодо застави, іпотеки, яка забезпечує виконання зобов`язання за договором кредиту (позики);

8) відомості щодо майна, передбаченого підпунктом 3 пункту 23 цього розділу, та день набуття цим майном відповідного статусу; оціночна вартість такого майна станом на дату укладення договору застави, іпотеки; частка такого майна в оціночній вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за договором кредиту (позики).

До заяви додаються документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ній.

Позичальник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

22. Пунктом 25 вказаного розділу передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.

Кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення.

У разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію.

Рішення про відмову у застосуванні мораторію повинно бути вмотивованим.

Водночас, якщо кредитором прийняте рішення про відмову у застосуванні мораторію через невідповідність позичальника критеріям, передбаченим підпунктами 1, 5 пункту 23 цього розділу тоді кредитор у рішенні про відмову зазначає:

склад групи контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів;

критерії, встановлені Національним банком України, на підставі яких кожен контрагент включений у групу пов`язаних контрагентів, та відповідне значення таких критеріїв;

розрахунок сукупного річного доходу позичальника та контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів, за останній звітний рік та за 2021 рік.

Рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду.

23. З огляду на наведені положення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник має право звернутися до кредитора із заявою про застосування мораторію, а кредитор у свою чергу прийняти рішення про застосування мораторію у разі дотримання ним сукупності умов визначених пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

24. На Банк у свою чергу покладено обов`язок перевірити дотримання позичальником умов визначених у пункті 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

25. За відсутності необхідної інформації та/або надання недостовірної інформації банк позбавлений здійснити розрахунки відповідності позичальника критеріям (умовам) визначеним пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України для прийняття відповідного рішення.

26. Дослідивши зміст заяви позивача та додані до неї документи, а також відповідь Банку, суди виснували, що Банк відмовив ТОВ «ДАБ» у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту з підстав ненадання позивачем всієї необхідної інформації та документів на підтвердження відповідності останнього передбаченим законом умовам.

27. З огляду на встановлені судами обставини Банк мав обґрунтовані підстави відмовити позичальнику у застосуванні мораторію, а рішення останнього про таку відмову прийнято у відповідності до приписів пункту 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

28. При цьому відповідно до імперативного положення пункту 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України неподання позичальником документів, що підтверджують вказану в заяві інформацію, є окремою та самостійною підставою для відмови кредитором у застосуванні мораторію.

29. Верховний Суд погоджується з твердженнями судів про те, що за змістом пунктів 24, 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України саме на позичальника (заявника) покладається обов`язок з надання відповідних відомостей (даних) та документів, які підтверджують сукупність умов, визначених пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тоді як кредитор (банк) лише оцінює відповідність позичальника критеріям, встановленим законом, виключно на підставі поданих заявником йому документів та відомостей.

30. Указаний висновок ґрунтується на правильному тлумаченні вказаних норм права за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами попередніх інстанцій доказів.

31. Враховуючи наведене, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо аналізу складу групи контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів та критеріїв встановлені Національним банком України для визначення таких контрагентів. За встановленими у цій справі обставинами склад групи пов`язаних контрагентів визначив сам позивач у своїй заяві, проте, навівши перелік відповідних осіб, не надав документів, що підтверджували б інформацію щодо сукупного річного доходу за 2021 рік стосовно групи пов`язаних контрагентів, що і стало однією з підстав для відмови Банку у застосуванні мораторію у даному випадку.

32. З огляду на обставини цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

33. Посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду про застосування наведених вище норм права, скаржник по суті намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції немає повноважень встановлювати нові обставини та переоцінювати докази в силу приписів статті 300 ГПК України.

34. Отже, доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, щодо неправильного застосування судами пунктів 23-25, 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не знайшли свого підтвердження.

35. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.

36. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

37. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

38. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

39. З урахуванням того, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

41. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі судові рішення відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2026 у справі № 905/85/26 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.