Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №903/214/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 903/214/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ДВС, скаржник)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 12.08.2026 (головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (далі -

ПрАТ "Волиньтурист", відповідач)

на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича (далі також - державний виконавець)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (далі - ПрАТ "Укрпрофтур", позивач)

до ПрАТ "Волиньтурист"

про стягнення 14 934 113,28 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст обставин справи та скарги на дії державного виконавця

1.1. В провадженні Господарського суду Волинської області знаходилася справа № 903/214/25 за позовом ПрАТ "Укрпрофтур" до ПрАТ "Волиньтурист" про стягнення 14 934 113, 28 грн, за результатом розгляду якої місцевий суд 15.04.2025 ухвалив рішення (набрало законної сили 20.05.2025) про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 14 626 661,61 грн, на виконання якого вказаний суд 23.05.2025 видав наказ.

1.2. ПрАТ "Волиньтурист" 20.01.2026 звернулося до Господарського суду Волинської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в якій боржник просив суд:

- визнати неправомірними дій державного виконавця щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме: будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 м2, розташованої за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій шляхом зупинення примусової реалізації вказаного нерухомого майна;

- зобов`язати державного виконавця зупинити виконавчі дії з примусової реалізації зазначеного майна.

1.3. Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець, відкривши виконавче провадження та приєднавши його до зведеного виконавчого провадження, безпідставно продовжив примусову реалізацію належного ПрАТ "Волиньтурист" нерухомого майна попри обізнаність про накладення арешту і заборону його відчуження в межах кримінального провадження, не зупинив виконавчі дії та допустив проведення електронного аукціону з його реалізації всупереч вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та Закону України "Про виконавче провадження".

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Волинської області ухвалою від 09.06.2026 (суддя Шум М.С.) у задоволенні скарги ПрАТ "Волиньтурист" відмовив.

2.2. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що попри наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр речових прав) та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію щодо обтяжень" стосовно спірного майна інформації про його арешт на підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 № 463/6275/22, вказана ухвала скасована ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.11.2022, при цьому інформації щодо інших обтяжень в державних реєстрах відсутня. Вказане, за висновками місцевого суду, свідчить про відсутність у державного виконавця передбачених законом підстав для зупинення виконавчих дій або припинення примусової реалізації спірного майна.

2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2026 частково скасував ухвалу місцевого суду від 09.06.2026, виклавши резолютивну частину ухвали у редакції цієї постанови. Зокрема, скаргу ПрАТ "Волиньтурист" задовольнив частково, визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчий дій шляхом зупинення примусової реалізації вказаного нерухомого майна, в іншій частині скарги відмовив, а в решті ухвалу місцевого суду залишив без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови виходив з таких мотивів:

- після скасування арешту, накладеного ухвалою Личаківського районного суду міста Львова, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/34191/22-к на спірне майно повторно накладений арешт із забороною його відчуження, розпорядження та користування, а ухвалою цього ж суду від 06.02.2023 у справі № 757/2673/22-к майно передане в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА);

- на момент відкриття виконавчого провадження та проведення електронних торгів у Реєстрі речових прав містився чинний запис про арешт спірного майна, проте державний виконавець, не здійснивши належної перевірки правового режиму спірного майна та не вирішивши питання щодо зупинення виконавчих дій згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", продовжив процедуру примусової реалізації спірного нерухомого майна та допустив проведення 09.01.2026 електронного аукціону, що свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця, а тому скарга боржника в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню;

- скарга боржника в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна задоволенню не підлягає, оскільки така вимога сформульована узагальнено та не містить посилання на конкретні рішення, процесуальні документи чи окремі виконавчі дії, які підлягають перевірці судом у порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- скарга боржника в частині вимог про зобов`язання державного виконавця зупинити виконавчі дії з примусової реалізації зазначеного майна, не підлягає задоволенню, оскільки на момент звернення скаржника до суду відповідні виконавчі дії вже завершені (електронний аукціон з реалізації спірного майна завершений, майно реалізоване), тому виконання заявленої вимоги є об`єктивно неможливим.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДВС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду від 12.08.2026 скасувати, а ухвалу місцевого суду від 09.06.2026 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. В обґрунтування касаційної скарги ДВС зазначає наступне:

- суд апеляційної інстанції не встановив, яке саме право боржника порушене внаслідок проведення електронних торгів, тоді як арешт у кримінальному провадженні спрямований на збереження речових доказів з метою перевірки дій посадових осіб, серед іншого, скаржника ПрАТ "Волиньтурист";

- на час вчинення виконавчих дій у Реєстрі речових прав містився запис про арешт спірного майна, накладений ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі № 463/6275/22, однак зазначена ухвала скасована Львівським апеляційним судом 08.11.2022;

- відомості про арешти, накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/34191/22-к та від 06.02.2023 у справі № 757/2673/22-к, до Реєстру речових прав не вносилися, у зв`язку з чим державний виконавець не мав можливості встановити їх існування під час перевірки відомостей Реєстру;

- про наявність вказаних арештів до проведення електронних торгів державний виконавець не був обізнаним, оскільки відповідне повідомлення надійшло до ДВС вже після проведення аукціону (15.01.2026);

- посилання апеляційного господарського суду на постанову Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 902/133/24 є необґрунтованим, зважаючи на відмінність між фактичними обставинами цієї справи і справи № 903/214/25. Між тим, на думку ДВС, релевантною до вказаних спірних правовідносин у питанні наслідків накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, є постанова Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 753/2869/25;

- всупереч пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України до участі у цій справі не залучене ТОВ "Саліта Трейд", яке є переможцем електронного аукціону, сплатило визначені за його результатами кошти та зареєструвало право власності на спірне нерухоме майно, хоча оскаржувана постанова апеляційного господарського суду стосується його прав та інтересів. На думку, ДВС, у підтвердження зазначеного свідчать обставини розгляду Господарським судом Волинської області справи № 903/296/26 за позовом ПрАТ "Волиньтурист" про визнання недійсними та скасування електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна, визнання незаконним та анулювання рішення приватного нотаріуса, під час розгляду якої боржник, з посиланням на частину четверту статті 75 ГПК України щодо преюдиціальності встановлених фактів, використовує оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 12.08.2026 у справі № 903/214/25, як доказ у справі № 903/296/26 з метою скасування електронних торгів.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 15.04.2025 у справі № 903/214/25, яке набрало законної сили 20.05.2025, вказаний місцевий суд 23.05.2025 видав наказ № 903/214/25-1.

6.2. Державний виконавець ДВС Хоміч С.В. 05.01.2026 відкрив виконавче провадження (далі - ВП) № НОМЕР_2 з виконання зазначеного наказу, а також приєднав зазначене ВП до зведеного ВП № НОМЕР_1.

6.3. 09.01.2026 відбувся електронний аукціон з примусової реалізації нерухомого майна ПрАТ "Волиньтурист", а саме: будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 м2, розташованої за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870192007257, переможцем якого визначене ТОВ "Саліта Трейд", про що складений протокол проведення електронного аукціону № 653038.

6.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що як на момент відкриття

ВП № НОМЕР_2 і приєднання такого до зведеного ВП № НОМЕР_1 (05.01.2026), так і на момент проведення електронних торгів (09.01.2026), існували чинні обмеження, встановлені в межах кримінального провадження № 62019100000001170, згідно з якими у Реєстрі речових прав містився чинний запис про арешт спірного майна, відомостей про скасування якого матеріали справи не містили, а саме:

- з 20.08.2019 в рамках вказаного кримінального провадження Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування обставин вибуття з державної власності об`єктів нерухомого майна, які перебували у віданні Федерації професійних спілок України, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", ПрАТ "Укрпрофтур", а також інших пов`язаних юридичних осіб, у т.ч. ПрАТ "Волиньтурист";

- ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі № 463/6275/22 на зазначене майно накладений арешт із забороною його відчуження, на виконання якої 19.09.2022 до Реєстру речових прав внесений запис про державну реєстрацію обтяження № 47911537. Між тим в подальшому вказана ухвала скасована ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.11.2022, якою призначений новий розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно. Місцевий суд, керуючись вказаними обставинами, виснував про відсутність перешкод для примусової реалізації спірного майна;

- поза увагою місцевого суду залишені обставини повторного накладення арешту на зазначене майно із забороною його відчуження, розпорядження та користування, що вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/34191/22-к, а ухвалою того ж суду від 06.02.2023 у справі № 757/2673/22-к арештоване майно передане в управління АРМА для здійснення заходів з управління таким з метою забезпечення його захисту та збереження економічної вартості;

- 07.01.2026 ПрАТ "Волиньтурист" звернулося до державного виконавця із заявою, в якій повідомило про наявність кримінального провадження щодо спірного майна, накладення на нього арешту та заборону його відчуження, а також просило зупинити виконавчі дії та припинити реалізацію цього майна;

- матеріали виконавчого провадження, не містили доказів здійснення державним виконавцем належної перевірки правового режиму спірного майна, ухвалення процесуального рішення щодо наявності підстав для зупинення виконавчих дій або вчинення дій, спрямованих на усунення перешкод для подальшої реалізації арештованого майна, наслідком чого стало проведення 09.01.2026 електронного аукціону з примусової реалізації спірного нерухомого майна, переможцем якого визначено ТОВ "Саліта Трейд".

6.5. Вказані обставини стали підставою для звернення боржника 19.01.2026 до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 903/214/25 та вирішив здійснити перегляд оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга

статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційної інстанції, якою задоволена одна з вимог скарги боржника про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо незупинення примусової реалізації нерухомого майна, на яке у межах кримінального провадження накладений арешт. В іншій частині постанова апеляційного господарського суду не оскаржується, а тому не переглядається Верховним Судом під час касаційного розгляду цієї справи.

8.2. При цьому Суд враховує, що в силу приписів частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.3. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності постанови апеляційного господарського суду, якою переглянута ухвала місцевого господарського суду, положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

8.4. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

8.5. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

8.6. Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", положення якої кореспондуються зі статтею 339 ГПК України, визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

8.7. Скарга на дії чи / бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).

8.8. Відповідно до частин другої, третьої статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

8.9. Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і законом.

8.10. Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

8.11. Водночас, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з частиною другою статті 131 КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 335/12096/15-ц та від 23.05.2018 у справі № 569/4374/16-ц. Отже, зняття попереднього арешту з майна у цій справі є можливими лише за наявності підстав і в порядку передбаченому спеціальним законодавством, що виключає будь-які дії з його відчуження (в т.ч. примусової реалізації).

8.12. Зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець (приватний / державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

8.13. За змістом статті 533 КПК України, зокрема, ухвала суду, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Обов`язковість судового рішення відноситься до основних конституційних засад судочинства та є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Статтею 1291 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

8.14. З`ясовані судом апеляційної інстанції у цій справі обставини свідчать про існування на час здійснення примусової реалізації спірного майна чинного арешту, накладеного обов`язковим до виконання судовим рішенням - ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/34191/22-к, тобто до відкриття 05.01.2026 виконавчого провадження № НОМЕР_2, як і відсутність відомостей про скасування зазначеного арешту на момент відкриття виконавчого провадження та проведення електронного аукціону й наявність у Реєстрі речових прав чинного запису про арешт спірного майна, що є визначальним та юридично значимим для застосування наведених висновків у цій справі.

8.15. За таких установлених обставин та з урахуванням вимог статей 18, 50 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення заходів примусового виконання не міг залишити поза увагою правовий режим нерухомого майна, на яке було накладено чинний арешт ухвалою слідчого судді, оскільки зобов`язаний перевіряти наявність арештів щодо нерухомого майна та враховувати обов`язкові судові рішення, якими встановлено обмеження щодо його відчуження.

8.16. Між тим колегія суддів вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин при їх кваліфікації пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачене зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна за відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, оскільки визначальним при застосуванні вказаного положення є не сам факт наявності арешту, накладеного в межах кримінального провадження, а наявність судового рішення про зупинення реалізації арештованого майна та інших передбачених цією нормою умов. Проте обставинами, з`ясованими судами у цій справі, не встановлено ухвалення судом рішення про зупинення реалізації спірного нерухомого майна.

8.17. Стосовно посилань скаржника на помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.01.2026 у справі № 902/133/24, колегія суддів зазначає наступне. Так, у справі № 902/133/24 Верховний Суд виходив з положень статей 18, 50 Закону України "Про виконавче провадження", статей 170, 174, 533 КПК України та встановлених судами обставин щодо існування чинного арешту майна у кримінальному провадженні. Верховний Суд зазначив, що за відсутності доказів скасування такого арешту він є перешкодою для реалізації відповідного майна, у т.ч. шляхом проведення електронного аукціону. Між тим у зазначеній справі арешт, накладений у межах кримінального провадження, виник раніше за арешт, накладений виконавцем у виконавчому провадженні, що Верховний Суд також урахував при оцінці правомірності передачі майна на реалізацію. Тобто правовідносини у справі № 902/133/24 є частково подібними до спірних правовідносин у справі, яка наразі розглядається Верховним Судом за змістовним критерієм, а саме у питанні наявності арешту на майно боржника, накладеного у межах кримінального провадження як перешкоди для реалізації такого майна, в т.ч. шляхом проведення аукціону. При цьому посилання ДВС на постанову Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 753/2859/25 наведеного не спростовують.

8.18. Отже, накладений в межах кримінального провадження арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації такого майна, в т.ч. шляхом проведення аукціону (постанови Верховного Суду від 09.02.2024 у справі № 902/1126/22, від 12.01.2026 у справі № 902/133/24).

8.19. Відповідно, чинний арешт спірного майна, накладений у межах кримінального провадження та не скасований у визначеному КПК України порядку, за встановлених у цій справі обставин був перешкодою для його подальшої примусової реалізації.

8.20. Колегія суддів виснує, що помилкова кваліфікація судом апеляційної інстанції поведінки державного виконавця за пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не спростовує правильності його висновку про неправомірність бездіяльності державного виконавця, яка полягала у порушенні вимог статей 18, 50 Закону України "Про виконавче провадження" (врахованих судом при кваліфікації спірних правовідносин) через невжиття заходів для недопущення подальшої примусової реалізації спірного майна за наявності чинного кримінального арешту та не змінює предмета судового контролю і фактичних підстав скарги боржника в означеній частині її вимог, а також не потребує встановлення нових обставин чи переоцінки доказів і здійснюється Верховним Судом у межах повноважень, визначених статтею 300 ГПК України.

8.21. Стосовно посилань ДВС у касаційній скарзі про дату, з якої останньому стало відомо про наявність та зміст ухвал Печерського районного суду міста Києва - 15.01.2026, оскільки відповідні арешти не були відображені у Реєстрі речових прав, то колегія суддів такі вважає необґрунтованими й спрямованими фактично на встановлення інших обставин та іншу оцінку доказів, ніж та, яку здійснив суд апеляційної інстанції. Так, до встановлених апеляційним судом обставин ПрАТ "Волиньтурист" звернулося до державного виконавця із відповідною заявою 07.01.2026, а на час проведення електронного аукціону (09.01.2026) у Реєстрі речових прав містився чинний запис про арешт спірного майна.

8.22. Крім того, Суд відхиляє як не обґрунтований довід ДВС про невстановлення судом апеляційної інстанції порушення права боржника, зважаючи на вимоги Закону України "Про виконавче провадження", за змістом і метою якого виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; до того ж, у цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця (до подібних міркувань дійшов Верховний Суд у постановах від 23.06.2025 у справі № 922/3840/21, від 12.01.2026 у справі № 902/133/24). У цій справі спірне нерухоме майно належало ПрАТ "Волиньтурист", яке стало об`єктом примусової реалізації. Тому дотримання встановленого законом порядку звернення стягнення на це майно безпосередньо стосується прав боржника як сторони виконавчого провадження.

8.23. Стосовно посилань ДВС на положення пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, яка передбачає обов`язкове скасування судового рішення у випадку, коли суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, в контексті доводів про незалученням до участі у справі ТОВ "Саліта Трейд", Суд зазначає таке.

8.24. Оскаржуваною постановою апеляційний господарський суд не вирішував питання про дійсність електронного аукціону, право власності ТОВ "Саліта Трейд", дійсність виданого йому свідоцтва чи державної реєстрації права власності й не покладав на вказану особу жодного обов`язку.

8.25. Предметом судового контролю у цій справі (№ 903/214/25) є правомірність дій і бездіяльності державного виконавця при виконанні судового рішення. При цьому посилання ПрАТ "Волиньтурист" на оскаржувану постанову після її ухвалення (12.08.2026) в іншій справі (№ 903/296/26), предметом розгляду якої є результати електронних торгів, не свідчить про те, що постановою у цій справі безпосередньо вирішено права чи обов`язки ТОВ "Саліта Трейд". Власне письмові пояснення, на які посилається ДВС, створені 25.08.2026, тобто вже після ухвалення постанови апеляційного суду від 12.08.2026, відповідно підстав для застосування пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України Суд не вбачає.

8.26. З урахуванням підстав скарги боржника (в частині, яка переглядається судом касаційної інстанції) та встановлених судами обставин справи, колегія суддів констатує, що в означеному випадку, помилкове посилання суду апеляційної інстанції в постанові на норму пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не вплинуло на правильність вирішення скарги боржника в зазначеній частині по суті оскільки фактично суд апеляційної інстанції врахував також і вимоги статей 18, 50 вказаного Закону, які вимагають від державного виконавця перевіряти наявність арештів та інших обмежень щодо нерухомого майна, що є обов`язковою складовою процедури звернення стягнення на таке майно та передує його реалізації, тому правильна по суті постанова апеляційного господарського суду не може бути скасованою касаційно інстанцією з одних лише формальних міркувань, натомість підлягає зміні, шляхом викладення її мотивувальної та резолютивної частин у редакції цієї постанови.

8.27. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги ДВС фактично не спростовують правильності вирішення скарги у цій справі судом апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище мотивів, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.28. За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

9.3. Враховуючи висновки, зроблені в мотивувальній частині цієї постанови, положення законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень. оскільки встановлена під час касаційного провадження часткова невідповідність кваліфікації спірних правовідносин та висновків суду апеляційної інстанції не призвела до ухвалення неправильного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови апеляційного суду, в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

10. Судові витрати

10.1. За подання касаційних скарг на судові рішення, в яких розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу виконавчої служби судовий збір не сплачується, а отже, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у справі № 903/214/25 змінити з мотивів, викладених у цій постанові, сформулювавши пункт 2 резолютивної частини постанови у такій редакції:

"Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 червня 2026 року у справі № 903/214/25 скасувати частково в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчий дій шляхом зупинення примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" / В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 19.01.2026 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" / В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1.

В іншій частині скарги - відмовити."

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Колос

Судді І. Булгакова

Ю. Власов