Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №916/312/18 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укркава?

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (колегія суддів: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укркава? про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укркава?

до Публічного акціонерного товариства ?Державний ощадний банк України? в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства ?Державний ощадний банк України?,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович;

2) Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували постановленню оскарженої ухвали

1.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 апеляційні скарги Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління - задоволено.

1.2. Рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 у справі № 916/312/18 скасовано та ухвалено нове рішення.

1.3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису, вчиненого 09 листопада 2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

1.4. 24.12.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укркава? про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019, у якій заявник просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та ухвалити нову постанову, залишивши без змін рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018, яким позов було задоволено.

1.5. Підставою для перегляду постанови за нововиявленими обставинами заявник визначив пункт 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи, що саме на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі № 916/3006/17, яку в подальшому було скасовано, ухвалено судове рішення, що підлягає перегляду.

2. Короткий зміст оскарженого судового рішення

2.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 з огляду на те, що не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет правозастосування, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах, а ТОВ «УКРКАВА» не зазначило про жодні юридичні факти, які не були відомі суду апеляційної інстанції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції; доводи ж щодо скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 є зміною правової позиції суду в інших подібних справах, які не можна вважати нововиявленою обставиною у справі №916/312/18.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач просить ухвалу від 19.02.2026 скасувати, подану заяву задовольнити, скасувавши постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 із ухваленням нового рішення про залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції фактично усунувся від повного та всебічного з`ясування обставин звернення з цією заявою, в результаті чого дійшов помилкового висновку щодо відсутності нововиявлених обставин, та, як наслідок підстав для перегляду своєї постанови, оскільки:

- проігнорував те, що у цьому випадку має місце повна ідентичність обставин справ № 916/3006/17 та № 916/312/18, які були встановлені судами в ході судового розгляду (учасників, дати вчинення виконавчих написів та підстав звернення стягнення на майно, дати виникнення у банку права вимоги);

- залишив поза увагою, що за результатами розгляду справи № 916/3006/17 Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 02.07.2019 визнала дотриманим банком строк звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису від 09.11.2017 № 2727, оскільки право вимоги виникло у банку 04.05.2016 і до моменту звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 09.11.2017 минуло менше трьох років. Цим рішенням Велика Палата Верховного Суду вирішила юридичну долю всіх вчинених 09.11.2017 приватним нотаріусом Малим О. С. за заявою банку виконавчих написів, якими звернуто стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості позивача перед банком за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, обставини вчинення та підстави оскарження яких є ідентичними;

- не врахував, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 скасована, з урахуванням ідентичності обставин справ та доводів визнання постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2025 у межах справи № 916/3006/17 вчиненого 09.11.2017 за заявою банку виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав пропуску строку для такого звернення, спростовує висновки апеляційного суду, викладені у постанові від 02.10.2019 у справі № 916/312/18 щодо дотримання строку для такого звернення;

- незабезпечення ефективного засобу відновлення порушених прав є підставою для звернення до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

3.3. Банк, заперечуючи стосовно задоволення касаційної скарги, у відзиві вказує на те, що скаржник фактично не погоджується з національними судами про застосування частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат", але право на звернення до ЄСПЛ на оскарження таких рішень використано тільки щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, а не до остаточного судового рішення у справі № 916/312/18. У цій справі; маючи ту саму можливість звернення до ЄСПЛ, позивач, отримавши судове рішення на рівні апеляційної та касаційної інстанцій, не використав право на оскарження судового рішення касаційної інстанції, яким підтримано відмову позивача у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, до ЄСПЛ.

4. Мотивувальна частина

4.1. За положенням частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду.

4.3. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.4. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з такого.

4.5. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

4.6. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості.

4.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно зазначала, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц).

4.8. Колегія суддів враховує, що процес перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами полягає у з`ясуванні питання, чи є наведені заявником обставини нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України. З`ясування вказаної обставини судом є первинним, оскільки лише у разі наявності нововиявлених обставин попереднє судове рішення може бути скасовано та прийнято нове рішення.

4.9. Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

4.10. Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №914/935/20 (на яку посилається сам скаржник), від 23.06.2023 у справі №918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

4.11. Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

4.12. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

4.13. При розгляді цієї справи Верховний Суд також враховує правову позицію, викладену постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц, відповідно до якої: « 125. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення».

4.14. Колегія суддів зазначає, що заявник вказав підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами пункт 3 частини другої статті 320 ГПК України, тобто скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

4.15. Для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України, суду належить перевірити, чи підтверджуються доводи заявника про скасування такого судового рішення (перший критерій) та чи дійсно таке рішення було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, тобто чи впливає скасування такого рішення на встановлені фактичні обставини справи, що є істотними, зумовлюючи інше за змістом вирішення спору у справі (другий критерій).

4.16. Відповідно Верховний Суд застосовує правові висновки, викладені у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 28.08.2018 у справі №910/24418/16, від 27.06.2019 у справі №711/2178/17, від 26.01.2022 у справі №922/3149/18, в яких Верховний Суд виснував, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

4.17. Щодо застосування пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України Верховний Суд у цій справі також звертається до постанови від 14.04.2021 у справі №9901/819/18, в якій Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (які є аналогічними до положень пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України), суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим, слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

4.18. В цьому контексті колегія суддів враховує, що правила про преюдицію викладені у статті 75 ГПК України.

4.19. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

4.20. Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

4.21. Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

4.22. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

4.23. Як вже зазначалось, підставою для перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського від 02.10.2019 року по справі № 916/312/18 за нововиявленими обставинами заявник визначив скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі № 916/3006/17 цією ж Палатою за виключними обставинами.

4.24. При цьому колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень. Тобто жодних обставин (фактів) Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції у своїх постановах не встановлювала і не досліджувала.

4.25. Так само постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі № 916/3006/17 не належала до рішень, резолютивна частина яких безпосередньо зокрема створює, змінює чи припиняє правовідносини (визнання правочину недійсним, його розірвання чи зміна тощо), на чому могло б ґрунтуватися судове рішення, що переглядається.

4.26. У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні.

4.27. При цьому Велика Палата Верховного Суду сформувала сталі правові висновки про те, що зміна правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленою обставиною (див, зокрема, постанови від 23.06.2021 у справі 9901/424/18, від 14.11.2021 у справі № 800/521/17, від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20).

4.28. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції вказав на таке:

- заявник не зазначив про жодні юридичні факти, які не були відомі суду апеляційної інстанції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції;

- доводи щодо скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 свідчать про зміну правової позиції суду в іншій подібній справі, що не може вважати нововиявленою обставиною у справі № 916/312/18.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКАВА" у заяві обставини не є підставою в розумінні приписів пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України для перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 916/312/18 за нововиявленими обставинами.

4.29. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви та залишення в силі постанови від 02.10.2019 у справі № 916/312/18, оскільки відсутність нововиявлених обставин виключає можливість скасування попереднього судового рішення, тобто, другий критерій, необхідний для перегляду рішення за нововиявленими обставинами за наведеною заявником підставою не підтвердився.

4.30. Колегія суддів розуміє аргументи скаржника про подібність встановлених судами в ході судових розглядів обставин справ № 916/3006/17 та № 916/312/18 та розбіжності правових висновків, викладених у постанові від 02.10.2019 у справі № 916/312/18, з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2025 у межах справи № 916/3006/17, проте наголошує, що навіть у разі виявлення допущеної помилки у правозастосуванні необхідність її виправлення не може зумовлювати і спричиняти наступні процесуальні порушення, а перегляд судового рішення у конкретній справі має відбуватися за встановленою законодавчо процедурою. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу.

4.31. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

4.32. Перегляд за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, має свої особливості та не є тотожним новому розгляду справи, а недоліки судових рішень, викликані правовою оцінкою судом певних обставин, не усуваються в межах спеціальної процедури перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

4.33. Вказане вище відповідає й зобов`язанням України, що ґрунтуються на статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), за яким Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

4.34. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, параграф 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, перебуваючи під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач є вільною у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов`язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.

4.35. За абзацом дев`ятим частини першої статті 1 Закону № 3477-ІV виконання рішення Суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

4.36. Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

4.37. Цією ж нормою права передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

4.38. Отже повторний розгляд справи є заходом індивідуального характеру.

4.39. У постановах від 23 квітня 2025 року у справі № 758/8567/17, від 04 грудня 2024 року у справі № 914/2823/15, від 25 лютого 2020 року у справі № 18/266, від 06 серпня 2019 року у справі № 219/13862/18, від 11 червня 2019 року у справі № 2-3244/09, від 29 березня 2018 року у справі № 2-2119/12, від 28 березня 2018 року у справі № 2-428/11, від 20 березня 2018 року у справі № 2-3646/11, від 20 березня 2018 року у справі № 2-3862/11 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не може застосовуватися як захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань:

- мають бути усунуті лише шляхом вжиття заходів загального характеру;

- не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень;

- не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява;

- стосуються лише тривалості розгляду цієї справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень.

4.40. Натомість заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов`язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закон № 3477-IV).

4.41. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у рішеннях ЄСПЛ як джерело права за частиною четвертою статті 11 ГПК України беззаперечно мають враховуватись національними судами при визначенні своєї правової позиції на майбутнє, проте зазначене не має наслідком повторного перегляду невизначеної кількості судових рішень, які набули статусу остаточних, ухвалених до набуття статусу остаточного рішенням ЄСПЛ.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах доводів касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень, дійшов висновку, що висновки суду апеляційної інстанції є такими, що узгоджуються з вимогами статей 320, 236 ГПК України, підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укркава? залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 916/312/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н.О. Волковицька

Л.І. Рогач

Постанову в порядку частини третьої статті 314 ГПК України оформлено суддею Рогач Л. І.

З окремою думкою судді Мачульського Г. М.