Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №914/2656/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА УХВАЛА

28 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2656/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс"

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційному господарському суді

у справі № 914/2656/25

за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького"

про виселення з нежитлового приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

про визнання продовженим договору оренди нерухомого державного майна,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2026 у справі №914/2656/25 та призначено касаційну скаргу до розгляду на 03.09.2026.

27.07.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник заявляв, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи судом касаційної інстанції та що докази таких витрат будуть подані до суду у встановлений законом строк.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2026 у справі № 914/2656/25.

07.09.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" через підсистему "Електронний суд" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2026 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/2656/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До Верховного Суду 14.09.2026 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшло клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу, у якому заявник обґрунтовує вимогу про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 7 000,00 грн тим, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим адвокатом часом, оскільки участь адвоката в судовому засіданні тривала лише 20 хвилин, а відзив на касаційну скаргу є дубльованим текстом попередніх процесуальних документів і не вимагав вивчення нових джерел права чи зміни правової позиції; при цьому заявник посилється на ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України, практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо критеріїв реальності й розумності адвокатських витрат, які не повинні становити надмірний тягар для іншої сторони, у зв`язку з чим просить суд реалізувати свої дискреційні повноваження та зменшити суму стягнення до 7 000,00 грн

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

У поданій заяві представник ТОВ "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" зазначав, що правнича допомога у цій справі надавалась відповідачеві на підставі договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025. Згідно з п.п. 2.2 договору розмір гонорару встановлюється сторонами у Додаткових договорах/Замовленнях до цього договору.

Згідно з п. 1 Додаткового договору № 01/25 від 16.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025 клієнт надає, а виконавець приймає замовлення на надання правничої допомоги клієнту у справі № 914/2656/25 під час перегляду справи в суді касаційної інстанції. Сторони погодили, що гонорар за представництво прав та законних інтересів клієнта у Верховному Суді становить 15 000,00 грн. Актом про надану правничу допомогу № 03/26 від 07.09.2026 до договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025 підтверджується прийняття послуг із представництва прав та законних інтересів клієнта у Верховному Суді.

Згідно з п. 2 акта клієнт не має претензій щодо якості, об`єму та строку наданих виконавцем послуг. Надані юридичні послуги сплачені клієнтом у повному обсязі в сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 66768545SB від 07.09.2026 року на суму 15 000,00 грн, яка додається.

Під час касаційного перегляду справи адвокатом Бойко В.В. було надано правничу допомогу у таких формах: ознайомлення із касаційною скаргою позивача у справі № 914/2656/25; підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 914/2656/25; участь та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 03.09.2026 у Верховному Суді в режимі відеоконференції.

Відповідачем в якості доказів понесення останнім витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції надано:

- копію ордера серії ВС № 1479515 на представництво ТОВ "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" у Верховному Суді;

- копію договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025;

- копію додаткового договору № 01/25 від 16.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025, відповідно до п.1 якого клієнт надає, а виконавець приймає замовлення на надання правничої допомоги клієнту у справі № 914/2656/25 під час перегляду справи в суді касаційної інстанції. Сторони погодили, що гонорар за представництво прав та законних інтересів клієнта у Верховному Суді становить 15 000,00 грн;

- копію акта про надану правничу допомогу № 03/26 від 07.09.2026 до договору про надання правничої допомоги №15/25 від 16.09.2025, яким підтверджується прийняття послуг із представництва прав та законних інтересів клієнта у Верховному Суді;

- копію платіжної інструкції № 66768545SB від 07.09.2026 на суму 15 000,00 грн, з призначенням платежу " Правнича допомога у справі №914/2656/25 у Верховному Суді рах.№03/09/26-2 від 03.09.2026 до Договіру №15/25 від 16.09.2025 ;Платник ТОВ ''ФК''АБСОЛЮТ ФІНАНС''; через КОВАЛЬСЬКА-ГАВРИЛЯК АНАСТАСІЯ ГЕННАДІЇВНА ", платник - ТОВ "ФК"АБСОЛЮТ ФІНАНС", отримувач - АБ "ВІКТОРІЇ БОЙКО".

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

При цьому колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якого розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У такому випадку визначальним для оцінки обґрунтованості витрат є факт надання послуг, їх пов`язаність із розглядом справи та оцінка судом їх співмірності (ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 ГПК України)

Також колегія суддів враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2026 у справі № 914/2656/25 касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2026 у справі № 914/2656/25 було закрито.

Як вбачається з наданих до заяви додатків, відповідачем заявлено до стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджено фактичне вчинення адвокатом процесуальних дій у суді касаційної інстанції, а тому, враховуючи складність справи, предмет спору та обсяг підготовлених процесуальних документів, визначений у додатковій угоді фіксований розмір гонорару в сумі 15 000,00 грн є обґрунтованим, співмірним із виконаною роботою та відповідає критеріям розумності та справедливості.

При цьому доводи Регіонального відділення ФДМУ щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу є безпідставними та підлягають відхиленню, оскільки заявлена сума в 15 000,00 грн є узгодженим фіксованим гонораром за договірними зобов`язаннями, а виконаний адвокатом обсяг робіт повністю відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності. Заявлений розмір гонорару (15 000,00 грн) за комплексне представництво інтересів у суді касаційної інстанції є обґрунтованим, пропорційним предмету спору, та відповідає критеріям справедливості. В свою чергу, заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така сума є очевидно завищеною або становить для нього надмірний тягар.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 315 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 914/2656/25 задовольнити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 42899921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» (01133, місто Київ, вулиця Є.Коновальця, будинок 38-в, ідентифікаційний код юридичної особи 36060724) 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.