Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №905/169/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 905/169/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представників: Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - Урєкє А. В., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" - Шох С. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.11.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог скаржника),

ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 (в частині відмови у визнанні грошових вимог скаржника)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026

у справі № 905/169/25

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном перебуває справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - ТОВ "Краснолиманське", боржник), провадження у якій було відкрито ухвалою цього суду від 26.03.2025.

26.03.2025 на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ "Краснолиманське" за № 75623.

Короткий зміст заявлених вимог у справі про банкрутство

Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - Управління ДПС, податковий орган, заявник, скаржник), подало до господарського суду заяву про грошові вимоги до боржника у сумі 402 998 263,58 грн податкових зобов`язань та 6056,00 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених грошових вимог податковий орган зазначав про наявність у боржника непогашених податкових зобов`язань, що складаються з:

- узгодженого податкового боргу у загальній сумі 104 730 414,39 грн, який виник у зв`язку із несплатою нарахованих штрафних санкцій, а саме: з податку на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 14010100, у розмірі 95 505 086,72 грн, з податку на прибуток приватних підприємств (код 11021000) у розмірі 5 745 008,79 грн, з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код 7101000) у розмірі 3 480 318,88 грн;

- неузгодженого грошового зобов`язання у загальному розмірі 298 267 849,19 грн, а саме: з ПДВ згідно податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 №145/Ж10/31-00-07-04-02-25, від 04.02.2025 № 146/ж10/31-00-07-04-02-25.

На підтвердження заявлених грошових вимог надано суду: ідентифікаційні дані боржника, довідку про стан податкового боргу від 15.04.2025 №4770/6/31-00-13-02-06, розрахунок з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податкові декларації з ПДВ від 19.02.2025, від 19.03.2025, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.03.2025, податкове повідомлення-рішення від 29.01.2025 № 108/Ж10/31-00-04-01-01-27, розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до акту камеральної перевірки від 30.12.2024 № 2986/Ж5/31-00-04-01-01-26/32281519, рекомендоване повідомлення від 11.02.25 про вручення поштового відправлення, податкове повідомлення-рішення від 06.02.2025 № 161/Ж10/31-00-04-01-01-27 з розрахунком штрафних санкцій, фіскальний чек УКРПОШТА від 06.02.2025 та копію конверта-повернення з штриховим ідентифікатором 0408610022684, податкові повідомлення-рішення від 04.02.2025 № 145/Ж10/31-00-07-04-02-25 та №146/Ж10/31-00-07-04-25 з розрахунками штрафних санкцій до них та доказами надсилання (опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна від 04.02.2025), роздруківку сайту АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення, витяг з інтегрованої картки платника податків за 2024 рік, розрахунок боргу з податку на прибуток приватних підприємств, податкову декларацію з податку на прибуток від 08.08.2024, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2025 № 45/Ж10/31-00-04-01-01-27 з розрахунком штрафних санкцій та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, податкове повідомлення-рішення від 29.01.2025 № 107/Ж10/31-00-04-01-01-27 з розрахунком штрафних санкцій та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, витяг з інтегрованої картки платника податків, розрахунок боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальні чеки від 01.10.2024, рішення № 1941/Ж10/31-00-04-01-01-31 від 01.10.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та розрахунок штрафної санкції, витяги з ІКП з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2024 та 2025 рік.

Боржник (ТОВ "Краснолиманське") подав до суду додаткові пояснення у справі від 21.07.2025 б/н, у яких вказав, що не визнає заявлені податковим органом вимоги із податкових зобов`язань, адже вказані суми не можуть вважатися узгодженим грошовим зобов`язанням, оскільки тривають судові процеси у адміністративній справі № 320/24929/24 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 169 472 320,36 грн та адміністративній справі №200/1244/25 про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 № 145/Ж10/31-00-07-04-02-25 та № 146/Ж10/31-00-07-04-02-25, які стали підставою для нарахування заявником неузгодженого податкового зобов`язання на суму 298 267 849,19 грн.

Розпорядник майна боржника подав до суду повідомлення № 02-47-25/262 від 14.05.2025 про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника, за змістом яких вказав, що на той час не прийнято рішення у судовій справі №320/24929/24, предметом якої є суми, заявлені Управлінням ДПС як грошові вимоги у цій справі № 905/169/25 про банкрутство, тому не є можливим повідомити господарський суд про результати розгляду таких грошових вимог.

Установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

ТОВ "Краснолиманське" є юридичною особою, резидентом України, діє на підставі власного установчого документа, має власний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 32281519. Основним видом діяльності є: 05.10 Добування кам`яного вугілля, перебуває на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку в Управлінні ДПС.

Щодо узгоджених податкових зобов`язань

У заяві з грошовими вимогами до боржника податковий орган стверджує про наявність, зокрема, узгодженого податкового боргу у загальній сумі 104730414,39 грн, який виник у зв`язку із несплатою основного зобов`язання та нарахованих фінансових санкцій (пені, штрафи), а саме:

- з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 14010100, у загальному розмірі 95 505 086,72 грн, що виникли з: податкова декларація №9037571992 від 19.02.2025 на суму 7 973 453,00 грн (залишок боргу 2897053,42 грн); уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9050991108 від 01.07.2024 на суму 48 370 678,00 грн; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051173812 від 01.08.2024 на суму 21 666 667,00 грн; податкове повідомлення-рішення (форма "Н") № 108/Ж10-31-00-04-01-01-27 від 29.01.2025 на суму 4 081 282,8 грн; податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") № 161/Ж10/31-00-04-01-01-27 від 06.02.2025 на суму 3 377 174,42 грн; податкова декларація №9070742491 від 19.03.2025 на суму 15 663 186,00 грн;

- з податку на прибуток приватних підприємств (код 11021000) у розмірі 5745008,79 грн, що виникли з: податкова декларація № 9224852432 від 08.08.2024 на суму 4 782 394,00 грн (залишок боргу 2 037 874,48 грн); податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 45/Ж10/31-00-04-01-01-27 від 13.01.2025 на суму 1 020,00 грн; податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 107/Ж10/31-00-04-01-01-27 від 29.01.2025 на суму 1 020,00 грн;

- з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код 7101000) у розмірі 3 480 318,88 грн, що виникло з рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 1941/Ж10/31-00-04-01-01-31 від 01.10.2024.

Судами встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/24929/24 за позовом Управління ДПС як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ТОВ "Краснолиманське" про стягнення заборгованості, що виникла з причин несплати штрафних санкцій, самостійно задекларованих зобов`язань та нарахованої пені, зокрема:

- з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 77 282 429,63 грн по податковій декларації № 9037571992 від 19.02.2025 на суму 2897 053,42 грн, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9050991108 від 01.07.2024 на суму 48 370 678,00 грн, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051173812 від 01.08.2024 на суму 21 666 667,00 грн, податкове повідомлення-рішення (форма "Н") № 108/Ж10-31-00-04-01-01-27 від 29.01.2025 на суму 2 604 156,09 грн та №108/Ж10-31-00-04-01-01-27 від 29.01.2025 на суму 629 032,90 грн;

- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 643 948,61 грн, що виник з податкової декларації № 9224852432 від 08.08.2024 на суму 2037874,48 грн, податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 45/Ж10/31-00-04-01-01-27 від 13.01.2025 на суму 1 020,00 грн, податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 107/Ж10/31-00-04-01-01-27 від 29.01.2025 на суму 1020,00 грн;

- податковій вимозі "Ю" від 02.01.2024 № 0000019-1301-3100.

На час розгляду справи в господарському суді першої інстанції до матеріалів справи не надано доказів вирішення адміністративної справи № 320/24929/24 по суті, прийняття адміністративним судом відповідного рішення та набрання ним законної сили у встановленому порядку. В Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України таке рішення відсутнє. У порядку частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) адміністративний спір до господарського суду не передавався.

З поданих заявником документів господарськими судами встановлено, що платником податків (ТОВ "Краснолиманське") самостійно подано до податкового органу:

- 08.08.2024 декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2024 року, півріччя, базовий звітний період квартал, на суму 4 782 394,00 грн;

- 19.02.2025 декларацію з ПДВ за 1 місяць 2025 року на суму податкових зобов`язань, що сплачуються до державного бюджету, у розмірі 7 973 453,00 грн;

- 19.03.2025 декларацію з ПДВ за 2 місяць 2025 року на суму зобов`язань, що сплачуються до державного бюджету, у розмірі 15 663 186,00 грн;

- 04.03.2025 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється, 7 місяць 2024 року, згідно з яким підлягає сплаті до державного бюджету 48 370 678,00 грн (первинна податкова декларація за вказаний податковий (звітний) період до справи не подавалась);

- 04.03.2025 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється, 8 місяць 2024 року, згідно з яким підлягає сплаті до державного бюджету 21 666 667,00 грн (первинна податкова декларація за вказаний податковий (звітний) період до справи не подавалась).

З наведеного суди встановили, що платник податків мав сплатити за самостійно поданими деклараціями: податок з прибутку підприємств до 19.08.2024 (декларація від 08.08.2024), ПДВ по декларації від 19.02.25 - до 03.03.2025, по декларації від 19.03.2025 - до 31.03.2025, по уточненим деклараціям від 04.03.2025 відповідно до 04.03.2025.

До заяви з кредиторськими вимогами податковим органом не було додано документів первинного бухгалтерського обліку про здійснення ТОВ "Краснолиманське" будь-яких платежів за податками у конкретні дати (платіжні доручення, виписки банку по рахунку).

Водночас податковий орган зазначав, що за декларацією з податку на прибуток підприємств від 08.08.2024 у зв`язку із частковою оплатою основного платежу за ТОВ "Краснолиманське" обліковується заборгованість у сумі 2 037 874,48 грн, а також у зв`язку із частковою сплатою по декларації з ПДВ від 19.02.2025 залишок заборгованості становить 2 027 787,53 грн, з декларації з ПДВ від 19.03.2025, заборгованість не сплачена і становить 15663186,00 грн. Також вказував, що з уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період від 04.03.2025 заборгованість не сплачена і становить 48 370 678,00 грн та 21 666 667,00 грн відповідно. На підтвердження зазначеного податковий орган надав відомості з інтегрованої картки платника податків за 2024 та 2025 рік.

Також до матеріалів справи заявник надав рішення податкового органу №1941/Ж10/31-00-04-01-01-31 від 01.10.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 нараховано штраф у розмірі 2 959 357,00 грн та за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 нараховано пеню у розмірі 521 061,88 грн.

Вказане рішення та розрахунок надіслані рекомендованою поштою боржнику 01.10.2024 та вручені 14.10.2024.

Водночас суди з`ясували, що матеріали справи не містять податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (відповідні декларації ТОВ "Краснолиманське").

Наданий витяг з інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску за 2024 та 2025 містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Як встановлено судами, відсутність доказів (саме первинних документів), які підтверджують підстави для нарахування боржнику суми недоїмки, у тому числі й з єдиного внеску, позбавляє можливості визначити обґрунтованість заявленої у складі вимог кредитора у справі про банкрутство суми єдиного внеску, оскільки унеможливлює належну (у розумінні процесуального закону) перевірку відповідності визначення податковим органом цієї суми, як вимог кредитора, вимогам законодавства.

Додатково судами з`ясовано, що на підтвердження заявлених вимог податковим органом були надані переважно податкові повідомлення-рішення, тоді як відповідні податкові вимоги до матеріалів справи не подавалися.

Зокрема, заявник посилався на податкове повідомлення-рішення від 13.01.2025 № 45/Ж10/31-00-04-01-01-27 про застосування до боржника штрафу у сумі 1 020,00 грн за неподання декларації з податку на прибуток за три квартали 2024 року, прийняте на підставі акта перевірки від 11.12.2024 №2877/Ж5/31-00-04-01-01-26/32281519. Водночас сам акт перевірки, на який міститься посилання у податковому повідомленні-рішенні та розрахунку до нього, до матеріалів справи не подавався.

Також податковим органом було надано податкове повідомлення-рішення від 29.01.2025 № 107/Ж10/31-00-04-01-01-27 про застосування штрафу у сумі 1020,00 грн за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за три квартали 2024 року, прийняте на підставі акта перевірки від 27.12.2024 №2980/Ж5/31-00-04-01-01-26/32281519, який також відсутній у матеріалах справи.

Крім того, заявник посилався на податкове повідомлення-рішення від 29.01.2025 № 108/Ж10/31-00-04-01-01-27 про застосування штрафу у сумі 4081280,38 грн за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування за період з квітня по грудень 2024 року, прийняте на підставі акта перевірки від 30.12.2024 № 2986/Ж5/31-00-04-01-01-26/32281519. При цьому ані зазначений акт перевірки, ані податкові декларації, на які містяться посилання у розрахунку до податкового повідомлення-рішення, до матеріалів справи не подавалися.

Аналогічно податкове повідомлення-рішення від 06.02.2025 № 161/Ж10/31-00-04-01-01-27 про застосування штрафу у сумі 3 377 174,42 грн за порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ за березень 2024 року ґрунтується на акті перевірки від 07.01.2025 № 31/Ж5/31-00-04-01-01-22/32281519, який у матеріалах справи також відсутній, як і відповідні податкові декларації, на які містяться посилання у розрахунках заявника.

Крім того, як встановлено судами з матеріалів справи, за самостійно поданою боржником податковою декларацією з ПДВ № 9070742491 від 19.03.2025 на суму 15 663 186,00 грн, терміном сплати є 31.03.2025. Проте з 26.03.2025 з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "Краснолиманське" господарським судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вимоги податкового органу за вказаною податковою декларацією (№9070742491 від 19.03.2025) виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому такі є поточними і не підлягають вирішенню у попередньому засіданні.

Щодо неузгоджених податкових зобов`язань

Податковий орган також заявив грошові вимоги, що базуються на неузгодженому податковому зобов`язанні у загальному розмірі 298267 849,19 грн, а саме: з ПДВ згідно податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 № 145/Ж10/31-00-07-04-02-25, від 04.02.2025 № 146/ж10/31-00-07-04-02-25.

Судами встановлено, що боржником було подано адміністративний позов до податкового органу (справа № 200/1244/25) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 № 145/Ж10/31-00-07-04-02-25 та №146/Ж10/31-00-07-04-02-25, які стали підставою для нарахування заявником неузгодженого податкового зобов`язання на суму 298 267 849,19 грн.

Водночас на час розгляду справи в господарському суді першої інстанції до матеріалів справи не надано доказів вирішення адміністративної справи №200/1244/25 по суті, прийняття адміністративним судом відповідного рішення та набрання ним законної сили у встановленому порядку. В Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України таке рішення відсутнє. В порядку частини третьої статті 7 КУзПБ адміністративний спір до господарського суду не передавався.

Крім того, щодо податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 №145/Ж10/31-00-07-04-01-01-27 та № 146/Ж10/31-00-07-04-01-01-27, якими боржнику визначено штрафні санкції у сумі 42 609 692,72 грн та 85 219 385,44 грн відповідно, суди встановили, що вказані рішення прийняті на підставі акта перевірки №2983/Ж5/31-00-07-04-02-20/32281519 від 30.12.2024 та з урахуванням висновку комісії із розгляду заперечень від 29.01.2025 №55/Ж7/31-00-07-04-02-02.

Разом із цим ані акт перевірки, ані зазначений висновок комісії, ні податкові декларації, на які є посилання у розрахунках до цих податкових повідомлень-рішень, до суду першої інстанції подані не були.

Таким чином, значна частина заявлених вимог фактично обґрунтовувалася лише податковими повідомленнями-рішеннями та внутрішніми розрахунками контролюючого органу без надання первинних документів і матеріалів перевірок, які б дозволяли суду перевірити підстави виникнення, правильність нарахування та склад відповідних грошових зобов`язань.

Зміст заяви кредитора та розрахунки, що є додатками до вказаних вище податкових повідомлень-рішень, не містять обґрунтованого розрахунку штрафів та пені, який би містив суми, на які нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо, що унеможливлює перевірку такого розрахунку.

Судом апеляційної інстанції також з`ясовано, що заявник додав до матеріалів апеляційної скарги та просив долучити такі докази: Акт перевірки на рішення № 1941/ж10/31-00-04-01-01-31 від 01.10.2024 (про застосування санкцій та нарахування пені за несплату ЄСВ); 2) Акт перевірки від 27.12.2024 №2980/Ж5/31-00-04-01-01-26 на ППР від 29.01.2025 № 107/ж10/31-00-04-01-01-27; 3) Акт перевірки від 11.12.2024 № 2877/ж5/31-00-04-01-01-26 на ППР від 13.01.2025 № 45/ж10/31-00-04-01-01-27; 4) Акт перевірки від 30.12.2024 №2983/ж5/31-00-07-04-02-20 та висновок комісії від 29.01.2025 №55/ж7/31-00-07-04-02-22 на ППР від 04.02.2025 № 146/ж10/31-00-07- 04-02-25 та №145/ж10/31-00-07-04-02-25; 5) Акт перевірки від 07.01.2025 № 31/ж5/31-00-04-01-01-22 на ППР від 06.02.2025 № 161/ж10/31-00-04-01-01-27; 6) Акт перевірки від 30.12.2024 № 2986/ж5/31-00-04-01-01-26 на ППР від 29.01.2025 № 108/ж10/31-00-04-01-01-27.

В обґрунтування причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції заявник посилався на те, що під час розгляду заяви місцевий господарський суд не витребовував відповідні документи та не звертав уваги на недостатність доказової бази, що, на думку скаржника, свідчить про формальний характер дослідження та неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.11.2025 відмовлено у визнанні грошових вимог Управління ДПС до боржника в розмірі 402998263,58 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Ухвалою попереднього засідання від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області постановив серед іншого визнати кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - ТОВ "Краснолиманське" осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника, згідно з наведеним у резолютивній частині ухвали переліком.

При цьому в мотивувальній частині цієї ухвали судом зазначено, що ухвалою суду від 17.11.2025 відмовлено у визнанні грошових вимог Управління ДПС до ТОВ "Краснолиманське" в розмірі 402 998 263,58 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеними ухвалами щодо відмови у визнанні заявлених грошових вимог, Управління ДПС оскаржило такі ухвали (зокрема ухвалу попереднього засідання у відповідній частині) в апеляційному порядку. До матеріалів апеляційної скарги заявник додав та просив долучити відповідні докази (акти перевірки на рішення та на податкові повідомлення-рішення, висновок комісії).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Управління ДПС залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.11.2025 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишено без змін.

Судові рішення в частині відхилення заявлених вимог з узгодженого податкового боргу мотивовані не наданням заявником первинних документів, адже, на переконання судів, податкова звітність, що подається до податкового органу відповідно до податкового законодавства, лише підтверджує порядок оподаткування операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування боржником не свідчить беззаперечну наявність вказаної суми заборгованості.

Відмовляючи у визнанні решти заявлених вимог із податкових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень, що були оскаржені боржником у судовому порядку (справа № 200/1244/25), суди керувалися загалом тим, що кредиторські вимоги податкового органу, що базуються на неузгодженому податковому зобов`язанні, не можуть бути визнані у справі про банкрутство доки воно залишається неузгодженим, адже саме узгодження є підставою для виникнення обов`язку щодо погашення такого зобов`язання.

При цьому відхиляючи клопотання заявника про долучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що такі докази складені до постановлення оскаржуваної ухвали від 17.11.2025 у справі, але не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, відтак судова колегія не вбачає правових підстав, з яким законодавство пов`язує можливість прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Заявник - Управління ДПС подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.11.2025 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 (в частині відмовлених грошових вимог скаржника), а також постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги податкового органу у сумі основного боргу 104 730 414,39 грн та неузгоджених сум податкових зобов`язань у розмірі 298 267 849,19 грн, а також витрат, понесених за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 12 112,00 грн.

Касаційну скаргу заявник подав з підстав касаційного оскарження, визначеними пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом викладених у скарзі доводів скаржник доводив, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржених судових рішень було допущено грубі порушення норм матеріального права (статей 7, 45 КУзПБ, статей 44, 46, 49, 54, 57, 58, 59, 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України)), а також норми процесуального права (статті 73, 86, 236, 237 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Мотивуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду про застосування таких норм у подібних правовідносинах, які [висновки] викладено у постановах, зокрема, від 24.12.2025 у справі № 560/518/25, від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20, від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.08.2023 у справі № 922/5229/21.

У контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього кодексу, скаржник стверджував про неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів.

Крім того, щодо допущених процесуальних порушень скаржник стверджував серед іншого про те, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- залишили без дослідження та належної правової оцінки обставини того, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", обов`язок складення, введення та збереження первинних документів покладено виключно на платника податків (боржника). Податковий орган не є стороною господарських операцій боржника і фізично не може володіти його первинною документацією;

- не врахували, що подаючи податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток, боржник самостійно офіційно підтвердив, що всі дані відображені у податковій декларації, уточнюючому розрахунку тощо уже розрахована ним на підставі наявних в нього первинних документів;

- дійшли висновку, що: "самі лише декларації не свідчать про беззаперечну наявність заборгованості", - який прямо суперечать нормам ПК України, оскільки сума податкового зобов`язання, самостійно визначена платником податків у податковій декларації, уточнюючому розрахунку тощо, не підлягає адміністративному чи судовому оскарженню, а відповідно є узгодженими грошовими зобов`язаннями;

- всупереч нормам статті 44, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.3 статті 57 ПК України , статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", поставили під сумнів наявність зобов`язань, що були визначенні самостійно платником податків у податковій декларації, вимагаючи первинні документи, що є грубим порушення вказаних норм;

- вийшли за межі своїх владних повноважень та перейнявши на себе дискреційні повноваження податкового органу , а саме податкового аудиту;

- проігнорували, що, на відміну від звичайних цивільно-правових кредиторів (які зобов`язані подавати договори та акти для підтвердження боргу), податковий орган діє у межах публічно-правових відносин. Підставою для виникнення податкового боргу є невиконання конституційного обов`язку зі сплати податків (стаття 67 Конституції України);

- не врахували, що у разі, якщо податковий борг виник на підставі поданих самим боржником податкових декларацій, контролюючий орган не зобов`язаний надавати суду первинні документи, які стали основою для складення цієї звітності. Сам факт подання звітності боржником та відсутність доказів її сплати є належним і достатнім підтвердженням заборгованості для її включення до реєстру вимог кредиторів;

- не взяли до уваги, що боржником грубо порушено принцип добросовісності та принцип "Venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), адже , з одного боку, ТОВ "Краснолиманське" офіційно подає податкові декларації, уточнюючі розрахунки тощо, а з іншого - повідомляє, що відсутні в заяві первинні документи на підтвердження подання власної звітності, тоді як первинні документи знаходяться у самого платника податків, яку він зобов`язаний відповідно норм чинного законодавства України зберігати;

- не врахували вимоги абзацу першого пункту 6 підрозділу 2 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 "Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Наказ), за змістом якого у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II ПК України та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП (інформаційно-комунікаційній системі).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Боржник (ТОВ "Краснолиманське") подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги податкового органу з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив боржник мотивував серед іншого тим, що виходячи зі змісту статті 45 КУзПБ, саме кредитор зобов`язаний подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. В аспекті викладеного, боржник вважає помилковим твердження скаржника щодо перекладення процесу доказування на боржника.

Боржник наголосив, що суд першої інстанції законно і обґрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі, що зміст заяви кредитора та розрахунки, що є додатками до податкових повідомлень рішень, не містять обґрунтованого розрахунку штрафів та пені, який би містив суми, на які нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо, що унеможливлює перевірку такого розрахунку. Також зазначив, що апеляційний господарський суд правомірно відмовив податковому органу у прийнятті доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

Окрім того, боржник доводив, що кредиторські вимоги податкового органу, що базуються на неузгодженому податковому зобов`язанні, не можуть бути визнані у справі про банкрутство доки воно залишається неузгодженим, адже саме узгодження є підставою для виникнення обов`язку щодо погашення такого зобов`язання.

З посиланням на приписи статті 48 ПК України та положення Наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, яким затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі - Наказ № 557), боржник переконує, що подані податковим органом документи (декларація з ПДВ від 19.02.2025, декларація з ПДВ від 19.03.2025, уточнюючий розрахунок з ПДВ від 01.08.2024 та уточнюючий розрахунок з ПДВ від 01.07.2024, а також декларація з податку на прибуток від 08.08.2024) не відповідають вказаним нормам та не можуть вважатися належним та допустимим доказом, оскільки заявником не надано, по-перше, доказів взагалі укладення договору про визнання електронних документів, що виключає можливість її подання в електронному вигляді, а, по-друге, доказів подання саме боржником вказаних податкових декларацій, що має підтверджуватися відповідною другою квитанцією, яка зберігається в контролюючому органі та містить в обов`язковому порядку ЕЦП підписантів, керівника та головного бухгалтера.

Боржник зазначає, що не можуть вважатися належними та допустимими доказами також надані податковим органом нібито витяги з інтегрованих карток платника податків, оскільки вони оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Касаційне провадження

09.06.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління ДПС.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2026 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я.

Ухвалою від 26.06.2026 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.11.2025, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 (в частині відмовлених грошових вимог скаржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 905/169/25, призначив касаційну скаргу до розгляду на 23.07.2026 о 10:00.

Ухвалою від 23.07.2026 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги заявника до 07.09.2026 о 11:00.

Судове засідання 07.09.2026 відбулось за участю представників скаржника - Управління ДПС та боржника - ТОВ "Краснолиманське", які надали пояснення щодо вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні за відсутності учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є заява податкового органу як кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів);

боржником серед іншого є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитором серед іншого є контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

При цьому підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 також зазначила про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).

Виходячи з наведеного, Верховний Суд зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2023, з яким погодилася судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20).

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

З огляду на зазначені вище правові висновки, колегія суддів наголошує, що у цій справі перевірці господарськими судами підлягала правомірність заявлених грошових вимог податкового органу незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгоджених податкових зобов`язань (справа № 200/1244/25), включених до кредиторських вимог, як і спору про стягнення податкового боргу (справа № 320/24929/24).

Відмовляючи оскарженими судовими рішеннями у визнанні грошових вимог податкового органу повністю (як щодо узгоджених, так і неузгоджених зобов`язань), місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, керувався загалом не наданням заявником первинних документів, а також тим, що зміст заяви кредитора та розрахунки, що є додатками до податкових повідомлень-рішень, не містять обґрунтованого розрахунку штрафів та пені, який би містив суми, на які нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо, що унеможливлює перевірку такого розрахунку.

Однак, Верховний Суд не може погодитися з висновками попередніх судових інстанцій щодо відхилення в цілому грошових вимог податкового органу з огляду на передчасність таких висновків, що пояснюється таким.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, податковий орган заявив грошові вимоги, зокрема, із узгоджених грошових зобов`язань у загальній сумі 104 730 414,39 грн, що включають серед іншого основне зобов`язання зі сплати податку на додану вартість.

Платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункти 16.1.3, 16.1.4 статті 16.1 ПК України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Стосовно податку на додану вартість у пункті 203.1 статті 203 ПК України конкретизовано, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації (у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок) може бути поданий платником податків відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України та пункту 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункті 203.1 статті 203 ПК України).

Отже, характерними ознаками зобов`язання зі сплати податку на додану вартість є його щомісячне декларування/розрахунок самим платником, можливість уточнення розрахунку у разі самостійного виявлення помилки, узгодження цього зобов`язання за фактом декларування та набуття ним ознак податкового боргу у разі несплати протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання відповідної декларації.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом статті 87 ПК України стягнення податкового боргу контролюючим органом може здійснюватися в судовому порядку. Після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство платника податку стягнення податкового боргу відбувається в порядку статей 1, 45 КУзПБ шляхом подання контролюючим органом заяви про визнання грошових вимог до боржника на суму податкового боргу.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, господарському суду слід виходити з особливостей правової природи цього податкового зобов`язання, що зумовлює обсяг правового аналізу заявлених вимог та документів на їх обґрунтування, юридичних фактів з якими пов`язується його узгодженість та трансформація у податковий борг, а також моменту виникнення зобов`язання платника податків зі сплати самостійно задекларованої ним суми - тобто грошового зобов`язання в розумінні абзацу п`ятого статті 1 КУзПБ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг на заявлену суму із 104 730 414,39 грн включає в себе 95 505 086,72 грн основних зобов`язань та нарахованих фінансових санкцій зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на підставі самостійно поданих боржником (ТОВ "Краснолиманське") відповідних податкових декларацій та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також на підставі відповідних (не оскаржених платником податків) податкових повідомлень-рішень, копії яких (усіх зазначених документів) додані до заяви про визнання кредиторських вимог.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що самостійно визначена та задекларована платником зазначена сума податкового зобов`язання є узгодженою з часу його декларування боржником відповідно до вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України. Те ж стосується й податкових зобов`язань згідно самостійно поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємств.

Відхиляючи зазначені грошові вимоги податкового органу суди попередніх інстанцій безпідставно наведеного не врахували та, не встановивши обставин, що свідчили б про виконання чи часткове виконання боржником відповідного податкового зобов`язання (погашення податкового боргу), помилково переклали обов`язок з доказування таких обставин, зокрема шляхом надання первинних документів, з платника податків і зборів на податковий орган.

Що стосується іншої частини заявлених грошових вимог податкового органу (щодо неузгодженого грошового зобов`язання) Верховний Суд вважає, що попередніми судовими інстанціями не надано належної правової оцінки правомірності таких вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникли відповідні податкові зобов`язання (справа № 200/1244/25).

Обмежившись посиланням на наявність невирішеного адміністративного спору та те, що податковим органом не подано первинних документів, актів перевірки та висновків комісії на підтвердження грошових вимог у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій ухилились від здійснення правового аналізу та оцінки поданих кредитором до заяви доказів, зокрема змісту самих податкових повідомлень-рішень від 04.02.2025 № 145/Ж10/31-00-07-04-02-25 та № 146/Ж10/31-00-07-04-02-25, які стали підставою для нарахування заявником неузгодженого податкового зобов`язання на суму 298 267 849,19 грн.

У цьому зв`язку не дослідивши змісту наведених податкових повідомлень-рішень, суди залишили без з`ясування фактичні обставини щодо підстав виникнення відповідних грошових вимог (заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість), що зумовлює обсяг правового аналізу заявлених вимог та документів на їх обґрунтування.

Водночас без з`ясування наведених обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо наявності чи відсутності підстав для визнання кредиторських вимог Управління ДПС в частині неузгодженого грошового зобов`язання.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду щодо обсягів правового аналізу кредиторських вимог податкового органу, який [аналіз] мав бути здійснений судами у цій справі.

У цьому зв`язку оскаржені судові рішення в цілому не відповідають встановленим статтею 236 ГПК України критеріям законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування обставин та недотримання визначеного КУзПБ порядку розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно перевірити проведений податковим органом розрахунок заявлених кредиторських вимог та дослідити підстави його нарахування, як і заперечення боржника проти цих вимог під час касаційного провадження у цій справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

За таких обставин, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права під час розгляду кредиторських вимог унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат здійснюватиме суд, який ухвалить остаточне рішення за наслідками нового розгляду.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.11.2025, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 (в частинах відмови у визнанні грошових вимог Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 905/169/25 скасувати.

3. Справу № 905/169/25 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк