Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №908/864/21 (908/3252/24) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 908/864/21 (908/3252/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9;

представники ОСОБА_2 - ОСОБА_10, ОСОБА_11;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_12;

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2649/2026)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. - головуючого, Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025

у складі судді Ніколаєнко Р.А.

у справі № 908/864/21 (908/3252/24)

за позовом:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_5

до відповідачів

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_6

4) ОСОБА_7

5) ОСОБА_8

6) Громадської організації "Добровільне товариство судноводіїв-любителів "Вимпел"

за участі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Тетяни Сергіївни

2) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни

про визнання договорів недійсними та відновлення становища, що існувало до укладення недійсних правочинів, - повернення ОСОБА_2 прав власності та скасування рішень державного реєстратора

у межах справи № 908/864/21

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. ОСОБА_2 (далі - також боржник) з 02.08.2010 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "БТ-Груп" (далі - ТОВ "БТ-Груп"), а з 08.07.2012 до 26.11.2014 виконував повноваження директора цього товариства.

2. 28.10.2003 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі, придбали квартиру АДРЕСА_1 , отримавши кожен по 1/2 частки у праві власності на неї. Крім того, ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 , яку він придбав 15.05.2010. Також на підставі договорів купівлі-продажу від 16.10.2009 йому належали житлова будівля літ. Д-1, елінг літ. Ц та житлова будівля літ. Г-1, елінг літ. Ч за адресою:

АДРЕСА_6. 3 . 25.06.2013 заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/2518/13-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто 60 300 грн та 603 грн судового збору. На виконання цього рішення 20.11.2013 державним виконавцем накладено арешт на все майно ОСОБА_2 .

4. 28.01.2014 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 25.06.2013, скасував його та призначив справу до розгляду в загальному порядку. У зв`язку з цим 29.01.2014 було закінчено виконавче провадження та скасовано арешт майна ОСОБА_2 , а 30.01.2014 до Державного реєстру обтяжень внесено запис про припинення відповідного обтяження.

5. 30.01.2014 ОСОБА_2 здійснив відчуження належного йому нерухомого майна за чотирма правочинами. Зокрема, за договором дарування № 469 передав ОСОБА_3 належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 . Цього ж дня за договором купівлі-продажу № 437 відчужив ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_5 . Крім того, за договорами дарування № 173 та № 174 передав ОСОБА_8 житлові будівлі літ. Д-1, елінг літ. Ц та літ. Г-1, елінг літ. Ч за адресою: АДРЕСА_6 .

6. 27.03.2014 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська за результатами нового розгляду справи № 200/2518/13-ц знову стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 60 903 грн. Це рішення перебувало на примусовому виконанні з 2014 року, а заборгованість у зазначеній сумі була фактично погашена ОСОБА_2 01.03.2019.

7. 02.09.2014 Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/5844/14 про банкрутство ТОВ "БТ-Груп", а 26.11.2014 - визнав ТОВ "БТ-Груп" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

8. У межах справи про банкрутство ТОВ "БТ-Груп" ухвалою від 28.07.2015 визнано недійсними договори купівлі-продажу № 2 від 07.07.2014, № 3 від 09.07.2014, № 4 від 11.07.2014, № 5 від 15.07.2014 та № 6 від 17.07.2014, укладені між ТОВ "БТ-Груп" та ТОВ "Дюна", за якими було відчужено 463 одиниці обладнання на загальну суму 426 294,61 грн.

9. 15.05.2018 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9262/17 з ОСОБА_2 на користь ТОВ "БТ-Груп" стягнуто 2 834 914,02 грн збитків, завданих товариству його посадовою особою.

10. 28.01.2019 на аукціоні з продажу майна ТОВ "БТ-Груп" було реалізовано право вимоги товариства до ОСОБА_2 про стягнення 2 834 914,02 грн збитків. 30.01.2019 ліквідатор ТОВ "БТ-Груп" та ОСОБА_1 уклали договір про відступлення права вимоги за лотом № 1. Ціна придбання права вимоги становила 18 143,43 грн, яку ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі.

11. 07.03.2019 Господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/9262/17 замінив стягувача у наказі від 15.06.2018 - ТОВ "БТ-Груп" на ОСОБА_1 як правонаступника.

12. 26.06.2019 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у справі № 200/4322/19 стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5 481 грн 3 % річних, 25 344,35 грн інфляційних втрат, 5 000 грн витрат на правничу допомогу та 768,40 грн судового збору. Виконавче провадження з виконання цього рішення було зупинено у зв`язку з відкриттям щодо ОСОБА_2 справи про неплатоспроможність.

13. У подальшому щодо квартири АДРЕСА_5 25.04.2019 ОСОБА_6 відчужила її за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 , який набув право власності на неї та є її власником на час розгляду даної справи.

14. 05.10.2017 ОСОБА_8 за двома договорами дарування передала Громадській організації "Добровільне товариство судноводіїв-любителів "Вимпел" (далі - ГО "ДТСЛ "Вимпел") житлові будівлі літ. Г-1, елінг літ. Ч та літ. Д-1, елінг літ. Ц за адресою:

АДРЕСА_6. 15 . 13.05.2021 щодо ОСОБА_2 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність № 908/864/21.

Короткий зміст позовних вимог

16. У грудні 2024 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_6 ; 4) ОСОБА_7 ; 5) ОСОБА_8 та 6) ГО "ДТСЛ "Вимпел", в якій позивачі просили:

1) визнати недійсними:

- договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.01.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (серія та номер 469, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т. С.);

- договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 30.01.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (серія та номер 437, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т. С.);

- договір дарування № 174 житлової будівлі літ. Г-1, елінг літ. Ч, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.;

- договір дарування № 173 житлової будівлі літ. Г-1, елінг літ. Ч, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М.;

2) відновити становище, що існувало до укладення недійсних правочинів, а саме - повернути ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житлову будівлю літ. Г-1, елінг літ. Ч, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна № 39109247, та відкриття нових розділів та формування нових реєстраційних справ;

- житлову будівлю літ.Д-1, елінг літ.Ц, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна №39109247 та відкриття нових розділів та формування нових реєстраційних справ.

17. Позивачі зазначали, що 30.01.2014 ОСОБА_2 відчужив належне йому нерухоме майно шляхом укладення чотирьох правочинів, які, на їх думку, є фраудаторними та вчинені з недодержанням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України. Вважали, що відчуження майна було здійснено з метою унеможливлення звернення на нього стягнення та перешкоджання виконанню судових рішень про стягнення заборгованості.

18. ОСОБА_5 обґрунтовував вимоги тим, що заочним рішенням від 25.06.2013 з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто 60 903 грн, а на майно боржника накладено арешт. Після скасування цього рішення та зняття арешту 30.01.2014 ОСОБА_2 одразу відчужив нерухоме майно, хоча спір щодо грошових коштів ще тривав; надалі рішенням від 27.03.2014 заборгованість з нього була знову стягнута. Позивач вважав, що такі дії свідчать про намір уникнути виконання зобов`язань.

19. ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 у 2012- 2014 роках був директором ТОВ "БТ-Груп", яке згодом було визнано банкрутом, а з нього як колишнього керівника товариства рішенням суду від 15.05.2018 стягнуто 2 834 914,02 грн збитків. Право вимоги за цим рішенням у 2019 році набув ОСОБА_1 . На його думку, ще в період керівництва товариством ОСОБА_2 усвідомлював наявність проблем із кредиторами та мав намір відчужити все своє майно, щоб уникнути подальшого виконання зобов`язань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

20. 10.03.2025 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі №908/864/21(908/3252/24) про відмову у позові.

21. Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги ОСОБА_5 , виходив з того, що присуджена на його користь заборгованість у розмірі 60 903 грн була повністю погашена ОСОБА_2 01.03.2019 у межах виконавчого провадження. Відтак після виконання цього рішення підстав для висновку про вчинення спірних правочинів на шкоду ОСОБА_5 не залишилося. При цьому вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 36 593,75 грн виникла у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання за період з 01.03.2016 по 01.03.2019, тобто вже після вчинення спірних правочинів 30.01.2014, а тому не могла бути покладена в основу висновку про їх фраудаторність. З огляду на це суд не встановив порушення спірними правочинами прав ОСОБА_5 .

22. Щодо вимог ОСОБА_1 суд встановив, що право вимоги до ОСОБА_2 він набув від ТОВ "БТ-Груп" у 2019 році за результатами продажу на аукціоні права вимоги про стягнення 2 834 914,02 грн збитків. Водночас зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ "БТ-Груп" виникло лише на підставі рішення суду від 15.05.2018, а обставини, які зумовили стягнення збитків, зокрема укладення неправомірних договорів купівлі-продажу майна товариства, мали місце вже після відчуження ОСОБА_2 власного майна 30.01.2014. Тому на момент вчинення спірних правочинів у ОСОБА_2 не існувало зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп", а отже він не міг цими правочинами порушувати права ОСОБА_1 як його майбутнього правонаступника. Суд також не встановив інших обставин, які б свідчили про фраудаторність правочинів, та відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

23. 12.03.2026 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/864/21(908/3252/24) залишено без змін.

24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірних правочинів фраудаторними. Суд зазначив, що на момент їх вчинення 30.01.2014 у ОСОБА_2 не існувало зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп", з якого у подальшому виникло право вимоги ОСОБА_1 . Збитки були встановлені та присуджені до стягнення лише рішенням від 15.05.2018, а неправомірні дії, які стали підставою для їх стягнення, відбулися також після 30.01.2014. Тому логічного та причинного зв`язку між відчуженням ОСОБА_2 власного майна у 2014 році та подальшим виникненням його зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп", а надалі перед ОСОБА_1 , суд не встановив.

25. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 не довів наявності на час вчинення спірних правочинів непогашених вимог кредиторів до ОСОБА_2 , а наведені ним обставини щодо відчуження всього майна, безоплатного відчуження окремих об`єктів та продажу квартири за заниженою ціною самі по собі не свідчать про зловживання правом, оскільки на той час будь-яких встановлених перешкод для розпорядження майном не було. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції погодився з висновком про недоведеність ознак фраудаторності та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) просить:

26.12 скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025;

26.13 позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ГО "ДТСЛ "Вимпел" про визнання договорів недійсними та відновлення становища, що існувало до укладення недійсних правочинів, - повернення ОСОБА_2 прав власності та скасування рішень державного реєстратора - задовольнити в повному обсязі.

27. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції застосував статті 3, 13, 203, 215 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24, у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21.

28. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення цивільного законодавства щодо добросовісності, недопустимості зловживання правом та фраудаторних правочинів.

29. Скаржник зазначає, що суди помилково виходили переважно з того, що на момент відчуження майна у 2014 році вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ще не була визначена судовим рішенням. На його думку, така обставина не виключає фраудаторності правочинів, оскільки намір боржника ухилитися від виконання зобов`язань може встановлюватися з урахуванням як обставин, що існували до укладення правочину, так і його подальшої поведінки.

30. Скаржник вважає, що суди не надали належної оцінки сукупності обставин, які, на його думку, свідчать про недобросовісність ОСОБА_2 , а саме відчуженню ним усього належного майна в один день, одразу після зняття арешту, безоплатному відчуженню частини майна на користь пов`язаних та інших осіб, відчуженню іншого майна за заниженою ціною, відсутності після цього активів, за рахунок яких могли б бути задоволені вимоги кредиторів, а також подальшому виникненню значної заборгованості та неплатоспроможності. На думку скаржника, ці обставини у сукупності свідчать про те, що метою відчуження майна було уникнення звернення стягнення на нього в майбутньому.

31. Крім того, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема щодо преюдиційності встановлених судовим рішенням обставин та обов`язку суду надати належну оцінку всім обставинам справи. Зокрема, вважає, що суди залишили поза увагою встановлені рішенням у справі № 904/9262/17 обставини щодо дій ОСОБА_2 , які призвели до збитків ТОВ "БТ-Груп" та його неплатоспроможності, а також не дослідили їх у сукупності з іншими обставинами справи.

32. Крім того, до Суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено про те, що причинно-наслідковий зв`язок між виникнення у ОСОБА_2 зобов`язання перед скаржником та діями з відчуження майна 30.01.2014 встановлюється тим фактом, що в період з 07.07.2014 по 17.07.2014 під час процедури розпорядження майном ТОВ "БТ-Груп", всупереч заборони вчиняти такі дії без дозволу розпорядника майна директором ТОВ "БТ-Груп" ОСОБА_2 було відчужено ліквідне майно підприємства на користь третьої особи, що мало наслідком виникнення зобов`язання перед скаржником. Внаслідок відчуження особистих активів відповідачем 30.01.2014 обсяг таких зменшився настільки, що це унеможливлює виконання зобов`язання перед скаржником.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу

33. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що касаційна скарга та доповнення до неї не містять передбачених статтею 287 ГПК України підстав для скасування судових рішень, а доводи скаржника фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин та доказів. Також ОСОБА_2 вважає, що ознак фраудаторності спірних правочинів судами обґрунтовано не встановлено, оскільки на момент їх вчинення не існувало зобов`язань перед ОСОБА_1 , а обставини, на які посилається скаржник, виникли через декілька років після відчуження майна. На його думку, фраудаторність має оцінюватися з урахуванням обставин, що існували на момент вчинення правочинів, а посилання на подальшу поведінку боржника не свідчать про наявність відповідного умислу у 2014 році.

34. У відзиві ОСОБА_7 заперечує проти доводів касаційної скарги в частині правочину щодо придбаної ним квартири, зазначаючи, що придбав її за відплатним договором, сплативши узгоджену з оціночною вартістю ціну, не був знайомий ні з ОСОБА_2 , ні з іншими учасниками спірних правовідносин та перед придбанням перевірив відсутність судових спорів і обтяжень щодо майна. Вважає безпідставними твердження про його недобросовісність та заниження вартості майна, наголошуючи, що придбав квартиру як добросовісний набувач, а обставини, пов`язані з виникненням у ОСОБА_2 зобов`язань перед кредиторами вже після відчуження майна, не могли впливати на його поведінку. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

35. До Верховного Суду надійшли також письмові пояснення ОСОБА_3 із запереченнями проти задоволення касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання недійсними правочинів, укладених боржником до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за спільним позовом двох його кредиторів.

38. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

39. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

40. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

41. Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність), закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

42. Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

43. Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

44. Верховний Суд неодноразово зазначав, що крім визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) на підставі статті 42 КУзПБ, не виключається можливість звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Верховного Суду наведені у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/89б (913/45/20) та інших).

45. Отже, підставою недійсності оспорюваних правочинів, крім спеціальних вимог - статті 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України, ГК України чи інших законів.

46. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.

47. Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи з конституційних положень означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.

48. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

49. Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.

50. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, на яку посилається скаржник.

51. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: "В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам".

52. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 (на яку посилається скаржник) також підтримано висновок наведений вище. Водночас наголошено, що у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.

54. Як зазначалося вище, фраудаторним може бути визнаний правочин, який вчинено боржником із наміром завдати шкоди кредитору, зокрема шляхом уникнення або унеможливлення виконання існуючого чи такого, що неминуче виникне, зобов`язання. При цьому оцінка добросовісності поведінки боржника та спрямованості його волі здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки боржника до та після вчинення правочину. Водночас визначальним для такої кваліфікації є встановлення того, що правочин був спрямований саме на заподіяння шкоди правам та інтересам кредитора або на ухилення від виконання відповідного обов`язку.

55. Суди встановили, що право вимоги до ОСОБА_2 ОСОБА_1 набув у 2019 році як правонаступник ТОВ "БТ-Груп" за результатами продажу права вимоги. При цьому саме грошове зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ "БТ-Груп" було встановлено рішенням суду від 15.05.2018 про стягнення збитків, тоді як неправомірні дії ОСОБА_2 , які стали підставою для їх стягнення, мали місце вже після 30.01.2014 - тобто після відчуження ним спірного майна.

56. Отже, на момент укладення спірних правочинів не існувало зобов`язання ОСОБА_2 перед правопопередником ОСОБА_1 - ТОВ "БТ-Груп". Право вимоги ОСОБА_1 виникло внаслідок подальшого розвитку правовідносин та переходу до нього вже існуючого на той час права вимоги ТОВ "БТ-Груп". Відповідно, встановлені судами обставини не дають підстав вважати, що відчуження майна 30.01.2014 було спрямоване на заподіяння шкоди чи на унеможливлення виконання зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп".

57. При цьому обставини того, що в подальшому у ОСОБА_2 виникли значні грошові зобов`язання, а також те, що внаслідок вчинених ним у подальшому неправомірних дій було завдано збитків ТОВ "БТ-Груп", не може ретроспективно свідчити про наявність у нього на 30.01.2014 умислу на ухилення від виконання таких зобов`язань. Такий висновок суперечив би встановленій судами послідовності виникнення відповідних правовідносин, оскільки обставини, з якими закон та судова практика пов`язують виникнення відповідних вимог, виникли вже після відчуження майна.

58. Так само щодо вимог ОСОБА_5 встановлено, що грошове зобов`язання, яке існувало на момент вчинення спірних правочинів, надалі було повністю виконане. Натомість зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат виникли у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання вже після вчинення спірних правочинів.

59. Зокрема, щодо нарахованих ОСОБА_5 3 % річних та інфляційних втрат, то, як установили суди, відповідна вимога була зумовлена простроченням виконання основного зобов`язання за період з 01.03.2016 по 01.03.2019, тобто істотно пізніше вчинення спірних правочинів 30.01.2014. Таким чином, це грошове зобов`язання виникло у зв`язку з невиконанням судового рішення та за обставин, що мали місце вже після відчуження ОСОБА_2 спірного майна. Тому воно також не може свідчити про те, що на момент вчинення правочинів боржник мав намір шляхом їх укладення уникнути виконання такого зобов`язання.

60. Верховний Суд також бере до уваги, що встановлені у справі обставини щодо відчуження ОСОБА_2 усього належного йому майна в один день, безоплатного відчуження окремих об`єктів, продажу квартири за відплатним договором, а також подальшого виникнення у нього значної заборгованості самі по собі не свідчать про наявність умислу на заподіяння шкоди саме тим кредиторам, вимоги яких є предметом оцінки у цій справі.

61. З огляду на встановлену судами попередніх інстанцій хронологічну послідовність подій - відчуження майна 30.01.2014, подальше виникнення підтвердженого судовим рішенням зобов`язання перед ОСОБА_5 щодо 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання рішення суду, а також вчинення вже після відчуження майна неправомірних дій, які стали підставою для виникнення зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп", правонаступником якого є ОСОБА_1 - відсутні підстави вважати, що спірні правочини були спрямовані на уникнення виконання відповідних зобов`язань або на заподіяння шкоди правам позивачів.

62. Тож доводи касаційної скарги про те, що подальше виникнення у ОСОБА_2 значних зобов`язань та його неплатоспроможність свідчать про первісний намір уникнути їх виконання, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій. Встановлені у цій справі обставини не підтверджують необхідного для кваліфікації правочинів як фраудаторних причинного та логічного зв`язку між їх вчиненням і порушенням прав кредиторів.

63. У доповненнях до касаційної скарги скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували таких висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24: "позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)".

64. Водночас посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 та від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у цій справі за істотними для вирішення спору фактичними обставинами.

65. Так, у справах, на які посилається скаржник, оцінювалася правомірність правочинів, вчинених боржником уже після виникнення відповідних зобов`язань перед позивачами, тобто за наявності існуючого зобов`язання, виконання якого могло бути поставлене під загрозу внаслідок відчуження майна боржником. Саме з урахуванням цієї обставини суди оцінювали спрямованість правочинів та наявність у боржника мети уникнути виконання існуючого зобов`язання.

66. Натомість у цій справі встановлена судами попередніх інстанцій хронологія виникнення відповідних правовідносин є іншою. Спірні правочини вчинені 30.01.2014, тоді як зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ "БТ-Груп", право вимоги за яким у подальшому набув ОСОБА_1 , виникло у зв`язку з неправомірними діями, вчиненими вже після цієї дати, та було встановлене рішенням суду від 15.05.2018. Відповідно, на момент відчуження майна не існувало зобов`язання перед ТОВ "БТ-Груп", а отже, не існувало й того зобов`язання, на шкоду якому, за твердженням скаржника, були спрямовані спірні правочини.

67. Таким чином, наведені скаржником правові висновки не можуть бути безпосередньо застосовані до спірних правовідносин без урахування істотної відмінності фактичних обставин: у справах, на які посилається скаржник, оспорювані правочини вчинялися після виникнення відповідних зобов`язань перед позивачами, тоді як у цій справі зобов`язання, які на час розгляду залишаються невиконаними, виникли після відчуження ОСОБА_2 належного йому майна.

68. Відмінними є обставини цієї справи також зі справою № 754/18852/21, на яку посилається скаржник.

69. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21 вказав, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги "підкорене" умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори. У фраудаторному оплатному договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчиняється боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності.

70. У справі № 754/18852/21 боржник мав кількох кредиторів, а відчуження майна на користь одного з них могло створити цьому кредитору перевагу перед іншим кредитором - позивачем. Саме цю обставину апеляційний суд не дослідив, а Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 визнав це підставою для нового розгляду.

71. Натомість у справі, що розглядається позивачі не обґрунтовували свої вимоги обставиною вчинення оспорюваних правочинів з метою надання переваг одному (одним) кредитору (кредиторам) боржника перед іншими. Як і суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили.

72. У справі, що розглядається, скаржник помилково ототожнює наявність самого зобов`язання з настанням строку його виконання. Ненастання на момент вчинення оспорюваного правочину строку виконання вже існуючого зобов`язання не виключає фраудаторності такого оспорюваного правочину. Водночас у цій справі встановлено не те, що строк виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ТОВ "БТ-Груп" на момент вчинення спірних правочинів ще не настав, а те, що самого зобов`язання ще не існувало.

73. Отже, посилання скаржника на можливість визнання правочинів фраудаторними незалежно від настання строку виконання зобов`язання не спростовує висновків судів у цій справі, оскільки передумовою такої оцінки є наявність самого зобов`язання, виконання якого боржник має намір уникнути або унеможливити.

74. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність фраудаторності спірних правочинів та відсутність підстав для визнання їх недійсними на підставі статей 3, 13, 203, 215 ЦК України. Доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують з огляду на зазначені вище мотиви, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

76. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не підтвердилися, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

В. Розподіл судових витрат

78. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/864/21 (908/3252/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді К. Огороднік

В. Картере