Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №910/7891/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/7891/26

За позовомДержавного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"

доПриватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3"

простягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Молодід Д.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: ОСОБА_2.

С У Т Ь С П О Р У :

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7891/26 за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі також - позивач, Агенція) до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі також - відповідач, ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3") про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору державним контрактом (договором) про закупівлю від 08.01.2025 № НОМЕР_1, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4, з яких: ІНФОРМАЦІЯ_5 - штраф.

Підготовче засідання суд призначив на 03.08.2026.

30.06.2026 позивачем подано клопотання про розгляд справи в закритих судових засіданнях, яке було задоволено судом.

13.07.2026 відповідачем подано відзив у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), а 16.07.2026 позивач подав відповідь на відзив у порядку ст. 166 ГПК України.

Відповідач 20.07.2026 також скористався своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 167 ГПК України.

У підготовчому засіданні 03.08.2026 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026.

02.09.2026 суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідив в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами й оголосив перерву в судовому засіданні до 21.09.2026, перед стадією судових дебатів.

У судовому засіданні 21.09.2026 проведено дебати та заслухано промови представників сторін. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його ухвалення в цьому судовому засіданні. Проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (як замовником) та Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_3» (як постачальником) 08.01.2025 укладено державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_1 (далі також - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовнику «ІНФОРМАЦІЯ_7)» (далі також - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-12-17- 011732-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 12.02.2025) загальна ціна Договору становить ІНФОРМАЦІЯ_8

Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання товару за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку в пункті 6.7. (п. 3.1. Договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк визначений замовником у заявці на поставку складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору, але у будь якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1) (п. 4.1. Договору).

Протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором (п. 4.3.1 Договору).

Разом з тим, Договором передбачено, що товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) (п.6.1. Договору).

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до постачальник зобов`язаний поставити наступну кількість товару, в наступний термін, а саме:

- ІНФОРМАЦІЯ_9 до 13.06.2025 р.

- ІНФОРМАЦІЯ_9 до 12.09.2025 р.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_2) шляхом приєднання до державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_3).

У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Як стверджує позивач, на виконання п. 4.3. Договору, замовником на адресу постачальника було направлено заявку № R000843 від 29.01.2025 на поставку товару не пізніше 13.06.2025 (включно).

Пізніше, замовником на адресу постачальника було направлено заявку на поставку №R000844-1 від 29.01.2025, згідно з якою, постачальник за умовами Договору зобов`язаний поставити товар до 12.09.2025.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що визначений пунктом 1.1 Договору товар поставлений з простроченням строку, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі товару. Тому, керуючись п. 8.2. Договору позивач заявив про стягнення з відповідача 1.576.209,86 грн пені та 1.101.464,27 грн штрафу.

Відповідач проти задоволення заявленого позову заперечував, посилаючись, здебільшого, на наступне:

- ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_3» визнає, що дійсно було допущено прострочення поставки товару, проте з нарахованим розміром пені та штрафу не погоджується;

- день фактичної поставки (отримання) товару не включається до періоду прострочення, за який нараховується пеня, оскільки зобов`язання в цей день вважається виконаним;

- у відповідності до п. 4 ст. 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 9 січня 2025 року № 4196-IX, положення абзацу третього частини другої ст. 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з ІНФОРМАЦІЯ_10, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом;

- затримка поставки товару зумовлена зволіканням Агенції та сталася внаслідок настання форс-мажорних обставин, які тривали з 11.08.2025 по 12.09.2025, тобто в період прострочення, про який заявляє позивач;

- врахувавши економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_3», обставини виконання фабрикою зобов`язань за Договором з незначним простроченням поставки товару, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності - наявні виняткові обставини, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем передано, а позивачем отримано товар за Договором відповідно до актів приймання товару, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді копій, а саме:

- ІНФОРМАЦІЯ_10З наведеного вбачається та не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, що поставка товару за актами №№ 488, 521, 673, 832 виконана постачальником з порушенням погоджених сторонами Договору строків.

Приписами частин 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Заявлені до стягнення штраф та пеня передбачені положеннями пункту 8.2. Договору.

При цьому, період нарахування пені визначений позивачем з початку прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором до моменту фактичної поставки товару.

Оскільки відповідачем не виконане зобов`язання зі своєчасної поставки товару в установлений Договором (Заявками) строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.576.209,86 грн та штрафу в сумі 1.101.464,27 грн є обґрунтованими, а наданий позивачем розрахунок, який перевірений судом, є арифметично вірним.

При цьому, доводи відповідача про те, що розрахунок позивача містить ряд арифметичних помилок, неточностей, невірне визначення періоду прострочення тощо, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та відхиляються судом. Право покупця нараховувати пеню протягом строку порушення виконання зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання сторони погодили в п. 8.2. Договору.

Судом також надано оцінку доводам відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу у розмірі 7 % з посиланням на пункт 4 статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX.

Відповідно до наведеної норми положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з ІНФОРМАЦІЯ_10, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Водночас, наведене законодавче обмеження стосується застосування штрафної санкції, передбаченої безпосередньо абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, та саме по собі не виключає можливості встановлення сторонами договору відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафу на підставі погоджених ними умов договору.

Так, відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, пунктом 8.2 Договору сторони погодили розмір штрафу (7%), що стягується, у випадку порушення зобов`язань за Договором.

Отже, відповідальність відповідача у вигляді штрафу у спірних правовідносинах встановлена безпосередньо умовами укладеного між сторонами Договору. При цьому, пункт 8.2 Договору не містить посилання на статтю 231 Господарського кодексу України та не пов`язує застосування погодженого сторонами штрафу з положеннями абзацу третього частини другої зазначеної статті.

Таким чином, передбачений пунктом 8.2 Договору штраф має самостійну договірну правову підставу та підлягає застосуванню у разі порушення відповідачем погодженого сторонами строку поставки товару.

За таких обставин, положення пункту 4 статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» не виключають застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 8.2 Договору, а тому доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 7% суд відхиляє як необґрунтовані.

Крім того, зважаючи на посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та заявлення ним про зменшення розміру неустойки, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Дійсно, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідач, обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру неустойки, посилається на обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, наявність затримки через виникнення обставин, які від нього не залежали, а також відсутність доведених значних збитків кредитора.

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару, не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Укладаючи Договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції.

Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки поставки товару.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки в даній справі та про відмову в задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Обґрунтовуючи свої доводи про настання форс-мажорних обставин, відповідач посилався на дію таких обставин в період з 11.08.2025 по 12.09.2025, що підтверджується сертифікатом Київської обласної ТПП №3200-25-1878 від 26.09.2025 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено, запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширенню на підприємстві ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3" гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, що зумовило тимчасове зупинення роботи виробничих підрозділів: закрійний, швейний та фарбувальний цехи і унеможливило своєчасне виконання зобов`язань за укладеним Державним контрактом (Договором) про закупівлю НОМЕР_4 від 08.01.2025.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Положеннями п. 10.6. Договору передбачено, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З наявних у справі фактичних даних вбачається, що термін на поставку було визначено до 13.06.2025 та до 12.09.2025.

Відповідно до п. 1.2 Договору, товар, що поставлявся відповідачем, призначений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів України.

Відповідач, укладаючи Договір та погодившись з його істотними умовами, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення товару, сприяти належному виконанню зобов`язань зі свого боку.

Поряд з цим, деякі з протермінувань мали місце в червні 2025 року, тобто, до настання обставин, на які посилається відповідач. Разом з тим, частину товару було поставлено у вересні 2025 року, тобто в період дії форс-мажору, коли по словам відповідача було зупинено виробництво.

Посилаючись на дії форс-мажорних обставин відповідач не наводить жодних доказів на підтвердження вжиття ним всіх необхідних та можливих заходів для належного виконання Договору.

Також, відповідачем не дотримано умови п. 10.6. Договору та не надано позивачу упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомлення про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на виконання ним зобов`язань за Договором та підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну поставку товару.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_3) пеню в сумі ІНФОРМАЦІЯ_2

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Cуддя Сергій Балац