Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №904/4358/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4358/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни, м. Дніпро

про стягнення 64 930, 13 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Герасименко Вікторія Миколаївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на свою користь заборгованість на загальну суму 64 930,13 грн., з яких 45 575,34 грн. - пеня, індекс інфляції 14 834,24 грн. та 3% річних 4 520,55 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн. Докази витрат на правничу допомогу будуть надані суду додатково.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу основних засобів №1/05-25 від 05.05.2025 в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху; позивачу постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

28.07.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з доказами їх усунення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

17.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог частково, а саме в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих із порушенням вимог чинного законодавства, зменшити розмір пені та 3 % річних.

17.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в якому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, до розумного, обґрунтованого та співмірного рівня на розсуд суду.

21.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що сторонами в договорі визначений період, за який нараховується пеня, який пов`язаний з певною подією та визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "за кожен день такого прострочення до повного виконання зобов`язань по цьому договору". Позивач наголошує, що він не стягує пеню, 3% річних та інфляційні витрати за той самий період

Позивач не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у розмірі 45 757,00 грн. у даному випадку є надмірно великими. Позивач вважає, що невиконання зобов`язання з оплати товару з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань. Слід звернути увагу суду, що відповідач не надає до суду доказів, навіть часткового погашення боргу, більш того, видає погашення витрат на правничу допомогу, за погашення боргу по договору, вводячи суд в оману.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач подав відзив на позов, позивач подав відповідь на відзив а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 між Фізичною особою-підприємцем Герасименко Вікторією Миколаївною (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Кравець Оленою Олексіївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу основного засобу №1/05-25.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві основні засоби, визначені у пункті 1.2 цього договору (далі - товар), а покупець зобов`язується відповідно до цього договору оплатити та прийняти цей товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим договором, визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 3.1 договору встановлено, що загальна вартість товару за цим договором становить 590 000, 00грн.

Пункт 3.2 договору визначає, що оплата вартості товару за договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця у порядку визначеному сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що поставка товару за цим договором здійснюється на умовах визначених сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору строк поставки товару - протягом 7 (сім) робочих днів з дати оплати покупцем на поточний рахунок продавця першої частини вартості товару.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що приймання - передача товару за кількістю, комплектністю та якістю здійснюється покупцем на складі продавця шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі товару, зазначених у додатках 3-4 до цього договору.

Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення платежу, за кожен день такого прострочення до повного виконання зобов`язань по цьому договору (пункт 5.3 договору).

Пункт 9.1 договору визначає, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Між сторонами підписано специфікацію №1 до договору, відповідно до умов якої сторони визначили, найменування майна (машина для виготовлення стаканів KD-LA2 з комплектом для виробництва стаканів 250мл та 340мл), одиницю виміру (шт), кількість товару (1), його вартість (340 000,00грн). Умовами специфікації визначено умови оплати товару, а саме: оплата за товар за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця у наступному порядку:

05.05.2025 – 140000,00грн;

до 31.05.2025 – 50000,00грн;

до 05.06.2025 – 50000,00грн;

до 05.07.2025 – 50000,00грн;

до 05.08.2025 – 50000,00грн.

Між сторонами підписано специфікацію №2 до договору, відповідно до умов якої сторони визначили, найменування майна (машина для виготовлення стаканів KD-LA2 з комплектом для виробництва стаканів 110мл та 175мл), одиницю виміру (шт), кількість товару (1), його вартість (250 000,00грн). За специфікацією оплата за товар за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця у наступному порядку:

до 31.08.2025 – 50000,00грн;

до 05.09.2025 – 50000,00грн;

до 05.10.2025 – 50000,00грн;

до 05.11.2025 – 50000,00грн;

до 05.12.2025 – 50000,00грн.

На виконання умов договору та специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 590 000, 00грн, що підтверджується актами приймання-передачі товару: акт приймання-передачі товару №1 від 07.05.2025, акт приймання-передачі товару №2 від 07.05.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2025 року у справі №904/7308/25 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 283894,31грн, з якої: 250 000,00грн основного боргу, 28 171,77грн пені, 3 154,05грн інфляційних втрат, 2 568,49грн трьох відсотків річних задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни 250 000,00грн основного боргу, 26 797,26грн пені, 2 510,96грн трьох відсотків річних, 3 154,05грн інфляційних втрат та 4236,93грн витрат по сплаті судового збору; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни 1374,51грн? пені та 57,53грн трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2025 року у справі №904/7308/25 визначено, що відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає пеня за загальний період з 06.06.2025 по 07.12.2025 у розмірі 26 797,26 грн. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають три відсотки річних у розмірі 2 510, 96грн за загальний період з 01.09.2025 по 07.12.2025.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі № 904/7308/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі № 904/7308/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/7308/25 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2026 у справі № 904/7308/25 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі № 904/7308/25 не прийнято до розгляду та повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2026 у справі № 904/7308/25 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №904/7308/25.

03.07.2026 Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026, яке набрало законної сили 17.06.2026.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області виконавчого округу Дніпропетровської області приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни Русецькою Оксаною Олександрівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 904/7308/25 від 03.07.2026 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни 250 000,00 грн основного боргу, 26 797,26 грн пені, 2 510, 96 грн трьох відсотків річних, 3154,05 грн інфляційних втрат та 4 236,93грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рамках виконавчого провадження № 81475338 з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни було стягнуто 16 976, 77 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1815 від 21.07.2026 на суму 16 976, 77 грн., із призначенням платежу: "Погашення боргу за виконавчим впровадженням № 81475282 від 16.07.2026 про стягнення Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Горасименко Вікторії Миколаївни 14 924, 34 грн витрат на професійну правничу допомогу."

Фізична особа-підприємець Герасименко Вікторія Миколаївна посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу основних засобів №1/05-25 від 05.05.2025 в частині своєчасної оплати отриманого товару проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 45 575,34 грн. пені, суми інфляційних втрат 14 834,24 грн. та суму 3% річних 4 520,55 грн.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору купівлі-продажу №1/05-25 від 05.05.2025, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність підстав для стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна – грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням положень договору та специфікацій №1 та № 2 до договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 250 000, 00грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 520,55 грн за період з 08.12.2025 по 15.07.2026 та 14 834,24 грн. інфляційних втрат за загальний період з грудня 2025 по червень 2026.

Відповідач подав до суду контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до якого відповідач не погоджується з сумою боргу на яку позивач здійснює нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не було враховано часткове погашення заборгованості відповідачем у сумі 14 924, 34 грн.

Так, у межах виконавчого провадження № 81475338 з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни було стягнуто 16 976, 77 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1815 від 21.07.2026 на суму 16 976, 77 грн., із призначенням платежу: "Погашення боргу за виконавчим впровадженням № 81475282 від 16.07.2026 про стягнення Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни 14 924, 34 грн витрат на професійну правничу допомогу."

Разом з тим заявленим позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 08.12.2025 по 15.07.2026., тобто часткове погашення заборгованості відбулось поза період, за який позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4 520,55 грн за період з 08.12.2025 по 15.07.2026 та 14 834,24 грн. інфляційних втрат за загальний період з грудня 2025 по червень 2026 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.3. договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день прострочення платежу, за кожен день такого прострочення до повного виконання зобов`язань по цьому договору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 575,34 грн період з 08.12.2025 по 15.07.2026

Відповідач подав до суду контррозрахунок пені відповідно до якого відповідач не погоджується з сумою боргу на яку позивач здійснює нарахування пені, оскільки позивачем не було враховано часткове погашення заборгованості відповідачем у сумі 14 924, 34 грн., відповідач зазначає, що позивачем було здійснено розрахунок пені без врахування обмеження у 180 днів встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.3. договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день прострочення платежу, за кожен день такого прострочення до повного виконання зобов`язань по цьому договору.

Отже сторонами, у пункті 5.3. договору визначено строк нарахуванням штрафних санкцій, який відрізняється від того, що встановлений у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Господарського кодексу України втратив чинність 28.08.2025.

У рамках виконавчого провадження № 81475338 з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни було стягнуто 16 976, 77 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1815 від 21.07.2026 на суму 16 976, 77 грн., із призначенням платежу: "Погашення боргу за виконавчим впровадженням № 81475282 від 16.07.2026 про стягнення Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни 14 924, 34 грн витрат на професійну правничу допомогу."

Разом з тим заявленим позивачем періодом нарахування пені є період з 08.12.2025 по 15.07.2026., тобто часткове погашення заборгованості відбулось поза період, за який позивачем нарахована пеня.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 45 575,34 грн за період з 08.12.2025 по 15.07.2026 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідач просить суд зменшити розмір пені до економічно обґрунтованого, справедливого та пропорційного розміру, але не більше 35 796, 30 грн. або меншого - на розсуд суду, зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат врахувавши часткове виконання зобов`язання, компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, недопустимість їх перетворення на засіб надмірного фінансового тиску.

Позивач не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у розмірі 45 757,00 грн. у даному випадку є надмірно великими. Позивач вважає, що невиконання зобов`язання з оплати товару з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань. Слід звернути увагу суду, що відповідач не надає до суду доказів, навіть часткового погашення боргу, більш того, видає погашення витрат на правничу допомогу, за погашення боргу по договору, вводячи суд в оману.

Розглянувши подану заяву Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни про зменшення пені, 3% річних, інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3 %.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій. Порушення умов договору мало місце. Умови договору, в тому числі строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач погодився на них. За таких обставин зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 64 930, 13 грн (45 575, 34 грн пені + 4 520, 55 грн 3% річних + 14 834, 24 грн інфляційних втрат річних).

Позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн. Докази витрат на правничу допомогу будуть надані суду додатково, у зв`язку з чим суд не здійснює розподіл витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни про стягнення 64 930, 13 грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравець Олени Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Вікторії Миколаївни ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) 45 575, 34 грн пені, 4 520, 55 грн 3% річних, 14 834, 24 грн інфляційних втрат, 2 662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2026

Суддя Ю.А. Бажанова