Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №904/1979/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1979/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів: Фещенко Ю.В., Мартинюка С.В.

за участю секретар судового засідання: Запорожець В.О.

та представників:

від скаржника (ТОВ «Дизельтехсервіс») - Матвєєва М.О.,

від скаржника (ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг») - Семикіна Л.В.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 (суддя Новікова Р.Г., повний текст рішення складено 07.08.2026); апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 (суддя Новікова Р.Г.)

у справі №904/1979/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» м. Кривий Ріг

про стягнення суми боргу у розмірі 19 071 092, 34 грн., пені у розмірі 1 864 184, 98 грн., 3% річних у розмірі 186 012, 96 грн., збитків від інфляції у розмірі 787 903, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Щодо заяви Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг”

про забезпечення позову.

24.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову, за змістом якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” (код ЄДРПОУ 24432974), що знаходяться на всіх відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, а також рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали, в межах суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, які не оспорюються відповідачем та які визначені прийнятим Господарським судом Дніпропетровської області рішенням у справі №904/1979/26 в загальній сумі 20 045 009,17 грн. (19 071 092,34 грн. основного боргу + 186012,96 грн. 3% річних + 787903,87 грн. збитків від інфляції).

25.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову, за змістом яких відповідач вказує про безпідставність вимог позивача, оскільки позивачем не наведено жодних підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову унеможливиться виконання рішення суду у даній справі, як і не доведено, що відповідачем вчиняються дії задля унеможливлення виконання рішення у цій справі, доводи позивача базуються лише на припущеннях, без підтвердження відповідними доказами. Також, відповідач вказує, що твердження позивача про те, що відповідач не обмежений у діях щодо розпорядження грошовими коштами, які обліковуються на його рахунках, не є тими обставинами, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів може унеможливити виконання рішення суду у цій справі, після її перегляду в суді апеляційної інстанції. Також, відповідач вказує, що докази долучені позивачем до заяви, зокрема, роздруківка наказів господарського суду, роздруківка інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, судові рішення, свідчать саме про те, що ПАТ “Арселорміттал Кривий Ріг” повністю виконує усі судові рішення, що набрали законної сили. Стосовно ворожих обстрілів території Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс”, про що стверджує позивач, відповідач вказує, що такі обставини, не свідчать про ймовірність унеможливлення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову. Також, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на зменшення наявних на його рахунках грошових коштів, зменшення активів тощо. Щодо тверджень позивача стосовно негативного впливу наявної заборгованості на його фінансовий стан та господарську діяльність, відповідач вказує, що такі обставини не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Поряд з цим, відповідач вказує, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, ПАТ “Арселорміттал Кривий Ріг” вважає необхідним вирішити питання про зустрічне забезпечення з урахуванням вимог статті 141 ГПК України, оскільки застосування арешту на суму понад 20 млн. грн. без будь-якого зустрічного забезпечення створює істотне обмеження майнових прав відповідача та може спричинити негативні наслідки для його господарської діяльності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2026 призначено судове засідання на 30.09.2026р. о 15:15 год. для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову у справі №904/1979/26; приєднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 та апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

28.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс”, за змістом яких позивач зазначає про доцільність вжиття заходів забезпечення позову. Так, позивач зазначає, про відсутність доказів того, що виконавчі провадження, відкриті відносно підприємства відповідача були саме виконані, а відсутність відкритих проваджень не свідчить про відсутність невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Також, позивач вказує, що єдина претензія відповідача в апеляційній скарзі стосується нарахованої пені, тоді як основна сума боргу, 3% річних та інфляційні втрати ним не оспорюються і суд апеляційної інстанції їх не змінюватиме, отже позивач вважає, що відповідач свідомо не сплачує суму боргу, наявність якої не заперечує та погоджується з нею. Крім того, як приклад недобросовісної поведінки відповідач, позивач зазначає про придбання відповідачем дороговартісного легкового автомобіля LEXUS LM 350 (2025 р.в.) ринковою вартістю понад 5 000 000,00 грн., який не є предметом першої необхідності для господарської діяльності, в той час як ця сума становить близько 25% заборгованості перед позивачем, строк сплати якої вже настав на момент реєстрації автотранспортного засобу.

За результатом дослідження поданих матеріалів, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову з таких підстав.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТОВ "Дизельтехсервіс" зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” суму боргу у розмірі 19071092грн34коп., пеню у розмірі 932092грн49?коп, 3% річних у розмірі 186012грн96коп., збитки від інфляції у розмірі 787903грн87коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 262910грн33коп., при цьому, в апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення лише в частині стягнення пені (4,44 % від присудженої суми), в той час як решту стягнутих сум за рішенням суду відповідач не оскаржує, та фактично погодився із рішенням суду першої інстанції в цій частині. Також, позивач вказує, що дії відповідача в частині поданння апеляційної скарги на рішення суду в останній день на апеляційне оскарження є зловживанням відповідачем своїми правами та спрямовано на затягування виконання рішення суду. Крім того, позивач зазначає про систематичне невиконання зобов`язань та наявність інших боргів у відповідача що підтверджується відкритими виконавчими провадженнями. До того ж, позивач вказує, що за даними реєстрів за відповідачем не зареєстровано нерухомого майна, а грошові кошти на банківських рахунках нічим не обмежені, отже відповідач у будь-який момент може їх витратити або перевести, що призведе до неможливості виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26. Разом з тим, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на критичний фінансовий стан підприємства позивача, з огляду на те що він є підприємством оборонного комплексу, має важливе значення, зазнав ударів БПЛА і несплата значного боргу ставить позивача під загрозу припинення господарської діяльності. За викладених обставин, позивач зазначає про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг”, що знаходяться на всіх відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, а також рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали, в межах суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, які не оспорюються відповідачем, та які визначені прийнятим Господарським судом Дніпропетровської області рішенням у справі №904/1979/26 в загальній сумі 20 045 009,17 грн. Водночас, позивач зауважує, що арешт коштів в межах неоспорюваної частини суми (20 045 009,17 грн.) не спричинить блокування господарської діяльності підприємства відповідача, оскільки закон під час воєнного стану дозволяє здійснювати виплату заробітної плати та сплату податків і зборів з арештованих рахунків.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суд розглядає вказану заяву з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Враховуючи викладене, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому заходи, обрані для забезпечення позову, не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі/або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки законом не визначено вичерпного переліку необхідних доказів, які заявник повинен надати до суду при зверненні з заявою про забезпечення позову, суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

В такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” до Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” про стягнення суми боргу у розмірі 19071092, 34 грн., пені у розмірі 1 864 184, 98 грн., 3% річних у розмірі 186012, 96 грн., збитків від інфляції у розмірі 787 903, 87 грн. задоволено частково; зменшено розмір пені на 50% з 1864184, 98 грн. до 932 092, 49 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” суму боргу у розмірі 19071092, 34 грн., пеню у розмірі 932092, 49 грн., 3% річних у розмірі 186012, 96 грн., збитки від інфляції у розмірі 787903, 87 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 262910, 33 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство “Арселорміттал Кривий Ріг” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсірвіс” 932 092,49 грн. пені, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з ПАТ “Арселорміттал Кривий Ріг” суми пені, прошу зменшити заявлений розмір пені на 90% від стягуваної суми.

Між тим, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТОВ "Дизельтехсервіс" обґрунтовує необхідність забезпечення доводами про те, що відповідач подав апеляційну скаргу у даній справі з метою затягування виконання рішення суду та ухилення від сплати заборгованості, не виконує рішення суду, не вживає заходів щодо погашення заборгованості перед позивачем, розпоряджається грошовими коштами на власний розсуд, уникаючи виконання зобов`язань перед позивачем, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній спаві.

Однак, колегія суддів відзначає, що позивачем не подано суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, приховування свого майна та грошових коштів. Реалізація відповідачем свого права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції сама по собі не є доказом вчинення таких дій та не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі. Твердження заявника про скрутне матеріальне становище підприємства позивача та завдання ракетних ударів по території підприємства позивача не належать до кола обставин, з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Також, колегія суддів відхиляє посилання заявника на придбання вартісного транспортного засобу після настання строку виконання спірного зобов`язання, оскільки сам по собі факт придбання відповідачем автомобіля не свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, відчуження чи приховування належних йому активів, а також не підтверджує відсутність у відповідача грошових коштів або іншого майна, достатнього для виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову у даній справі.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні вимог позивача про забезпечення позову, підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

2.Короткий зміст заявлених позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Криви Ріг” суми боргу у розмірі 19 071 092, 34 грн., пені у розмірі 954833, 01 грн., 3%річних у розмірі 114 816, 70 грн., збитків від інфляції у розмірі 263 673, 83 грн.

03.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, за змістом якої просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №904/1979/26 стягнення з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» витрат понесених у зв`язку з оплатою правової (правничої) допомоги в сумі 208 400,00 грн.

3. Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 позов задоволено частково:

- зменшено розмір пені на 50% з 1 864 184, 98 грн. до 932 092, 49 грн.;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» суму боргу у розмірі 19071092, 34 грн., пеню у розмірі 932092, 49 грн., 3% річних у розмірі 186012, 96 грн., збитки від інфляції у розмірі 787903, 87 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 262910, 33 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/1979/26:

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Арселорміттал Кривий Ріг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд апеляційної інстанції:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсірвіс» 932 092,49 грн. пені, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині;

- у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» суми пені, зменшити заявлений розмір пені на 90% від стягуваної суми.

- витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти Товариство «Дизельтехсірвіс».

Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд апеляційної інстанції:

- поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням дати отримання Додаткового рішення у справі № 904/1979/26;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу;

- ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву про розподіл судових витрат задовольнити повністю та стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» 178 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для нарахування та стягнення пені, оскільки умовами укладеного між ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» та ТОВ «Дизельтехсервіс» Договору на виконання робіт № 543 від 31.05.2022 року не було передбачено відповідальності замовника у вигляді пені за порушення строків розрахунків, а положення абзацу 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України щодо зобов`язання боржника сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, введено в дію 28 серпня 2025 р. згідно із Законом України від 09.01.2025 р. № 4196-IX, не може бути застосовано до правовідносин сторін, які виникли з Договору, укладеного у 2022 році і регулювались в тому числі Господарським кодексом України, оскільки Закон України від 09.01.2025 р. №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» не має зворотної дії у часі і не може бути направлений на автоматичне посилення відповідальності замовника (відповідача) шляхом встановлення для останнього додаткової відповідальності, не погодженої сторонами в Договорі. Крім того, скаржник зазначає, що встановлені судом обставини справи є достатніми для зменшення пені на 90%, а застосоване судом зменшення лише на 50% не відповідає принципам справедливості, пропорційності, добросовісності. Згідно тверджень апелянта, за змістом оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив наявність підстав для зменшення пені, зокрема, відсутність доказів збитків позивача, значні обсяги попередніх оплат за виконані роботи, факт виникнення обставин утворення заборгованості лише з грудня 2025 року, істотний негативний вплив воєнних дій на господарську діяльність відповідача та критично важливе значення підприємства, проте не навів належного обґрунтування підстав, за яких дійшов висновку про достатність та справедливість зменшення пені на 50%.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» вказує про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 000, 00 грн., з огляду на кількість опрацьованих матеріалів та витрачений на це час. Так, скаржник вказує, що зважаючи на зміст додаткового рішення, адвокат мав витратити на юридичний аналіз, перевірку повноважень підписантів, математичне моделювання, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних по кожному з 644 актів — усього по 1 хвилині 33 секунди на один документ, що є грубим порушенням критерію реальності та розумності судових витрат. Також, скаржник вказує, що формування позову на суму понад 21 000 000 грн., який базується на 644 окремих господарських операціях (актах) з розрахунком трьох видів нарахувань (пеня, 3%, інфляційні) по кожному з них, вимагало значних часових витрат, що свідчить про те, що заявлений адвокатом час є повністю реальним, а їх вартість досить співмірною. Також, скаржник ствредужє про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що аналіз державних реєстрів щодо відповідача є "технічною дією", оскільки у справі з ціною позову 21 000 000 грн., збір та аналітична обробка інформації про майновий стан боржника, наявність інших судових спорів та виконавчих проваджень є фундаментальним етапом формування стратегії захисту (зокрема, для оцінки перспектив реального виконання судового рішення або необхідності вжиття заходів забезпечення позову). Згідно тверджень позивача, це інтелектуальна аналітична робота, яка потребує професійних знань та часу адвоката, а не технічне копіювання. Збір, узагальнення та правовий аналіз інформації про фінансово-майновий стан боржника у спорі на суму 21 000 000 грн. є критично важливою складовою, яка безпосередньо впливає на вибір процесуальних інструментів захисту прав клієнта (включаючи оцінку ризиків невиконання рішення суду та доцільність подання заяви про забезпечення позову). Також, скаржник вказує про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дана категорія справ є нескладною, оскільки складність господарської справи визначається не лише її правовою кваліфікацією (категорією спору), а й фізичним обсягом доказової бази, кількістю первинних документів та обсягом математичних розрахунків. Дослідження масиву у кількості більше 3070 аркушів та перевірка 644 окремих актів на предмет строків оплати, наявності коригувань, курсових різниць та повноважень підписантів вимагає значних інтелектуальних та часових витрат адвоката, що виключає можливість визначення цієї справи як простої. Також, скаржник вважає необґрунтованими твердження суду про неспівмірність витрат з обсягом наданої допомоги, оскільки суд визнав досить значний обсяг документів (понад 3070 аркушів, 644 акти), отже фактично підтвердив високу складність та обсяг роботи. При цьому, скаржник вказує, що фінансовий інтерес апелянта у цьому спорі складав понад 21 000 000 грн., що свідчить про колосальну відповідальність адвоката та пропорційність суми 208 000 грн. ризикам клієнта. Також, скаржник вказує про визначення судом витрат надмірними без належного обґрунтування. За таких обставин, скаржник вважає, висновок суду першої інстанції про надмірність витрат немотивованим, а додаткове рішення таким, що підлягає скасуванню.

6.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ТОВ «Дизельтехсервіс» зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26, за змістом відзиву на апеляційну скаргу зазначає про обґрунтованість здійснених нарахувань пені, стверджує, що нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснено на підставі абзацу 2 частини 3 статті 549 ЦК України, проте оскільки вказана норма набрала чинності 28.08.2025 року відповідно до Закону України від 09.01.2025р. №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», пеню нараховано виключно за період прострочення, що настав після 28.08.2025 року, до попередніх періодів вона не застосовувалася. Крім того, ТОВ «Дизельтехсервіс» вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку (пеню) виникає безпосередньо з факту прострочення виконання зобов`язання незалежно від наявності у кредитора збитків, в той час як предметом спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за її несплату, а не відшкодування збитків у розумінні ст. 22 ЦК України. Також, ТОВ «Дизельтехсервіс» зазначає, що відповідач здійснював оплати, проте жоден платіж не відбувався вчасно з урахуванням наданої за договором відстрочки, а з грудня 2025 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі понад 19 млн грн, в рахунок погашення якої оплати не здійснюються. Також, позивач вказує, що ТОВ «Дизельтехсервіс» визнано підприємством, що має важливе значення для національної економіки у відповідності до Наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 873-КВ від 18.07.2025, тому наявність заборгованості перед ТОВ «Дизельтехсервіс» завдає шкоду державі шляхом зменшення надходження коштів до державного бюджету внаслідок отримання збитків. До того ж, позивач вказує, що відповідно до критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціювання економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених ПКМУ від 27.01.2023р № 76 (в редакції ПКМУ від 05.06.2024р № 650), та на підставі протоколу від 23.04.2026р №2064/уд засідання робочої групи з визначення підприємств, установ і організацій у сфері оборонно-промислового комплексу, ТОВ «Дизельтехсервіс» визнано таким, що має важливе значення для національної економіки відповідно до критерію, зазначеного в підпункті 1, пункту 2 Критеріїв, за якими здійснюється визначення МОУ підприємств, установ і організацій у сфері оборонно- промислового комплексу, що мають важливе значення для національної економіки, затверджених наказом МОУ від 28.10.2025 No722, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.10.2025р за № 1582/44988. Також, позивач вказує, що 16.08.2026 року внаслідок нанесення повітряних ударів БПЛА невстановленими військовими формуваннями збройних сил РФ по території ТОВ «Дизельтехсервіс», у звязку з чим знищено естакаду складу готової продукції, зруйновано будівлю матеріального складу з пошкодженням суміжних стін, пошкоджено цехи, знищено документацію, пошкоджене комп`ютерне обладнання, сервер, інші товарно-матеріальні цінності, в т.ч. ТМЦ третіх осіб. З огляду на викладене, позивач вказує, що обидва підприємства перебувають в одному регіоні ведення господарської діяльності, несуть ризики та збитки в умовах воєнного стану, проте позивач виконує умови договору. За викладених обставин, позивач вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі такими, що не спростовують висновок суду першої інстанції в частині стягнення 50% заявленої до стягнення пені за порушення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26, за змістом відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції діяв у межах повноважень та відповідно до норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, оцінивши співмірність, реальність та необхідність судових витрат з урахуванням заперечень, наданих відповідачем до суду першої інстанції. Відповідач вважає, що наведені позивачем розрахунки не свідчать про те, що саме 208 400,00 грн є сумою витрат, яка має бути компенсована відповідачем, оскільки відшкодуванню підлягають не будь-які фактично понесені витрати на правничу допомогу, а лише витрати, які відповідають установленими ГПК України критеріям. Відповідач вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області при ухваленні додаткового рішення законно та обґрунтовано, керуючись ч. 4 ст. 126 та частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, частково, у сумі 178 400,00, відмовив позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, із зазначенням в додатковому рішенні, які саме витрати на правову допомогу не підлягали відшкодуванню, з наведенням мотивації такого рішення та правових підстав для його ухвалення. Поряд з цим, відповідач вказує, що позивач не навів переконливих аргументів, які б спростовували конкретні висновки суду першої інстанції щодо: віднесення значної частини робіт до комплексу дій із підготовки позовної заяви; відсутності необхідності значного часу на окремі види робіт; відсутності особливої складності спору з правової точки зору; неспівмірності заявленого розміру витрат із фактичним обсягом правничої допомоги; надмірності заявленої до компенсації суми. Також, відповідач вказує про посилання заявника на нерелевантну до спірних відносин судову практику. За викладених обставин, відповідач вважає відсутніми підстави для скасування додаткового рішення суду.

7. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

01.09.2026 Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 року по справі №904/1979/26

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2026 апеляційну скаргу ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 залишено без руху; апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду від 08.09.2026 надати докази сплати судового збору у розмірі 16 777, 69 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 по справі №904/1979/26; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.09.2026р. о 15:15 год.; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1979/26.

17.09.2026 ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про надання доказів на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.09.2026р. о 15:15 год.; приєднано апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

11.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/1979/26.

18.09.2026 від ТОВ «Дизельтехсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення.

28.09.2026 від ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення.

В судовому засіданні 30.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

8.Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” (далі – виконавець) та Публічним акціонерним товариством “Арселорміттал Криви Ріг” (далі – замовник) укладений договір на виконання робіт від 31.05.2022 №543 (далі – договір від 31.05.2022).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.7-1.9 договору від 31.05.2022 виконавець виконує на платній основі всі роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням (ТО), капітальним ремонтом (КР), поточним ремонтом (ПР), інспекцією (діагностикою) та дефектуванням автомобільної, кар`єрної і дорожньо-будівельної техніки замовника. Перелік техніки замовника, яка підлягає ремонту та технічному обслуговуванню виконавцем, зазначено в додатку №1 до договору. Вид ремонту, який повинен бути виконаний виконавцем, замовник зазначає в заявці (додаток №2) на підставі підписаної сторонами специфікації.

Роботи згідно з п.1.1 договору виконуються мобільними сервісними бригадами виконавця на об`єктах експлуатації техніки, якщо інше не обумовлено у специфікаціях та/або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Графік роботи мобільних сервісних бригад виконавця: з 07:00 до 19:00 щодня.

При необхідності роботи, вказані в п.1.1 можуть здійснюватися на території виконавця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 87/15, за домовленістю сторін. Доставки техніки до території/з території виконавця здійснюється силами та за рахунок замовника.

Згідно з пунктами 3.2-3.6 договору від 31.05.2022 фактична вартість ТО, КР, ПР, інспекції (діагностики) та дефектування, виконаного на території замовника, розраховується на підставі комерційної пропозиції, підтвердженої підписаними сторонами заказ-нарядами (звітами) виконавця (додаток №3) з вказівкою в них повного переліку виконаних робіт і фактичного часу їх виконання, а також використаних запасних частин і матеріалів. На підставі заказ-нарядів оформлюється і виставляється виконавцем акт виконання робіт (надання послуг) в 3-х екземплярах і рахунок, які передаються уповноваженому представнику замовника для підписання, внесення до електронної відомості в системі SАР замовника і оплати. Акт оформлюється протягом 5-ти робочих днів з дати підписання заказ-наряду.

Фактична вартість ТО, КР, ПР, інспекції (діагностики) та дефектування, виконаного на території виконавця, підтверджується комерційною пропозицією, формування якої здійснюється виконавцем на підставі узгодженої сторонами відомості дефектів техніки.

При зміні чинного законодавства України, а саме: розміру загальнодержавних та обов`язкових податків, зборів, розміру мінімальної заробітної плати, тощо, вартість робіт вказаних в п. 3.1. та п.3.1.1. підлягає зміні шляхом підписання додаткових угод.

Вартість запасних частини і витратних матеріалів, використаних при проведенні ремонтних робіт, розраховується по курсу НБУ 1 долара СІІІА до гривні на дату формування комерційної пропозиції. Курс НБУ вказується відповідно до даних сайту www.bank.gov.ua. В разі зміни курсу долара в інтервалі більше, ніж +/- 3 %, вартість запасних частин і витратних матеріалів буде перерахована пропорційно зміні курсу НБУ на дату оплати шляхом оформлення коригуючого рахунку. Коефіцієнт складової виконаних робіт в частині ТМЦ, щодо якої здійснюється перерахунок за курсом долара, складає 89% від загальної вартості ТМЦ.

Оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити виконавця, вказані в рахунку. Датою виконання грошових зобов`язань вважається дата валютування, зазначена в платіжному документі, яким оформлюється доручення замовника, який здійснює оплату, обслуговуючому банку на перерахування коштів виконавцю.

Пунктами 4.1-4.3 договору від 31.05.2022 передбачено, що акт виконання робіт (надання послуг), підписаний повноваженими представниками обох сторін, вважається підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Виконавець направляє акт виконаних робіт (надання послуг), оригінал рахунку, заказ-наряд та/або відомість дефектів, комерційну пропозицію до Центру об`єднаних бізнес послуг замовника.

Оплата за виконані роботи в частині ТМЦ, що були використані виконавцем для ТО, КР, ПР та інспектування, діагностики, дефектування техніки, здійснюється у гривнях згідно з офіційним курсом гривні до долару, встановленого НБУ на дату складання комерційної пропозиції.

В пунктах 4.4-4.8 договору від 31.05.2022 сторони узгодили, що керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, встановили еквівалент частини ціни виконаних робіт, а саме - в частині використаних ТМЦ в іноземній валюті, вказавши офіційний курс Національного банку України (далі - НБУ) гривні до іноземної валюти та дату складання комерційної пропозиції виконавцем.

Сторони узгодили, що у разі зміни (+\-) офіційного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати виконаних робіт по відношенню до офіційного курсу, зазначеного у комерційній пропозиції більше ніж на 3% - оплата коригування вартості виконаних робіт в частині ТМЦ здійснюється наступним чином:

- при збільшенні офіційного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати виконаних робіт більше ніж на 3%:

Оплата коригування вартості виконаних робіт в частині ТМЦ, встановленої у гривні у відповідній комерційній пропозиції, здійснюється з відстрочкою платежу протягом 15 календарних днів з дати отримання замовником виставленого коригуючого рахунку та розрахунку курсової різниці (типова форма наведена в Додатку №7 до договору), дата отримання коригуючого рахунку фіксується відповідною відміткою на другому екземплярі виконавця.

Курсова різниця при збільшенні офіційного курсу НБУ розраховується за формулою: KP=((П0*Ц0)*(K1/K0) + Ц0*Пl) – Ц0 де: КР - курсова різниця; П0-(0,89) коефіцієнт, що відповідає частині виконаних робіт в частині ТМЦ, щодо якої може бути застосовано КР; Ц0 - ціна виконаних робіт в частині ТМЦ, встановлена в комерційній пропозиції; К0 - офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений в комерційній пропозиції; К1 - офіційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати виконаних робіт, що перевищує встановлений толеранс у +/- 3%. Якщо курс гривні на дату оплати виконаних робіт змінився в межах толерансу у +/- 3%, то курсова різниця не розраховується; П1 - (0,11) коефіцієнт, що відповідає частині виконаних робіт в частині ТМЦ, щодо якої не може бути застосовано КР (пп. 4.5.1 п.4.5 договору від 31.05.2022);

- при зменшенні обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати виконаних робіт більше ніж на 3%:

Ціна виконаних робіт в частині ТМЦ при зменшенні офіційного курсу НБУ розраховується за формулою: Ц1= (П0*Ц0) *(Kl/K0) + Ц0*П1 де: Ц1 - ціна виконаних робіт в частині ТМЦ, що підлягає сплаті у гривнях; П0 - (0,89) коефіцієнт, що відповідає частині виконаних робіт в частині ТМЦ, щодо якої може бути застосовано валютний еквівалент ціни; Ц0 - ціна виконаних робіт в частині ТМЦ, встановлена в комерційній пропозиції; К0 - офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений в комерційній пропозиції; К1 - офіційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати виконаних робіт, що перевищує встановлений толеранс у +/- 3%. Якщо курс гривні на дату оплати виконаних робіт змінився в межах толерансу у +/- 3%, то курсова різниця не розраховується. П1 - (0,11) коефіцієнт, що відповідає частині виконаних робіт в частині ТМЦ, щодо якої не може бути застосовано валютний еквівалент ціни (пп. 4.5.2 п.4.5 договору від 31.05.2022);

- коригувальний рахунок оформлюється виконавцем після проведення платежу протягом 7-ми (семи) календарних днів (пп. 4.5.3 п.4.5 договору від 31.05.2022).

Загальна вартість (з урахуванням ПДВ) договору визначається у підписаних сторонами відповідних актах виконання робіт (надання послуг) та дорівнює сумі усіх підписаних сторонами актів виконання робіт (надання послуг), які є невід`ємною частиною договору.

Оплата за виконані роботи, запасні частини і використані матеріали здійснюється протягом 15-ти календарних днів з дати акту виконання робіт (надання послуг), якщо інше не обумовлене в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Рахунки на коригування вартості виконаних робіт в частині ТМЦ підлягають оплаті згідно п.4.5.1.

Пунктом 5.1 договору від 31.05.2022 передбачено, що кожен окремий виконаний об`єм робіт за договором фіксується в підписаному сторонами Акті виконаних робіт (надання послуг), який підтверджується підписаним сторонами заказ-наряді та/або відомості дефектів з кількісною вказівкою трудовитрат, використаних запасних частин і комплектуючих виробів.

Згідно з п. 8.1 договору від 31.05.2022 замовник зобов`язаний, зокрема, проводити своєчасну оплату за виконані роботи, оплату коригувань вартості запасних частин і витратних матеріалів відповідно до умов договору.

В свою чергу, виконавець має право, зокрема, на своєчасне отримання від замовника оплати вартості виконаних робіт (пп.8.4.4 п.8.4 договору від 31.05.2022).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.6, 9.7 договору від 31.05.2022 за невиконання своїх зобов`язань по договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

У разі заборгованості замовника згідно з п.4.7 та п.4.8 договору, замовник оплачує виконавцеві всю суму боргу з урахуванням встановленого на час прострочки індексу інфляції та 3 % річних. У випадку прострочення оплати робіт більше одного місяця, виконавець вправі утриматись від виконання робіт на період прострочення і таке утримання не визначається порушенням договору та не зумовлює відповідальність виконавця.

Сторони домовились встановити строки позовної давності до вимог про стягнення та/або застосування санкцій (штрафних або оперативно-господарських) по договору тривалістю в 3 роки.

Відповідно до пункту 15.1 договору від 31.05.2022 цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печаткою сторін і діє до 31.12.2023, а в частині: - порядку врегулювання спору встановленого договором; - порядку застосування штрафних санкцій; - гарантійних зобов`язань; - виконання грошових зобов`язань за договором – до повного виконання вказаних зобов`язань.

Додатковою угодою від 15.12.2023 №15 сторони виклали п.15.1 договору від 31.05.2022 в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печаткою сторін і діє до 31.01.2025, а в частині: - порядку врегулювання спору встановленого договором; - порядку застосування штрафних санкцій; - гарантійних зобов`язань; - виконання грошових зобов`язань за договором – до повного виконання вказаних зобов`язань.

Додатковою угодою від 24.12.2025 №52 сторони виклали п.15.1 договору від 31.05.2022 в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печаткою сторін і діє до 28.02.2026; в частині надання послуг – до 31.01.2026; а в частині: - порядку врегулювання спору встановленого договором; - порядку застосування штрафних санкцій; - гарантійних зобов`язань; - виконання грошових зобов`язань за договором – до повного виконання вказаних зобов`язань.

Сторонами в межах виконання договору від 31.05.2022 підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 19000967грн13коп:

- від 24.11.2025: №3022 на суму 13772грн21коп, №3023 на суму 13772грн21коп;

- від 26.11.2025: №3061 на суму 57044грн09коп;

- від 01.12.2025: №2997 на суму 7956грн07коп, №2999 на суму 12852грн07коп, №3000 на суму 9764грн50коп, №3001 на суму 9764грн50коп, №3002 на суму 4032грн, №3003 на суму 6336грн, №3004 на суму 15840грн, №3005 на суму 4377грн60коп, №3006 на суму 1728грн, №3017 на суму 4377грн60коп, №3018 на суму 8640грн, №2943 на суму 10397грн45коп, №2958 на суму 12672грн, №2959 на суму 13589грн45коп, №2960 на суму 12672грн, №2961 на суму 2304грн, №2962 на суму 5644грн80коп, №2963 на суму 4608грн, №2964 на суму 4608грн, №2966 на суму 3916грн80коп, №2967 на суму 27508грн22коп, №2968 на суму 7668грн70коп, №2969 на суму 7668грн70коп, №2970 на суму 9972грн70коп, №3047 на суму 3283грн20коп, №3048 на суму 2304грн, №3049 на суму 9216грн, №3050 на суму 13949грн11коп, №3051 на суму 6070грн01коп, №3083 на суму 32250грн32коп, №3086 на суму 28555грн36коп, №3087 на суму 46465грн16коп, №3085 на суму 83379грн13коп, №3090 на суму 83379грн13коп;

- від 02.12.2025: №3153 на суму 28471грн02коп, №3152 на суму 28471грн02коп, №3155 на суму 32158грн88коп, №3154 на суму 32158грн88коп;

- від 03.12.2025: №3156 на суму 44302грн60коп, №3157 на суму 46378грн06коп, №3158 на суму 471775грн97коп, №3159 на суму 471775грн97коп, №3160 на суму 117055грн96коп, №3161 на суму 45313грн49коп, №3162 на суму 45313грн49коп, №3166 на суму 29332грн49коп, №3167 на суму 29332грн49коп, №3168 на суму 471775грн97коп, №3169 на суму 125225грн04коп, №3170 на суму 125225грн04коп, №3171 на суму 26124грн86коп, №3172 на суму 47220грн04коп, №3064 на суму 8064грн, №3065 на суму 3456грн, №3066 на суму 12672грн, №3067 на суму 3456грн, №3068 на суму 10368грн, №3069 на суму 3168грн, №3070 на суму 18283грн32коп, №3071 на суму 18239грн18коп, №3072 на суму 13636грн98коп, №3073 на суму 4608грн, №3074 на суму 6682грн56коп, №3075 на суму 13479грн17коп, №3076 на суму 3340грн80коп, №3077 на суму 4608грн, №3078 на суму 9446грн40коп, №3079 на суму 12672грн, №3080 на суму 3514грн78коп, №3081 на суму 7892грн, №3082 на суму 18254грн02коп, №3091 на суму 13593грн23коп, №3094 на суму 3456грн, №3095 на суму 2304грн, №3096 на суму 2304грн, №3098 на суму 9216грн, №3099 на суму 14468грн54коп, №3100 на суму 3456грн, №3101 на суму 10714грн78коп, №3063 на суму 13708грн80коп, №3102 на суму 32716грн80коп, №3103 на суму 12730грн78коп, №3104 на суму 19974грн16коп;

- від 08.12.2025: №3092 на суму 28600грн01коп, №3183 на суму 28600грн01коп, №3184 на суму 28600грн01коп, №3185 на суму 28600грн01коп, №3093 на суму 46523грн53коп, №3187 на суму 46523грн53коп, №3186 на суму 28600грн01коп, №3188 на суму 46523грн53коп;

- від 10.12.2025: №3210 на суму 16214грн28коп, №3211 на суму 65088грн;

- від 11.12.2025: №3198 на суму 336452грн45коп, №3199 на суму 48335грн53коп, №3200 на суму 28317грн02коп, №3201 на суму 45388грн48коп, №3202 на суму 33460грн51коп, №3203 на суму 47688грн76коп, №3204 на суму 30044грн78коп, №3205 на суму 28600грн01коп, №3206 на суму 28600грн01коп, №3207 на суму 28600грн01коп, №3208 на суму 28600грн01коп, №3209 на суму 83509грн33коп, №1416 на суму 182926грн58коп;

- від 15.12.2025: №3084 на суму 83379грн13коп, №3224 на суму 21237грн64коп, №3225 на суму 120356грн86коп, №3226 на суму 46523грн53коп, №3227 на суму 45951грн27коп, №3105 на суму 13646грн10коп, №3106 на суму 13503грн89коп, №3107 на суму 16824грн56коп;

- від 17.12.2025: №3235 на суму 22891грн99коп, №3114 на суму 6624грн, №3115 на суму 4550грн40коп, №3116 на суму 6336грн, №3117 на суму 5243грн, №3118 на суму 4204грн80коп, №3119 на суму 3168грн, №3120 на суму 7500грн31коп, №3121 на суму 4955грн52коп, №3122 на суму 3227грн52коп, №3123 на суму 2304грн, №3124 на суму 4667грн52коп, №3125 на суму 13391грн84коп, №3126 на суму 8064грн, №3127 на суму 20736грн, №3128 на суму 2649грн60коп, №3129 на суму 9216грн, №3130 на суму 29952грн, №3131 на суму 3168грн, №3132 на суму 2304грн, №3097 на суму 3168грн, №3113 на суму 5760грн, №3112 на суму 12672грн, №3111 на суму 4608грн, №3110 на суму 3168грн, №3109 на суму 9504грн, №3108 на суму 19584грн;

- від 18.12.2025: №3234 на суму 182926грн58коп;

- від 19.12.2025: №3236 на суму 38127грн53коп, №3237 на суму 22558грн02коп, №3238 на суму 46055грн02коп, №3239 на суму 82400грн95коп, №3240 на суму 36907рн78коп, №3241 на суму 106775грн44коп, №3242 на суму 131639грн76коп, №3243 на суму 90542грн02коп, №3178 на суму 12672грн, №3177 на суму 6336грн, №3176 на суму 12672грн, №3179 на суму 6336грн, №3133 на суму 2304грн, №3134 на суму 2880грн, №3135 на суму 5760грн, №3138 на суму 3456грн, №3140 на суму 26956грн80коп, №3141 на суму 19584грн, №3142 на суму 10368грн, №3143 на суму 22348грн80коп, №3144 на суму 4608грн, №3151 на суму 4608грн, №3146 на суму 5184грн, №3148 на суму 7315грн20коп, №3149 на суму 2304грн, №3191на суму 6912грн;

- від 22.12.2025: №3189 на суму 8516грн87коп, №3190 на суму 12132грн88коп, №3193 на суму 14171грн74коп, №3194 на суму 13746грн92коп, №3244 на суму 56803грн84коп, №3245 на суму 32368грн80коп, №3246 на суму 56803грн84коп, №3247 на суму 46663грн94коп, №3248 на суму 28707грн43коп, №3249 на суму 28707грн43коп, №3250 на суму 28707грн43коп, №3251 на суму 28707грн43коп, №3252 на суму 83822грн45коп, №3253 на суму 28707грн43коп, №3254 на суму 28707грн43коп, №3255 на суму 28707грн43коп, №3256 на суму 28707грн43коп, №3257 на суму 83822грн45коп, №3258 на суму 83822грн45коп, №3259 на суму 52504грн32коп, №3192 на суму 13915грн02коп, №3180 на суму 4314грн35коп, №3181 на суму 9303грн86коп, №3182 на суму 5476грн94коп, №3139 на суму 20290грн02коп, №3145 на суму 10458грн98коп, №3147 на суму 16646грн74коп, №3150 на суму 3090грн17коп;

- від 23.12.2025: №3260 на суму 2304грн, №3261 на суму 1728грн, №3262 на суму 6336грн, №3263 на суму 4608грн, №3264 на суму 9504грн, №3265 на суму 4608грн, №3266 на суму 2304грн, №3270 на суму 4608грн, №3272 на суму 4608грн, №3276 на суму 6854грн40коп, №3277 на суму 7372грн80коп, №3280 на суму 12672грн, №3381 на суму 12672грн, №3282 на суму 14400грн, №3283 на суму 6336грн, №3284 на суму 5702грн40коп, №3285 на суму 14976грн, №3286 на суму 3916грн80коп, №3287 на суму 9792грн, №3291 на суму 2304грн, №3292 на суму 2304грн, №3293 на суму 8064грн, №3294 на суму 4608грн, №3295 на суму 3456грн, №3296 на суму 6336грн, №3297 на суму 6912грн, №3298 на суму 5760грн, №1796 на суму 250635грн78коп, №3351 на суму 28707грн43коп, №3352 на суму 46663грн94коп, №3353 на суму 28707грн43коп, №3354 на суму 28707грн43коп, №3355 на суму 29695грн34коп, №3356 на суму 29695грн34коп, №3357 на суму 29695грн34коп, №3358 на суму 29695грн34коп, №3359 на суму 29695грн34коп, №3360 на суму 379190грн08коп, №3361 на суму 207387грн07коп, №3362 на суму 384824грн48коп;

- від 24.12.2025: №3389 на суму 65088грн;

- від 29.12.2025: №3393 на суму 1052грн50коп, №3366 на суму 17513грн38коп, №3367 на суму 8956грн03коп, №3368 на суму 37584грн26коп, №3370 на суму 13800грн08коп, №3371 на суму 14083грн25коп, №3372 на суму 23299грн25коп, №3373 на суму 22721грн75коп, №3365 на суму 83822грн45коп, №3369 на суму 13800грн08коп, №3374 на суму 3088грн61коп, №3375 на суму 2696грн30коп, №3396 на суму 28646грн96коп, №3397 на суму 28646грн96коп, №3381 на суму 89630грн58коп, №3390 на суму 822106грн19коп, №3391 на суму 41513грн63коп, №3392 на суму 195486грн16коп, №3395 на суму 13821грн32коп, №3395 на суму 13817грн95коп, №3376 на суму 28646грн96коп;

- від 30.12.2025: №3424 на суму 47808грн78коп, №3420 на суму 21080грн10коп, №3381 на суму 615137грн86коп, №3383 на суму 207387грн07коп, №3419 на суму 21080грн10коп, №3421 на суму 33350грн71коп, №3422 на суму 33350грн71коп, №3423 на суму 202922грн52коп, №3426 на суму 261561грн02коп, №3427 на суму 56704грн15коп, №3429 на суму 36267грн43коп, №3430 на суму 46584грн92коп, №3432 на суму 83646грн23коп, №3434 на суму 28646грн96коп, №3436 на суму 28646грн96коп;

- від 31.12.2025: №3448 на суму 5795грн80коп, №3449 на суму 22410грн41коп, №3450 на суму 23562грн41коп, №3451 на суму 9216грн, №3452 на суму 2304грн, №3453 на суму 5126грн40коп, №3454 на суму 2361грн60коп, №3455 на суму 6336грн, №3456 на суму 5760грн, №3457 на суму 3456грн, №3458 на суму 17856грн, №3459 на суму 25920грн, №3460 на суму 15264грн, №3461 на суму 4608грн, №3462 на суму 3456грн, №3463 на суму 3686грн40коп, №3464 на суму 3168грн, №3465 на суму 13195грн61коп, №3466 на суму 1612грн80коп, №3467 на суму 6336грн, №3468 на суму 2304грн, №3469 на суму 9216грн, №3470 на суму 6336грн, №3471 на суму 6859грн50коп, №3472 на суму 6854грн40коп, №3473 на суму 4032грн, №3474 на суму 22982грн40коп, №3475 на суму 5760грн, №3476 на суму 4608грн, №3477 на суму 1152грн, №3478 на суму 4089грн60коп, №3479 на суму 28119грн, №3480 на суму 19531грн50коп, №3481 на суму 2304грн, №3482 на суму 6048грн, №3483 на суму 3168грн, №3484 на суму 19008грн, №3485 на суму 4608грн, №3485 на суму 5068грн80коп, №3487 на суму 13194грн53коп, №3488 на суму 82705грн62коп, №3489 на суму 28646грн96коп;

- від 05.01.2026: №1 на суму 116387грн71коп, №2 на суму 79139грн90коп, №3 на суму 33350грн71коп, №4 на суму 33350грн71коп, №5 на суму 14226грн36коп, №6 на суму 14226грн36коп, №7 на суму 14226грн36коп, №8 на суму 106595грн38коп, №9 на суму 83646грн23коп, №10 на суму 46584грн92коп;

- від 06.01.2026: №109 на суму 28506грн18коп, №110 на суму 28343грн95коп, №111 на суму 28241грн59коп;

- від 08.01.2026: №112 на суму 56744грн86коп, №113 на суму 83548грн39коп, №114 на суму 46541грн06коп, №108 на суму 46541грн06коп, №53 на суму 3456грн, №54 на суму 13195грн16коп, №55 на суму 2246грн40коп, №56 на суму 12672грн, №57 на суму 6336грн, №58 на суму 4492грн80коп, №59 на суму 5760грн, №60 на суму 6336грн, №61 на суму 3168грн, №62 на суму 2304грн, №66 на суму 42912грн, №67 на суму 6860грн30коп, №68 на суму 12672грн, №69 на суму 4608грн, №70 на суму 3398грн40коп, №71 на суму 4608грн, №72 на суму 3168грн, №73 на суму 12672грн №74 на суму 6912грн №75 на суму 4608грн, №76 на суму 12672грн №77 на суму 10368грн, №78 на суму 10368грн, №79 на суму 2304грн, №80 на суму 8640грн, №81 на суму 1152грн, №82 на суму 13195грн20коп, №83 на суму 19008грн, №84 на суму 2304грн, №85 на суму 3456грн, №86 на суму 5644грн80коп, №87 на суму 17280грн, №88 на суму 8064грн, №89 на суму 6163грн20коп, №90 на суму 22176грн, №91 на суму 2304грн;

- від 12.01.2026: №12 на суму 274621грн62коп, №13 на суму 90542грн02коп, №14 на суму 90542грн02коп, №15 на суму 84067грн97коп, №16 на суму 18351грн50коп, №17 на суму 18351грн50коп, №18 на суму 18351грн50коп, №19 на суму 18351грн50коп, №20 на суму 83548грн39коп, №22 на суму 28613грн42коп, №23 на суму 5348грн82коп, №24 на суму 5348грн82коп, №25 на суму 5348грн82коп, №26 на суму 5348грн82коп, №27 на суму 148862грн93коп;

- від 13.01.2026: №28 на суму 28613грн42коп, №29 на суму 28613грн42коп, №30 на суму 83548грн39коп, №31 на суму 28613грн42коп, №32 на суму 83548грн39коп, №33 на суму 83548грн39коп, №34 на суму 4608грн, №35 на суму 3675грн96коп, №36 на суму 17164грн80коп, №37 на суму 13046грн38коп, №38 на суму 6336грн, №39 на суму 13046грн38коп, №40 на суму 3456грн, №41 на суму 3456грн, №42 на суму 6336грн, №43 на суму 3168грн, №44 на суму 6048грн;

- від 15.01.2026: №46 на суму 13823грн30коп, №47 на суму 13823грн30коп, №48 на суму 13823грн30коп, №49 на суму 27896грн83коп, №50 на суму 83775грн61коп, №51 на суму 45952грн98коп, №52 на суму 3168грн, №92 на суму 45952грн98коп, №93 на суму 83085грн61коп;

- від 20.01.2026: №63 на суму 9216грн, №94 на суму 20643грн80коп, №95 на суму 13070грн21коп, №98 на суму 14789грн63коп, №99 на суму 3168грн, №101 на суму 5760грн, №100 на суму 5961грн01коп, №96 на суму 32334грн29коп, №97 на суму 460060грн22коп, №105 на суму 28001грн40коп, №106 на суму 83775грн61коп, №107 на суму 28691грн40коп, №115 на суму 28691грн40коп, №118 на суму 46642грн98коп, №119 на суму 28691грн40коп, №120 на суму 28001грн40коп, №121 на суму 28001грн40коп, №122 на суму 28613грн42коп;

- від 22.01.2026: №123 на суму 15102грн22коп, №124 на суму 16491грн08коп, №125 на суму 19442грн12коп, №126 на суму 28109грн54коп, №127 на суму 83548грн39коп, №64 на суму 7488грн, №65 на суму 7372грн80коп, №104 на суму 2304грн, №103 на суму 15811грн33коп, №102 на суму 7674грн48коп;

- від 23.01.2026: №135 на суму 397383грн48коп;

- від 26.01.2026: №134 на суму 28613грн42коп, №135 на суму 28799грн54коп, №136 на суму 28109грн54коп, №137 на суму 84091грн02коп, №45 на суму 1064грн18коп;

- від 27.01.2026: №156 на суму (2-га частина) 236526грн94коп;

- від 28.01.2026: №128 на суму 6336грн, №129 на суму 26035грн20коп, №130 на суму 5472грн, №131 на суму 2304грн, №132 на суму 25344грн, №140 на суму 8012грн69коп, №141 на суму 9080грн12коп, №142 на суму 16831грн48коп, №143 на суму 15955грн20коп, №144 на суму 2304грн, №145 на суму 2304грн, №146 на суму 21970грн80коп, №147 на суму 15449грн93коп, №148 на суму 13325грн33коп, №149 на суму 13055грн26коп, №150 на суму 7537грн84коп, №151 на суму 4095грн16коп, №152 на суму 10328грн64коп, №153 на суму 61721грн02коп, №154 на суму 32247грн64коп, №162 на суму 83717грн46коп, №163 на суму 18220грн10коп, №164 на суму 18220грн10коп, №165 на суму 28109грн54коп, №166 на суму 28799грн54коп, №167 на суму 46094грн36коп, №168 на суму 84091грн02коп, №169 на суму 28109грн54коп, №170 на суму 28799грн54коп, №171 на суму 13986грн06коп, №172 на суму 10486грн55коп, №173 на суму (1-ша част.) 37982грн41коп;

- від 29.01.2026: №175 на суму 28799грн54коп, №176 на суму 28799грн54коп;

- від 30.01.2026: №192 на суму 46784грн36коп, №193 на суму 28799грн54коп, №194 на суму 18549грн43коп, №195 на суму 16092грн82коп, №196 на суму 6207грн26коп, №197 на суму 5517грн26коп, №198 на суму 15246грн71коп, №199 на суму 1177грн19коп, №200 на суму 1177грн19коп, №201 на суму 28799грн54коп, №202 на суму 46784грн36коп, №203 на суму 21123грн70коп, №204 на суму 5517грн26коп, №205 на суму 14556грн71коп;

- від 02.02.2026: №206 на суму 28799грн54коп, №207 на суму 84091грн02коп, №208 на суму 28799грн54коп, №209 на суму 46784грн36коп, №210 на суму 46784грн36коп, №211 на суму 84091грн02коп, №212 на суму 47826грн23коп, №213 на суму 32649грн76коп, №214 на суму 5517грн26коп, №215 на суму 57382грн21коп;

- від 05.02.2026: №235 на суму 47232грн, №173 на суму 3168грн, №176 на суму 10368грн, №177 на суму 12672грн, №178 на суму 3456грн, №179 на суму 16128грн, №180 на суму 81275грн57коп, №181 на суму 84155грн57коп, №182 на суму 15028грн51коп, №183 на суму 21023грн30коп, №184 на суму 19008грн, №185 на суму 19447грн10коп, №186 на суму 26386грн24коп, №187 на суму 19008грн, №188 на суму 13248грн, №189 на суму 3591грн29коп, №190 на суму 1728грн, №191 на суму 1728грн;

- від 06.02.2026: №218 на суму 6912грн, №219 на суму 13445грн66коп, №220 на суму 1728грн, №221 на суму 1728грн, №222 на суму 1612грн80коп, №223 на суму 3974грн40коп, №224 на суму 12929грн54коп, №225 на суму 6336грн, №226 на суму 20906грн48коп.

Також між сторонами складені акти виконаних робіт (наданих послуг) коригування вартості запасних частин від 15.01.2026, дата підписання актів на коригування вартості зазначена відповідачем на актах – 10.02.2026, та позивачем, у відповідності до умов договору від 31.05.2022 (п. 4.5), сформовані рахунки на коригування з розрахунку курсової різниці на загальну суму 70125грн21коп:

- від 15.01.2026: №2 на суму 490грн87коп, №3 на суму 641грн65коп, №4 на суму 489грн05коп, №5 на суму 489грн05коп, №6 на суму 639грн28коп, №7 на суму 639грн28коп, №8 на суму 490грн87коп, №9 на суму 103грн60коп, №10 на суму 148грн86коп, №11 на суму 156грн01коп, №12 на суму 727грн42коп, №13 на суму 727грн42коп, №14 на суму 186грн43коп, №15 на суму 641грн65коп, №17 на суму 7грн51коп, №19 на суму 6092грн41коп, №20 на суму 727грн42коп, №21 на суму 44грн02коп, №22 на суму 509грн29коп, №23 на суму 509грн29коп, №24 на суму 153грн01коп, №25 на суму 153грн01коп, №26 на суму 153грн01коп, №27 на суму 139грн75коп, №28 на суму 1066грн98коп, №29 на суму 5150грн68коп, №30 на суму 747грн01коп, №31 на суму 230грн83коп, №33 на суму 305грн64коп, №34 на суму 256грн93коп, №35 на суму 1084грн25коп, №36 на суму 928грн64коп, №37 на суму 153грн01коп, №38 на суму 433грн99коп, №39 на суму 60грн84коп, №40 на суму 2283грн79коп, №41 на суму 513грн86коп, №42 на суму 194грн51коп, №43 на суму 36грн52коп, №44 на суму 10грн22коп, №45 на суму 62грн75коп, №46 на суму 489грн05коп, №47 на суму 6948грн76коп, №48 на суму 17грн98коп, №49 на суму 513грн86коп, №50 на суму 490грн87коп, №51 на суму 32грн58коп, №52 на суму 428грн29коп, №53 на суму 713грн62коп, №54 на суму 509грн29коп, №55 на суму 509грн29коп, №56 на суму 192грн41коп, №57 на суму 38грн75коп, №58 на суму 38грн75коп, №62 на суму 1739грн53коп, №64 на суму 23грн26коп, №74 на суму 639грн28коп, №75 на суму 476грн77коп, №78 на суму 490грн87коп, №79 на суму 4366грн48коп, №86 на суму 139грн75коп, №87 на суму 139грн75коп, №88 на суму 4366грн48коп, №97 на суму 139грн75коп, №98 на суму 139грн75коп, №99 на суму 827грн04коп, №0103 на суму 629грн78коп, №104 на суму 827грн04коп, №105 на суму 634грн69коп, №109 на суму 1431грн13коп, №110 на суму 1431грн13коп, №111 на суму 139грн75коп, №115 на суму 3138грн34коп, №116 на суму 3138грн34коп, №117 на суму 139грн75коп, №119 на суму 5244грн42коп, №122 на суму 378грн02коп.

З огляду на строки оплати, визначені у договорі від 31.05.2022 (п.4.7) та положення статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити суми за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з врахуванням дати підписання актів з боку відповідача: за 24.11.2025 та за 26.11.2025 – 17.12.2025, до 02.01.2026 включно; за 01.12.2025 - 19.12.2025, до 05.01.2026 включно; за 02.12.2025 - 17.12.2025, до 02.01.2026 включно; за 03.12.2025 - 17.12.2025, до 02.01.2026 включно; за 08.12.2025 - 19.12.2025, до 05.01.2026 включно; за 10.12.2025 - 22.12.2025, до 06.01.2026 включно; за 11.12.2025 - 22.12.2025, до 06.01.2026 включно; за 15.12.2025 - 23.12.2025, до 07.01.2026 включно; за 17.12.2025 - 29.12.2025, до 13.01.2026 включно; за 18.12.2025 - 29.12.2025, до 13.01.2026 включно; за 19.12.2025 - 29.12.2025, до 13.01.2026 включно; за 22.12.2025 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 23.12.2025 - 12.01.2026, до 27.01.2026 включно; за 24.12.2025 - 12.01.2026, до 27.01.2026 включно; за 29.12.2025 - 12.01.2026, до 27.01.2026 включно; за 30.12.2025 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 31.12.2025 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 05.01.2026 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 06.01.2026 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 08.01.2026 - 16.01.2026, до 02.02.2026 включно; за 12.01.2026 - 19.01.2026, до 03.02.2026 включно; за 13.01.2026 - 05.02.2026 та 09.02.2026, до 24.02.2026 включно; за 15.01.2026 - 10.02.2026, до 25.02.2026 включно; за 20.01.2026 - 10.02.2026, 11.02.2026 та 12.02.2026, до 27.02.2026 включно; за 22.01.2026 - 03.02.2026, до 18.02.2026 включно; за 23.01.2026 - 03.02.2026, до 18.02.2026 включно; за 26.01.2026 - 03.02.2026, до 18.02.2026 включно; за 27.01.2026 - 12.02.2026, до 27.02.2026 включно; за 28.01.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно; за 29.01.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно; за 30.01.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно; за 02.02.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно; за 05.02.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно; за 06.02.2026 - 13.02.2026, до 02.03.2026 включно.

З огляду на строки оплати, визначені у договорі від 31.05.2022 (п.4.8) та положення статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити суми за рахунками на коригування вартості за 15.01.2026 з врахуванням дати підписання актів на коригування вартості з боку відповідача (10.02.2026), до 25.02.2026 включно.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати актів виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 19000967грн13коп, рахунків на оплату та актів виконаних робіт (наданих послуг)/коригування вартості запасних частин на загальну суму 70125грн21коп. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Разом з тим, у зв`язку з нездійсненням відповідачем розрахунків позивач заявив до стягнення пеню на суму 1864184грн98коп. за загальний період 03.01.2026-28.05.2026 на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, а також 3% річних в розмірі 186012грн96коп. за загальний період 03.01.2026-28.05.2026 та збитки від інфляції у розмірі 787903грн87коп. за загальний період січень - квітень 2026 року відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Доказів погашення вищевказаної суми заборгованості, а також здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідач просив суд зменшити розмір пені на 95% від стягуваної суми, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт виконання робіт за умовами договору на виконання робіт від 31.05.2022 №543 та порушення відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за виконані роботи. Суд перевірив розрахунки позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам закону та договору. Водночас суд, враховуючи те, що стягнення 3% річних та збитків від інфляції певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості, реалізуючи дискреційні повноваження, з огляду на положення частини 3 ст. 551 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18, постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22, зменшив розмір штрафних санкцій на 50%.

9. Встановлені судом обставини справи при ухвалені додаткового рішення.

Між фізичною особою-підприємцем Глущенко Інною Олексіївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.07.2021 №2522) (далі – виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” (далі – замовник) укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.02.2026 (далі - договір від 04.02.2026).

Суд встановив, що Глущенко Інна Олексіївна є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Це підтверджується відкритою інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.07.2021 №2522.

Пунктом 1.1 договору від 04.02.2026 визначено, що в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язався надавати замовнику юридичні послуги (далі - послуги) протягом усього строку дії договору. Види та зміст наданих за договором послуг зазначаються в актах приймання-передачі наданих послуг, які оформляються в порядку, визначеному договором. Інші умови можуть визначатися додатковими угодами до договору.

Відповідно до п.1.3 договору від 04.02.2026 на підтвердження фактів надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов договору складаються акти приймання-передачі наданих послуг (далі - акт). Акт передається (надсилається) виконавцем замовнику для підписання. Замовник, отримавши акт, повинен протягом 3 банківських днів з моменту отримання підписати його та другий екземпляр акту передати виконавцю або, у разі незгоди з актом, надати виконавцю у строк протягом 3 банківських днів з моменту отримання мотивовану відмову від підписання акту. У разі ненадання замовником виконавцю мотивованої письмової відмови від підписання акту, акт вважається підписаним замовником та послуга вважається наданою належним чином.

Згідно з пунктом 2.1договору від 04.02.2026 виконавець зобов`язався за зверненнями замовника надавати усні та письмові консультації, складати документи правового характеру та надавати інші юридичні послуги (пп.2.1.1); на вимогу замовника надавати звіт про обсяг наданих послуг (пп.2.1.2); за необхідності залучати на підставі відповідних договорів осіб, які не перебувають у трудових відносинах з виконавцем, в тому числі адвокатів, юридичних осіб, залишаючись при цьому відповідальним за якість послуг (пп.2.1.3); надавати інші види юридичних послуг, передбачених договором та додатковими угодами до нього (п.2.1.3).

Пунктами 4.1-4.6 договору від 04.02.2026 передбачено, що вартість послуг (робіт) за договором визначається на підставі додаткових угод до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Оплата послуг здійснюється замовником в національній валюті України (гривні).

У випадку зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару США відбувається відповідне перерахування вартості послуг (робіт). Перерахування здійснюється виходячи з офіційного курсу долару США до гривні, встановленого НБУ на день надання конкретної юридичної послуги (підготовка конкретного документу тощо), а якщо юридична послуга надавалася протягом більш ніж одного дня – встановленого на день закінчення надання конкретної юридичної послуги. При цьому вартість послуг за одну годину роботи виконавця підлягає округленню у бік збільшення до найближчого значення, кратного 50 гривням. У разі якщо розрахована вартість однієї години роботи виконавця вже є кратною 50 гривням, додаткове округлення не здійснюється.

До вартості послуг входить виключно вартість юридичних послуг виконавця, та не входять витрати на відрядження, суми платежів до Державного бюджету України (судовий збір, державне мито тощо), вартість послуг третіх осіб (крім вартості послуг спеціалістів у галузі права, залучених виконавцем), якщо отримання таких послуг є необхідним для належного виконання виконавцем своїх обов`язків за договором. Зазначені витрати погоджуються замовником та виконавцем додатково.

Остаточна вартість послуг визначається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Вартість послуг за договором оплачується замовником протягом десяти банківських днів з моменту отримання замовником акту, зазначеного в пункті 1.3 договору (якщо інше не передбачено відповідними додатковим угодами до договору).

Сторони погодили, що у разі досягнення позитивного для замовника результату надання правничої допомоги виконавцю сплачується додаткова винагорода - гонорар успіху. Критерії досягнення позитивного результату, розмір гонорару успіху, порядок його обчислення, а також інші умови його нарахування та сплати визначаються сторонами в окремій додатковій угоді до договору. Гонорар успіху підлягає сплаті замовником не пізніше десятого банківського дня з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, якщо інший строк не буде встановлений такою додатковою угодою.

Розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі.

Пунктом 7.1 договору від 04.02.2026 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026. В разі якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію договору не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії, дія договору вважається подовженою на наступні 12 місяців. Кількість подовжень дії договору не обмежується.

У додатковій угоді від 04.02.2026 №1 до договору від 04.02.2026 сторони погодили, що вартість послуг (робіт), передбачена п.4.1 договору від 04.02.2026, визначається таким чином:

- за умови надання послуг (робіт) за договором, які, відповідно до вимог законодавства України, не передбачають обов`язкової участі адвоката в судових засіданнях, що стосуються складання процесуальних документів досудових вимог, позовних заяв, заяв про зміну позовних вимог, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень на заяви та скарги, математичного моделювання та обґрунтування розрахунків позовних вимог, штрафних санкцій, і т.ін. у робочій час (банківські дні з 09:00 до 18:00 години), вартість таких послуг складає еквівалент 60 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день здійснення оплати/або надання послуг (за усною домовленістю сторін), що на день укладення додаткової угоди, з урахуванням п. 4.3 договору, складає 2600грн., за кожну годину роботи;

- за умови надання послуг (робіт) за договором, які, відповідно до вимог законодавства України, передбачають обов`язкову участь адвоката, у робочій час (банківські дні з 09:00 до 18:00 години), вартість таких послуг складає еквівалент 100 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день здійснення оплати/або надання послуг(за усною домовленістю сторін), що на день укладення додаткової угоди, з урахуванням п. 4.3 договору, складає 4350грн., за кожну годину роботи;

- за умови надання послуг (робіт) за договором, які, стосуються сортування, аналізу масиву документації, юридичного аналізу умов договору, додаткових угод, специфікацій, перевірки первинних документів на предмет їх дійсності та повноважень підписантів, формування додатків для подання через “Електронний суд” і т.ін., у робочій час (банківські дні з 09:00 до 18:00 години), вартість таких послуг складає еквівалент 35 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день здійснення оплати/або надання послуг(за усною домовленістю сторін), що на день укладення додаткової угоди, з урахуванням п. 4.3. договору, складає 1550грн, за кожну годину роботи.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 04.02.2026 №1 до договору від 04.02.2026 остаточна вартість послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

У підписаному виконавцем та замовником акті приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2026 №03/07 наведений перелік наданих послуг:

1) сортування та первинний аналіз масиву документації по договору (3070+ аркушів, 567 актів виконаних робіт з додатками – рахунки на оплату, накладні на ввезення, замовлення-наряди, комерційні пропозиції, розшифровки вартості запасних частин та матеріалів, 77 актів на коригування вартості запасних частин до актів виконаних робіт з додатками – рахунки, розрахунком курсової різниці – за період 09.02.2026-11.02.2026 у кількості 24год, вартістю 1550грн за год, у сумі 37200грн;

2) юридичний аналіз умов договору, додаткових угод, специфікацій щодо строків та порядку оплати за кожним із 644 актів (акти виконаних робіт та акти на коригування вартості запасних частин до актів виконаних робіт) – за період 12.02.2026-13.02.2026 у кількості 12год, вартістю 1550грн за год, у сумі 18600грн;

3) перевірка первинних документів на предмет їх дійсності та повноважень підписантів - за 13.02.2026 у кількості 6год, вартістю 1550грн за год, у сумі 9300грн;

4) складання відповідачу досудової вимоги – за 13.02.2026 у кількості 3год, вартістю 2600грн за год, у сумі 7800грн;

5) математичне моделювання та покроковий фінансово-правовий розрахунок штрафних санкцій пені, 3% річних та інфляційних втрат по кожному з 644 актів - за період 24.03.2026-26.03.2026 у кількості 24год, вартістю 2650грн за год, у сумі 63600грн;

6) зведення 644 розрахунків у фінансово-графічні таблиці для додатку до позову - за 23.07.2026 у кількості 8год, вартістю 2650грн за год, у сумі 21200грн;

7) складання тексту позовної заяви на суму 20000000грн + - за період 30.03.2026-31.03.2026 у кількості 10год, вартістю 2650грн за год, у сумі 26500грн;

8) формування додатків для подання через “Електронний суд” - за 01.04.2026 у кількості 5год, вартістю 1550грн за год, у сумі 7750грн;

9) аналіз відзиву відповідача та надання рекомендацій щодо відповіді на відзив, підготовка проекту заяви про зміну позовних вимог - за 04.05.2026 у кількості 5год, вартістю 2650грн за год, у сумі 13250грн;

10) аналіз інформації щодо відповідача, яка міститься у відкритих державних реєстрах, відкритих джерелах масової інформації на предмет пред`явлених до нього вимог майнового характеру, виконання зобов`язань перед державою, наявність динаміки в частині розвитку – 09.06.2026 у кількості 2год, вартістю 1600грн за год, у сумі 3200грн.

Загальна вартість послуг за актом приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2026 №03/07 становить 208400грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.07.2026 №13922 замовник перерахував виконавицю 208400грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» витрат понесених у зв`язку з оплатою правової (правничої) допомоги в сумі 208 400,00 грн.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу в заявленому розмірі 208 400, 00 грн, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу - зменшити їх розмір до суми, яка відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, зокрема, до 15 000, 00 грн. Відповідач стверджував, що аналіз заявлених позивачем витрат свідчить, що значна частина заявлених послуг: має технічний або організаційний, а не правничий характер; дублює інші заявлені види робіт; не підтверджує фактичного обсягу юридичної роботи; не містить належного обґрунтування необхідності саме такого часу, витраченого адвокатом; включає дії, які не були необхідними для розгляду справи; фактично передбачає окрему оплату складових одного і того самого комплексу робіт.

За наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» господарським судом прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення про часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс», місцевий господарський суд виходив таких обставин:

- позивач надав заяву від 10.06.2026 про відкликання заяви від 03.06.2026 про збільшення розміру позовних вимог, заяву від 29.05.2026 про уточнення позовних вимог та заяву від 10.06.2026 про зміну розміру позовних вимог;

- сортування та первинний аналіз масиву документації по договору (3070+ аркушів, 567 актів виконаних робіт з додатками – рахунки на оплату, накладні на ввезення, замовлення-наряди, комерційні пропозиції, розшифровки вартості запасних частин та матеріалів, 77 актів на коригування вартості запасних частин до актів виконаних робіт з додатками – рахунки, розрахунком курсової різниці; юридичний аналіз умов договору, додаткових угод, специфікацій щодо строків та порядку оплати за кожним із 644 актів (акти виконаних робіт та акти на коригування вартості запасних частин до актів виконаних робіт); перевірка первинних документів на предмет їх дійсності та повноважень підписантів; складання відповідачу досудової вимоги; математичне моделювання та покроковий фінансово-правовий розрахунок штрафних санкцій пені, 3% річних та інфляційних втрат по кожному з 644 актів; зведення 644 розрахунків у фінансово-графічні таблиці для додатку до позову; 7) складання тексту позовної заяви на суму 20000000грн +; формування додатків для подання через “Електронний суд” - є сукупністю дій з підготовки позову;

- аналіз інформації щодо відповідача, яка міститься у відкритих державних реєстрах, відкритих джерелах масової інформації на предмет пред`явлених до нього вимог майнового характеру, виконання зобов`язань перед державою, наявність динаміки в частині розвитку – залежить виключно від волевиявлення позивача і є його правом, а також, не вимагає значного часу та є радше технічною дією;

- категорія справ про стягнення заборгованості за договором виконання робіт, донарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат не є складною та не потребує додаткового часу на ознайомлення з судовою практикою та підготовку відповідних процесуальних рішень, судова практика в цій категорії спору є сталою;

- заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу не є повною мірою співмірними з обсягом наданої правничої допомоги, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Водночас, місцевий господарський суд, зазначив про доцільність при визначенні суми відшкодування врахування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Щодо рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення господарського суду враховуючи таке.

Зважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.

Отже, підставою апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду стало дослідження питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача пені, а також в частині обґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині зменшення пені на 50%.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Невиконання або несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є простроченням боржника.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Місцевий господарський суд, з огляду на положення частини 3 статті 549 ЦК України, дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 1864184грн98коп за загальний період 03.01.2026-28.05.2026.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про помилковість таких висновків суду першої інстанції, у зв`язку з відсутністю у Договорі погодженого сторонами її розміру, а також про неправомірність застосування абз. 2 ч.3 ст. 549 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладеного у 2022 році Договору, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з абз. 1 ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим такого змісту:

«Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені».

Вказана норма набрала чинності 28.08.2025. Таким чином, з 28.08.2025 обов`язок боржника зі сплати пені за прострочення грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановлений безпосередньо законом.

Диспозитивність цієї норми полягає виключно в праві сторін погодити в договорі менший розмір пені, однак за відсутності такого застереження застосуванню підлягає розмір пені, імперативно визначений абзацом другим частини третьої статті 549 ЦК України.

Пунктом 9.1 Договору на виконання робіт № 543 від 31.05.2022 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку позовних вимог, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт за період з 03.01.2026 по 28.05.2026, тобто за період, коли абзац другий частини третьої статті 549 ЦК України, в редакції Закону № 4196-IX, набрав чинності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, дія нормативно-правового акта в часі поширюється на правовідносини, які виникли або тривають після набрання ним чинності.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання мало місце саме у 2026 році, застосування абзацу другого частини третьої статті 549 ЦК України відповідає темпоральним межам дії цієї норми права і не становить зворотної дії закону в часі.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору не містять меншого розміру пені ніж встановлено законодавцем в абз. 2 ч.3 ст. ст. 549 ЦК України, а відтак нарахування пені на підставі прямої норми закону в межах подвійної облікової ставки НБУ за триваюче порушення виконання зобов`язання у період в 2026 році є правомірним.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення пені є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги підлягають відхиленню судом апеляційної інстанції.

Стосовно доводів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про наявність підстав для зменшення розміру пені на 90%, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Колегія суддів також зауважує, що за наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

«… - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

У вирішенні питання щодо правильності застосування положень ст. 551 ЦК України, колегія суддів звертається до наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.

Так, звертаючись до місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 95% відповідач вказав таке:

- позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків розрахунків (позивачем не надано доказів зворотного),

- відбулось погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України. У лютому 2022 року зупинилися підземні гірничі роботи, у березні 2022 року зупинилося усі чотири доменні печі, у грудні 2022 року цехи ПАТ “Арселорміттал Криви Ріг” потрапили під прямий ракетний обстріл з боку РФ, і через руйнування енергетичної інфраструктури комбінат було повністю зупинено. У жовтні 2023 року внаслідок обстрілу ПАТ “Арселорміттал Криви Ріг” зафіксовані пошкодження на підприємстві, також є постраждалі серед працівників. Відповідач постійно перебуває під частими обстрілами ворога. Через обстріли, а також через загальні перебої в енергосистемі, комбінат працює у складних умовах, іноді змушений зупиняти виробничі процеси;

- стягнення інфляційних нарахувань разом із 3% річних є законним способом компенсації збитків, в тому числі через знецінення грошових коштів;

- стягнення пені у розмірі 954833грн01коп. виглядає не як засіб компенсації, а як інструмент отримання необґрунтованої вигоди. Позивач не поніс будь-яких інших витрат та не зазнав будь-яких збитків, у зв`язку із несвоєчасним розрахунком за договором.

Також, відповідач просив господарський суд врахувати такі обставини:

- відповідач добросовісно регулярно здійснював оплату виконаних робіт (наданих послуг) за договором, сплативши позивачу за весь час дії договору понад 440000000грн, заборгованість за договором виникла тільки з грудня 2025 року, тобто існує протягом незначного часу.;

- погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України та постійних обстрілів виробничих площ відповідача, які несуть значні збитки та неможливість здійснення нормальної роботи;

- згідно з наказу Міністерства економіки України №28260 від 26.12.2024 ПАТ “Арселорміттал Криви Ріг” визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 1, 5, 6 пункту 2 Критеріїв та порядку;

- ПАТ “Арселорміттал Криви Ріг” продовжує виконувати свої зобов`язання перед багатьма партнерами і великою кількість контрагентів, продовжує працювати, забезпечувати, підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ та військовим частинам.

За змістом апеляційної скарги, апелянт вказує тотожні підстави для зменшення розміру пені на 90%, проте колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд зважаючи, зокрема, на обставини, які зазначав відповідач в обґрунтування вимог про зменшення розміру пені, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, а також проаналізувавши всі фактичні обставини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 50%, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

У контексті доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зауважує, що у розгляді справи місцевий господарський суд реалізував дискреційні повноваження, та зменшив розмір пені на 50% за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків оскаржуваного рішення, а отже не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, що виключає наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26,колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі N 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19 (провадження N 12-94гс20).

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., пункті 268 рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 02.06.2014 р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазна Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц).

При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу не може братись до уваги лише ціна позову. Ціна позову є одним із чотирьох критеріїв співмірності послуг адвоката визначених пунктом 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, які потрібно враховувати в комплексі.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство встановлює критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту статті 28 Правил адвокатської етики, які затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 із змінами та доповненнями, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Досліджуючи питання правомірності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін під час розгляду справи; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати, якщо, керуючись критеріями реальності та розумності, встановить їх неспівмірність із фактичним обсягом необхідної правничої допомоги у конкретній справі.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач на підтвердження заявлених витрат надав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт приймання-передачі послуг, рахунок та платіжну інструкцію на суму 208 400,00 грн. Вказані документи підтверджують існування договірних відносин між позивачем та його представником, а також оплату позивачем послуг адвоката.

Разом з тим сама лише наявність договору, акта та платіжного документа не звільняє від обов`язку доведення обґрунтованості покладення відповідних витрат на іншу сторону спору.

Заперечуючи проти заявленого розміру витрат, відповідач послався на їх неспівмірність, зокрема на включення до складу професійної правничої допомоги робіт організаційно-технічного характеру, а також на дублювання окремих дій, заявлених у детальному описі послуг.

Таким чином, відповідач реалізував передбачене ч. 5 ст. 126 ГПК України право на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та навів конкретні заперечення проти їх розміру.

Колегія суддів враховує, що заявлені позивачем витрати, серед іншого, охоплюють сортування та первинний аналіз документів, формування додатків для подання документів через підсистему «Електронний суд», зведення розрахунків у таблиці, аналіз відкритих реєстрів і джерел масової інформації щодо відповідача. Такі дії, хоча й могли здійснюватися під час підготовки матеріалів, не є тотожними наданню професійної правничої допомоги у розумінні ст. 126 ГПК України та не доводять необхідності покладення їх повної вартості на відповідача.

Посилання апелянта на значну кількість документів, актів виконаних робіт та актів коригування вартості запасних частин саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції. Кількісний обсяг доданих до позову документів не є самостійним і безумовним критерієм складності справи та не доводить необхідності компенсації всієї заявленої суми

гонорару за рахунок іншої сторони.

Спір виник із договору про виконання робіт та стосувався стягнення заборгованості за підписаними сторонами актами, а також похідних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Правове регулювання таких правовідносин є усталеним, а подані позивачем процесуальні документи не свідчать про необхідність здійснення правової роботи виняткової складності, яка б виправдовувала стягнення з відповідача всієї суми у розмірі 208 400,00 грн.

Доводи апелянта про те, що сума 30 000,00 грн. відповідає певній кількості годин або хвилин роботи щодо кожної окремої господарської операції, ґрунтуються на обраному ним арифметичному співвідношенні та не враховують, що суд оцінює не кількість документів чи операцій окремо, а дійсний, необхідний і співмірний обсяг професійної правничої допомоги в цілому.

Суд першої інстанції, дослідивши детальний опис послуг, враховуючи характер спору, обсяг процесуальних документів, заперечення відповідача та критерії співмірності витрат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування.

Визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. відповідає принципам справедливості, пропорційності та розумності, забезпечує компенсацію позивачеві необхідних витрат на юридичний супровід справи, водночас не покладаючи на відповідача надмірний фінансовий тягар.

Незгода ТОВ «Дизельтехсервіс» із визначеним господарським судом розміром відшкодування не свідчить про неправильне застосування судом норм процесуального права або про неповне з`ясування ним обставин, які мають значення для розподілу судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення ухвалене з додержанням вимог ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності його висновків.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Дизельтехсервіс» задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі № 904/1979/26 необхідно залишити без змін.

11. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26, тому оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників відповідних апеляційних скарг.

Керуючись статтями 129, 136, 137, 140, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельтехсервіс” про забезпечення позову у справі №906/1979/26 - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі №904/1979/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельтехсервіс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 у справі №904/1979/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.10.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

Суддя Ю.В.Фещенко

Суддя С.В. Мартинюк