Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №908/621/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Дніпро Справа № 908/621/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”

на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р.

(суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 07.06.2024р.)

у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25

до Комунального підприємства “Водоканал” Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 100

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 97 976,51 грн заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0338-03032 від 05.06.2019, з яких: 77 835,29 грн основного боргу, 4 089,93 грн трьох процентів річних та 16 051,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024 у справі № 908/621/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» 21 955,71 грн основного боргу, 1 304,52 грн трьох процентів річних, 6 538,64 грн інфляційних втрат та 920,95 грн судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 55 879,58 грн. основного боргу, 2785,41 грн. трьох процентів річних, 9512,65 грн. інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права.

Скаржник зазначає, що 05.06.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та КП «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0338-03032, який у спірний період діяв у редакції додаткової угоди № 3 від 17.02.2022.

Відповідно до умов договору оператор системи передачі зобов`язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а користувач — оплачувати таку послугу в порядку та строки, визначені договором.

Апелянт посилається на те, що диспетчерське управління є специфічною послугою на ринку електричної енергії, зміст, порядок надання та визначення вартості якої регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, Правилами ринку та іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

За твердженням скаржника, диспетчерське управління полягає в оперативно-технологічному управлінні Об`єднаною енергетичною системою України, забезпеченні балансу між виробництвом та споживанням електричної енергії, надійності та безпеки функціонування енергосистеми.

При цьому, обсяг та вартість послуг визначаються на підставі даних комерційного обліку, які надаються адміністратором комерційного обліку.

На думку апелянта, наявні у справі акти надання послуг та дані комерційного обліку підтверджують факт надання відповідачу послуг та їх обсяг.

Скаржник зазначає, що за період із січня по вересень 2022 року відповідачу було надано послуги на загальну суму 77 835,29 грн, які останнім не оплачені.

Окремо ПрАТ «НЕК «Укренерго» не погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 13 та частини першої статті 13-1 цього Закону в умовах воєнного стану положення відповідних статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Скаржник стверджує, що окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення зазначених положень на території, тимчасово окуповані після 24.02.2022, прийнято не було.

Також, апелянт вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, оскільки цей наказ прийнято з іншою метою та він не є рішенням Кабінету Міністрів України у розумінні статей 13, 13-1 зазначеного Закону.

На переконання ПрАТ «НЕК «Укренерго», суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував специфіку правовідносин учасників ринку електричної енергії та застосував загальні положення законодавства без належного врахування спеціальних норм, які регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Апелянт також посилається на те, що дані комерційного обліку були валідовані відповідними постачальниками послуг комерційного обліку, сертифіковані адміністратором комерційного обліку та завантажені до системи управління ринком, а відповідачем у встановленому порядку спір щодо таких даних не ініційовано.

Отже, на думку скаржника, наявні правові та фактичні підстави для стягнення всієї заявленої суми основного боргу, а у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання — також трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/621/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2024р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р. у справі №908/621/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» було зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Від Комунального підприємства “Водоканал” Мелітопольської міської ради Запорізької області до суду надійшла заява про поновлення апеляційного провадження у справі № 908/621/24, мотивоване тим, що на даний час обставини, які стали підставою для зупинення провадження у даній справі усунуті, оскільки розгляд справи № 908/1162/23 Верховним Судом завершено та відповідне судове рішення оприлюднено.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 17.09.2026 р., у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1 ( зі змінами внесеними рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 р. № 7, рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. № 1) здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження у справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2026р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р. у справі №908/621/24. Продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2026р., у зв`язку з вирішенням питання щодо поновлення апеляційного провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1 ( зі змінами внесеними рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 р. № 7, рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. № 1), для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/621/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дарміна М.О.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2026р, судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р. у справі № 908/621/24 до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Щодо змісту постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах:

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, до закінчення розгляду якої провадження у цій справі було зупинено, зазначила, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

Верховний Суд вказав, що «з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Об`єднана палата також зазначила, що «у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася».

Об`єднана палата не вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд зазначив, що «підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні».

7. Встановлені судом обставини справи

05.06.2019р. між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (Оператор системи передачі (ОСП), позивач у справі) та Комунальним підприємством “Водоканал” Мелітопольської міської ради Запорізької області (Користувач, відповідач у справі) укладено договір № 0338-03032 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.02.2022 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) ОСП зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи Об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі — Послуга), а Користувач, за п. 1.2 Договору, зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

За умовами п. 2.4. Договору вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 2.5. Договору розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця — 35 % вартості Послуги; до 20 числа розрахункового місяця — 35 % вартості Послуги; до останнього банківського дня календарного місяця — 30 % вартості Послуги.

Відповідно до п. 2.6. плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період.

У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів Послуги. Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту надання послуги. Акт надання Послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в “Системі управління ринком”, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої Послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акту коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох календарних днів та повертає один примірник підписаного акту Виконавцю. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акту.

Згідно з п. 2.10. Договору за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності письмової згоди Користувача.

Пунктом 10.5. Договору Сторони узгодили, що Акти надання Послуги акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Також умовами п. 10.6 Договору передбачено, що будь-які документи, передбачені цим Договором (у тому числі акт надання Послуги), можуть надаватися Сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2022р.. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 12.1 Договору).

Листом від 02.03.2022р. № 01/9715 позивач повідомив відповідача, що направлення рахунків-фактур та обмін первинною документацією здійснюється виключно за допомогою сервісу електронного документообігу, зокрема, за укладеними договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Виходячи з наведених вище умов договору, НЕК “Укренерго” надавалися послуги КП “Водоканал” Мелітопольської міської ради Запорізької області з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за такими періодами, що підтверджується актами наданих послуг, а саме: акт надання Послуги від 31.01.2022р. за січень 2022 року на суму 12 440,57 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 28.02.2022р. за лютий 2022 року на суму 9515,14 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 31.03.2022р. за березень 2022 року на суму 11 203,75 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 30.04.2022р. за квітень 2022 року на суму 9408,37 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 31.05.2022 року за травень 2022 року на суму 8669,08 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 30.06.2022р. за червень 2022 року на суму 8595,34 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 31.07.2022р. за липень 2022 року на суму 8427,06 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 31.08.2022р. за серпень 2022 року на суму 8488,50 грн. з ПДВ; акт надання Послуги від 30.09.2022р. за вересень 2022 року на суму 1087,48грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 77 835,29 грн. з ПДВ.

За доводами позивача відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість з наданих послуг в сумі 77 835,29 грн..

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів із даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідна частина заявленої до стягнення заборгованості виникла за період перебування м. Мелітополя Запорізької області під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Суд першої інстанції врахував правовий режим тимчасово окупованої території та встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» обмеження щодо здійснення господарської діяльності та переміщення товарів, робіт і послуг на таку територію.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області оскаржується виключно в частині відмови у стягненні 55 879,58 грн. основного боргу, 2 785,41 грн. трьох процентів річних та 9 512,65 грн. інфляційних втрат, законність рішення в частині задоволених позовних вимог апеляційним судом не переглядається.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим, виконання договірного зобов`язання повинно здійснюватися не лише відповідно до погоджених сторонами умов договору, а й з дотриманням імперативних приписів законодавства, чинних у відповідний період.

У цій справі визначальним для вирішення спору в оскаржуваній частині є правовий режим території, на якій знаходиться відповідач, та можливість здійснення відповідної господарської діяльності у період її тимчасової окупації.

Комунальне підприємство «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області знаходиться у м. Мелітополі Запорізької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до цього Переліку, датою початку тимчасової окупації Мелітопольської міської територіальної громади є 25.02.2022р..

Таким чином, при вирішенні спору колегія суддів виходить із того, що Мелітопольська міська територіальна громада, на території якої знаходиться відповідач, є тимчасово окупованою з 25.02.2022р..

При цьому, прийняття наказів уповноваженого державного органу пізніше зазначеної дати не означає, що правовий статус відповідної території як тимчасово окупованої виник лише з дати прийняття такого нормативного акту.

Вказане питання було предметом правового аналізу Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.

Провадження у справі № 908/621/24 судом апеляційної інстанції зупинялося саме до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, оскільки сформований у цій справі правовий висновок мав істотне значення для правильного застосування положень статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Постановою від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023р.- без змін.

У зазначеній постанові Об`єднана палата проаналізувала питання застосування статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до територій, тимчасово окупованих у період дії воєнного стану.

Об`єднана палата, зокрема, виходила з того, що правовий статус тимчасово окупованої території не ставиться у залежність виключно від дати прийняття уповноваженим органом акта, яким відповідна територія включена до переліку тимчасово окупованих територій.

Рішення уповноваженого органу у цьому випадку має інформаційне значення та підтверджує конкретну дату, з якої фактична окупація відповідної території розпочалася.

Безпосередньо щодо Мелітопольської міської територіальної громади Об`єднана палата врахувала, що відповідно до наказу № 309 датою початку її тимчасової окупації визначено 25.02.2022р..

Крім того, у пункті 7.27 постанови від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23 Об`єднана палата зазначила, що не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23, щодо поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані у період воєнного стану, за відсутності відповідного окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, довід апеляційної скарги про те, що положення статті 13-1 зазначеного Закону не можуть застосовуватися до спірних правовідносин через відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення їх дії на території, окуповані після 24.02.2022, колегія суддів відхиляє як такий, що не узгоджується з наведеним правовим висновком Об`єднаної палати Верховного Суду.

З цих же підстав не приймається довід апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно врахував наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.

Сам по собі факт прийняття наказу № 75 саме 25.04.2022р. не свідчить про те, що до цієї дати Мелітопольська міська територіальна громада не була тимчасово окупованою.

Визначальним є встановлена дата фактичного початку тимчасової окупації відповідної території - 25.02.2022р., яка в подальшому була офіційно відображена у Переліку, затвердженому наказом № 309.

Тому, аргумент апелянта про можливість застосування встановлених законом обмежень лише з дати прийняття наказу № 75 — 25.04.2022 — є помилковим.

Водночас, колегія суддів враховує, що справа № 908/1162/23 та справа, яка переглядається, не є тотожними за предметом спору.

У справі № 908/1162/23 вирішувалося питання щодо стягнення заборгованості за електричну енергію, передану споживачу на тимчасово окупованій території.

У справі № 908/621/24 предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Отже, висновок Об`єднаної палати у справі № 908/1162/23 про заборону передачі електричної енергії не може бути механічно ототожнений із висновком щодо надання послуг з диспетчерського управління.

Разом із тим, правова позиція Об`єднаної палати підлягає врахуванню у цій справі в частині визначення правового режиму Мелітопольської міської територіальної громади, дати початку її тимчасової окупації та застосування положень статті 13-1 Закону за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Щодо доводів апеляційної скарги про особливу правову природу послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» диспетчерське управління — оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

За змістом укладеного сторонами Договору, послуга з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління безпосередньо пов`язана з управлінням режимами роботи ОЕС України, виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що відносини сторін регулюються спеціальним законодавством про ринок електричної енергії, у тому числі Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, ця обставина не виключає застосування до відповідних правовідносин імперативних положень законодавства, якими встановлено правовий режим тимчасово окупованої території.

Норми законодавства про ринок електричної енергії визначають порядок функціонування ринку, зміст та порядок надання послуг, визначення їх обсягу і вартості, а також проведення розрахунків між учасниками ринку.

Натомість, положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначають правовий режим здійснення відповідної діяльності в умовах тимчасової окупації.

Таким чином, зазначені нормативні акти регулюють різні аспекти спірних правовідносин, а тому застосування спеціального законодавства про ринок електричної енергії не усуває необхідності дотримання встановлених законом обмежень, пов`язаних із тимчасовою окупацією відповідної території.

Апелянтом не наведено норми спеціального законодавства про ринок електричної енергії, яка б передбачала можливість здійснення спірних операцій на тимчасово окупованій території незалежно від обмежень, установлених Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Тому, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин учасників ринку електричної енергії та застосував загальні, а не спеціальні норми законодавства, не спростовує правильності висновку місцевого господарського суду.

Не спростовують такого висновку і доводи апелянта щодо формування обсягів наданих послуг на підставі даних комерційного обліку, їх валідації постачальниками послуг комерційного обліку, сертифікації адміністратором комерційного обліку та відсутності спору щодо відповідних даних.

Дані комерційного обліку мають значення для визначення кількісних показників, на підставі яких розраховується обсяг та вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Однак, підтвердження відповідних кількісних показників саме по собі не вирішує питання щодо наявності правових підстав для стягнення вартості таких послуг у період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території.

Відсутність спору щодо достовірності даних комерційного обліку не позбавляє суд обов`язку перевірити правомірність заявленої до стягнення вимоги з урахуванням усіх норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Тому, посилання апелянта на сертифіковані дані комерційного обліку та відсутність їх оскарження відповідачем не є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Не змінює наведеного висновку й та обставина, що укладений сторонами Договір № 0338-03032 у спірний період не був розірваний або визнаний недійсним.

Чинність договору підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин, однак не звільняє сторони від необхідності виконувати його з урахуванням імперативних вимог законодавства, чинного у відповідний період.

Отже, сам факт існування чинного Договору не є безумовною підставою для стягнення заявленої позивачем вартості послуг незалежно від установленого законом правового режиму території, на якій знаходиться відповідач.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 55 879,58 грн. основного боргу, у задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено.

При цьому, мотиви суду першої інстанції щодо визначення правового режиму Мелітопольської міської територіальної громади підлягають оцінці з урахуванням сформованої після ухвалення оскаржуваного рішення правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23.

Зазначене уточнення мотивів не змінює правильного по суті результату вирішення спору в оскаржуваній частині.

Щодо вимог про стягнення 2 785,41 грн. трьох процентів річних та 9 512,65 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування мають похідний характер від основного грошового зобов`язання та застосовуються у разі прострочення його виконання.

Оскільки колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення 55 879,58 грн основного боргу, відсутні й підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання щодо цієї суми.

Відтак, відсутні правові підстави і для задоволення похідних вимог про стягнення 2 785,41 грн трьох процентів річних та 9 512,65 грн інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції та зводяться до іншого тлумачення скаржником норм матеріального права і правової оцінки встановлених обставин справи.

При цьому, основний довід апелянта щодо неможливості застосування положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України не узгоджується з правовим висновком, сформованим Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23.

Посилання апелянта на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75, спеціальне законодавство про ринок електричної енергії, чинність укладеного сторонами Договору та дані комерційного обліку також не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р. у справі № 908/621/24 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024р. у справі № 908/621/24 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус