Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №908/618/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/618/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

від позивача: Колодяжна Ю.А.,

від відповідача: Капуста А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» та Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 (повний текст рішення складено 02.07.2026, суддя Ярешко О.В.) у справі № 908/618/26

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)

про стягнення 81 731 106,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

13.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.03.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 68708250,00 грн пені та 13022856,00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 37 208 160 (тридцять сім мільйонів двісті вісім тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. неустойки та 931 840 (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» 16.07.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції від 25.06.2026 у справі №908/618/26;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» в частині суми 4 086 555,30 грн (з урахуванням зменшення розміру штрафних санкцій на 95% від заявленого позивачем), в іншій частині позовних вимог відмовити;

- судові витрати за подання апеляційної скарги у справі № 908/618/26 покласти на позивача.

Основні доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» зводяться до того, що суд першої інстанції, зменшивши заявлену до стягнення неустойку з 81 731 106 грн до 37 208 160 грн, не врахував у повному обсязі всі істотні обставини справи та докази, надані відповідачем, у зв`язку з чим, на думку апелянта, визначив надмірний та неспівмірний розмір штрафних санкцій.

Апелянт зазначає, що прострочення поставки було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежали від волі підприємства, зокрема воєнними діями, ракетним ударом 22.06.2024, пошкодженням енергетичної інфраструктури та виробничого обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», аварійними відключеннями електроенергії та пов`язаним із цим зупиненням і обмеженням виробництва. Зазначені обставини, за твердженням апелянта, підтверджуються сертифікатом Київської обласної ТПП № 3200-24-2230 від 06.12.2024 про форс-мажорні обставини.

При цьому договір був виконаний відповідачем у повному обсязі, товар поставлено належної якості, а позивачем не доведено понесення збитків внаслідок прострочення. Апелянт також посилається на складний майновий та виробничий стан підприємства, втрату і пошкодження його виробничих потужностей у Мелітополі, Токмаку, Оріхові та Охтирці, значну кількість повітряних тривог у м. Запоріжжі, де здійснювалося виробництво, а також на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» є критично важливим підприємством, яке забезпечує потреби Збройних Сил України.

Окремо зазначається, що передбачений договором розмір пені у 0,5 % за кожен день прострочення є значним, а умови договору, укладеного у сфері публічних закупівель, фактично обмежували можливість постачальника впливати на встановлений розмір відповідальності. У зв`язку з цим апелянт вважає, що розмір заявленої неустойки є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання.

На думку апелянта, суд першої інстанції не здійснив належного та всебічного дослідження наведених обставин і доказів, чим порушив вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а також неправильно застосував положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Посилаючись на практику Верховного Суду, апелянт наголошує на необхідності врахування ступеня виконання зобов`язання, причин прострочення, майнового стану сторін, відсутності збитків, характеру порушення та інших індивідуальних обставин конкретної справи, оскільки неустойка не повинна перетворюватися на надмірний фінансовий тягар або джерело невиправданого збагачення кредитора.

З огляду на сукупність зазначених обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» вважає, що суд першої інстанції недостатньо зменшив розмір неустойки, та просить зменшити її на 95 % - з 81 731 106 грн до 4 086 555,30 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» 20.07.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції від 25.06.2026 у справі № 908/618/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог;

- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» штрафних санкцій у розмірі 81 731 106,00 грн (вісімдесят один мільйон сімсот тридцять одна тисяча сто шість гривень 00 коп.), з яких 68 708 250,00 грн (шістдесят вісім мільйонів сімсот вісім тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) пені, 13 022 856,00 грн (тринадцять мільйонів двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.) - штрафу, задовольнити в повному обсязі;

- судові витрати покласти на відповідача.

Державне підприємство «Агенція оборонних закупівель» в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі № 908/618/26 є необґрунтованим у частині зменшення розміру неустойки. Скаржник вказує, що суд першої інстанції встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» строків поставки товару, прострочення якого становило від 31 до 144 днів, визнав арифметично правильним розрахунок заявленої пені та штрафу, однак безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій на 20 %, у зв`язку з чим стягнув лише 37 208 160,00 грн із заявлених 81 731 106,00 грн.

Скаржник наголошує, що спірні правовідносини виникли з договору поставки, умови якого відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами. Встановлені договором строки поставки підлягали дотриманню, а їх порушення є підставою для застосування передбаченої договором та законом відповідальності. При цьому відповідач не заперечував факту прострочення та не надав контррозрахунку заявленої неустойки. Сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили у пункті 8.2 договору відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5 % вартості простроченого товару за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 7 % у разі прострочення понад 30 календарних днів. На думку скаржника, одночасне застосування пені та штрафу відповідає умовам договору та положенням законодавства.

Окремо Державне підприємство «Агенція оборонних закупівель» заперечує проти посилань відповідача на форс-мажорні обставини. Скаржник зазначає, що сам факт ракетного обстрілу та пошкодження виробничого обладнання не підтверджує автоматично неможливість своєчасного виконання саме цього договору. Відповідач, на думку скаржника, не довів належного причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами та неможливістю виконати договірні зобов`язання у встановлені строки, а також не підтвердив вжиття всіх можливих заходів для мінімізації їх впливу та забезпечення своєчасної поставки товару.

Також, скаржник посилається на недотримання відповідачем передбаченого пунктом 10.6 договору порядку повідомлення про форс-мажорні обставини. Зазначається, що відповідач повинен був невідкладно повідомити позивача про виникнення таких обставин у встановлений договором строк та визначеним договором способом, тоді як відповідне повідомлення було здійснено несвоєчасно. Отримання сертифіката Торгово-промислової палати, на думку скаржника, не замінює обов`язку сторони своєчасно повідомити контрагента про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору, та не доводить неможливості виконання конкретного договірного зобов`язання.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що частина виробничих потужностей відповідача була втрачена ще до укладення спірного договору, а тому такі обставини не можуть бути покладені в основу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, які виникли пізніше. При цьому договір укладався вже в умовах воєнного стану, про що сторони були обізнані, а тому відповідач, приймаючи рішення про участь у закупівлі та укладення договору, мав оцінити власні виробничі можливості, ризики та здатність виконати взяті на себе зобов`язання у встановлені строки.

Скаржник також зазначає, що відповідач допустив значне прострочення поставки, незважаючи на те, що товар у подальшому був поставлений у повному обсязі. На думку Державного підприємства «Агенція оборонних закупівель», факт повного виконання зобов`язання після закінчення встановлених договором строків не усуває наслідків допущеного порушення та не може бути достатньою підставою для істотного зменшення договірної відповідальності.

Крім того, апелянт посилається на систематичність порушень відповідачем строків поставки за іншими державними контрактами, що має бути враховано судом при оцінці характеру порушення та підстав для зменшення неустойки. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та фактично обмежився врахуванням того, що відповідач продовжує господарську діяльність, забезпечує робочі місця та сплачує податки.

Щодо зменшення розміру неустойки скаржник наголошує, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які б давали суду достатні підстави для такого зменшення. На думку апелянта, суд мав оцінити тривалість прострочення, його значний розмір, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, причини порушення, наявність чи відсутність доказів об`єктивної неможливості своєчасної поставки, а також інтереси позивача та суспільне значення виконання спірного контракту.

Апелянт наголошує на особливому значенні спірного договору, оскільки він укладався у сфері оборонних закупівель та був спрямований на забезпечення потреб Збройних Сил України. Тому, несвоєчасна поставка товару має оцінюватися не лише з точки зору майнових інтересів сторін, а й з урахуванням необхідності своєчасного забезпечення оборонних потреб держави в умовах воєнного стану. У зв`язку з цим суд, на думку апелянта, мав надати належну оцінку правовому статусу позивача та характеру спірного договору.

Посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, скаржник зазначає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки суд повинен враховувати конкретні обставини порушення, ступінь виконання зобов`язання, його наслідки та баланс інтересів сторін. Неустойка має не лише компенсаційне, а й стимулююче значення, а її безпідставне або надмірне зменшення може нівелювати мету договірної відповідальності та знижувати стимул до належного виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неналежно оцінив подані сторонами докази та безпідставно зменшив розмір належної до стягнення неустойки. У зв`язку з цим просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області в частині відмови у стягненні штрафних санкцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 81 731 106,00 грн неустойки.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» та Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 та від 20.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

У судове засідання 03.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання.

Колегія суддів у судовому засіданні 03.09.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

26.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» (правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ») (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 168/04-24-РМ.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику костюм спеціальний зимовий, вид 3 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-03-012386-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що отримувачами товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у специфікації (Додаток № 1) (пункт 2.1). Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару (пункт 3.1).

Відповідно до пункту 4.1 та підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника. Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (пункт 4.3 Договору).

Згідно пунктом 6.7, після здійснення перевірки товару, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача.

Згідно пункту 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до пункту 8.4 Договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.

Пунктом 10.4 визначено, що при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено пунктом 10.6 цього Договору.

Згідно пункту 10.5, протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених пунктом 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

Цей Договір, відповідно пункту 13.1, вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).

Згідно пунктів 1, 5 Специфікації від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору), постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 44000 комплектів костюмів за ціною за одиницю з ПДВ: 4228,20 грн на загальну суму 186040800,00 грн з ПДВ у строки: до 30.06.2024 - 30000 комплектів та до 31.07.2024 - 14000 комплектів.

Як зазначено у пункті 3 Специфікації, відповідно до 2.1 Договору загальна ціна Договору становить 186040800,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 31006800,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником подекадно, а саме протягом 10 банківських днів з дня наступного за декадою, протягом якої поставлено товар, на підставі підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару (пункт 4 Специфікації).

Відповідно до пункту 3.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (пункту 6 Специфікації).

30.04.2024 замовником на адресу постачальника було направлено Заявки від 29.04.2024 на поставку № R000255 (на 30000 комплектів, поставка у строк до 30.06.2024 включно) та № R000256 (на 14000 комплектів, поставка у строк до 31.07.2024 включно), із зазначенням отримувачів товару.

Між замовником, постачальником та отримувачами товарів були підписані Акти приймання товару, а саме:

- № 769 від 01.08.2024, згідно якого товар у кількості 14000 комплектів на суму 59194800,00 грн поставлено до військової частини 01.08.2024;

- № 434 від 09.08.2024, згідно якого товар у кількості 10000 комплектів на суму 42282000,00 грн поставлено до військової частини 09.08.2024;

- № 646 від 19.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн поставлено до військової частини 19.11.2024;

- № 1125 від 21.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн поставлено до військової частини 21.11.2024;

- № 312 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 4000 комплектів на суму 16912800,00 грн поставлено до військової частини 22.11.2024;

- № 311 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 6000 комплектів на суму 25369200,00 грн поставлено до військової частини 22.11.2024.

Відповідно, поставка товару за Договором здійснена відповідачем із порушенням строків, встановлених Договором та Специфікацією від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, він 12.12.2024 направив відповідачу претензію за вих. № 2165/06/2094-2024 від 12.12.2024 щодо сплати неустойки у сумі 81731106,00 грн, що нарахована згідно пункту 8.2 Договору.

Докази надіслання претензії відповідачу матеріали справи не містять, разом з тим відповідач не заперечив отримання цієї претензії.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 629 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Державний контракт (договір) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 року за своєю правовою природою є договором поставки, який містить усі суттєві умови для договорів даного виду, не визнаний судом недійсним та не розірваний сторонами. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

За умовами укладеного між сторонами договору (пункт 8.2), у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем допущено порушення умов Договору щодо своєчасної поставки товару, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу.

В апеляційній скарзі Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (позивач) не погоджується із зменшенням судом нарахованої неустойки, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (відповідач) просить зменшити нараховані пеню та штраф на 95%.

Відповідно до пункту 4.1 та підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника. Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Згідно з п. п. 1, 5 Специфікації від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору), постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 44000 комплектів костюмів за ціною за одиницю з ПДВ: 4228,20 грн. на загальну суму 186040800,00 грн. з ПДВ у строки: до 30.06.2024 - 30000 комплектів та до 31.07.2024 - 14000 комплектів.

За результатами дослідження первинних документів - Актів приймання товару, вбачається наступне:

- № 769 від 01.08.2024, згідно якого товар у кількості 14000 комплектів на суму 59194800,00 грн. поставлено до військової частини 01.08.2024;

- № 434 від 09.08.2024, згідно якого товар у кількості 10000 комплектів на суму 42282000,00 грн. поставлено до військової частини 09.08.2024;

- № 646 від 19.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн. поставлено до військової частини 19.11.2024;

- № 1125 від 21.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн. поставлено до військової частини 21.11.2024;

- № 312 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 4000 комплектів на суму 16912800,00 грн. поставлено до військової частини 22.11.2024;

- № 311 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 6000 комплектів на суму 25369200,00 грн. поставлено до військової частини 22.11.2024.

Отже, поставка товару за Договором здійснена відповідачем із порушенням строків, встановлених Договором та Специфікацією від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору).

Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується, що з урахуванням розміру пені, погодженого сторонами у договорі, нарахована позивачем сума пені становить - 68 708 250,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем суми штрафу у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено, що становить 13 022 856,00 грн, розрахунок позивача є арифметично вірним.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач просив суд зменшити неустойку на 95%. В обґрунтування посилався на те, що постачальник виконує відповідну роль у підтриманні галузі обороноздатності держави забезпеченням потреб оборони; підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати виплатою заробітної плати, з якої сплачуються обов`язкові податки і збори до державного бюджету; ступінь виконання зобов`язання - поставка виконана на 100% без претензій по якості; причини неналежного виконання - постачальник знаходиться в місті Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року, тому діяльність постачальника часто паралізована від позапланового відключення електроенергії, повітряних тривог, загрози постійних ракетних обстрілів; поведінка винної сторони - постачальник поставив покупцю увесь товар по договору, не припинивши виконання своїх зобов`язань після прострочення термінів; майновий стан сторін - покупець не зазнав збитків або шкоди, у зв`язку із простроченням за договором; фінансовий стан ТОВ «МІК» протягом 2024 - 2025 років не покращився; ТОВ «МІК» зазнало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості - Запорізька область, місто Оріхів, місто Мелітополь, місто Токмак, Сумська область місто Охтирка тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки сума нарахованої неустойки у розмірі 81 731 106,00 грн. становить 49,4% від суми Договору, що є надмірним, необхідно зменшити розмір неустойки до 20% від суми Договору (186 040 800,00 грн.), а саме: до суми 37 208 160,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Колегія суддів зауважує, що стягнення з відповідача пені та штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнутий розмір неустойки є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Саме по собі стягнення штрафних санкцій у розмірі 37 208 160,00 грн є значною сумою та є неспіврозмірним з тяжкістю допущеного порушення за договором та наслідками такого порушення. Поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, без будь-яких претензій по якості від позивача. Позивач не поніс незворотних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, не доведено позивачем і понесення збитків у зв`язку з порушенням відповідачем договору.

Колегія суддів приймає до уваги наданий відповідачем до матеріалів справи на обґрунтування наявності обставин, що унеможливили вчасне виконання зобов`язання з поставки товару, сертифікат № 3200-24-2230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 06.12.2024 за вих. № 608/03.23.

Вказаним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (настання: 24.06.2024, закінчення: 09.10.2024) за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024, а саме: військові дії, ракетні обстріли, повітряні тривоги, внаслідок чого після ракетного обстрілу 22.06.2024 пошкоджено об`єкти енергетичної інфраструктури на енергетичних об`єктах «УКРЕНЕРГО» в Запорізькій області, у зв`язку з цим сталася аварія на виробництві ТОВ «МІК» - через коротке замикання пошкоджено електроприлади (вийшло з ладу швейне обладнання, розкрійний комплекс Buiimer Procut) та електропроводка на виробництві ТОВ «МІК» у м. Запоріжжя).

Відповідач листом від 06.12.2024 вих. № 120901/11ю повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджено сертифікатом № 3200-24-2230 (копія сертифікату долучена до листа), та просив внести зміни до Державного контракту (договору) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 у частині перенесення терміну постачання товару з 30.06.2024 на 15.10.2025 та з 31.07.2024 на 15.11.2024 (на строк дії форс-мажорних обставин) та прийняти рішення про незастосування до ТОВ «МІК» штрафних санкцій за порушення умов зазначеного контракту.

Позивач підтвердив отримання даного листа, пояснивши, що відповідь на нього не надавалася, оскільки повідомлення щодо форс-мажорних обставин було здійснено з порушенням вимог Договору щодо порядку та строків повідомлення про такі обставини.

Щодо наданого до матеріалів справи скріншоту екрану комп`ютера про надсилання 24.06.2024 позивачу на його електронну пошту: logistics_ekip@dotua.org, копія на електронну пошту: logistics@dotua.org із електронної пошти відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 «Повідомлення про настання ф/м» від 24.06.2024 вих. № 24/06/2024/01, в якому повідомлено про настання з 24.06.2024 форс-мажорних обставин за Державним контрактом № 168/04-24-РМ від 26.04.2024, позивач заперечив отримання такого повідомлення.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 10.6 Договору визначено, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору, одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена у Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості.

У пункті 12.2 Договору визначено, що обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватися за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від замовника: logistics@dotua.org; logistics_ekip@dotua.org, від постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, місцевий суд, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, правильно визначив, що повідомлення відповідачем було зроблено на електронні адреси позивача, вказані у пункті 12.2 Договору, тобто на належні електронні адреси. Доказів того, що позивач письмово повідомив відповідача про інші електронні адреси для листування, матеріали справи не містять.

Проте, суд першої інстанції формально підійшов до питання дублювання відповідачем повідомлення і зазначив, що у порушення пункту 10.6 Договору, відповідачем не було зроблено одночасне (тобто 24.06.2024) надіслання позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин у паперовій формі на фактичну адресу позивача, що зазначена у Договорі. Апеляційний суд критично оцінює об`єктивну можливість відповідача у зазначений період здійснити надсилання позивачу письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин, при тому, що відповідачем було здійснено таке повідомлення в електронній формі.

Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також відомості про те, що підприємство відповідача продовжує працювати на оборонний сектор, сплачувати податки та забезпечувати громадян робочими місцями під час воєнного стану, апеляційний суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки.

Стягнення неустойки у загальному розмірі 16 346 221,00 грн. (20% від суми, нарахованої позивачем), на переконання колегії суддів, є достатньою відповідальністю за невиконання зобов`язання у справі та здатне нівелювати негативні наслідки, спричинені таким невиконанням.

Покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.

Щодо погодження сторонами у договорі саме визначених ним санкцій, суд зазначає, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Незважаючи на ті обставини, що договір укладено між сторонами в період воєнного стану, це саме по собі не виключає ризик виникнення додаткових ускладнюючих обставин під час його виконання, які виходять за межі звичайних умов господарювання.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (територія місцезнаходження відповідача) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Той факт, що закупівля стосується Індивідуального обмундирування, не змінює загальних принципів співмірності відповідальності та не виключає можливості судового коригування розміру санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.

Окрім того, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку судом апеляційної інстанції дотриманий принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції неустойки (пені та штрафу) на 80% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

Зменшення суми штрафних санкцій на 80 % від заявленого розміру (до суми 16 346 221,00 грн), з урахуванням обставин справи, не звільняє відповідача від господарської відповідальності, однак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. На підставі викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що наведеним вище обгрунтуванням наявності підстав для зменшення нарахованої позивачем неустойки судом одночасно надана вичерпна відповідь скаржнику - Державному підприємству Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції та позиції апеляційного суду.

Таким чином, доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Зокрема, щодо доводів апелянта щодо системного характеру порушень з боку ТОВ «МІК», що підтверджується посиланням на інші судові рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, правовідносини у кожному спорі про стягнення неустойки є відмінними, а чинники, якими обґрунтовується її зменшення, мають суто індивідуальний характер у межах судового розсуду. Наявність інших судових спорів жодним чином не спростовує встановлених судом фактів щодо умов виконання зобов`язань за цим конкретним Договором № 168/04-24-РМ від 26.04.2024.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 у справі № 908/3309/26 за участю цих самих сторін та за аналогічних правовідносин підтвердив законність зменшення розміру штрафних санкцій на 85 %, вказавши, що оцінка судом першої інстанції балансу інтересів сторін, відсутності збитків, виконання зобов`язання в повному обсязі та безпекових умов діяльності відповідача здійснена у межах дискреційних повноважень та відповідає приписам статей 551 ЦК України і 233 ГК України.

Відтак, колегія суддів зазначає, що зменшення неустойки (пені та штрафу) на 80 % від заявленого розміру є оптимальним балансом інтересів сторін, який є достатнім та пропорційним заходом відповідальності, що забезпечує реалізацію превентивної та стимулюючої функцій штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» частково обґрунтованою. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2025 підлягає зміні шляхом зменшення нарахованої пені та штрафу до 16 346 221 (шістнадцять мільйонів триста сорок шість тисяч двісті двадцять одну) грн 00 коп. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» суд залишає без задоволення.

8. Розподіл судових витрат.

У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції (в частині викладення резолютивної частини рішення у новій редакції) судовий збір за апеляційний перегляд справи відповідно до частин 9, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.

В той же час, колегія суддів наголошує, що апелянтом - Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» здійснена переплата судового збору за подачу апеляційної скарги.

Так, порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить суму 3 328,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду заяви майнового характеру справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями підпункту 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про судовий збір» та вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, становить 801 413,03 грн та розраховується наступним чином: 81 731 106,00 грн (сума позову) - 37 208 160,00 грн (сума задоволених вимог) = 44 522 946,00 грн (оспорювана сума в частині рішення) х 1,5% (від оспорюваної суми, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 150% (ставка судового збору при поданні апеляційної скарги) х 0,8 (коефіцієнт пониження ставки судового збору) = 801 413,03 грн.

Таким чином, за подання апеляційної скарги у даній справі судовий збір підлягав сплаті у сумі 801 413,03 грн.

Натомість, апелянтом згідно з платіжною інструкцією № 11253 від 17.07.2026 сплачено 931 840,00 грн. Тобто, переплата складає 130 426,97 грн.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, за наявності відповідного клопотання апелянту підлягає поверненню з бюджету 130 426,97 грн надмірно сплаченого судового збору.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі № 908/618/26 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі №908/618/26 - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі № 908/618/26 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 16 346 221 (шістнадцять мільйонів триста сорок шість тисяч двісті двадцять одну) грн 00 коп. неустойки та 931 840 (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору».

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 89 428,33 грн витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Судові витрати Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ», понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

6. Видачу відповідних наказів доручити місцевому господарському суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано - 01.10.2026 (у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Дарміна М.О. з 07.09. по 11.09.2026 у відпустці, з 12.09. - 20.09.2026 у відрядженні, з 21.09. - 30.09.2026 у відпустці).

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.А. Джепа