Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №908/999/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/999/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

від скаржника: Щербань Л.А.,

від боржника: Венська О.О.,

від кредитора: Ляховецький Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 (повний текст ухвали складений 04.05.2026, суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/999/26

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЕСКО – Д» (адреса 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 5, офіс 11, ЄДРПОУ 35543178)

боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» (адреса 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Святого Миколая, будинок 47, ЄДРПОУ 34521258)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Феско-Д» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА».

Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЕСКО – Д» до боржника у розмірі 600 000,00 грн основного боргу, 26 624,00 грн судового збору за подання до суду заяви.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Левченка Віталія Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 100 від 01.02.2013; адреса: 49010, м. Дніпро, вул. Погребняка, 25А). Зобов`язано розпорядника майна Левченка В.В. надавати суду проміжні звіти про проведену роботу щомісячно. Здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Зобов`язано розпорядника майна надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, до 12.06.2026. Строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна встановлено до 12.06.2026. Попереднє засідання суду призначено на 16.06.2026 о 12-30.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Національний банк України 13.05.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- поновити Національному банку процесуальний строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи: копію акту перевірки наявності та стану майна від 03.02.2026 з долученою фотофіксацією; копію листа Національного банку за вих. № 63-0013/14230 від 18.02.2026 до Товариства з обмеженою відпоавідальністю «Будівельна компанія «Основа»; копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2026 у справі № 757/12302/26-к про скасування арешту, накладеного, зокрема, на грошові кошти та видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ОСНОВА»; копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 757/18867/23-к; копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2025 № 757/64520/25-к;

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/999/26 про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО Д» у задоволені заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО-Д» на користь Національного банку України 39 936 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Національний банк України зазначає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» постановлена за неповного з`ясування обставин справи, недослідження доказів, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і з істотним порушенням процесуальних прав Національного банку України як забезпеченого кредитора.

Скаржник зазначає, що його вимоги до Боржника забезпечені іпотекою майнового комплексу площею 22 621,10 кв.м у м. Києві, а рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/1515/25, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 17.02.2026, вже звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості перед Національним банком України у розмірі близько 3,94 млрд грн. На момент відкриття провадження у справі про банкрутство зазначене судове рішення перебувало на примусовому виконанні, а 22.04.2026 було проведено опис та інвентаризацію іпотечного майна. У зв`язку з цим Національний банк вважає, що відкриття провадження у справі про банкрутство безпосередньо впливає на його права як іпотекодержателя та можливість реалізації вже підтвердженого судовим рішенням права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, на думку Національного банку, не виконав передбаченого частиною третьою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КузПБ) обов`язку щодо належної перевірки наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та не встановив реального фінансового стану Боржника. Скаржник зазначає, що пояснення Боржника про неможливість користуватися банківськими рахунками через дії попередніх посадових осіб, відсутність повної інформації про активи та пасиви і необхідність проведення внутрішнього аналізу документації не свідчать про стійку неплатоспроможність, а можуть бути пов`язані лише з організаційними та управлінськими проблемами. При цьому, за даними фінансової звітності станом на 28.02.2026, Боржник мав активи на суму 138,637 млн грн, дебіторську заборгованість понад 107 млн грн, грошові кошти близько 4,1 млн грн та поточні фінансові інвестиції на суму 18,8 млн грн.

На думку апелянта, суд не з`ясував, чому за наявності таких активів Боржник був об`єктивно неспроможний виконати грошове зобов`язання перед ініціюючим кредитором у розмірі 600 000 грн. Крім того, Боржник має нерухоме та рухоме майно, а основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна, що, за доводами скаржника, свідчить про наявність потенційних джерел отримання доходу. Отже, скаржник вважає, що сама наявність невиконаного зобов`язання ще не доводить об`єктивної та стійкої неплатоспроможності Боржника за умови наявності у нього значного обсягу активів.

Також апелянт заперечує обґрунтованість посилань Боржника на блокування його банківських рахунків як причину неможливості погашення заборгованості. Національний банк зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2026 арешти та обмеження щодо проведення операцій за рахунками Боржника були скасовані, до 01.04.2026 - дати, визначеної ініціюючим кредитором як строк виконання відповідного зобов`язання. При цьому, в якості доказу відсутності коштів на рахунках Боржник, за твердженням скаржника, надав лише довідку власного керівника від 29.04.2026, без банківських виписок чи інших незалежних документів, які б підтверджували неможливість виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим Національний банк вважає, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав визнавати доведеним факт об`єктивної неплатоспроможності Боржника.

Крім того, Національний банк звертає увагу на часовий зв`язок між вчиненням виконавчих дій щодо предмета іпотеки та ініціюванням справи про банкрутство. 22.04.2026 було проведено опис іпотечного майна в межах виконавчого провадження, а вже 23.04.2026 ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявивши вимоги лише на 600 000 грн. На думку скаржника, за таких обставин існують підстави припускати, що процедура банкрутства могла бути використана з метою створення перешкод у виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та фактичного задоволення вимог Національного банку України. Розмір вимог Національного банку, забезпечених іпотекою, є неспівмірно більшим за вимоги ініціюючого кредитора. У зв`язку з цим апелянт посилається на можливість зловживання процесуальними правами та штучного створення умов для відкриття провадження у справі про банкрутство. Національний банк також вважає, що за відсутності належно встановлених ознак неплатоспроможності суд мав врахувати положення пункту 11 частини першої статті 90 КУзПБ щодо закриття провадження у справі.

Апелянт посилається на недоведеність реальності та обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора. Національний банк зазначає, що суд першої інстанції мав самостійно перевірити підстави виникнення, зміст, розмір та строк виконання заявленого грошового зобов`язання, незалежно від позиції Боржника. При цьому скаржник звертає увагу на обставини укладення договору підряду від 26.12.2025, який був укладений лише через два дні після зміни керівника, представника та місцезнаходження Боржника. На думку Національного банку, така послідовність подій викликає сумніви щодо реальності господарських відносин та може свідчити про попередню домовленість сторін щодо створення відповідної заборгованості.

Банк також зазначає, що документи, якими сторони підтверджують виконання договору підряду, не містять достатньої конкретизації фактично виконаних робіт. Зокрема, в актах, за твердженням скаржника, відсутні детальні відомості про конкретні ремонтні роботи, обсяги використаних матеріалів, кількість і види замінених труб, стояків, радіаторів та інших інженерних елементів, їх вартість, трудові та технічні ресурси. Також відсутні кошториси, специфікації, виконавча документація, документи щодо придбання матеріалів, обладнання та інші первинні бухгалтерські документи, які могли б підтвердити фактичне виконання робіт та понесення витрат.

На підтвердження сумнівів щодо реальності виконання договору Національний банк посилається на результати огляду іпотечного майна 03.02.2026. Під час огляду, було встановлено незадовільний технічний стан майна, відсутність опалення, пошкодження труб та з`єднань внаслідок замерзання, пошкодження радіаторів і факти затоплення приміщень. На думку апелянта, такі обставини не узгоджуються з документами про нібито проведені ремонтні роботи. При цьому керівник Боржника був присутній під час огляду, однак, як зазначає Національний банк, відмовився підписувати акт та не повідомив про укладення договору підряду або проведення відповідних робіт. Надалі листом від 18.02.2026 Національний банк звернувся до Боржника з вимогою усунути виявлені пошкодження, однак відповіді не отримано.

Національний банк також ставить під сумнів можливість фактичного проведення ремонтних робіт з огляду на існування судових ухвал про арешт та заборону розпорядження і користування відповідним нерухомим майном. Додатково Банк звертає увагу на відсутність у договорі підряду та у вимогах ініціюючого кредитора належних платіжних реквізитів, необхідних для здійснення оплати. У сукупності зазначені обставини, можуть свідчити про відсутність реального наміру сторін щодо виконання договору та про штучне формування кредиторської заборгованості з метою створення формальних підстав для відкриття справи про банкрутство.

Національний банк посилається на можливу фіктивність або штучний характер правочину та вважає, що за наявності обґрунтованих сумнівів суд мав застосувати підвищений стандарт перевірки заявлених кредиторських вимог. Окремо апелянт звертає увагу на можливу пов`язаність керівника Боржника та ініціюючого кредитора, посилаючись на їхню попередню участь в інших справах про банкрутство. Відповідно, зазначені обставини можуть свідчити про наявність сталих господарських зв`язків, узгодженість дій та необхідність особливо ретельної перевірки заявлених кредиторських вимог. Відтак Національний банк вважає, що суд першої інстанції не здійснив належної перевірки реальності грошового зобов`язання, його фактичного виникнення та обґрунтованості.

Окремим доводом апеляційної скарги є порушення судом першої інстанції процесуальних прав Національного банку України. Скаржник вказує, що 24.04.2026 та повторно 28.04.2026 звертався із клопотаннями про надання доступу до матеріалів справи, однак доступ до електронної справи, зокрема до заяви ініціюючого кредитора та пояснень Боржника, фактично було надано лише 29.04.2026 о 20:10, тобто напередодні судового засідання 30.04.2026. За таких умов Національний банк не мав реальної можливості належним чином ознайомитися з матеріалами, перевірити наведені Боржником та ініціюючим кредитором обставини, підготувати заперечення та зібрати докази.

Національний банк України обґрунтовує апеляційну скаргу сукупністю матеріально-правових та процесуальних доводів: відсутністю належно встановленої судом неплатоспроможності Боржника, наявністю у нього значних активів та потенційних джерел доходу, сумнівами щодо реальності та обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, можливим штучним формуванням кредиторської заборгованості та використанням процедури банкрутства для перешкоджання зверненню стягнення на предмет іпотеки, а також істотним порушенням процесуальних прав Національного банку України як забезпеченого кредитора. На підставі наведеного апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу.

У письмових поясненнях Національний банк України просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи заперечення проти переходу до наступної судової процедури у справі № 908/999/26 разом із доданими до них документами, посилаючись на об`єктивну неможливість подати їх раніше.

Національний банк зазначає, що 12.08.2026 відбулися збори кредиторів та комітету кредиторів Боржника, на яких більшістю кредиторів було підтримано перехід до ліквідаційної процедури та визнання Боржника банкрутом, тоді як Національний банк виступив проти такого рішення та надав відповідні заперечення. При цьому матеріали інвентаризації, звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника та звіт розпорядника майна були надані кредиторам лише 10.08.2026 безпосередньо перед проведенням зборів, що, на думку Банку, не забезпечило достатнього часу для їх належного опрацювання та підготовки обґрунтованих заперечень.

У поданих запереченнях Національний банк посилається на передчасність висновків щодо неплатоспроможності Боржника та необхідності переходу до ліквідаційної процедури, звертає увагу на недоліки і суперечності результатів інвентаризації, необхідність повного та достовірного аналізу фінансового і майнового стану Боржника, а також на відсутність належного обґрунтування неможливості відновлення його платоспроможності.

Національний банк зазначає, що фінансова звітність Боржника свідчить про наявність значного обсягу активів, грошових коштів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, а тому сама наявність значного розміру кредиторської заборгованості, переважна частина якої є забезпеченими вимогами Національного банку, не може автоматично свідчити про неплатоспроможність Боржника без оцінки складу та вартості його активів і забезпечення. Крім того, скаржник вказує на недоліки у звіті розпорядника майна, зокрема зазначення у ньому неналежної адреси Боржника, та вважає, що виявлені недоліки і суперечності потребують усунення до вирішення питання про подальшу процедуру банкрутства.

Національний банк також зазначає, що розпорядником майна не було забезпечено кредиторам достатнього обсягу та часу для ознайомлення з матеріалами, необхідними для прийняття обґрунтованого рішення щодо подальшої процедури, а тому висновок про необхідність ліквідації Боржника є передчасним. У зв`язку з цим у клопотанні ставиться питання про долучення до матеріалів апеляційної справи самих заперечень та документів, на яких вони ґрунтуються, акту перевірки наявності та стану предмета іпотеки від 26.05.2026 з фотофіксацією та листа Національного банку від 11.06.2026 щодо обстеження і ремонту пошкодженого заставленого майна.

На обґрунтування поновлення строку Національний банк посилається на те, що зазначені докази та заперечення сформувалися або стали необхідними для подання до суду лише у зв`язку з проведенням 12.08.2026 зборів кредиторів та комітету кредиторів і безпосередньою підготовкою Національним банком заперечень напередодні судового засідання, призначеного на 13.08.2026.

У додаткових письмових поясненнях Національний банк України посилається на нову інформацію, отриману 02.09.2026 від Офісу Генерального прокурора у межах кримінального провадження № 42018000000002320, яка, на думку Банку, має істотне значення для розгляду апеляційної скарги.

У листі зазначено, що в межах кримінального провадження перевіряються обставини, пов`язані з діяльністю службових осіб АТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «БК «Основа», ТОВ «БК «ФЕСКО-Д» та інших осіб, у тому числі можливого доведення до банкрутства ТОВ «БК «Основа». Банк вважає, що ці відомості підтверджують необхідність додаткової перевірки обставин відкриття провадження у справі про банкрутство та доводів Банку щодо можливого штучного створення підстав для його порушення.

Окремо Національний банк України звертає увагу на інформацію щодо арбітражного керуючого Левченка В.В., якого призначено розпорядником майна боржника. З листа Офісу Генерального прокурора Банку стало відомо про перебування ОСОБА_1 у розшуку як військовослужбовця та проходження ним військової служби. У зв`язку з цим Національний банк порушує питання щодо можливого несумісництва статусу військовослужбовця із здійсненням діяльності арбітражного керуючого, а також щодо дотримання ним вимог законодавства про незалежність, доброчесність та недопущення конфлікту інтересів. На думку Банку, зазначені обставини потребують перевірки судом апеляційної інстанції.

Крім того, Національний банк України посилається на нові відомості щодо зміни керівника та інших реєстраційних даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» 24.12.2025, тобто безпосередньо перед укладенням договору підряду від 26.12.2025, на якому ґрунтувалися вимоги ініціюючого кредитора. У зв`язку з цим Банк повторно наголошує на необхідності перевірки повноважень керівних органів боржника та обставин укладення договору підряду, оскільки, на його думку, суд першої інстанції належним чином не дослідив ці обставини та не перевірив можливість штучного формування кредиторської заборгованості.

Також Банк звертає увагу на виявлені під час слідчих дій договори оренди та суборенди приміщень за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (Патріса Лумумби), 4/6. За наведеними у листі даними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» отримувало плату за користування приміщеннями, а орендарі, у свою чергу, передавали їх у суборенду, отримуючи значний дохід. Національний банк вважає, що ці обставини можуть свідчити про наявність у боржника додаткового джерела доходу та мають бути враховані при оцінці його фактичного фінансового стану і можливості виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, скаржник зазначає, що нова інформація додатково підтверджує наведені в апеляційній скарзі доводи про необхідність ретельної перевірки платоспроможності боржника, реальності заявленої кредиторської заборгованості, обставин її виникнення та можливого штучного створення умов для відкриття провадження у справі про банкрутство.

3. Короткий зміст вимог відзивів на апеляційну скаргу та їх узагальнені доводи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО-Д» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА», скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подали відзиви на апеляційну скаргу Національного банку України.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО-Д» заперечує проти задоволення апеляційної скарги Національного банку України та зазначає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство є законною й обґрунтованою.

Ініціюючий кредитор вказує, що суд першої інстанції належним чином перевірив наявність, розмір, строк виконання та непогашення грошового зобов`язання, а також відсутність спору про право між кредитором і боржником, тоді як передбачені частиною 6 статті 39 КУзПБ підстави для відмови у відкритті провадження відсутні.

Кредитор заперечує проти прийняття нових доказів Банку в апеляції, оскільки відповідні документи існували до розгляду справи судом першої інстанції, перебували у розпорядженні Національного банку України або були доступні з відкритих джерел, а об`єктивних причин неможливості їх своєчасного подання не наведено. Водночас зазначається, що навіть ці документи не спростовують вимог кредитора. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО-Д» обґрунтовує реальність виконання ремонтних робіт договором підряду від 26.12.2025, актами приймання виконаних робіт на загальну суму 600 000 грн, актами звірки, претензією та відповіддю боржника, наголошуючи, що роботи були прийняті без зауважень, а заборгованість після настання строку оплати не погашена. Подані додатково Дефектний акт і Договірна ціна, на думку кредитора, лише деталізують види, обсяги та вартість уже виконаних робіт і не змінюють підстав виникнення заборгованості.

Щодо акту перевірки Національним банком України від 03.02.2026 та листа від 18.02.2026 кредитор зазначає, що вони фіксують загальний аварійний стан майна, але не встановлюють невиконання саме спірних ремонтних робіт, причому акт складено ще до завершення другого етапу робіт. Наявність у Національного банку статусу забезпеченого кредитора, іпотеки, арештів чи активів боржника, на думку кредитора, не є законною підставою для відмови у відкритті провадження та не позбавляє інших кредиторів права ініціювати процедуру банкрутства.

Також заперечуються твердження Національного банку України про пов`язаність або узгодженість дій кредитора і боржника, оскільки такі припущення не підтверджені конкретними доказами корпоративного контролю, спільного управління чи іншої заінтересованості. Кредитор наголошує, що договір підряду не визнаний недійсним, а доводи про його фіктивність ґрунтуються лише на припущеннях Банку та не спростовують первинних документів.

На підтвердження своєї позиції Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО-Д» посилається на практику Верховного Суду щодо перевірки грошових вимог при відкритті провадження у справі про банкрутство та зазначає, що наведені скаржником обставини не доводять відсутності боргу, ані спору про право, ані погашення заборгованості чи недійсності договору та актів. У зв`язку з цим кредитор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги Національного банку України та вважає ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 законною й обґрунтованою, зазначаючи, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО-Д» у розмірі 600 000 грн є реальними, підтверджені договором підряду, актами виконаних робіт, актами звірки, претензією та відповіддю боржника, строк їх виконання настав, заборгованість не погашена, а спору про право між сторонами не існує.

Боржник заперечує проти доводів Банку про штучність або фіктивність заборгованості, пов`язаність сторін та недостатню деталізацію актів виконаних робіт, наголошуючи, що Національний банк України не є стороною договору, не довів нереальності господарської операції, недійсності договору чи актів, невиконання робіт або недостовірності первинних документів, а наведені ним обставини ґрунтуються переважно на припущеннях.

Попередні ділові відносини між сторонами та участь арбітражного керуючого в інших справах про банкрутство, на думку боржника, не свідчать про їх корпоративну, майнову чи іншу заінтересованість або узгодженість дій. Недостатня деталізація актів також не спростовує факту виконання та прийняття робіт, а можливі додаткові кошториси, розрахунки чи документи щодо матеріалів можуть мати лише уточнюючий характер. Посилання Банку на акт перевірки від 03.02.2026, лист від 18.02.2026 та результати моніторингу, навпаки, підтверджують аварійний стан об`єкта та необхідність проведення ремонтних робіт, причому перевірка проводилася ще в період їх виконання, а доказів невиконання робіт після їх завершення скаржник не надав.

Боржник також заперечує проти долучення нових доказів скаржника на стадії апеляційного перегляду, оскільки вони існували та були відомі апелянту раніше, а об`єктивних причин їх несвоєчасного подання не наведено.

Щодо статусу Національного банку України як забезпеченого кредитора зазначається, що наявність іпотеки, виконавчого провадження, арешту майна чи мораторію не перешкоджає відкриттю провадження у справі про банкрутство та не припиняє прав Банку, які можуть реалізовуватися в межах процедури банкрутства. Наявність у боржника нерухомого майна, транспортних засобів, дебіторської заборгованості та інших активів також не свідчить про його фактичну платоспроможність, оскільки апелянт не довів їх ліквідності, реальної вартості та можливості оперативного використання для погашення боргу; водночас боржник посилається на відсутність доступу до банківських рахунків та значної частини фінансово-господарської документації.

Боржник вважає, що наведена ним практика Верховного Суду підтверджує необхідність перевірки наявності грошового зобов`язання, настання строку його виконання, факту погашення та відсутності спору про право, а підвищений стандарт доказування може застосовуватися лише за наявності обґрунтованих та підтверджених доказами сумнівів, яких Національний банк України не довів.

Відтак, апеляційна скарга, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА», не містить належних доказів необґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, існування спору про право, погашення заборгованості, фіктивності чи недійсності договору та актів виконаних робіт або порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство немає.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Золотарьова Я.С.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

До Центрального апеляційного господарського суду надходили відзиви на апеляційну скаргу та додаткові пояснення від учасників справи.

В судовому засіданні 13.08.2026 оголошено перерву до 02.09.2026 о 15 год. 00 хв..

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.09.2026, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи та у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/999/26 (вх. № 50209).

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Джепи Ю.А., Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2026 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/999/26 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

У судове засідання 02.09.2026 з`явилися апелянт, представники сторін, що підтверджується протоколом судового засідання.

Колегія суддів у судовому засіданні 02.09.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

23.04.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» надійшла заява про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, з наступними вимогами:

- прийняти заяву про порушення справи про банкрутство;

- відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА»;

- визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» у сумі основного боргу у загальному розмірі 600 000,00 грн;

- визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» у розмірі 26 624,00 грн – сума сплаченого судового збору – вимоги першої черги задоволення кредиторів;

- призначити арбітражного керуючого Левченка Віталія Володимировича (адреса: 49010, м. Дніпро, вул. Погребняка, 25а, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 100 від 01.02.2013 року) розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА».

Судом встановлено, що 26.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» як Підрядником укладено Договір підряду на виконання ремонтних робіт, відповідно до якого Підрядник зобов`язався власними та залученими силами, з використанням власних матеріалів, виконати на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (Лумумби Патріса), 4/6 аварійні ремонтні роботи систем опалення та водопостачання, а Замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що роботи спрямовані на ліквідацію наслідків пошкодження систем внутрішнього опалення та водопостачання будівлі, які виникли внаслідок несприятливих погодних умов та низьких температур у зимовий період, зокрема промерзання та розриву труб. До складу робіт включено ремонт та/або заміну трубопроводів і стояків водопостачання у санітарних вузлах на всіх поверхах будівлі, а також інші технологічно пов`язані з усуненням аварії та відновленням належного функціонування систем роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість ремонтних робіт становила 600 000,00 грн. Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата мала здійснюватися Замовником протягом 30 календарних днів з моменту завершення комплексу ремонтних робіт та підписання обома сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 7.1 - 7.2 Договору передбачено, що факт належного виконання робіт підтверджується підписанням сторонами відповідних актів із зазначенням їх вартості.

На виконання Договору 27.01.2026 сторонами підписано Акт № 1 здачі-приймання виконаних ремонтних робіт за період з 27.12.2025 по 27.01.2026 на суму 300 000,00 грн.

Надалі 02.03.2026 сторонами підписано Акт № 2 за період з 28.01.2026 по 28.02.2026 також на суму 300 000,00 грн.

Отже, загальна вартість прийнятих Замовником робіт становила 600 000,00 грн.

При цьому актами підтверджено відсутність претензій Замовника щодо кількості та якості виконаних робіт.

З урахуванням умов Договору строк виконання грошового зобов`язання настав 01.04.2026.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» оплату виконаних робіт у визначений строк не здійснило, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» у розмірі 600 000,00 грн.

02.04.2026 кредитор направив боржнику претензію-вимогу про сплату зазначеної заборгованості у семиденний строк.

Боржник вимогу не виконав, водночас у відповіді на неї підтвердив наявність заборгованості, пояснивши неможливість її погашення скрутним фінансовим становищем товариства, зумовленим, зокрема, блокуванням попередніми власниками коштів на банківських рахунках.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» задоволено; відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА».

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, не погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками Господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Щодо клопотання апелянта про прийняття апеляційним судом нових доказів.

Відповідно до частин другої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Зазначене підтверджується численною сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19; постанови Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 11.03.2026 у справі № 363/1248/20 та інші).

У змісті апеляційної скарги відсутні мотиви неподання Банком доказів до суду першої інстанції та об`єктивні причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з`ясувавши причини неподання доказів до суду першої інстанції, врахувавши заперечення інших учасників справи, обговоривши можливість прийняття доказів, протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 13.08.2026, відмовила апелянту у прийнятті нових доказів та долученні їх до матеріалів справи.

За наслідком підготовчого засідання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, у зв`язку із чим оскаржуваною ухвалою відкрив провадження у справі № 908/999/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» (адреса 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Святого Миколая, будинок 47, ЄДРПОУ 34521258).

Визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЕСКО – Д» до боржника у розмірі 600 000,00 грн основного боргу, 26 624,00 грн судового збору за подання до суду заяви. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ввів процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Левченка Віталія Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 100 від 01.02.2013; адреса: 49010, м. Дніпро, вул. Погребняка, 25А).

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, з огляду на наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначаються нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

За усталеною практикою процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Колегія суддів також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Положення статті 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); найменування органу (суб`єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Частинами 1-5 ст. 39 КУзПБ передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду у від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 тощо).

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, на думку Верховного Суду, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що надані ініціюючим кредитором на підтвердження заборгованості боржника докази (первинні документи) є недостатніми, спірними, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і підтвердження правомірності та обгрунтованості грошових вимог можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.

У справі, що розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Феско-Д» ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» з підстав наявності у боржника заборгованості за Договору підряду на виконання ремонтних робіт від 26.12.2025, яку він неспроможний погасити.

Боржник подав відзив (пояснення) від 29.04.2026 на заяву про відкриття провадження у справі, у якому визнав наявну заборгованість.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав відкриття провадження у справі, судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду підтверджені наступні обставини:

26.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» як Підрядником укладено Договір підряду на виконання ремонтних робіт, відповідно до якого Підрядник зобов`язався власними та залученими силами, з використанням власних матеріалів, виконати на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (Лумумби Патріса), 4/6 аварійні ремонтні роботи систем опалення та водопостачання, а Замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що роботи спрямовані на ліквідацію наслідків пошкодження систем внутрішнього опалення та водопостачання будівлі, які виникли внаслідок несприятливих погодних умов та низьких температур у зимовий період, зокрема промерзання та розриву труб. До складу робіт включено ремонт та/або заміну трубопроводів і стояків водопостачання у санітарних вузлах на всіх поверхах будівлі, а також інші технологічно пов`язані з усуненням аварії та відновленням належного функціонування систем роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість ремонтних робіт визначена 600 000,00 грн. Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту завершення комплексу ремонтних робіт та підписання обома сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 7.1 - 7.2 Договору передбачено, що факт належного виконання робіт підтверджується підписанням сторонами відповідних актів із зазначенням їх вартості.

На виконання Договору 27.01.2026 сторонами підписано Акт № 1 здачі-приймання виконаних ремонтних робіт за період з 27.12.2025 по 27.01.2026 на суму 300 000,00 грн.

02.03.2026 сторонами підписано Акт № 2 за період з 28.01.2026 по 28.02.2026 на суму 300 000,00 грн.

Отже, загальна вартість прийнятих Замовником робіт становила 600 000,00 грн. Претензії Замовника щодо кількості та якості виконаних робіт у вказаних Актах відсутні.

З урахуванням умов Договору строк виконання грошового зобов`язання настав 01.04.2026.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОСНОВА» оплату виконаних робіт у визначений строк не здійснило, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ФЕСКО – Д» у розмірі 600 000,00 грн., щодо якої кредитором 02.04.2026 направлена боржнику претензія-вимога про сплату коштів у семиденний строк.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «ОСНОВА».

Апелянтом - Національним банком України - до суду першої інстанції 29.04.2026 подано заперечення проти відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «ОСНОВА».

Обгрунтовуючи підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство та право Національного банку України на подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу Банк як забезпечений кредитор боржника зазначив, що між Національним банком України та ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» були укладені кредитні договори: від 21.10.2008 № 48, від 16.02.2009 № 03/4, від 05.03.2009 № 03/6, від 10.07.2009 № 03/28, від 12.11.2009 № 03/33, від 02.09.2010 № 03/35, від 11.03.2014 № 03/36, від 04.11.2008 № 63/1, від 18.11.2008 № 63/3, виконання яких забезпечено іпотекою майнового комплексу, загальною площею 22621,10 кв.м. (корпуси літ. А, Б, В, Г), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла II (Патріса Лумумби), 4/6. Іпотекодавцем за договором іпотеки є Боржник – ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/1515/25 в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» перед Національним банком України за кредитними договорами: від 21.10.2008 № 48 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 16.02.2009 № 03/4 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 05.03.2009 № 03/6 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 10.07.2009 № 03/28 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 12.11.2009 № 03/33 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 02.09.2010 № 03/35 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 11.03.2014 № 03/36 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 04.11.2008 № 63/1 (з усіма змінами та доповненнями до нього), від 18.11.2008 №63/3 (з усіма змінами та доповненнями до нього), загальний розмір якої станом на 21.01.2025 становить 3 940 869 283 (три мільярди дев`ятсот сорок мільйонів вісімсот шістдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 85 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки майнового комплексу від 18.11.2008 (зі змінами та доповненнями), що укладений між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3828 (з усіма змінами та доповненнями до нього) на майновий комплекс, загальною площею 22 621,10 кв. м. (корпуси літ. А, Б, В, Г), що розташований за адресою: м.Київ, вул. Іонна Павла II (Патріса Лумумби), 4/6, належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» (03600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45, ідентифікаційний код: 34521258). Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», із визначенням ціни предмета іпотеки при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» (03600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45, ідентифікаційний код: 34521258) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код: 00032106) судовий збір у розмірі 847840,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі від 17.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Основа» залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2025 р. у справі № 910/1515/25 залишено без змін.

У виконавчому провадженні №80668542 щодо примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2025 р. у справі № 910/1515/25 22.04.2026 проведений опис іпотечного майна.

Таким чином, Національний банк України є іпотекодержателем нерухомого майна (майнового комплексу загальною площею 22 621,10 кв. м. (корпуси літ. А, Б, В, Г)), що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Іонна Павла II (Патріса Лумумби), 4/6, та заставним кредитором є ТОВ «Будівельна компанія «Основа».

Передбачені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника: лише в порядку, встановленому Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство. Тож ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника. У зв`язку з цим вона є судовим рішенням про права та інтереси особи, що надає заставодержателю право заперечувати у підготовчому засіданні проти відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство щодо подання клопотань, надання доказів тощо і, відповідно, процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в розумінні частини першої статті 254 ГПК України (Постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18). Аналогічне правове регулювання міститься і в Кодексі України з процедур банкрутства.

Апелянт (заявник) зазначав суду першої інстанції та довів суду апеляційної інстанції, що, за загальним правилом, відкриття провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи, пов`язується саме із неплатоспроможністю такого боржника або загрозою його неплатоспроможності. Для встановлення факту неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, суд у підготовчому засіданні здійснює дослідження обставин, що визначені законодавством – підстав відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто, підстави відкриття провадження у справі про банкрутство – це сукупність юридичних фактів, які свідчать про неплатоспроможність боржника (ознаки неплатоспроможності) або про загрозу його неплатоспроможності (ознаки загрози неплатоспроможності).

Неплатоспроможність згідно Кодексу - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Загроза неплатоспроможності згідно Кодексу - це фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

Згідно з договором підряду на виконання ремонтних робіт від 26.12.2025 року; Актом № 1 здачі-приймання виконаних ремонтних робіт від 27.01.2026 та Актом № 2 від 02.03.2026, претензією-вимогою від 02.04.2026 заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором становить 600 000 грн.00 коп.

Боржник вимоги ініціюючого кредитора визнав. Проте, надаючи відповідний відзив, в порушення приписів ст. 36 КУзПБ не надав суду: інформацію щодо загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов`язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомості про все наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків; відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику у депозитарних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити; повну інформацію про залишок коштів на рахунках тощо.

Аналізуючи вказане, вбачається, що боржник у своїх поясненнях (відзиві) посилається на відсутність фактичного доступу до банківських рахунків, блокування доступу попередніми посадовими особами, а також неможливість встановлення повного складу активів і пасивів без проведення додаткового аналізу документації як на обставини, що нібито свідчать про неможливість погашення заборгованості та необхідність відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте, зазначені обставини фактично свідчать лише про наявність організаційних та управлінських труднощів у діяльності Боржника, пов`язаних із отриманням доступу до документації та банківських рахунків, однак самі по собі не є доказом неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Боржником не надано належних та допустимих доказів: недостатності майна для задоволення вимог кредиторів; відсутності грошових коштів або ліквідних активів; припинення господарської діяльності; наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Проаналізувавши надану суду першої інстанції Фінансову звітність (баланс) станом на 28.02.2026, вбачається, що активи боржника на вказану дату становлять 135,787 млн.грн; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом та інша дебіторська заборгованість суммарно становить 110,670 млн. грн і відсутні докази безнадійності цієї дебіторської заборгованості, не доведено вжиття заходів щодо її стягнення. У балансі зазначена наявність у Боржника грошових коштів на кінець звітного періоду – 4,132 млн. грн., поточні фінансові інвестиції – 18,8 млн. грн. тощо.

Поданий боржником баланс не підтверджує припинення господарської діяльності чи нездатність боржника виконувати грошові зобов`язання. Фінансова звітність не містить ознак кризового стану підприємства, відсутні суттєві збитки, відсутні ознаки різкого падіння доходів, відсутні ознаки втрати активів, не зафіксовано критичного дефіциту ліквідності. Фінансова звітність навпаки свідчить про здатність боржника виконувати свої грошові зобов`язання.

Апелянтом надано суду загальнодоступну інформацію, що основним видом діяльності підприємства є надання в оренду та експлуатація нерухомого майна (КВЕД 68.20), що передбачає отримання регулярних доходів від орендних платежів. Така діяльність є стабільним джерелом грошових надходжень, що додатково підтверджує платоспроможність боржника.

Також з виконавчого провадження №80828639, в якому Стягувачем виступає Національний банк України відомо, що у власності ТОВ «Будівельна компанія «Основа» наявні два транспортних засоби Subary outback 2010 р.в., МVIN JF1BR9L95AG035469 та транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2008 р.в., VIN НОМЕР_1 . Зазначена інформація була повідомлена апелянтом суду першої інстанції.

Наведене не вказує на наявність ознак неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності боржника, а боржником та ініціюючим кредитором не доведено у підготовчому засіданні суду протилежного.

Згідно приписів частини 3 ст. 39 КУзПБ якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Положення КУзПБ не встановлюють обов`язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати такі майнові зобов`язання покладено саме на боржника.

У постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 910/16870/23 зроблено правовий висновок щодо кола доказів, які підтверджують можливість боржника виконати взяті на себе зобов`язання та обставину його платоспроможності, а саме: « 40. З`ясування здатності Боржника виконати свої зобов`язання перед Банком, здійснюється судом у підготовчому засіданні шляхом дослідження доказів, зокрема наданих Боржником. Такими доказами можуть бути докази щодо відсутності обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, наявності грошових коштів на рахунках у банку, бухгалтерської чи/або фінансової звітності, які б давали можливість встановити наявність майнових активів, достатні для погашення кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором, тощо».

Верховний Суд неодноразово зазначав, що процедура банкрутства не може використовуватися як альтернативний спосіб вирішення спору чи засіб тиску на боржника, а застосовується виключно у випадку реальної неплатоспроможності. Сам по собі факт наявності заборгованості не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство за відсутності доказів неможливості її погашення. За наявності у боржника активів, прибуткової діяльності та реальної можливості виконання зобов`язань спір між сторонами має вирішуватися у позовному провадженні, а не шляхом застосування процедур неплатоспроможності.

Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав оцінки під час розгляду питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, частиною 6 статті 39 КУзПБ визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника, інших учасників справи або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, постанові від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі №911/593/20).

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

У свою чергу, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ініціюючого кредитора мотивовані наявністю заборгованості боржника у розмірі 600 000,00 грн. (заборгованість за договором підряду від 26.12.2025).

Предметом вказаного договору є ремонтні роботи на об`єкті Замовника, а саме: аварійні ремонтні роботи систем опалення та водопостачання (далі – «ремонтні роботи, роботи») за адресою м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (Лумумби Патріса), 4/6.

З аналізу умов укладеного договору та складених актів здачі - приймання виконаних ремонтних робіт від 27.01.2026 та від 02.03.2026, вбачається, що в Актах міститься узагальнений перелік виконаних ремонтних робіт по поверхам будівлі без деталізації, які саме роботи виконувались, які саме трубопроводи, стояки чи інженерні елементи ремонтувались або замінювались, які матеріали використовувались, яка кількість та вартість таких матеріалів, які трудові та технічні ресурси були залучені. Договір та Акти не містять в якості додатків кошторисів, специфікацій, локальних кошторисів, виконавчої документації, накладних на матеріали, підтвердження закупівлі обладнання чи інших первинних бухгалтерських документів, що зазвичай супроводжують виконання аварійно - відновлювальних робіт.

Саме на це звертав увагу Національний банк України у відповідному запереченні суду першої інстанції та в апеляційній скарзі. Проте, місцевим судом не була надана оцінка обгрунтованим сумнівам заставного кредитора (іпотекодержателя) в розрізі реальності укладеного договору підряду, виконаних підрядних робіт та їх підтвердження належними первинними документами.

Наведені вище обставини (попри наявність визнання боржником заборгованості), через призму судового контролю у такій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, є слушними доводи апелянта про те, що розмір заборгованості (600 000 грн) є незначним у порівнянні як із загальним обсягом активів, так і з обсягом господарської діяльності боржника, та становить незначну частку його фінансових показників, при цьому боржник не здійснив навіть часткової оплати за наявності грошових коштів та активної господарської діяльності, що свідчить не про об`єктивну неможливість виконання зобов`язання, а про відсутність наміру його виконувати.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Однак, в порушення приписів частини 3 ст. 39 КУзПБ, суд першої інстанції необгрунтовано залишив поза увагою доводи Національного банку України щодо відсутності ознак неплатоспроможності боржника та суперечності заборгованості перед ініціюючим кредитором, що підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, та є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 звертає увагу, що норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як-то необґрунтованість / непідтвердження вимог ініціюючого кредитора, однак (беручи до уваги визначений частиною першою статті 39 КУзПБ обов`язок суду щодо перевірки обґрунтованості вимог заявника) протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

З огляду на одночасне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з відкриттям провадження у справі про банкрутство, що передбачено частиною восьмою статті 39 КУзПБ, стадія відкриття провадження у цій категорії справ має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового, оскільки поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Ураховуючи важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка не містить у собі належних доказів існування суб`єктивного права вимоги щодо грошових зобов`язань, суд першої інстанції фактично не застосував норму частини шостої статті 39 КУзПБ (відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження), яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

8. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Судові витрати за перегляд ухвали судом апеляційної інстанції у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО-Д».

Керуючись статями 129, 240, 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/999/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/999/26 - скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО – Д» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА» – відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЕСКО – Д» (адреса 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 5, офіс 11, ЄДРПОУ 35543178) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, 9, місто Київ, 01601 ЄДРПОУ 00032106) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 39 936,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано – 01.10.2026 (у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Дарміна М.О. з 07.09. по 11.09.2026 у відпустці, з 12.09. – 20.09.2026 у відрядженні, з 21.09. – 30.09.2026 у відпустці).

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.А. Джепа