Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №908/3105/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3105/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: не з`явився

Представник відповідача КРАВЧЕНКО ЯНІНА ІВАНІВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 (повний текст рішення складено та підписано 13.02.2025, суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/3105/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 041166, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676)

до відповідача: Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (вул.Університетська, буд. 33, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 02136324)

про стягнення 366 519 грн 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулося до суду з позовом про стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради 234 685 грн 37 коп. основного боргу, 49 971 грн 93 коп. пені, 17 288 грн 72 коп. 3 % річних, 64 573 грн 39 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради задоволено.

Стягнуто з Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (вул. Університетська, буд. 33, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 02136324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 041166, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) 234 685 (двісті тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 37 коп. основного боргу, 49 971 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн 93 коп. пені, 17 288 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 72 коп. 3 % річних, 64 573 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 39 коп. інфляційних втрат, 4 398 (чотири тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 10.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження. Зупинити виконання рішення суду від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (позивач, постачальник) та Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (відповідач, споживач) укладено договір № 07-1171/21-БО-Т постачання природного газу.

Постачальник зобов`язався поставити газ, а споживач - прийняти й оплатити його. Постачальник передає замовлений обсяг 95,063 тис.куб.метрів з листопада 2021 по грудень 2022. Приймання-передача оформлюється актом. Споживач має надати постачальнику копію акту надання послуг з розподілу/транспортування газу, на підставі даних комерційного вузла обліку. Постачальник готує два примірники акту приймання-передачі. Споживач протягом 2 робочих днів має повернути підписаний оригінал або надати мотивовану відмову. У разі неповернення до 15-го числа або розбіжностей обсяг вважається встановленим за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС. У разі прострочення споживач сплачує 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Сторони звільняються від відповідальності внаслідок форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажор та протягом 14 днів подати підтвердні документи. Якщо форс-мажор триває понад один місяць, сторони вирішують питання про доцільність продовження договору.

Суд першої інстанції встановив, що за період листопад 2021 - березень 2022 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 798 773 грн 85 коп.

Оплату відповідач здійснив частково в розмірі 564 088 грн 48 коп., чим порушив умови договору.

Станом на момент пред`явлення позову основна заборгованість становить 234 685,37 грн. Позивачем нараховано пеню в розмірі 49 971 грн 93 коп. (46 436 грн 78 коп. за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3 535 грн 15 коп. за період з 17.05.2022 по 16.11.2022), 17 288 грн 72 коп. 3 % річних (16 230 грн 31 коп. за період з 16.04.2022 по 30.09.2024, 1 058 грн 41 коп. за період з 17.05.2022 по 30.09.2024), 64 573 грн 39 коп. інфляційних втрат за загальний період травень 2022 року по вересень 2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача) тимчасово окупована російською Федерацією з 27.02.2022 по теперішній час.

Указом Президента України № 587/2022 «Про утворення Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» від 18.08.2022 року утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Розпорядженням міського голови від 23 квітня 2022 № 34 -к призначено Фурманову Тетяну Ігорівну з 02.05.2022 року на період воєнного стану на посаду начальника відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Всі документи, в тому числі первинні, печатка, кутовий штамп, реєстр працівників відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради для нарахування та виплати заробітної плати, електронні ключі (токени) залишились на території тимчасово окупованого Бердянську в адміністративній будівлі в якій розміщувався відділ освіти, а саме м. Бердянськ, вул. Університетська, 33.

Станом на початок вторгнення окупаційних військ у відділі освіти працювало 42 особи. На момент призначення начальника відділу освіти Фурманової Т.І. кількість працівників які виїхали з окупованого Бердянську на територію України склала 5 осіб (з них 4 спеціаліста централізованої бухгалтерії та головний спеціаліст сектору загальної середньої освіти відділу освіти). Всі інші працівники, які працюють на сьогоднішній день, були прийняті до відділу освіти та до цього часу в ньому не працювали.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість виконання Відповідачем умов договору у визначений строк у повному обсязі, відтак і наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати спожитого природного газу за договором, оскільки вказане порушення зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 25.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/3105/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/3105/24.

01.05.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

09.05.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС саме Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновити строк на подання апеляційної скарги на рішення суду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 22.10.2025 о 12 год. 00 хв.

04.06.2025 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради, вважає її безпідставною та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24 - без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що предметом доказування у цій справі є, зокрема, укладення між сторонами договору постачання природного газу від 22.11.2021 № 07-1171/21-БО-Т, постачання позивачем відповідачу природного газу в період з листопада 2021 року по березень 2022 року на загальну суму 798 773,85 грн, часткова оплата відповідачем вартості поставленого газу в сумі 564 088,48 грн та наявність заборгованості за газ, поставлений у лютому та березні 2022 року.

Посилаючись на положення статті 79 ГПК України, позивач зазначає, що за стандартом вірогідності доказів обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. При цьому відповідачем, як зазначає позивач, не надано доказів на підтвердження відсутності споживання природного газу, поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Позивач також посилається на положення статей 11, 509, 526, 530, 610, 612, 655 Цивільного кодексу України та статей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, зазначаючи, що взяті сторонами договірні зобов`язання є обов`язковими до виконання, а боржник, який не виконав зобов`язання у встановлений договором строк, вважається таким, що прострочив його виконання. Відповідно, саме на відповідача покладався обов`язок своєчасно оплатити поставлений природний газ.

Щодо обсягів поставленого природного газу позивач зазначає, що відповідно до пунктів 3.5– 3.5.4 договору споживач зобов`язаний був до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надати постачальнику копію акта оператора газорозподільної системи про фактичний обсяг розподіленого природного газу, а постачальник - надати споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу. У разі неповернення споживачем підписаного акта до 15-го числа відповідного місяця обсяг поставленого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи.

Позивач стверджує, що відповідач ухилився від належного оформлення обсягів спожитого природного газу, зокрема за лютий 2022 року, у зв`язку з чим обсяги поставленого газу були визначені відповідно до даних Інформаційної платформи.

У відзиві позивач детально посилається на правовий статус Інформаційної платформи, визначений Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493. Зазначає, що Інформаційна платформа є вебзастосунком, адміністрування якого здійснює Оператор ГТС, а суб`єкти ринку природного газу мають до неї відповідний доступ. На думку позивача, з огляду на особливості функціонування Інформаційної платформи документальне оформлення передачі відповідної інформації в інший спосіб не є можливим.

Крім того, позивач посилається на Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, відповідно до яких споживач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен надати постачальнику копію акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу. До моменту остаточного врегулювання розбіжностей вартість спожитого природного газу визначається за даними постачальника. При цьому відповідач, як зазначає позивач, не ініціював судового провадження щодо коригування визначених обсягів споживання природного газу.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, відповідно до якої навіть за наявності недоліків у первинних документах факт постачання товару може підтверджуватися іншими доказами, а визначальним є встановлення реальності господарської операції та руху активів. За твердженням позивача, за відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу дані Інформаційної платформи є належним доказом фактичних обсягів споживання природного газу.

Позивач зазначає, що на його адвокатський запит ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349 надало інформацію щодо помісячних обсягів спожитого відповідачем природного газу за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

За наведеними у відзиві розрахунками вартість спожитого природного газу становила: за листопад 2021 року - 43 687,49 грн; за грудень 2021 року - 234 766,44 грн; за січень 2022 року - 279 010,63 грн; за лютий 2022 року - 226 460,81 грн; за березень 2022 року - 14 848,48 грн.

При цьому позивач наводить відповідні обсяги спожитого природного газу та порядок розрахунку його вартості, зазначаючи, що загальна вартість поставленого у спірний період природного газу становить 798 773,85 грн, з яких відповідачем сплачено 564 088,48 грн.

Позивач також зазначає, що відповідач був обізнаний як щодо обсягів спожитого природного газу, так і щодо його вартості, а тому мав можливість здійснити оплату навіть до моменту отримання відповідного акта приймання-передачі. При цьому відповідно до підпункту 4 пункту 6.2 договору на споживача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого природного газу. Крім того, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання. На підтвердження зазначеної позиції позивач посилається також на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 916/3425/23.

Стосовно доводів щодо припинення газопостачання позивач посилається на положення Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких припинення розподілу природного газу за ініціативою споживача оформлюється шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки. За твердженням позивача, факт припинення газопостачання підтверджується наявністю відповідних пломб оператора газорозподільної системи.

Позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у пункті 50 постанови від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21, згідно з якою механічне від`єднання об`єкта споживача від газорозподільної системи унеможливлює доступ до неї. При цьому відповідачем, як зазначає позивач, не надано актів про припинення розподілу або постачання природного газу.

Позивач просить апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24 - без змін.

04.06.2025 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3105/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

22.10.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2026 о 12-20 год.

01.02.2026 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3105/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.

04.02.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2026 о 12-20 год.

25.05.2026 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3105/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23.

27.05.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2026 о 10-40 год.

29.07.2026 секретарем судового засідання Солодовою І.М. перевірено працездатність технічних засобів відеоконференцзв`язку, зауважень щодо їх роботи не встановлено. О 10 год. 47 хв. здійснено спробу встановити відеозв`язок із представником позивача - адвокатом Єгоровим Валерієм Сергійовичем, який був активний у системі, однак на зв`язок не вийшов. У зв`язку з неможливістю встановлення відеозв`язку провести судове засідання в режимі відеоконференції не виявилося можливим, про що складено відповідний акт.

Щодо заявлених клопотань про зупинення провадження у справі № 908/3105/24 колегія суддів виснувала наступне.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України у такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку.

З наведених положень процесуального закону вбачається, що зупинення провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду. Реалізація такого права передбачає одночасну наявність судового рішення, яке перебуває на перегляді палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин у відповідних справах та об`єктивну необхідність врахування майбутнього правового висновку для правильного вирішення справи, провадження в якій пропонується зупинити.

Разом із тим після подання позивачем зазначених клопотань обставини, якими вони були обґрунтовані, змінилися.

Ухвалою від 27.05.2026 Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 916/1218/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини у справі № 280/5808/23 не є подібними до правовідносин у справі № 908/1162/23, оскільки виникли в інший період та відрізняються предметом спору і суб`єктним складом.

Ухвалою від 19.06.2026 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв справу № 916/1218/23 до провадження, а постановою від 08.07.2026 завершив її касаційний перегляд.

Таким чином, на час розгляду цієї апеляційної скарги справа № 916/1218/23 не перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, а касаційний перегляд судових рішень у ній завершено. Відтак процесуальна обставина, з якою пункт 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України пов`язує можливість зупинення провадження, відсутня.

З огляду на викладене клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження у справі № 908/3105/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23 - задоволенню не підлягають.

При цьому правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08.07.2026 у справі № 916/1218/23, підлягають врахуванню колегією суддів під час подальшої оцінки доводів апеляційної скарги щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У судовому засіданні 29.07.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (далі позивач, постачальник) та Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі відповідач, споживач) укладено договір № 07-1171/21-БО-Т постачання природного газу (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 95,063 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях.

Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Підпунктами 3.5.1 - 3.5.4 договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом звірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13 658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ – 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн. (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.3 договору загальна вартість договору становить 1311394,09 грн, крім того ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Строк, в межах якого сторони можуть вернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період листопад 2021 - березень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ загальним обсягом 48 253,44 м3, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, в тому числі по місяцях: з 25.11.2021 по 30.11.2021 – 2 639,09 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 – 14 181,86 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 16 854,58 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 13 680,13 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 897,78 м3.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Разом із цим, Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за періоди січень – квітень, червень – липень 2022.

Так, за періоди поставки січень – квітень, червень – липень 2022 Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, у зв`язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.

Тобто, в даному випадку обсяги встановлювались відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Взаємовідносини оператора газотранспортної системи із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи визначає Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493 ( далі - Кодекс ГТС ).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Згідно з пунктами 1 та 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором газотранспортної системи заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором газотранспортної системи на власному вебсайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору газотранспортної системи повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Пунктом 3 розділу 3 Кодексу ГТС визначено, що обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС, Інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; інформацію про постачальника «останньої надії»; інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; інформацію про Реєстри споживачів постачальників.

Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; ЕІС-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу ф) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби ф); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/ споживання, що не вимірюється щодобово); належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; належність споживача до категорії побутових; належність споживача до категорії виробників теплової енергії; належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій; інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Враховуючи вищезазначене, учасники ринку природного газу у своїй діяльності та для взаємодії між суб`єктами ринку природного газу користуються даними Інформаційної платформи.

При цьому, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), мають право користування ресурсами Інформаційної платформи.

Сторони користуються даними Інформаційної платформи шляхом користування веб-додатком в мережі Інтернет з якого вони отримують всю належну інформацію, в тому числі щодо споживання природного газу. Документальне оформлення передачі інформації з Інформаційної платформи до Постачальника неможливо - така інформація надається через веб-додаток.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою № 2496 від 30.09.2015р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Будь-яких судових проваджень щодо врегулювання обсягів (перерахування, коригування даних платформи) спожитого природного газу у спірний період, які відображені, в тому числі, на інформаційній платформі Оператора ГТС України, Відповідачем не ініційовано.

Відповідно до висновків Верховного Суду, у разі наявності недоліків первинних документів та невизнання боржником постачання спірного товару сторони можуть доводити таке постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 ). Суд зазначив, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, постаченого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо)».

Тобто, у розглядуваному випадку, за відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу (неповернення їх Позивачу), саме дані Інформаційної платформи (узгоджене у договірному порядку джерело інформації про спожиті обсяги природного газу), адміністратором якої є Оператор ГТС України, є належним та допустимим доказом, який доводить реальних рух товару, а саме постачання природного газу.

Ціна природного газу, порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, визначається у розділі 4 «Ціна і вартість природного газу» договору.

На Адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349 щодо об`ємів спожитого Відповідачем природного газу помісячно за періоди листопад 2021 - березень 2022 (відповідно до даних остаточної алокації).

Розрахунок вартості спожитого природного газу за періоди листопад 2021 - березень 2022:

1) поставка листопада 2021 р.

Обсяг споживання (тис.куб.м): 2,63909 2,63909 * 13 658,42 грн = 36 045,80 грн 2,63909 * 124,16 грн * 1,1 = 360,44 грн (36 045,80 грн + 360,44 грн) * 1,2 = 43 687,49 грн.

Таким чином, відповідач спожив у листопаді 2021 року природного газу на загальну суму 43 687,49 грн.

2) поставка грудня 2021 р. Обсяг споживання (тис.куб.м): 14,18186 14,18186 * 13 658,42 грн = 193 701,80 грн 14,18186 * 124,16 грн * 1,1 = 1 936,90 грн (193 701,80 грн + 1 936,90 грн) * 1,2 = 234 766,44 грн.

Таким чином, відповідач спожив у грудні 2021 природного газу на загальну суму 234 766,44 грн.

3) поставка січня 2022 р. Обсяг споживання (тис.куб.м): 16,85458 16,85458 * 13 658,42 грн = 230 206,93 грн 16,85458 * 124,16 грн * 1,1 = 2 301,93 грн (230 206,93 грн + 2 301,93 грн) * 1,2 = 279 010,63 грн.

Таким чином, відповідач спожив у січні 2022 природного газу на загальну суму 279 010,63 грн.

4) поставка лютого 2022 р. Обсяг споживання (тис.куб.м): 13,68013 13,68013 * 13 658,42 грн = 186 848,96 грн 13,68013 * 124,16 грн * 1,1 = 1 868,38 грн (186 848,96 грн + 1 868,38 грн) * 1,2 = 226 460,81 грн.

Таким чином, відповідач спожив у лютому 2022 природного газу на загальну суму 226 460,81 грн.

5) поставка березня 2022 р. Обсяг споживання (тис.куб.м): 0,89778 0,89778 * 13 658,42 грн = 12 262,26 грн 0,89778 * 124,16 грн * 1 (з урахуванням змісту наказу Міністерства енергетики України «Про вжиття тимчасових запобіжних заходів» від 07.03.2022 №110) = 111,47 грн; (12 262,26 грн + 111,47 грн) * 1,2 = 14 848,48 грн.

Таким чином, відповідач спожив у березні 2022 природного газу на загальну суму 14 848,48 грн.

Всього відповідачем спожито природного газу на загальну суму 798 773 грн 85 коп.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково в розмірі 564 088 грн 48 коп., що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк», чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору.

Станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 234 685,37 грн.

Підпунктом 4 пункту 6.2 договору визначено, що Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.

Відповідно до абзацу 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у разі подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання (пункт 3); розірвання договору розподілу природного газу (пункт 5).

Отже, Кодекс ГРС розрізняє випадки припинення/обмеження газопостачання залежно від підстав: таке припинення можливе за заявою споживача (незалежно від причин), а також у випадку розірвання договору розподілу природного газу.

Абзацом 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС встановлено, що коли за ініціативою споживача необхідно припинити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача чи його окремі газові прилади для (1) проведення ремонтних робіт, (2) реконструкції чи (3) технічного переоснащення або (4) з інших причин, споживач не пізніше ніж за сім днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), а Оператор ГРМ в узгоджену із споживачем дату зобов`язаний припинити газопостачання (розподіл природного газу) споживачеві.

Припинення газопостачання за ініціативою споживача здійснюється, зокрема, шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, або в інший спосіб, визначений споживачем відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 (надалі ПБСГ). Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.

Відтак, припинення газопостачання відбувається за ініціативою споживача або тимчасово (наприклад, для ремонту, реконструкції, технічного переоснащення), або остаточно (у зв`язку з розірванням договору). В будь-якому з перелічених випадків Оператор не має права відмовити в задоволенні такої ініціативи.

Позивач у позовній заяві та розрахунку суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача 234 685 грн 37 коп., основного боргу, право позивача в позові.

Згідно п. 6.2 договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.

Отже, в даному випадку обсяги встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XS000023S9000C.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.

Відповідачем належних та допустимих в розумінні ст.ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України актів про припинення розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об`єкти відповідача, до матеріалів справи не надано.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 234 685 грн 37 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що між сторонами укладено договір постачання природного газу, за яким відповідач зобов`язався прийняти газ та своєчасно його оплатити. Факт поставки та обсяги спожитого газу за спірний період, з листопада 2021 року по березень 2022 року, підтверджені даними Інформаційної платформи Оператора ГТС. Відсутність підписаних актів приймання-передачі не спростовує факт поставки, оскільки договором прямо передбачено визначення обсягів за даними платформи.

Відповідач не надав доказів оспорювання обсягів газу, їх коригування або припинення газопостачання, а також не довів повної оплати.

Загальна вартість спожитого газу становила 798 773,85 грн, з яких відповідач сплатив 564 088,48 грн, унаслідок чого утворився основний борг 234 685,37 грн.

Суд виснував, що відповідно до умов договору та ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України відповідач був зобов`язаний своєчасно та повністю оплатити поставлений газ, але цього не зробив. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов`язання, суд визнав правомірним нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до договору та ст. 625 ЦК України; розрахунки позивача суд перевірив і визнав правильними.

Однак, колегія суддів з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Предмет позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений природний газ (основний борг) та штрафних санкцій і компенсаційних нарахувань (пеня, 3 % річних, інфляційні втрати) за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Вирішуючи питання щодо наявності у відповідача обов`язку оплатити вартість природного газу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За визначенням ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Як визначено у п. 10 розділу ІІ цих Правил, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі позивач, постачальник) та Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі відповідач, споживач) укладено договір № 07-1171/21-БО-Т (а.с. 26-31 т 1)

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).

У пункті 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Підписанням договору відповідач відповідно до пункту 2.3 надав згоду на включення його до Реєстру споживачів позивача, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що постачання природного газу здійснюється виключно за умови включення відповідача до Реєстру споживачів позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.

За умовами пункту 3.4 договору позивач із використанням ресурсів інформаційної платформи Оператора ГТС та відповідач повинні були здійснювати щоденний моніторинг фактично відібраного відповідачем обсягу природного газу.

Порядок оформлення приймання-передачі природного газу сторони детально врегулювали в пункті 3.5 договору.

За підпунктом 3.5.1 відповідач був зобов`язаний не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, надати позивачу належно засвідчену копію акта надання послуг з розподілу або транспортування природного газу, складеного між відповідачем та відповідним оператором на підставі даних комерційного вузла обліку.

Відповідно до підпункту 3.5.2 позивач на підставі отриманих від відповідача даних та відомостей про остаточну алокацію його відборів на інформаційній платформі Оператора ГТС готує та надає відповідачу два підписані зі свого боку примірники акта приймання-передачі.

Підпунктом 3.5.3 передбачено обов`язок відповідача протягом двох робочих днів із дати одержання акта повернути позивачу один підписаний примірник або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.

Водночас підпунктом 3.5.4 сторони погодили правові наслідки неповернення споживачем підписаного акта та виникнення розбіжностей між інформацією споживача і даними Оператора ГТС: у такому разі обсяг спожитого природного газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, переданим у власність споживачу, а його вартість визначається за цінами, погодженими в розділі 4 договору.

Системне тлумачення підпунктів 3.5.1– 3.5.4 та пункту 5.1 договору свідчить, що підписаний обома сторонами акт приймання-передачі є звичайним способом оформлення виконаної операції, однак не є єдиним передбаченим договором способом визначення обсягу переданого природного газу.

Непідписання акта споживачем саме собою не спростовує постачання природного газу та не усуває обов`язку оплатити фактично відібраний обсяг, якщо постачальник виконав свій обов`язок щодо складення і направлення акта, а споживач не повернув його та не надав мотивованих заперечень щодо обсягу, вартості або належності відображених у ньому операцій.

Водночас застосування підпункту 3.5.4 договору не звільняє постачальника від попереднього виконання покладеного на нього підпунктом 3.5.2 обов`язку щодо складення та направлення споживачу підписаного зі свого боку акта.

Саме такий підхід до системного тлумачення аналогічних умов договору висловлений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2025 у справі № 913/438/24. Верховний Суд погодився, що можливість визначення обсягу природного газу за даними інформаційної платформи відповідно до пункту 3.5.4 договору передбачає попереднє направлення постачальником акта приймання-передачі споживачу та його неповернення останнім.

Позивач, у період листопад 2021 - березень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ загальним обсягом 48 253,44 м3, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, в тому числі по місяцях: з 25.11.2021 по 30.11.2021 2 639,09 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 14 181,86 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 16 854,58 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 13 680,13 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 897,78 м3.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково в розмірі 564 088 грн 48 коп., що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк».

Станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 234 685,37 грн.

Водночас судова колегія наголошує, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Університетська, буд. 33, м. Бердянськ, Запорізька область.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вся територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача) тимчасово окупована російською Федерацією з 27.02.2022 по теперішній час.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.

Об`єднана палата зазначила: У справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду в якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України до правовідносин, які виникли у період із лютого 2022 по грудень 2022, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1207-VII), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові без змін, зокрема дійшов висновку, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Однак, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, у постанові у справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Стаття 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України - 24.08.1991), встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Як вже зазначалось, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача) тимчасово окупована російською Федерацією з 27.02.2022 по теперішній час.

Природний газ є товаром, а його доставка до об`єкта споживача здійснюється газотранспортною та газорозподільною системами, тобто трубопровідним транспортом. У такий спосіб, постачання природного газу на об`єкт відповідача після початку окупації за своїм змістом підпадає під установлену статтею 13-1 Закону № 1207-VII заборону переміщення товарів з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Відтак, позивач мав правомірно поставляти відповідачу природний газ по 27.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), відповідно газ споживався відповідачем саме по цю дату.

Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що саме відповідач продовжував споживати природний газ, починаючи з 27.02.2022.

Враховуючи викладене вище, оскільки окупація території України, куди здійснювалося постачання природного газу, розпочалась 27.02.2022, то саме з цього періоду відсутні підстави для стягнення основного боргу.

Таким чином, весь обсяг, алокований у березні 2022 року, припадає на період після 27.02.2022, а тому, з огляду на наведені вище правові висновки, його вартість стягненню з відповідача не підлягає.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути загальну суму 219 836,89 грн основного боргу (за період: листопад – грудень 2021 року, січень 2022 року, 01.02-27.02.2022).

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2 Договору, відповідно до якого у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих за період з листопада 2021 року по березень 2022 року відповідно до договору постачання природного газу від 22.11.2021 № 07-1171/21-БО-Т, позивач просить стягнути з відповідача: 49 971,93 грн - пені; 17 288,72 грн - 3% річних; 64 573,39 грн - інфляційних втрат. (а.с. 36-37 т 1)

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано неправильно, оскільки позивач безпідставно включив нарахування за прострочення березня 2022 року.

Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 46 436,78 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 46 436,78 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені, в задоволені позову, слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки позивач до розміру 3% річних безпідставно включив нарахування за прострочення за березень 2022 року.

Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 16 230,31 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 16 230, 31 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних, в задоволені позову, слід відмовити.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці».

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки позивач до розміру інфляційних втрат безпідставно включив нарахування за прострочення за березень 2022 року.

Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 60 954,92 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 60 954,92 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат, в задоволені позову, слід відмовити.

Апеляційний суд не підтверджує наявності правових підстав для стягнення вартості природного газу, віднесеного до періоду починаючи з 27.02.2022, а також похідних від цієї суми нарахувань (пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат).

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував усі обставини справи, не врахував правових висновків, викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначених до стягнення сум основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 120,57 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, а з позивача на користь відповідача - 415,14 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/3105/24 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі 908/3105/24 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення 366 519 грн 41 коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у загальній сумі 343 458,90 грн, у тому числі:

- основний борг у сумі 219 836,89 грн;

- пеня 46 436, 78 грн;

- три проценти річних у сумі 16 230,31 грн;

- інфляційні втрати у сумі 60 954,92 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг`судові витрати, а саме 4120,57 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради судові витрати, а саме 415,14 грн сплаченого судового збору подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін