Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №904/5467/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/5467/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Висоцького А.М.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

скаржник: керуючий реструктурізацією арбітражний керуючий Сокол Т.Л. (поза межами приміщення суду),

представник ОСОБА_1 : адвокат Павлова Ю. М. (поза межами приміщення суду),

інші учасники справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу керуючого реструктурізацією арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/5467/23 (суддя Первушин Ю.Ю.)

за заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про визнання неплатоспроможним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможность на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

31.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №904/5467/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну.

31.10.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2

30.11.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням заяви про уточнення, на суму 5 052 940,98 грн та 5368 грн судовий збір.

07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі 5 052 940,98 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.

07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 кредиторів, зокрема, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення, у розмірі 5052940,98 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.

05.02.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 18.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про визнання грошових вимог змінено, викладено її резолютивну частину в наступній редакції:

«Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі: 5042292,01 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів».

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про визнання грошових вимог - залишено без змін.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність змінено, виклавши абзац 4 її резолютивної частини в наступній редакції:

« 4. ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі 5042292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів».

У решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3028,00 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_1 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_1 ) у справі №904/5467/23 скасовано. Справу №904/5467/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/5467/23:

- визнано частково грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (у розмірі: 5 042 292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів;

- в іншій частині грошові вимоги ОСОБА_1 - відхилено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась керуючий реструктурізацією арбітражний керуючий Сокол Тетяна Леонідівна, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026р. у справі №904/5467/23 та прийняти нове рішення, яким визнати частково грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі: 440 220,56 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо.

Апеляційна скарга мотивована тим, що керуючим реструктуризацією не визнано грошові вимоги ОСОБА_1 за розпискою від 03.08.2017, строк повернення позики за якою продовжено розпискою від 18.07.2019, у загальному розмірі 1 543 628,70 грн (51 800,00 дол. США та 7 000,00 євро за курсом станом на 03.09.2017), оскільки кредитором не доведено наявності достатніх коштів для її надання. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 та від 03.07.2025 у цій справі, апелянт зазначає, що у справах про неплатоспроможність до вимог за борговими розписками застосовується підвищений стандарт доказування, який передбачає перевірку джерел походження коштів, фінансової спроможності кредитора та співставлення фактично підтверджених коштів із сумою позики, а визнання боржником боргу саме по собі не звільняє кредитора від його доказування.

На думку апелянта, надані ОСОБА_1 докази – довідка ОК-7 ПФУ, відомості про депозити в АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «КБ «ПРИВАТ БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «КБ "ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ПтБ», довідка про доходи ТОВ «Добробут», відомості щодо ФОП, транспортних засобів та нерухомого майна – не підтверджують наявності у 2017 році коштів у необхідному розмірі.

За розрахунком керуючого реструктуризацією сукупний дохід ОСОБА_1 у 2017 році становив 817 490,52 грн, а навіть із врахуванням усіх депозитів та інших джерел, на які посилається кредитор, - 1 216 241,21 грн, що є меншим за суму позики 1 543 628,70 грн. При цьому депозити № 6, № 8 та № 10, доходи від оренди земельної ділянки, право власності та договір оренди якої зареєстровані лише 30.07.2018, а також кошти від продажу КАМАЗ 5511 у 2020 році та VOLKSWAGEN PASSAT у 2023 році не можуть підтверджувати наявність коштів на момент видачі позики у 2017 році.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки фінансової спроможності кредитора, фактично обмежившись посиланням на визнання боргу ОСОБА_2 , тривалий характер відносин сторін та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20, не встановив конкретного розміру коштів, доступних ОСОБА_1 на момент видачі позики, та не співставив його із сумою заявлених вимог.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/5663/22, рішення, ухвалене на користь певного кредитора проти боржника, не є обов`язковим для інших кредиторів та суду у справі про банкрутство, а згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при скасуванні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024, суд має встановити розмір доходу кредитора та співставити його із сумою заявленої позики.

За таких обставин скаржник вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 такою, що не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості, у зв`язку з чим просить її скасувати.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/5467/23 є необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції під час нового розгляду після скасування попередніх судових рішень Верховним Судом, дослідивши наявні у справі докази, пояснення сторін та оригінали документів, дійшов висновку про реальність позикових правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначено, що такі правовідносини підтверджуються письмовими борговими розписками, підписаними боржником, визнанням ним заборгованості при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 05.09.2022 у справі №932/10090/20, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договорами позики, проценти та 3 % річних, а також відкритим виконавчим провадженням.

Крім того, що одним зі свідків передачі коштів був рідний брат боржника – ОСОБА_3 , який до відступлення права вимоги на користь ОСОБА_4 сам був кредитором у справі №904/5467/23. При цьому наголошено на сукупності доказів існування заборгованості, а саме: письмових боргових розписок, судового рішення, виконавчого провадження, визнання боргу боржником, обізнаності його брата щодо передачі коштів, тривалості позикових правовідносин та відсутності заперечень боржника щодо отримання коштів.

Водночас у поясненнях вказано на суперечливість позиції арбітражного керуючого, яка визнає частину розписок, факт передачі коштів за окремими договорами та частину заборгованості, однак без належного об`єктивного обґрунтування ставить під сумнів розписки від 03.08.2017 та 18.07.2019. Доказів їх підроблення, безгрошовості, складення під примусом, фіктивності правовідносин або неотримання боржником коштів, на думку особи, яка подала пояснення, арбітражним керуючим не наведено.

Представник ОСОБА_1 заперечує доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 фінансової можливості надати позику, оскільки суд першої інстанції дослідив банківські довідки, документи щодо депозитних рахунків, підтвердження офіційного працевлаштування та доходів, отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також документи щодо доходів від оренди земельної ділянки. Вважає, що арбітражний керуючий фактично звела оцінку фінансової спроможності кредитора до розміру офіційної заробітної плати, не врахувавши інші джерела доходів та накопичень.

Зазначає, що апеляційна скарга не містить нових належних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не доводить факту непередачі коштів, підроблення розписок, фіктивності правовідносин, неотримання коштів боржником або незаконності рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 05.09.2022 у справі №932/10090/20. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують установлених ним обставин, а тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/5467/23 є законною й обґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 обґрунтовує таким.

03.08.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено позику в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 центів на умовах повернення до 03.09.2017 та виплати винагороди в розмірі 24 відсотки річних з можливістю дострокового повернення позики або пролонгації на строк, попередньо обумовлений з кредитором. На підтвердження зазначеного сторонами складено відповідну розписку від 03.08.2017 року.

04.05.2018 сторони узгодили, що винагорода за користування позикою з 01.05.2018 становить 2,5 % в місяць від суми позики, про що сторонами зазначено письмово на тексті Розписки від 03.08.2017 року.

18.07.2019 відповідачем складено Розписку, за умовами якої він гарантував повернення позики в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 євро центів до 31.12.2019, розписка від 18.07.2019 була складена в присутності фізичної особи ОСОБА_3 .

У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатково укладено:

1) розписку від 04.12.2019 на суму 1500 доларів США зі строком повернення 31.01.2020, складену в присутності свідка ОСОБА_5 ;

2) 04.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США, зі строком повернення до 31.01.2020 року;

3) 04.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.03.2020 року;

4) 04.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.06.2020 року;

5) 04.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.08.2020 року;

6) 04.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 30.09.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на приписи статтей 202, 207, 525, 526, 610, 625, 626, 1046, 1047, 1050 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 625 ЦКУ ОСОБА_1 нарахував на не виконанні зобов`язання за розписками за період з 04.07.2020 по 30.10.2023 - 3% річних.

Розписка від 04.07.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 30.09.2020, прострочене зобов`язання з 01.10.2020 по 30.10.2023, кількість днів прострочення 1124 дні, 3% річних складає 139 доларів США.

Розписка від 04.08.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов`язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.

Розписка від 04.09.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов`язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.

Таким чином загальна сума боргу за усіма розписками без врахування відсотків за період 2017 року по 04.09.2020 та 3% річних складає 63800 доларів США та 7000 Євро.

З урахуванням відсотків за користування кредитними кошами та 3% річних загальна сума боргу складає: 125 793,83 Доларів США та 15 323,81 Євро.

Додатково ОСОБА_1 зазначив, що звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Так 05.09.2022 по справі №932/10090/20 Бабушкинским районним судом міста Дніпропетровська було винесено рішення, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за договорами позики у розмірі 59300,00 доларів США та 7000,00 євро, відсотки за користування позикою у розмірі 45623 долари США 63 центи та 6165 євро 36 центів, 3% річних в розмірі 4738 доларів США 45 центів та 629 євро 61 цент.

Наведеним рішенням Бабушкинского районного суду м. Дніпропетровськ встановлено факти укладання договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформленого розпискою 03.09.2017 на суму в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 центів на умовах повернення до 03 вересня 2017 року та виплати винагороди в розмірі 24 відсотки річних з можливістю дострокового повернення позики або пролонгації на строк, попередньо обумовлений з кредитором, з виплатою відсотків щомісячно. Також Бабушкинским районним судом міста Дніпропетровська було встановлено, що сторони додатково 04.05.2018 узгодили, що винагорода за користування позикою з 01.05.2018 року становить 2,5 % в місяць від суми позики, про що ними зазначено письмово на тексті вищевказаної Розписки від 03.08.2017.

18.07.2019 відповідачем складено Розписку, за умовами якої він гарантував повернення позики в розмірі 51 800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 євро центів у повному обсязі не пізніше як до 31.12.2019 року, про що ним зазначено письмово на тексті вищевказаної Розписки від 03.08.2017 року, та вбачається, що вказана Розписка від 18.07.2019 року була складена в присутності фізичної особи ОСОБА_3 .

Після цього між позивачем та відповідачем додатково укладено розписки наступного змісту.

04.12.2019 ОСОБА_2 складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов`язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.01.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.

04.01.2020 ОСОБА_2 складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов`язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.01.2020 року. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.

04.02.2020 ОСОБА_2 складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов`язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.03.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.

04.04.2020 ОСОБА_2 складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов`язався повернути у повному обсязі своєчасно до 30.06.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.

04.06.2020 ОСОБА_2 складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов`язався повернути у повному обсязі своєчасно до 30.08.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції виснував, що обставини, що викладені ОСОБА_1 в заяві про визнання грошових вимог до боржника у справі №904/5467/23, підтверджуються висновками Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20.

За подання позовної заяви до Бабушкинского районного суду міста Дніпропетровська по справі №932/10090/20 ОСОБА_1 сплатив 10 930 грн. 40 коп.

За результатами винесеного рішення та отриманого судового наказу ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця для примусового виконання рішення. Приватний виконавець виконав рішення Бабушинського районного суду міста Дніпропетровська частково та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 121 612,41 грн.

Станом на 28.11.2023 на день формування та заявлення кредиторських вимог курс долара США становив 36, 2173 грн. Євро становить 39,6579 грн. Загальна сума боргу складає 5 174553,39 грн.

Враховуючи суму, яка вже була стягнута на користь кредитора в рамках виконавчого провадження загальна сума боргу складає 5 052 940,98 грн.

Розрахунок проводився за курсом станом на 28.11.2023, де курс долара США до гривні становить 36, 2173 грн., курс Євро до гривні становить 39,6579 грн.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни, пояснення на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про наявність правових підстав для часткового визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у розмірі 5 042 292,01 грн основного боргу та 5 368,00 грн судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, під час нового розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог суд першої інстанції врахував викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 у справі №904/5467/23 висновки, відповідно до яких у справах про неплатоспроможність фізичної особи у разі виникнення вмотивованих сумнівів щодо реальності вимог кредитора, заявлених на підставі боргової розписки, на такого кредитора покладається підвищений стандарт доказування. Суд має оцінити не лише сам договір позики чи боргову розписку, а достатність, повноту та взаємний зв`язок усієї сукупності доказів, у тому числі доказів, які підтверджують або спростовують фінансову спроможність кредитора надати відповідну позику. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22. При цьому зазначений підвищений стандарт доказування не означає встановлення судом обов`язкової арифметичної тотожності між усіма коштами, які документально можливо ідентифікувати як доходи чи активи кредитора на певну дату, та сумою позики. Предметом дослідження є реальність заявленого грошового зобов`язання з урахуванням сукупності належних, допустимих, достовірних та взаємопов`язаних доказів.

На виконання наведених вказівок Верховного Суду суд першої інстанції безпосередньо дослідив оригінали боргових розписок та встановив, що ОСОБА_2 через свого представника не заперечував факту власноручного складення ним боргових розписок у період з 2017 по 2020 роки, отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірах та на умовах, визначених відповідними розписками, а також не надав доказів погашення відповідної заборгованості.

Місцевим господарським судом також встановлено, що позикові правовідносини між сторонами мали не одноразовий, а тривалий та послідовний характер: перша розписка датована 03.08.2017, останні розписки складені у 2020 році, тоді як із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 звернувся лише 17.10.2023. При цьому у заяві від 16.10.2023 вих. №16/10 сам боржник зазначив ОСОБА_1 як кредитора, вказав заборгованість перед ним у сумі 4 550 316,99 грн та послався на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 і виконавчі провадження №71581319, №71581083.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 не має преюдиційного значення для інших учасників справи про неплатоспроможність у розумінні обов`язковості встановлених ним обставин для осіб, які не брали участі у відповідній цивільній справі. Водночас наведене рішення є належним письмовим доказом, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі про неплатоспроможність. Саме такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у пункті 57 постанови КГС ВС від 03.07.2025 у справі №904/5467/23, а також правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких судове рішення не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у справі, однак це не виключає можливості його оцінки як доказу відповідних обставин у іншому судовому провадженні.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 не як безумовно преюдиційний акт, а в сукупності з іншими доказами, що відповідає вимогам статті 86 ГПК України.

При цьому зазначеним рішенням встановлено обставини укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, оформленого розпискою від 03.08.2017, на суму 51 800 доларів США та 7 000 євро, умови щодо строку повернення позики та винагороди за користування нею, а також наступну зміну сторонами умов щодо розміру винагороди та строку повернення позики, зокрема за розпискою від 18.07.2019. Цим же рішенням встановлено обставини складання наступних розписок на суму по 1 500 доларів США, а також визначено відповідні суми основної заборгованості, процентів за користування позикою та 3 % річних. На виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, у межах якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично стягнуто 121 612,41 грн.

Наведені обставини об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують, що спірні правовідносини не виникли безпосередньо перед відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність, а існували протягом значного періоду часу.

Щодо посилань апелянта на недостатність у ОСОБА_1 коштів для надання позики, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції досліджено значний обсяг доказів, які характеризують фінансовий стан та фінансову активність кредитора, зокрема відомості про отримані доходи, трудову діяльність, підприємницьку діяльність, банківські вклади та рух коштів, отримання процентів за депозитами, земельну ділянку та доходи від її використання, а також належні кредитору транспортні засоби.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_1 банківських вкладів, у тому числі вкладу в ПАТ «ПтБ» у розмірі 200 000,00 грн, кошти за яким були повернуті 30.03.2017, а також коштів, розміщених у ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та АТ «Банк Кредит Дніпро». Останнім банком підтверджено, зокрема, розміщення ОСОБА_1 вкладу у розмірі 160 000,00 грн у період з 08.12.2015 по 08.12.2016 та вкладу у розмірі 40 000,00 грн у період з 19.08.2016 по 20.02.2017 із нарахуванням процентів.

Судом також досліджено відомості щодо трудових доходів ОСОБА_1 , його підприємницької діяльності у різні періоди, надходжень від оренди земельної ділянки, інформацію про рух коштів за особистими банківськими рахунками, а також відомості щодо належних йому транспортних засобів.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені докази не повинні оцінюватися ізольовано та не можуть бути зведені виключно до арифметичного визначення суми доходів кредитора за один календарний рік.

Посилання апелянта на те, що дохід ОСОБА_1 у 2017 році, за розрахунком керуючого реструктуризацією, становив 817 490,52 грн, а з урахуванням визначених апелянтом інших джерел – 1 216 241,21 грн, тобто був меншим за гривневий еквівалент суми позики 1 543 628,70 грн, саме по собі не спростовує реальності спірного зобов`язання.

Зазначені розрахунки ґрунтуються на обраному апелянтом способі визначення фінансової спроможності кредитора та фактично виходять із припущення, що можливість надати позику може бути підтверджена лише шляхом арифметичного співставлення доходу, отриманого кредитором у 2017 році, із гривневим еквівалентом суми позики.

Водночас такого способу оцінки доказів закон не встановлює, а наведені Верховним Судом у цій справі висновки не містять вимоги про обов`язкове встановлення залишку грошових коштів кредитора на конкретну дату, який повинен дорівнювати або перевищувати суму наданої позики.

Фінансова спроможність особи може характеризуватися не лише її доходом за відповідний календарний рік, а й накопиченими заощадженнями, попередніми доходами, рухом коштів на банківських рахунках, поверненням депозитних коштів, отриманими процентами та іншими обставинами, які в сукупності дають змогу встановити реальність можливості здійснення відповідної фінансової операції. Саме тому окреме неврахування апелянтом певного джерела коштів або його оцінка поза загальним контекстом фінансової діяльності кредитора не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 відповідних коштів.

При цьому колегія суддів не бере до уваги як доказ безпосереднього джерела фінансування позики кошти від відчуження транспортних засобів, здійсненого після 2017 року, оскільки така обставина об`єктивно не могла бути джерелом коштів для позики, наданої у 2017 році. Разом із тим зазначені відомості правомірно враховані судом першої інстанції як складова загальної характеристики майнового та фінансового стану кредитора, а не як доказ того, що саме від реалізації цих транспортних засобів були отримані кошти для надання спірної позики.

Аналогічно відомості про доходи від оренди земельної ділянки не можуть розглядатися як самостійне підтвердження походження коштів, переданих у позику у 2017 році, якщо відповідні правовідносини виникли пізніше. Водночас така обставина не спростовує інших доказів фінансової спроможності ОСОБА_1 , які стосуються періоду до та на момент виникнення спірного зобов`язання.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 не належав до категорії осіб, на яких поширювався обов`язок подання відповідних декларацій про доходи та майновий стан, у зв`язку з чим відсутність деклараційних відомостей сама по собі не може розцінюватися як доказ відсутності у нього відповідного майна чи грошових коштів.

Щодо посилань апелянта на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі №932/10090/20, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав цьому судовому рішенню наперед установленої сили щодо всіх учасників справи про неплатоспроможність та не звільняв ОСОБА_1 від обов`язку доведення своїх грошових вимог.

Разом із тим зазначене рішення є належним доказом обставин, які були встановлені судом у спорі безпосередньо між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки останній був стороною відповідної цивільної справи. Крім того, суд першої інстанції оцінював це рішення не ізольовано, а у взаємозв`язку з оригіналами розписок, відсутністю заперечень боржника щодо їх справжності та факту отримання коштів, відсутністю доказів погашення боргу, а також доказами фінансової спроможності кредитора.

Отже, посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо неможливості автоматичного поширення преюдиційного значення судового рішення, ухваленого за позовом одного кредитора, на інших кредиторів у справі про неплатоспроможність, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в цій справі зазначене судове рішення використано як один із доказів у сукупності з іншими доказами, а не як безумовна підстава для визнання грошових вимог.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично поклав в основу своїх висновків лише визнання боргу ОСОБА_2 та тривалість відносин сторін. Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд дослідив як самі розписки, так і фінансові документи щодо кредитора, банківські відомості, інформацію про доходи, майно, підприємницьку діяльність та рух коштів, а також матеріали цивільної справи та обставини поведінки боржника до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до статей 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Висновок про наявність або відсутність відповідної обставини формується з урахуванням сукупності доказів, їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку.

У цій справі сукупність встановлених обставин – наявність оригіналів розписок, відсутність заперечень боржника щодо їх складення та отримання коштів, відсутність доказів погашення заборгованості, тривалий характер фінансових відносин між сторонами, виникнення зобов`язань задовго до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підтверджені відомості про доходи, банківські операції, депозити, майновий стан та іншу фінансову діяльність кредитора, а також наявність судового рішення у цивільній справі, стороною якої був сам боржник – у своїй сукупності є достатніми для висновку про реальність спірного зобов`язання.

При цьому апелянтом не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджували фіктивність розписок, відсутність фактичної передачі коштів або іншу обставину, яка б свідчила про нереальність заявленого зобов`язання. Наведення іншого способу арифметичного підрахунку доходів та окреме трактування доказів фінансового стану кредитора не є достатнім для спростування висновків суду, зроблених за результатами оцінки доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру грошових вимог. Розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням умов, погоджених сторонами, строків виконання відповідних зобов`язань та вимог законодавства щодо відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував законодавчі обмеження щодо нарахування процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії відповідних положень, пов`язаних із запровадженням воєнного стану.

За результатами такого розрахунку суд першої інстанції правомірно визнав частково грошові вимоги Самченко Василя Миколайовича до Павлицького Олександра Сергійовича у розмірі 5 042 292,01 грн основного боргу з віднесенням їх до другої черги задоволення та 5 368,00 грн витрат зі сплати судового збору, які підлягають включенню окремо та задоволенню до задоволення вимог кредиторів, а в іншій частині грошові вимоги відхилив.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/5467/23 постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга керуючої реструктуризацією Сокол Тетяни Леонідівни задоволенню не підлягає.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керуючого реструктурізацією арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/5467/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/5467/23 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 01.10.2026 (у зв`язку із перебуванням суддів - членів колегії Висоцького А.М. у відпустці 31.08.2026-04.09.2026 та Дарміна М.О. 07.09.2026-30.09.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: М.О. Дармін

А.М. Висоцький