Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №908/68/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/68/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

представник скаржника Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”: Погосян С.Г., самопредставництво (поза межами приміщення суду),

представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор”: адвокат Костишева В.Л. (поза межами приміщенння суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/68/26 (суддя Т.А. Азізбекян), повний текст складений 26.06.2026,

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, код ЄДРПОУ 30956420)

до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 1 599 439,94 грн

та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, код ЄДРПОУ 30956420)

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» з вимогами про стягнення 1 599 439,94 грн, які складаються з: 361559,07 грн 3% річних та 1 237 880,87 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що заборгованість, яка визначена судовими наказами та рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах №908/1980/23, №908/2257/23, №908/2231/23, №908/766/24, №908/366/24, №908/367/24, №908/373/24, сплачена відповідачем частково і з простроченням, без урахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що надає позивачу право для їх нарахування та стягнення у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. Позивач просив суд, оскільки у позивача виникли однорідні вимоги до одного й того ж самого відповідача у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо сплати боргу на виконання рішень суду, враховуючи нескладність справи та з метою зменшення навантаження на суд, розглянути позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за судовим наказами та рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах №908/1980/23, №908/2257/23, №908/2231/23, №908/766/24, №908/366/24, №908/367/24, №908/373/24 в одному позовному провадженні.

23.01.2026 через систему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» про визнання недійсними договорів №75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, № 75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022, та Актів № 3 від 30.06.2022 і № 4 від 29.07.2022 за договором № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022.

Позов мотивовано тим, що позивач за первісним позовом, згідно з положеннями статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з березня по вересень 2022 року, не мав права здійснювати господарську діяльність з надання послуг за Договорами: №75/121-21/48-121-01- 21-10368 від 17.06.2021 (Акти № 3 від 29.09.2021 і № 4 від 30.11.2021), № 75/24-22/48- 121-01-22-11134 від 16.02.2022, № 75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, № 75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022, а відтак, і вимагати від відповідача за первісним позовом оплату цих послуг, а також додатково нараховувати річні та інфляційні витрати. ТОВ «Тензор» станом на 24.02.2022 було зареєстроване за адресою: м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 3 кв. 38. Отже, з моменту окупації м. Енергодар, а саме, з 04.03.2022, на законодавчому рівні встановлена заборона на укладання та виконання правочинів з юридичними особами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території (ТОТ). Враховуючи вищевикладене, договори №75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, №75/38-22/48-121-01- 22-11170 від 24.03.2022, та Акти № 3 від 30.06.2022 і № 4 від 29.07.2022 за Договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022, є нікчемними за Законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/68/26 первісний позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, код ЄДРПОУ 30956420) інфляційних втрат на суму 1 237 880,87 грн та 361 559,07 грн 3% річних на загальну суму 1 599 439 (один мільйон п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 94 коп. та 19193 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто три) грн 28 коп. судового збору.

У задоволені зустрічного позову – відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Основні доводи апеляційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/68/26 полягають у неправильному застосуванні судом норм матеріального права, незастосуванні норм, які підлягали застосуванню, невідповідності висновків суду обставинам справи та неврахуванні висновків Верховного Суду.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними у зв`язку з нікчемністю Договорів №75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, №75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022 та Актів № 3 від 30.06.2022 і № 4 від 29.07.2022 за Договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022, укладених між АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» як правонаступником ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС та ТОВ «Тензор» (код ЄДРПОУ 30956420). На момент укладення зазначених правочинів ТОВ «Тензор» було зареєстровано за адресою: м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 3, кв. 38; змінило місце реєстрації на підконтрольну Україні територію лише 12.09.2023 – 69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, офіс 36. На думку Скаржника, з моменту окупації м. Енергодар 04.03.2022 до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких господарська діяльність юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни податкової адреси на іншу територію України, а правочин, стороною якого є такий суб`єкт господарювання, є нікчемним.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати КГС у справі № 908/1162/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, ст. 215 ЦК України та зазначає, що нікчемний правочин є недійсним ipso jure, незалежно від відповідного рішення суду.

Скаржник заперечує висновок суду про те, що стягнення основного боргу у справах № 908/366/24, № 908/367/24 та № 908/766/24 свідчить про відсутність ознак нікчемності, оскільки під час наказного провадження питання нікчемності правочинів не досліджувалося, а у судових наказах у справах №908/366/24 та № 908/367/24 була зазначена нова адреса ТОВ «Тензор» після перереєстрації на підконтрольній Україні території. У частині первісного позову Скаржник вказує на безпідставність стягнення 1 237 880,87 грн інфляційних втрат та 361 559,07 грн 3% річних, оскільки суд неправильно застосував ст. 625 ЦК України у поєднанні з ч. 1 ст. 236 ЦК України. З огляду на нікчемність спірних правочинів з моменту їх вчинення вони не породжують правових наслідків, а зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат як акцесорне, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, поділяє долю основного зобов`язання.

Вважає, що суд не застосував ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою заборонено переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, та не врахував принцип lex specialis derogat generali, наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19. На думку Скаржника, оскільки ТОВ «Тензор» змінило податкову адресу лише 12.09.2023, до цієї дати відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання, а отже, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за відповідний період. При цьому за Договором № 75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 обов`язок оплати за Актом № 3 настав 29.11.2021, за Актом № 4 – 30.01.2022; за Договором № 75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 3% річних та інфляційні втрати були стягнуті рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 за період з 02.11.2021; за Договором № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 – рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2231/23 за період з 22.02.2022, тобто прострочення виникло до запровадження воєнного стану. Відтак Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/68/26 не відповідає встановленим обставинам справи, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та без застосування норм, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим просить його скасувати, зустрічний позов задовольнити шляхом визнання зазначених Договорів та Актів недійсними у зв`язку з їх нікчемністю, рішення за первісним позовом у частині стягнення на користь ТОВ «Тензор» 3% річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги, а витрати зі сплати судового збору покласти на ТОВ «Тензор».

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ «Тензор» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги – безпідставними.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Тензор» зазначає, що з 12.09.2023 зареєстроване за адресою: 69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, офіс 36, однак протягом усього спірного періоду здійснювало діяльність та розрахунки на підконтрольній Україні території, що підтверджується використанням банківських рахунків, відкритих в українських банках у межах юрисдикції НБУ, а стягнення основної заборгованості 02.12.2025 підтверджує доступність таких рахунків для перерахування коштів та відсутність відповідних платіжних обмежень.

Посилання АТ «НАЕК «Енергоатом» на ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ТОВ «Тензор» вважає помилковим, оскільки ця норма регулює особливості здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території, але не звільняє суб`єктів господарювання від виконання грошових зобов`язань та відповідальності за їх порушення.

ТОВ «Тензор» посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 щодо принципу добросовісності та доктрини venire contra factum proprium, зазначаючи, що укладення АТ «НАЕК «Енергоатом» Договорів № 75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, № 75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022, № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022, підписання Актів про надання послуг та подальше пред`явлення вимог про визнання цих правочинів недійсними суперечить його попередній поведінці та є недобросовісним. Крім того, наслідком нікчемності двостороннього правочину є двостороння реституція за ст. 216 ЦК України, однак у цій справі надані ТОВ «Тензор» послуги – технічне діагностування, контроль технічного стану устаткування, експлуатація систем – були фактично спожиті, тому їх повернення в натурі є неможливим. Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 552/6997/19 у такому випадку має відшкодовуватися вартість одержаного.

Посилаючись також на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, ТОВ «Тензор» вказує, що ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим, а звернення АТ «НАЕК «Енергоатом» із зустрічним позовом фактично спрямоване на уникнення відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Тензор» фактично надало передбачені договорами послуги, а АТ «НАЕК «Енергоатом» їх прийняло, що підтверджується підписаними без зауважень Актами, в яких зазначено відповідність послуг умовам договорів і технічної специфікації та відсутність претензій щодо їх обсягу, якості й строків. Отже, з моменту підписання Актів виник грошовий обов`язок з їх оплати. За Договором № 75/37-22/48-121-01-22-11169 19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ у справі № 908/366/24, за Договором № 75/38-22/48-121-01-22-11170 – судовий наказ від 19.02.2024 у справі № 908/367/24, а за Договором № 75/24-22/48-121-01-22-11134 – ухвалено рішення Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/766/24, яке набрало законної сили та залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025.

При цьому АТ «НАЕК «Енергоатом» не скористалося правом, передбаченим ч. 1 ст. 157 ГПК України, щодо подання заяви про скасування судових наказів, а основну заборгованість за спірними договорами стягнуто в повному обсязі. На думку ТОВ «Тензор», відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені рішеннями суду обставини щодо існування та розміру грошового зобов`язання є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню чи оспорюванню. Окремо ТОВ «Тензор» зазначає, що за Договором № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022 між сторонами взагалі не складалися та не підписувалися Акти № 3 від 30.06.2022 і № 4 від 29.07.2022, у зв`язку з чим вимога про визнання цих Актів нікчемними є безпідставною.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат ТОВ «Тензор» зазначає, що основна заборгованість за Договорами №75/121-21/48-121-01-21-10368, №75/78-21/48-121-01-21-10255, №75/50-21/48-121-01-21-10171, №75/37-22/48-121-01-22-11169, №75/38-22/48-121-01-22-11170, №75/24-22/48-121-01-22-11134 була стягнута 01.12.2025, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «Тензор» та свідчить про реальну можливість виконання грошових зобов`язань після введення воєнного стану. При цьому зобов`язання за Договором №75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 виникло: за Актом № 3 – з 29.11.2021, за Актом № 4 – з 30.01.2022; за Договором №75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 3% річних та інфляційні втрати були стягнуті рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 за період з 02.11.2021; за Договором №75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 – рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2231/23 за період з 22.02.2022.

Отже, прострочення виникло до введення воєнного стану та до тимчасової окупації м. Енергодар, а тому бездіяльність АТ «НАЕК «Енергоатом» до настання зазначених обставин є підставою для застосування ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Тензор» посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, відповідно до якої інфляційні втрати та 3% річних є акцесорними до основного грошового зобов`язання, мають компенсаційний характер і підлягають стягненню у зв`язку із самим фактом прострочення незалежно від причин його виникнення, а також на постанову Верховного Суду у складі КГС від 15.08.2019 у справі №905/1758/18 щодо компенсації кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів та плати за користування утримуваними боржником коштами.

Прострочення, за твердженням ТОВ «Тензор», мало триваючий характер до моменту фактичного виконання зобов`язання, а право кредитора на 3% річних та інфляційні втрати виникає за кожен день такого прострочення; позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності.

ТОВ «Тензор» вважає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» не навело правових підстав, які б виключали або обмежували його обов`язок сплатити інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення до фактичного стягнення заборгованості, а суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим ТОВ «Тензор» просить апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (код ЄДРПОУ 19355964) на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/68/26 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/68/26 – без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тензор» (надалі - виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (надалі - замовник) укладено договір про надання послуг №75/121 21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 (надалі - договір).

За даним договором Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015- 71330000-0 Інженерні послуги різні (послуга: «Обґрунтування безпеки завантаження вентильованих контейнерів зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВКЗ ВЯП) відпрацьованим ядерним паливом на енергоблоках №2,4,5,6 ВП ЗАЕС у ППР-2021»).

Вартість послуг відповідно до «Протоколу узгодження договірної ціни» на надання послуг (невід`ємний Додаток №1 до договору), складає: 198 800,00 грн, крім того ПДВ 39 760,00 грн, разом 238 560,00 грн.

Згідно п.п. 2.2 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання обома Сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Виконавець виконав умови договору, надав, а Замовник отримав послуги за договором.

За Актами здачі-приймання наданих послуг № 1 та № 2 на загальну суму 119 280 грн з ПДВ оплата наданих послуг була здійснена в повному обсязі.

За Актом здачі-приймання наданих послуг № 3 від 29.09.2021 та Актом здачі-приймання наданих послуг № 4 від 30.11.2021 у розмірі 119 280, 00 грн. з ПДВ оплата наданих послуг не була здійснена Замовником.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

21.06.2023 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ у справі № 908/1980/23 наступного змісту: стягнути з боржника - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» заборгованість за договором про надання послуг № 75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 в сумі 119 280 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 268 грн 40 коп.

23.01.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі Наказу №908/1980/23, що виданий 17.08.2023 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73933547 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» заборгованість за договором про надання послуг № 75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 в сумі 119 280 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 268 грн 40 коп.

02.12.2025 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорами у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що судовим наказом № 908/1980/23, виданим 21.06.2023, стягнуто лише основну суму заборгованості, ТОВ «Тензор» нараховано інфляційні втрати та 3% річних:

- за Актом № 3 від 29.09.2021 на суму основного боргу в розмірі 59 640,00 грн з дня виникнення заборгованості - 29.11.2021 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 7 171,51 грн 3% річних та 36 665,46 грн. інфляційних втрат;

- За Актом № 4 від 30.11.2021 на суму основного боргу в розмірі 59 640,00 грн. з дня виникнення заборгованості - 30.01.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 6 867,59 грн. 3 % річних та 34 862,54 грн інфляційних втрат.

Також між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЗОР» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 75/78-21/48-121-01-21 10255, яким передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015 - 71340000-3 «Комплексні інженерні послуги» (послуга: «виконання контролю технічного стану устаткування ВП ЗАЕС».

Відповідно до Договору вартість послуг складає: 1 357 022,00 грн, крім того ПДВ: 271 404,40 грн, разом 1 628 426,40 грн.

Виконавець виконав умови договору, здав, а Замовник отримав послуги за договором. Вартість наданих послуг за етапом № 1 складає 586 540,00 грн, крім того ПДВ 20% - 117 308,00 грн. Всього: 703 848,00 грн.

Вартість наданих послуг за етапом № 2 складає 770 482,00 грн, крім того ПДВ 20% - 154 096,40 грн. Всього: 924 578,40 грн.

Замовник частково здійснив оплату за надані послуги на загальну суму 276 513,00 грн.

Однак, в порушення умов договору Замовник оплату за надані Виконавцем послуги на підставі вказаного договору у розмірі 1 351 913,40 грн з ПДВ не здійснив.

За таких обставин, у Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тензор» у розмірі 1 351 913,40 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ТОВ «ТЕНЗОР» суму основного боргу за договором № 75/78 21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 в розмірі 1 351 913 грн 40 коп., 3% річних в сумі 65 478 грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 436 214 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 27 804 грн 10 коп.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023, яке набрало законної сили 22.04.2024, 11.06.2024 видано наказ про примусове стягнення.

11.09.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі наказу № 908/2257/23, що виданий 11.06.2024 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76014796.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорами у повному обсязі.

Так як, рішенням суду № 908/2257/23 стягнуто 3% річних за період з 02.11.2021 по 20.06.2023 на суму 65 478,94 грн, інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по травень 2023 року в сумі 436 214,52 грн, ТОВ «Тензор» нараховано 3% річних на суму основного боргу в розмірі 1 351 913,40 грн з 21.06.2023 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025 року, що становить 99 337,86 грн та інфляційні втрати на суму основного боргу в розмірі 1 351 913,40 грн за період з червня місяця 2023 року по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 300 160,63 грн.

Також між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник) та ТОВ «ТЕНЗОР» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 75/50-21/48-121-01-21 10171, яким передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015 - 71730000-4 «Послуги промислового контролю» (послуга: «виконання контролю технічного стану устаткування ВП ЗАЕС».

Відповідно до Договору вартість послуг складає: 802 500,00 грн, крім того ПДВ: 160 500,00 грн, разом 963 000,00 грн.

Виконавець виконав умови договору, здав, а Замовник отримав послуги за договором.

Однак, в порушення умов договору Замовник оплату за надані Виконавцем послуги на підставі вказаного договору у розмірі 963 000,00 грн з ПДВ не здійснив.

За таких обставин, у АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» утворилась заборгованість перед ТОВ «Тензор» у розмірі 963 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2231/23 стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ТОВ «ТЕНЗОР» суму основного боргу за договором № 75/50 21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 в розмірі 963 000 грн 00 коп., 3 % річних на суму 38 308 грн 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 266 016 грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 19 009 грн 88 коп.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023, яке набрало законної сили 22.04.2024, 11.06.2024 видано наказ про примусове стягнення.

12.09.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі наказу № 908/2231/23, що виданий 11.06.2024 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76029825.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорами у повному обсязі.

Оскільки рішенням суду № 908/2231/23 стягнуто 3% річних за період з 22.02.2022 по 20.06.2023 в сумі 38 308,93 грн та інфляційні втрати за період з березня по жовтень 2022 в сумі 266 016,73 грн, ТОВ «Тензор» нараховано до стягнення 3% річних на суму основного боргу в розмірі 963 000,00 грн з 21.06.2023 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 70 760,71 грн, а також інфляційні втрати на суму основного боргу в розмірі 963 000,00 грн за період з листопада 2022 року по день сплати заборгованості у повному обсязі 01.12.2025, що становить 275 099,90 грн.

Між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник) та ТОВ «ТЕНЗОР» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22 11134, яким передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступнi послуги: Код ДК 021:2015 - 71340000-3 «Комплекснi iнженернi послуги» (послуга: «Технiчне дiагностування електроприводної арматури ВП ЗАЕС»).

На виконання умов Договору ТОВ «Тензор» надані послуги відповідно до наступних актів наданих послуг: Акт про надання послуг № 1 від 30.06.2022 вартістю 657 090 грн та 131 418 грн - ПДВ (разом 788 508 грн.) та Акт про надання послуг № 2 від 30.09.2022 вартістю 673 260 грн та 134 652 грн - ПДВ (разом 807 912 грн.).

Виконавець виконав умови договору, здав, а Замовник отримав послуги за договором, онак, Замовник оплату за надані Виконавцем послуги на підставі вказаного договору у розмірі 1 330 350,00 грн не здійснив.

За таких обставин, у АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» утворилась заборгованість перед ТОВ «Тензор» у розмірі у розмірі 1 330 350,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/766/24 стягнуто з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «Тензор» заборгованість у розмірі 1 330 350 грн 00 коп та 15 964 грн 20 коп. судового збору.

23.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 видано наказ про стягнення.

13.05.2025 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі наказу № 908/766/24, що виданий 23.04.2025 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78065793.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорам у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що рішенням суду № 908/766/24, виданим 09.05.2024, яке набрало законної сили 05.03.2025, було стягнуто основну суму заборгованості, ТОВ «Тензор» нараховано до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за Актом № 1 від 30.06.2022 на суму основного боргу в розмірі 657 090,00 грн з дня виникнення заборгованості - 30.08.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 64 214,80 грн 3% річних та 225 283,20 грн інфляційних втрат, за Актом № 2 від 30.09.2022 на суму основного боргу в розмірі 673 260,00 грн з дня виникнення заборгованості 30.11.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 60 704,07 грн. 3% річних та 186 312,96 грн. інфляційних втрат.

Між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» та ТОВ «ТЕНЗОР» укладено договір про надання послуг № 75/37-22/48-121-01-22-11169, на виконання якого ТОВ «Тензор» надані послуги відповідно до наступних актів наданих послуг: Акт про надання послуг № 1 від 29.04.2022 вартістю 81 500 грн та 16 300 грн - ПДВ (разом 97 800 грн). Акт про надання послуг № 2 від 31.05.2022 вартістю 81 500 грн та 16 300 грн - ПДВ (разом 97 800 грн.). Акт про надання послуг № 3 від 30.06.2022 вартістю 81 500 грн та 16 300 грн - ПДВ (разом 97 800 грн).

Згідно з Договором та актами про надання послуг №№ 1-3 у боржника рахується заборгованість перед заявником в сумі 293 400 грн 00 коп.

У зв`язку з невиконанням відповідачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ у справі № 908/366/24, яким суд наказав стягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «Тензор» 293 400 грн 00 коп. заборгованості та 242 грн 24 коп. судового збору.

03.04.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі наказу № 908/366/24, що виданий 19.02.2024 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74614791.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорами у повному обсязі.

Так як, судовим наказом № 908/366/24, виданим 19.02.2024 стягнуто основну суму заборгованості, ТОВ «Тензор» нараховано до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, за Актом № 1 від 29.04.2022 на суму основного боргу в розмірі 97 800,00 грн з дня виникнення заборгованості - 29.06.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 10 055,98 грн 3% річних та 35 904,78 грн інфляційних втрат, за Актом № 2 від 31.05.2022 на суму основного боргу в розмірі 97 800,00 грн з дня виникнення заборгованості - 31.07.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 9 798,76 грн 3% річних та 34 975,35 грн інфляційних втрат, за Актом № 3 від 30.06.2022 на суму основного боргу в розмірі 97 800,00 грн з дня виникнення заборгованості - 30.08.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі 01.12.2025, що становить 9 557,61 грн 3% річних та 33 530,71 грн інфляційних втрат.

Також, між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» та ТОВ «ТЕНЗОР» укладено договір про надання послуг № 75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021 :2015 - 71340000-3 – «Комплексні інженерні послуги» (послуга: «Експлуатація комплексної системи діагностики систем реакторної установки енергоблоку 5 ВП ЗАЕС).

На виконання умов договору ТОВ «Тензор» надані Боржнику послуги відповідно до наступних актів наданих послуг:

- Акт про надання послуг № 1 від 29.07.2022 на суму 81500,00 грн та 16300,00 грн ПДВ;

- Акт про надання послуг № 2 від 31.08.2022 на суму 81500,00 грн та 16300,00 грн - ПДВ.

Оскільки, Боржник своїх зобов`язань по оплаті грошових зобов`язань за договором не виконав у повному обсязі ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ у справі № 908/367/24, яким суд наказав стягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь ТОВ «Тензор» заборгованості за надані послуги у розмірі 163 000 грн 00 коп. та 242 грн 24 коп. судового збору.

18.04.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі Наказу № 908/367/24, що виданий 19.02.2024 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74776521.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договором у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що судовим наказом № 908/367/24, виданим 19.02.2024, який набрав законної сили 11.03.2024, було стягнуто основну суму заборгованості, ТОВ «Тензор» нараховано до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за Актом № 1 від 29.07.2022 на суму основного боргу в розмірі 81 500,00 грн з дня виникнення заборгованості - 28.09.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 7 770,41 грн 3% річних та 25 901,63 грн інфляційних втрат, за Актом № 2 від 31.08.2022 на суму основного боргу в розмірі 81 500,00 грн з дня виникнення заборгованості - 31.10.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025 року, що становить 7 549,36 грн 3% річних та 23 282,08 грн інфляційних втрат.

Між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» та ТОВ «ТЕНЗОР» укладено договір про надання послуг № 75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022, на виконання якого ТОВ «Тензор» надані послуги відповідно до Акту наданих послуг №4 від 29.07.2022 на сума 81 500,00 грн.

Оскільки, Боржник своїх зобов`язань по оплаті грошових зобов`язань за договором не виконав у повному обсязі ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ у справі № 908/373/24, яким суд наказав стягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь ТОВ «Тензор» 81 500,00 грн заборгованості та 242 грн 24 коп. судового збору.

11.04.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, на підставі Наказу № 908/373/24, що виданий 19.02.2024 Господарським судом Запорізької області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74714925.

02.12.2025 АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило основну заборгованість за договорами у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що судовим наказом № 908/373/24, виданим 19.02.2024, який набрав законної сили 11.03.2024, було стягнуто лише основну суму заборгованості ТОВ «Тензор» нараховано інфляційні втрати та 3% річних за Актом № 4 від 29.07.2022 на суму основного боргу в розмірі 81 500,00 грн з дня виникнення заборгованості - 28.09.2022 по день сплати заборгованості у повному обсязі – 01.12.2025, що становить 7 770,41 грн 3% річних та 25 901,63 грн. інфляційних втрат.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши надані сторонами докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Запорізької області, викладеними у рішенні від 02.06.2026 у справі № 908/68/26, та вважає їх такими, що відповідають встановленим у справі обставинам, характеру спірних правовідносин та вимогам чинного законодавства.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Тензор» та АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» виникли договірні правовідносини щодо надання та оплати комплексу інженерних, діагностичних та контрольних послуг.

Зокрема, між сторонами укладено договори №75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021, №75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021, №75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021, №75/24-22/48-121-01-22-11134, №75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022 та №75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022.

ТОВ «Тензор» виконало передбачені договорами роботи та надало відповідні послуги, що підтверджується складеними сторонами актами приймання наданих послуг.

Послуги були прийняті замовником без зауважень щодо їх обсягу, якості та строків надання. У відповідних актах сторони підтвердили належне виконання договірних зобов`язань та відсутність претензій до наданих послуг.

Разом із тим оплата вартості наданих послуг у визначені договорами строки не була здійснена, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Тензор» була предметом окремих судових проваджень.

Так, за договором №75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021 заборгованість у розмірі 119 280,00 грн стягнута судовим наказом Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/1980/23.

За договором №75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 стягнуто 1 351 913,40 грн основного боргу, 65 478,94 грн 3% річних та 436 214,52 грн інфляційних втрат.

За договором №75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2231/23 стягнуто 963 000,00 грн основного боргу, 38 308,93 грн 3% річних та 266 016,73 грн інфляційних втрат.

За договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі №908/766/24 стягнуто 1 330 350,00 грн основного боргу. Зазначене рішення набрало законної сили та залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025.

За договором №75/37-22/48-121-01-22-11169 заборгованість за відповідними актами стягнута судовими наказами Господарського суду Запорізької області у справах №908/366/24 та №908/373/24.

За договором №75/38-22/48-121-01-22-11170 заборгованість у розмірі 163 000,00 грн стягнута судовим наказом Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі №908/367/24.

Основна заборгованість за зазначеними зобов`язаннями фактично сплачена відповідачем 02.12.2025.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено факт існування грошових зобов`язань між сторонами, їх прострочення та припинення відповідних зобов`язань шляхом фактичного виконання лише 02.12.2025.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена норма встановлює спеціальні наслідки прострочення саме грошового зобов`язання.

Інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є штрафною санкцією у розумінні положень господарського законодавства, а становлять встановлений законом спосіб захисту майнового права кредитора та компенсацію наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 дійшла висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за період до фактичного виконання зобов`язання. Такий правовий підхід надалі послідовно застосовувався Верховним Судом.

Отже, сам факт ухвалення попередніх судових рішень та судових наказів про стягнення основного боргу не припинив відповідних грошових зобов`язань. Не припинило їх і відкриття виконавчих проваджень. Зобов`язання припинилися належним виконанням лише після фактичної сплати основної заборгованості 02.12.2025.

Отже, до зазначеної дати у позивача існувало право на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум за весь період прострочення, який не був охоплений попередніми судовими рішеннями.

Доводи апелянта в цій частині фактично зводяться до помилкового ототожнення факту судового стягнення заборгованості з припиненням первісного грошового зобов`язання. Таке тлумачення суперечить положенням статей 598, 599, 625 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання АТ «НАЕК «Енергоатом» на введення воєнного стану, форс-мажорні обставини та тимчасову окупацію м. Енергодар як на підстави для звільнення від відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вирішальним у цій справі є те, що предметом стягнення є спеціальні компенсаційні нарахування за прострочення саме грошового зобов`язання, а не штрафна санкція.

При цьому колегія суддів враховує, що за договорами №75/121-21/48-121-01-21-10368 від 17.06.2021, №75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 та №75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 прострочення виникло ще до введення воєнного стану та тимчасової окупації м. Енергодар. Зокрема, за договором №75/121-21/48-121-01-21-10368 строки оплати настали 29.11.2021 та 30.01.2022; за договором №75/78-21/48-121-01-21-10255 попереднім рішенням у справі №908/2257/23 уже встановлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 02.11.2021; за договором №75/50-21/48-121-01-21-10171 – починаючи з 22.02.2022.

Таким чином, щодо зазначених зобов`язань порушення строку виконання мало місце до настання обставин, на які апелянт посилається як на підставу звільнення від відповідальності. Відповідно, подальше введення воєнного стану або тимчасова окупація м. Енергодар не можуть змінити встановлений момент виникнення прострочення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що введення воєнного стану, тимчасова окупація м. Енергодар та пов`язані з цим обмеження звільняють відповідача від обов`язку сплатити інфляційні втрати та 3% річних.

Предметом первісного позову є не стягнення штрафних санкцій за порушення договірного зобов`язання, а застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Апелянтом не доведено обставин, які б свідчили про припинення відповідних грошових зобов`язань у зв`язку з воєнним станом або тимчасовою окупацією. Навпаки, основний борг за спірними договорами був фактично сплачений 02.12.2025. Зазначене свідчить про те, що грошові зобов`язання не припинилися внаслідок обставин, на які посилається апелянт, а були виконані у подальшому.

Апелянтом також не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між конкретними обставинами воєнного стану чи окупації та неможливістю виконання саме спірних грошових зобов`язань у визначені строки.

Не приймаються колегією суддів і посилання апелянта на ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зазначена норма регулює особливості здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території, однак сама по собі не встановлює припинення вже виниклих грошових зобов`язань юридичної особи та не містить положення, за яким боржник автоматично звільняється від наслідків прострочення грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Необґрунтованим є й посилання апелянта на необхідність застосування принципу lex specialis derogat legi generali. Для застосування такого підходу необхідно встановити наявність спеціальної норми, яка безпосередньо регулює саме спірне питання та виключає або обмежує дію загальної норми. Натомість положення ст. 13 спеціального закону про тимчасово окуповану територію не встановлюють спеціального порядку припинення або невиникнення відповідальності за вже існуючим грошовим зобов`язанням, а тому не можуть розглядатися як норма, що усуває застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до встановленого судом прострочення.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні договори №75/37-22/48-121-01-22-11169 від 24.03.2022 та №75/38-22/48-121-01-22-11170 від 24.03.2022, а також відповідні акти є нікчемними в силу положень законодавства про тимчасово окуповану територію, також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, між сторонами фактично існували договірні правовідносини, ТОВ «Тензор» надало передбачені договорами послуги, а АТ «НАЕК «Енергоатом» їх прийняло без зауважень та заперечень. У підписаних актах зазначено відповідність наданих послуг умовам договорів і технічної специфікації, їх належне оформлення та відсутність претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг.

Твердження апелянта про те, що до 12.09.2023 ТОВ «Тензор» не могло належним чином здійснювати господарську діяльність через знаходження за попереднім місцезнаходженням на тимчасово окупованій території, також не спростовує висновків суду. Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що ТОВ «Тензор» (код ЄДРПОУ 30956420) з 12.09.2023 зареєстроване за адресою: 69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, офіс 36, при цьому протягом спірного періоду здійснювало діяльність та розрахунки на підконтрольній Україні території. Усі банківські рахунки, які використовувалися для розрахунків за спірними договорами, були відкриті в українських банках, що функціонували в межах юрисдикції Національного банку України. Наведені обставини у сукупності з фактичним виконанням договорів, прийняттям послуг та подальшим стягненням і сплатою основного боргу не підтверджують доводів апелянта про неможливість виконання відповідних зобов`язань.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст. 901 ЦК України виконавець за договором про надання послуг зобов`язується надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або діяльності, а замовник – оплатити її, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та порядку, встановлених договором.

Отже, прийняття послуг без зауважень та подальше виникнення і судове стягнення основної заборгованості свідчать про те, що між сторонами фактично відбулося виконання договірних правовідносин, а у відповідача виник обов`язок оплатити отримані послуги. Саме по собі подальше посилання на нікчемність правочинів не спростовує встановлених судом обставин їх виконання, прийняття послуг та існування грошового боргу.

При цьому за договорами №75/37-22/48-121-01-22-11169 та №75/38-22-48-121-01-22-11170 основна заборгованість була стягнута судовими наказами Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справах №908/366/24 та №908/367/24, а за договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 – рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі №908/766/24, яке набрало законної сили 05.03.2025 та залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не правова оцінка таких обставин. У цій справі такими обставинами є, зокрема, факт надання послуг, їх прийняття, виникнення та розмір заборгованості, а за договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 – також факт судового стягнення відповідного боргу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що посилання на нікчемність правочинів не може використовуватися для повторного заперечення фактичних обставин, уже встановлених судовими актами, які набрали законної сили. При цьому АТ «НАЕК «Енергоатом» не скористалося передбаченим ч. 1 ст. 157 ГПК України правом на подання заяви про скасування відповідних судових наказів та не довело в установленому процесуальному порядку наявності обставин, які б виключали обов`язок сплати основної заборгованості.

У цій справі прийняття послуг відповідачем, підписання відповідних актів, подальше судове стягнення основної заборгованості та її фактична сплата є взаємопов`язаними обставинами, які підтверджують реальне виконання сторонами відповідних договірних відносин. Отже, посилання апелянта на те, що попередні судові акти не мають жодного значення для цієї справи, є необґрунтованим.

Водночас наявність попередніх судових актів не означає, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правові підстави заявленого у цій справі позову. Така перевірка здійснена колегією суддів у повному обсязі.

Окремо суд першої інстанції правильно встановив, що Акти №3 від 30.06.2022 та №4 від 29.07.2022 за договором №75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022, які позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними, між сторонами фактично не складалися та не підписувалися. Отже, відсутній сам предмет вимоги про визнання таких актів недійсними, що є самостійною підставою для відмови у відповідній частині зустрічного позову.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок ТОВ «Тензор», відповідно до якого загальний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних становить 1 599 439,94 грн, з яких 1 237 880,87 грн – інфляційні втрати та 361 559,07 грн – 3% річних. Апеляційна скарга не містить належного контррозрахунку, який би спростовував арифметичну правильність визначених сум, а доводи апеляційної скарги у цій частині фактично стосуються відсутності самого права на нарахування сум за статтею 625 ЦК України. Оскільки такі доводи колегією суддів відхилено, підстав для висновку про неправильність визначеного судом розміру стягнення немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування ст. 625 ЦК України, відсутності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після ухвалення попередніх судових актів, припинення зобов`язання у зв`язку зі стягненням основного боргу в судовому порядку, впливу воєнного стану та тимчасової окупації, а також щодо нікчемності спірних договорів і актів не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права і переоцінці обставин, які вже були предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції належним чином дослідив подані сторонами докази, встановив фактичні обставини справи, надав оцінку доводам та запереченням сторін і навів мотиви, з яких прийняв або відхилив відповідні аргументи. Відповідно до практики ЄСПЛ обов`язок суду щодо мотивування рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо рішення містить достатні підстави, що дозволяють зрозуміти мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що Господарський суд Запорізької області правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Апеляційний суд, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, не встановив обставин, які б свідчили про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність установлених ним обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відтак підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/68/26 не встановлено.

З огляду на викладене апеляційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 підлягає залишенню без змін.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/68/26 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/68/26 – залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 01.10.2026 (у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Дарміна М.О. у відпустці 07.09.2026-30.09.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: М.О. Дармін

Ю.В. Фещенко