Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №904/4894/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4894/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Риженко М.С. (в залі суду);

від відповідача: Солодухін М.В. (в залі суду);

інші учасники: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 (суддя Дичко В.О., повний текст якого підписаний 31.01.2025) у справі № 904/4894/24

за позовом Виконавчого комітету Дніпровської міської ради м. Дніпро,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Дніпро,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ”, м. Київ

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Позивач дотримувався положень Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16.02.2004 № 325 (у редакції рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 № 1148, з наступними змінами та доповненнями). У зв`язку із затвердженням виконавчим комітетом Дніпровської міської ради нових схем розташування окремо розташованих рекламних засобів, які визнавались рішеннями про зміну містобудівної ситуації щодо рекламних засобів, робочим органом (Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської ради) в установлений строк листами повідомлено про це розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема, Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ”. Також позивач указує, що рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2018 №№ 1285, 1291 не приймались, а засідання виконавчого комітету Дніпровської міської ради 28.12.2018 не проводились. Крім того, Позивач повідомляє, що рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 22.01.2019 №№ 72, 73, 82 на час прийняття оскаржуваного рішення були нечинними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ”.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/4894/24 позовну заяву задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 №54/76-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі № 54/6-20.

Стягнуто з Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Дніпро на користь Виконавчого комітету Дніпровської міської ради м. Дніпро судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить скасувати оскаржуване рішення щодо визнання недійсним та скасування рішення № 54/76-р/к від 03.09.2024 у справі № 54/6-20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом не враховано, що ДП «Постер-Дніпропетровськ» мало діючі дозволи на розташування своїх рекламних засобів на момент прийняття Виконкомом ДМР рішень від 22.01.2019 №72, від 22.01.2019 № 73, від 22.01.2019 №74, від 22.01.2019 №79, від 22.01.2019 №81, від 22.01.2019 №82, за яким ці рекламні засоби були демонтовані.

Наявність можливості вибору інших місць для розташування рекламних засобів (що зазначено господарським судом у оскаржуваному рішенні) не може свідчити про відсутність обмеження конкуренції для ДП «Постер-Дніпропетровськ», оскільки за наявності діючих дозволів, вибір нових (інших) місць розташування рекламних засобів було правом, а не обов`язком ДП «Постер-Дніпропетровськ».

Крім того, відсутність відповідей ДП «Постер-Дніпропетровськ» на листи Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 18.12.2018 № 3/2-3306 та від 24.01.2019 № 3/2-131 не свідчить про його згоду з рішеннями Виконкому ДМР щодо демонтажу його рекламних засобів, або про відсутність порушень законодавства про захист економічної конкуренції у діях Позивача.

Судом першої інстанції не взято до уваги те, що Виконкомом ДМР на неодноразові вимоги відділення не надано ґрунтованих пояснень та/або копій документів щодо зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва та місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламних засобів ДП «Постер-Дніпропетровськ».

Отже, прийняття Виконкомом ДМР рішень від 18.12.2018 №1285, від 18.12.2018 №1291, від 22.01.2019 №72, від 22.01.2019 №73, від 22.01.2019 №74, від 22.01.2019 №79, від 22.01.2019 №81, від 22.01.2019 №82 «Про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів» за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення (проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування рекламних засобів, які б зумовили необхідність зміни місць розташування рекламних засобів) і не включенням до них рекламних об`єктів ДП «Постер-Дніпропетровськ», на які раніше було видано дозволи, у т. ч. строк дії яких не сплив, призвело до обмеження конкуренції на ринку зовнішньої реклами у м. Дніпро.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №160/2767/19 сформував правові висновки у спірних відносинах щодо прийняття рішень «Про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів» за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення (проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування рекламних засобів, які б зумовили необхідність зміни місць розташування рекламних засобів) і не включенням до них рекламних об`єктів, на які раніше було видано дозволи, у т. ч. строк дії яких не сплив, і визнав такі дії Виконкому ДМР – протиправними.

Суд першої інстанції не зазначив у чому саме полягають порушення і недотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції з боку Відділення під час прийняття рішення №54/6-20, і у чому полягають обставини для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. Зазначає, що рішення Виконкому ДМР від 22.01.2019 № 82 на сьогодні втратило чинність на підставі рішення Виконкому ДМР від 14.05.2019 № 470; рішення Виконкому ДМР від 22.01.2019 № 22 на сьогодні втратило чинність на підставі рішення Виконкому ДМР від 06.12.2019 № 1234, рішення Виконкому ДМР від 22.01.2019 № 73 на сьогодні втратило чинність на підставі рішення Виконкому ДМР від 04.09.2019 № 848, та на час прийняття оскаржуваного Рішення Відповідачем вони були нечинними.

Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2018 № 1285 та від 28.12.2018 № 1291 взагалі не приймались, а засідання Виконкому ДМР 28.12.2018 не проводились, отже, вказане надає можливості дійти до висновку, що оскаржуване Рішення ґрунтується на припущеннях, а справа не розглянута та не опрацьована належним чином.

Звертає увагу, що після звернення виконавчого комітету за захистом прав та інтересів з даним позовом, Відповідачем прийнято розпорядження від 22.11.2024 № 54/114-рп/к, яким виправлено допущену технічну помилку в оскаржуваному рішенні в частині зазначеної дати вказаних рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2018 № 1285 та від 28.12.2018 № 1291, які визнані такими, що нібито призвели до обмеження конкуренції на ринку зовнішньої реклами у м. Дніпро.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вищевикладені обставини щодо можливості вибору нових (інших) місць розташування рекламних засобів указують на те, що прийняття рішень про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів жодним чином не зменшувало для розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема, Дочірнього підприємства «Постер-Дніпропетровськ», існуючий конкурентний тиск на ринку зовнішньої реклами в м. Дніпро, не обмежувало реальну конкуренцію між суб`єктами господарювання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4894/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4894/24.

26.02.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/4894/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 11.08.2025.

11.08.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4894/24 у зв`язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, справу №904/4894/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Дармін М.О.

У судовому засіданні 11.08.2025 оголошено перерву до 27.10.2025.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.10.2025 не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 28.10.2025 визначена нова дата судового засідання – 15.01.2026.

Через тривалий розгляд справ, призначених раніше та необхідність участі у власних справах судді Дарміна М.О., судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 15.01.2026 визначена нова дата судового засідання – 23.04.2026.

У судовому засіданні 23.04.2026 оголошено перерву до 28.04.2026.

В судовому засіданні 28.04.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі №54/6-20 (т. 1, а.с. 186-196) визнано дії виконавчого комітету Дніпровської міської ради, які полягали у прийнятті рішень від 28.12.2018 № 1285, від 28.12.2018 № 1291, від 22.01.2019 № 72, від 22.01.2019 № 73, від 22.01.2019 № 74, від 22.01.2019 № 79, від 22.01.2019 № 81, від 22.01.2019 № 82 “Про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів” за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення (проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування рекламних засобів, які б зумовили необхідність зміни місць розташування рекламних засобів) і не включенням до них рекламних об`єктів ДП “Постер-Дніпропетровськ”, на які раніше було видано дозволи (у тому числі строк дії яких не сплив), що призвело до обмеження конкуренції на ринку зовнішньої реклами у м. Дніпро, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 15 цього Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які призвели до обмеження конкуренції.

Заявником у справі № 54/6-20 є Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ”.

Відповідачем у справі № 54/6-20 є Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, який згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в розділі 5.1 рішення від 03.09.2024 № 54/76-р/к у справі №54/6-20 зазначає, що Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято низку рішень про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів, зокрема:

від 18.12.2018 № 1285, № 1290, № 1291;

від 22.01.2018 № 72, № 73, № 74, № 79, № 81, № 82 та

від 05.02.2019 № 113, № 114, № 117.

Пунктами 1 указаних рішень затверджено схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по низці ділянок у межах м. Дніпро та демонтаж рекламних засобів.

Пунктами 2 наведених рішень передбачено, що розповсюджувачам зовнішньої реклами, рекламні засоби яких не відповідають схемам (пункти 1 рішень) за місцем розташування та видом, забезпечити демонтаж рекламних засобів протягом 7 днів із дати прийняття цих рішень.

У подальшому розташування окремо розташованих рекламних засобів можливе тільки відповідно до затверджених схем.

Пунктами 3 зазначених рішень установлено, що у разі невиконання демонтажу розповсюджувачами зовнішньої реклами у визначений термін недемонтовані рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу на підставі цих рішень (без прийняття додаткових рішень про примусовий демонтаж).

При цьому адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, серед іншого, надає оцінку діям виконавчого комітету Дніпровської міської ради, які полягали у прийнятті рішень від 28.12.2018 № 1285, від 28.12.2018 № 1291.

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради вказує, що рішення від 28.12.2018 №№ 1285, 1291 не приймались (т. 2, а.с. 12), а засідання виконавчого комітету Дніпровської міської ради 28.12.2018 не проводились, тому, на думку позивача, оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, а справа не розглянута та не опрацьована належним чином.

Щодо рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради позивач повідомляє:

- рішення від 22.01.2019 № 72 втратило чинність на підставі рішення від 06.12.2019 № 1234 (т. 2, а.с. 87);

- рішення від 22.01.2019 № 73 втратило чинність на підставі рішення від 04.09.2019 № 848 (т. 2, а.с. 91);

- рішення від 22.01.2019 № 82 втратило чинність на підставі рішення від 14.05.2019 № 470 (т. 2, а.с. 25).

Таким чином, на час початку розгляду справи № 54/6-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції (розпорядження адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.04.2020 № 54/6-рп/к, т. 1, а.с. 23-26) та прийняття оскаржуваного рішення від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20 зазначені рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради вже були нечинними.

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в рішенні від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20 указує, що Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не надано обґрунтованих пояснень та/або копій документів щодо зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування рекламних засобів, які зумовлюють необхідність зміни місць розташування рекламних засобів.

Отже, на думку Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийняття виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішень про затвердження схем розташування рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів, які є предметом розгляду справи № 54/6-20, а саме: від 28.12.2018 №№ 1285, 1291, від 22.01.2019 №№ 72, 73, 74, 79, 81, 82, здійснювалось без фактичних змін містобудівної ситуації на зазначених ділянках та без урахування наявності дозволів на розміщення рекламних засобів, у тому числі строк дії яких не сплив, тому вказані рішення призвели до обмеження конкуренції на ринку зовнішньої реклами в м. Дніпро.

Також адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України звертає увагу, що зазначена правова позиція щодо затвердження схем розташування рекламних засобів та демонтажу рекламних засобів, які не можуть визнаватися рішеннями про зміну містобудівної ситуації щодо певного об`єкта за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення знайшла відображення в постановах Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 160/2767/19 та від 06.04.2023 у справі № 160/9880/21, відповідачем у яких був виконавчий комітет Дніпровської міської ради.

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради з висновками, наведеними в рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20 не погоджується, що стало причиною звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач указує, що на час прийняття зазначених у оскарженому рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів діяли положення Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16.02.2004 № 325 (у редакції рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 № 1148, з наступними змінами та доповненнями), який приймався як регуляторний акт згідно із Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Таким чином, позивач указує, що, дотримуючись вищезазначених положень Порядку, у зв`язку із затвердженням виконавчим комітетом Дніпровської міської ради нових схем розташування окремо розташованих рекламних засобів, що визнавались рішеннями про зміну містобудівної ситуації щодо рекламних засобів, робочим органом (Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської ради) в установлений строк листами повідомлено про це розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема, Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ”. Цими листами, на підставі норм Порядку, розповсюджувачам зовнішньої реклами також надано інформацію про інші рівноцінні місця, що запропоновані для перенесення рекламних засобів. Однак, за твердженням позивача, від Дочірнього підприємства “Постер-Дніпропетровськ” на адресу робочого органу (Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради) не надходили відповіді на такі листи.

Позивач переконаний, що рекламні засоби демонтовані законно (т. 1, а.с. 254, 255, 263, 264), з метою виконання рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради та згідно з процедурою, визначеною Порядком, а також у результаті ігнорування Дочірнім підприємством “Постер-Дніпропетровськ” інформації щодо можливості перенесення рекламних засобів на інші рівноцінні місця.

Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не погоджується з доводами позивача. Вважає рішення від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20 таким, що відповідає закону, а позовну заяву Виконавчого комітету Дніпровської міської ради такою, що не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами.

Також Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених ч. 1 ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підстав для визнання недійсним та скасування повністю або частково оскаржуваного рішення, не доведено порушення або неправильне застосування відповідачем норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 03.12.2004 № 04-5/3180 підстави для визнання судом недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого щодо суб`єкта господарювання, мають бути зазначені й обґрунтовані в позовній заяві цього суб`єкта господарювання.

Отже, Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, в межах компетенції, з дотриманням Конституції України, Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Закону України “Про захист економічної конкуренції” та інших законів і нормативно-правових актів, а висновки, викладені в ньому, зроблені на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Під час розгляду справи № 904/4894/24 розпорядженням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.11.2024 № 54/114-рп/к “Про виправлення описки” (т. 1, а.с. 197) виправлено описки в рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, а саме: по рішеннях виконавчого комітету Дніпровської міської ради №№ 1285, 1291 датою прийняття замість “28.12.2018” зазначено дату “18.12.2018”.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ” згідно з п.п. 7.2, 7.3 Порядку повідомлено про зміну містобудівної ситуації листами Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 18.12.2018 № 3/2-3306 та від 24.01.2019 № 3/2-131 (т. 1, а.с. 15-19), однак відповідей чи заперечень у встановлений строк це підприємство не надало, тому рекламні засоби демонтовані у примусовому порядку.

Таким чином, вищевикладені обставини щодо можливості вибору нових (інших) місць розташування рекламних засобів указують на те, що прийняття рішень про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів жодним чином не зменшувало для розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема, Дочірнього підприємства “Постер-Дніпропетровськ”, існуючий конкурентний тиск на ринку зовнішньої реклами в м. Дніпро, не обмежувало реальну конкуренцію між суб`єктами господарювання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносини пов`язані із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до цих Законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 257 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Предметом позову у даній справі є правова вимога немайнового характеру про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 54/76-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі № 54/6-20 (далі за текстом - Рішення № 54/76-р/к від 03.09.2024).

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особи, які беруть участь (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з трекінгу поштового відправлення № 0504084173051 та опису вкладення до листа з оголошеною цінністю, 01.11.2024 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області Позивачем була спрямована позовна заява та додані до неї документи (т. 1 а.с. 164, 168).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що Позивачем дотримано двомісячних строк на оскарження Рішення № 54/76-р/к від 03.09.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

- заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

- пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах;

- пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

- будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

- встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

- надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

- дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію;

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. Вони можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз`яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.

Згідно з п. 3 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України “Про санкції”;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, орган Антимонопольного комітету України має приймати рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі чинного законодавства, за результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про рекламу” зовнішня реклама – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про рекламу” зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України “Про рекламу” перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений ч.ч. 3, 4 ст. 16 цього Закону, є вичерпним.

Порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (з наступними змінами та доповненнями, далі – Типові правила).

Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Типових правил виконавчий орган ради – виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.

Дозвіл – документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Згідно з абз. 1 п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з абз. 1 п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі – робочий орган).

Згідно з абз. 2 п. 6 Типових правил до повноважень робочого органу належать розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Відповідно до п. 23 Типових правил дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Згідно з абз. 1 п. 28 Типових правил у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» та п. 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

На момент прийняття зазначених у Рішенні Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішень Виконкому ДМР про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів (окрім рішень ВК ДМР 28.12.2018 № 1285, від 28.12.2018 № 1291), діяли положення Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі (далі – Порядок), затвердженого рішенням Виконавчого комітету ДМР від 16.02.2004 № 325 (в редакції рішення ВК ДМР від 31.08.2011 № 1148 (зі змінами)), який приймався як регуляторний акт згідно з регуляторною процедурою відповідно до положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Отже, оскільки Порядок затверджений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до п. 2.1 Порядку функції робочого органу з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпрі здійснює робочий орган, яким визначено департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради.

Згідно з п. 7.1 Порядку реконструкція місць розташування (в тому числі реконструкція самих рекламних засобів або розташування нових рекламних засобів на цих місцях) на території міста виконується відповідно до пооб`єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, затверджених відповідними рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

До об`єктів, стосовно яких складаються схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, належать площі, проспекти, вулиці, провулки, бульвари, перехреста та інші території/об`єкти міського середовища, які потребують систематизації розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п. 7.2 Порядку рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами визнається рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкта.

На підставі п. 7.3 Порядку при впровадженні пооб`єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами ті існуючі рекламні засоби, які не зазначені в цих схемах, підлягають демонтажу силами розповсюджувача зовнішньої реклами. У разі невиконання такого демонтажу, демонтаж рекламного засобу здійснюється у примусовому порядку відповідно до порядку демонтажу та зберігання рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради.

Також вимогами п. 4.2 Порядку встановлено, що у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл. Відшкодування витрат, пов`язаних з демонтажем та монтажем рекламного засобу на новому місці, здійснюється відповідно до договору з власником місця розташування рекламного засобу. У разі недосягнення згоди щодо нового місця рекламний засіб підлягає демонтажу. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання іншого місця.

Нове місце розташування перевіряється КП «Земград» на можливість розташування рекламного засобу та на вимогу робочого органу погоджується з органами (особами), зазначеними у п. 3.12, 3.13, 3.14 цього Порядку.

Після внесення змін у дозвіл щодо місця розташування рекламного засобу робочий орган повідомляє про це КП «Земград».

Отже, дотримуючись вищезазначених положень Порядку, у зв`язку із затвердженням виконавчим комітетом міської ради нових схем розташування окремо розташованих рекламних засобів, що визнавались рішеннями про зміну містобудівної ситуації стосовно рекламних засобів, робочим органом у встановлений строк листами було повідомлено про це розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема ДП «ПОСТЕР-ДНІПРОПЕТРОВСЬК».

При цьому, цими листами, відповідно до зазначених норм Порядку, розповсюджувачам зовнішньої реклами також надано інформацію про інші рівноцінні місця, які запропоновані для перенесення рекламних засобів. Відповідей на зазначені листи від ДП «ПОСТЕР-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» на адресу робочого органу не надходило.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що Дочірнє підприємство “Постер-Дніпропетровськ” згідно з наведеними вище нормами повідомлено про зміну містобудівної ситуації листами Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 18.12.2018 № 3/2-3306 та від 24.01.2019 № 3/2-131 (т. 1, а.с. 15-19).

Однак, внаслідок ігнорування ДП «ПОСТЕР-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» інформації щодо можливості перенесення рекламних засобів на інші рівноцінні місця, останні законно демонтовано з метою виконання чинних рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради та згідно з процедурою визначеною Порядком.

Таким чином, господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що вищевикладені обставини щодо можливості вибору нових (інших) місць розташування рекламних засобів указують на те, що прийняття рішень про затвердження схем розташування окремо розташованих рекламних засобів жодним чином не зменшувало для розповсюджувачів зовнішньої реклами, зокрема, Дочірнього підприємства “Постер-Дніпропетровськ”, існуючий конкурентний тиск на ринку зовнішньої реклами в м. Дніпро, не обмежувало реальну конкуренцію між суб`єктами господарювання.

Окрім того, слід звернути увагу, що заявник ДП «Постер-Дніпропетровськ» залучений до розгляду даної справи та йому направлялись усі процесуальні документи та повідомлення про судові засідання, проте, вказана особа жодного разу не скористалась своїм процесуальним правом прийняти участь у судових засіданнях як у господарському суді, так і в суді апеляційної інстанції та надати пояснення з приводу позовної заяви.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про прийняття Виконкомом ДМР рішень про затвердження схем розташування рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів без фактичних змін містобудівної ситуації на певних ділянках та без урахування наявності дозволів на розміщення рекламних засобів термін яких ще не сплив, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось та визначено у п. 7.2. Порядку, рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами є рішення про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкту.

Таким чином, схемами регулюються безпосередньо питання щодо місць та типів наземних засобів зовнішньої реклами встановлення яких допускається на відповідній території відповідно до графічних та текстових матеріалів.

Також відповідно до Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради від 14.07.2004 № 27/18, з метою впорядкування розташування великогабаритних носіїв зовнішньої реклами у місцях їх насиченого розміщення передбачено розробку схем, метою яких є приведення таких рекламоносіїв до загального конструктивного рішення і розміщення їх відповідно до особливостей містобудівної ситуації.

Отже, висновки викладені у Рішенні в цій частині є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що діяло на час прийняття спірних рішень Виконавчого комітету ДМР у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Стосовно доводів Апелянта викладених у Рішенні, апеляційній скарзі та інших процесуальних документах, що на момент прийняття Виконкомом ДМР вищевказаних рішень були чинні дозволи на розміщення зовнішньої реклами ДП «Постер-Дніпропетровськ» слід зазначити, що враховуючи ігнорування ДП «Постер-Дніпропетровськ» можливості перенесення своїх рекламних засобів на інші запропоновані місця та ненадання будь-яких зворотних пропозицій/заперечень щодо цього, насамперед, свідчить про відсутність порушених прав та законних інтересів цього розповсюджувача зовнішньої реклами внаслідок прийняття схем та наявність законних підстав для демонтажу рекламних засобів, незважаючи на чинні дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Також, необхідно виокремити те, що у Рішенні Відповідачем викладено висновки, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради вчинялись дії щодо обмеження конкуренції зовнішньої реклами у місті Дніпрі стосовно певного суб`єкта, який є заявником – ДП «Постер-Дніпропетровськ». Натомість, це не відповідає дійсності та жодним чином не підтверджене будь-яким доказом наявним у матеріалах справи, зокрема також через те, що за період прийнятих вищевказаних рішень Виконкому ДМР було прийнято ще 27 схем про розташування окремо розташованих рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на висновки, викладені Верховним Судом в ухвалених постановах, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, заявник апеляційної скарги посилається на те, що «правова позиція, щодо затвердження схем розташування рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів, не можуть визнаватися рішеннями про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкта за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду, зокрема від 26.03.2020 у справі №160/2767/19 та від 06.04.2023 у справі №160/9880/21, відповідачем у зазначених справах був Виконавчий комітет ДМР».

Розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку позивача, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення Антимонопольного комітету України недійсним (постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 907/384/18).

Отже, предметом даної справи є саме рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, а не рішення виконавчого комітету міської ради.

Окрім того, для встановлення чи підлягають застосуванню наведені Апелянтом висновки Верховного Суду до спірних правовідносин необхідно встановити чи є судові справи такими, що розглядались з подібних правовідносин. Щодо визначеності подібності правовідносин слід звернутись до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04 2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Верховний Суд також зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Отже, перевіривши та вивчивши судові справи № 160/9880/21 та № 160/2767/19 можливо встановити, що правовідносини не є подібними з даною справою, а отже, не можуть бути до неї застосовані.

Крім того, як вже зазначалось, положеннями п. 7.2 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі затвердженого рішенням Виконкому ДМР від 16.02.2004 № 325 (зі змінами) встановлено, що рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами визнається рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкту. Оскільки Порядок затверджений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування є обов`язковим до виконання.

З огляду на вищевикладене, доводи заявника апеляційної скарги щодо упередженого ставлення Виконкому ДМР до ДП «ПОСТЕР-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» є безпідставним, висновки викладені у Рішенні є необґрунтованими, оскільки не було належним чином проаналізовано та взято до уваги вищевказані фактичні обставини, не було зібрано належним чином необхідну для належного розгляду справи № 54/6-20 інформацію тощо, що у своїй сукупності стало підставою для задоволення позовної заяви поданої виконкомом, визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 №54/76-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

З рішення вбачається, що Відповідачем викладено виключно доводи зазначені заявником, який надав лише необхідні (зручні) йому обставини із замовчуванням певних фактів, які підтверджують правомірність дій органу місцевого самоврядування в особі Виконкому ДМР (наприклад пропозицію про перенесення рекламоносіїв на інші місця, що було проігноровано заявником).

У свою чергу, виконавчий комітет міської ради діяв з дотриманням діючих, на час ухвалення спірних рішень законодавчих актів, що регулювали порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі з метою формування зовнішньої рекламного оформлення, яке відповідає сучасним вимогам дизайну та ергономіки, і створення сприятливих умов життєдіяльності міста, а отже, не приймав актів та не вчиняв дій, які б свідчили про усунення конкуренції чи запровадження обмежень на ринку не передбачених законодавством.

З огляду на що, перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 54/6-20 та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, господарський суд дійшов правильного висновку, що Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не дотримано вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 за № 471/2911, з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/4894/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/4894/24 – залишити без змін.

Судові витрати Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 07.09.2026, суддею Дарміним М.О. (через перебування у відпустці) 01.10.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя ' Ю.Б. Парусніков