Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №908/1989/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1989/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю:

від позивача: Яма Д.М. (поза межами суду) – адвокат;

від відповідача: Ковтун В.І., Шевченко О.І. (в залі суду) – адвокати;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 (повне рішення складено 04.11.2025, суддя Зінченко Н.Г.) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 (повне додаткове рішення складено 06.11.2025, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/1989/25

за позовом Приватного підприємства «ЕТІКА», м. Запоріжжя

до відповідача Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про стягнення 533 290,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «ЕТІКА» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради 533 290,19 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ремонтних робіт з відновлення покрівлі будинку № 94 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі відбулося залиття та пошкодження орендованих ним приміщень, у зв`язку з чим, посилаючись на статті 15, 16, 22, 1166 ЦК України, просив стягнути з відповідача завдані збитки.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 у справі №908/1989/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради на користь Приватного підприємства "ЕТІКА" 533 290,19 грн. збитків та 6 399,48 грн. судового збору.

Повернуто відповідною ухвалою суду Приватного підприємства "ЕТІКА" з Державного бюджету України суму судового збору переплаченого при поданні позову в розмірі 1 599,87 грн. - за наявності відповідного клопотання позивача.

22.10.2025 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла заява вих. № б/н, сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІКС 22.10.2025, (вх. № 21445/08-08/25 від 23.10.2025) Приватного підприємства «ЕТІКА», про постановлення додаткового рішення про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Приватного підприємства «ЕТІКА» судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 в розмірі 26 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 заяву Приватного підприємства «ЕТІКА» про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі №908/1989/25 задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Приватного підприємства «ЕТІКА» 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем, як балансоутримувачем комунального майна, своїх обов`язків, атмосферні опади потрапили до орендованих позивачем приміщень, що призвело до завдання йому матеріальних збитків. При цьому, забезпечення контролю щодо комунального майна та відповідальність за його належний стан згідно з чинним законодавством покладено саме на КП “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради.

Місцевий суд відзначив, що у залитті нежитлових приміщень через відсутність шиферного покриття та гідробар`єру, є очевидною вина балансоутримувача у вигляді неналежної організації робіт, відсутність контролю, нездійснення захисних заходів, попри передбачуваний ризик. В діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками; вина. У даному спорі з боку відповідача має місце неналежне виконання обов`язків балансоутримувача комунального майна, що свідчить про протиправність поведінки відповідача. Спричинення збитків у вигляді залиття нежитлових приміщень під час опадів через відсутність частини покрівлі з вини відповідача вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між допущеним порушенням та наслідками, якими є понесені збитки у визначеному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд", представник Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 21.10.225 та додаткове рішення суду від 06.11.2025; ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогу повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 599,22 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що існує додаткова угода до договору оренди від 01.09.2015, яка підписана 31.05.2024, згідно з якою замінено сторони в Договорі оренди комунального майна за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 94, а саме: «Орендодавця-Балансоутримувача» КП «Запоріжремсервіс» на «Орендодавця» Департамент управління активами Запорізької міської ради та «Балансоутримувача» КП «Градпроект». Частиною 4 Додаткової угоди передбачено, що права, обов`язки та відповідальність сторони по Договору оренди переходить до «Балансоутримувача» в тому обсязі, в якому вони належали «Орендодавцю-Балансоутримувачу» що вибув. У додатковій угоді також зазначено про те, що «Орендодавець-Балансоутримувач» що вибув - КП «Запоріжремсервіс». Відтак, КП «Запоріжремсервіс» є неналежним відповідачем у справі №908/1994/25.

Апелянт наголошує, що позивач, будучи обізнаним про зміну балансоутримувача вказаного нежитлового приміщення, звернувся з позовною заявою до суду першої інстанції безпідставно, визначивши відповідачем не Комунальне підприємство «Градпроект», а Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

Скаржник зауважив, що після укладення Додаткової угоди, її оригінальні примірники та інша технічна документація відносно нежитлового приміщення перебувала саме у КП «Градпроект», як у балансоутримувача. Відтак, станом на дату судового розгляду на стадії підготовчого провадження цієї справи у суді першої інстанції, у відповідача був відсутній примірник вказаної Додаткової угоди, що унеможливило її долучення до матеріалів цієї справи. Виходячи з цього, просив суд апеляційної інстанції прийняти та дослідити копію зазначеної Додаткової угоди, як належний та допустимий доказ.

Відповідач заперечує наявність у його діях протиправної бездіяльності, зазначаючи, що роботи з відновлення покрівлі будинку № 94 по проспекту Соборному виконувалися ним на виконання рішення місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. На думку відповідача, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів протиправної бездіяльності саме КП «Запоріжремсервіс», причинного зв`язку між його поведінкою та заявленими збитками, а також обов`язку відповідача їх відшкодовувати.

Крім цього, апелянт вказав, що у матеріалах справи відсутній висновок експерта. Матеріали справи містять Звіт з визначення ринкового майнового збитку від 19.09.2023, який був складений не експертом, а оцінювачем (суб`єктом оціночної діяльності). У розділі 2 Звіту вказано, зокрема, що розрахунки виконані на базі вихідної інформації, наданої Замовником оцінки, в тому числі і в усній формі, що може свідчити про необ`єктивність здійснення розрахунків, відповідно до яких, було визначено розмір завданих збитків.

Також, апелянт з посиланням на положення ст. 1, п.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» пояснює, що основна відмінність між звітом суб`єкта оціночної діяльності та висновку судового експерта полягає в тому, що перший визначає виключно ринкову вартість об`єкта, а судова експертиза - встановлює факти та обставини справи для ухвалення рішення судом. Разом з тим, судовий експерт на відміну від суб`єкта оціночної діяльності попереджається про кримінальну відповідальність за відображення неправдивих відомостей у висновку.

Отже, у даному конкретному випадку, як вважає відповідач, суд першої інстанції помилково врахував звіт суб`єкта оціночної діяльності як належний та допустимий доказ розміру завданого майнового збитку, який був визначений оцінювачем.

Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення від 06.11.2025 у справі №908/1989/25, відповідач зазначив, що у матеріалах цієї справи відсутні докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем саме у розмірі 15 000,00 грн. Вказана сума є завищеною та не відповідає складності цієї справи. Позивачем не були надані відповідні чеки, квитанції, платіжні інструкції з призначенням платежу на підтвердження оплати останнім судових витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції правильно встановив, що акт обстеження складений уповноваженими особами апелянта та відповідача, фіксує факт залиття приміщень через відсутність шиферного покриття та гідробар`єру після ремонтних робіт, ініційованих апелянтом у період з 03.05.2023 по 01.06.2023. Звіт про оцінку збитків відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст. ст. 10, 12), є належним доказом розміру збитків (533 290,19 грн.), і апелянт не надав жодних доказів його неправильності чи рецензії (ст. 13 Закону).

Позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у поверненні до підготовчого провадження, оскільки апелянт не обґрунтував поважних причин пропуску строків подання доказів (ст. ст. 118, 194 ГПК України), а додаткова угода від 31.05.2024 не звільняє апелянта від відповідальності за шкоду, завдану в 2023 році, коли він був балансоутримувачем.

Позивач зауважив, що збитки, що є предметом позову, виникли на рік пізніше - після неякісних ремонтних робіт апелянта в 2023 році, які призвели до залиття приміщень атмосферними опадами. Апелянт не надав доказів проведення ремонтних робіт після 26.07.2023 чи зауважень до акту обстеження. Форс-мажор не застосовується, оскільки шкода спричинена не воєнними діями безпосередньо, а неналежним виконанням обов`язків балансоутримувача (ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Також в обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги на додаткове рішення позивач вказав, що заперечення апелянта щодо стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими. Додаткове рішення суду від 06.11.2025 прийняте на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, з урахуванням поданих доказів (договору № 600- г-2025 від 01.06.2025, актів та рахунків), які підтверджують обсяг послуг та їх вартість. Апелянт не спростував розумність цих витрат, а суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати (ст. ст. 126, 129 ГПК України).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1989/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1989/25.

02.12.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 у справі № 908/1989/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 08.04.2026 о 10 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Чус О.В. у відпустці, розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради у справі № 908/1989/25, призначений на 08 квітня 2026 року о 10:00 год., не відбудеться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2026 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 у справі № 908/1989/25 призначено у судовому засіданні на 10.06.2026 о 09:40 год.

У судовому засіданні 10.06.2026 колегія суддів, порадившись на місці, вирішила оголосити по справі перерву до 22.07.2026 о 10:20 год.

У судове засідання 22.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 22.07.2026 колегією суддів оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом обставини справи

Приватне підприємство “ЕТІКА” (позивач у справі) є орендарем нежитлових приміщень №№ 18-34, що перебувають у комунальній власності і розташовані на 1-му поверсі будинку № 94 по пр. Соборному в місті Запоріжжі.

Приміщення використовуються позивачем на підставі договору оренди від 01.09.2015 в редакції додаткової угоди до цього договору від 07.09.2021.

Орендодавцем приміщень виступало КП «Запоріжремсервіс» (відповідач у справі).

Відповідно до п. 1.1 цього договору Орендодавець, на підставі рішення Запорізької міської ради № 105 від 20.05.1999 «Про надання згоди на передачу в оренду» передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (Літ. А-2) по пр.. Соборному, 94, які перебувають у господарському віданні «КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 953 550,00 грн. станом на 30.06.2021.

Факт передачі в строкове платне користування комунального майна підтверджується Актом прийому-передачі від 07.09.2021, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач вказує, що з 03.05.2023 по 01.06.2023 в будинку № 94 по пр. Соборному за ініціативою орендодавця проводилися поточні ремонтні роботи з відновлення покрівлі будинку.

Згідно акту обстеження технічного стану нежитлових приміщень по пр. Соборному буд 94 від 26.07.2023, який складений уповноваженими особами КП “Запоріжремсервіс” ЗМР та ПП “ЕТІКА”, з 03.05.2023 по 01.06.2023 на житловій будівлі № 94 по пр. Соборному, м. Запоріжжя проводилися роботи по поточному ремонту з відновлення покрівлі (ліквідація наслідків ракетного удару). При обстежені технічного стану покрівлі виявлено часткову відсутність шиферного покриття та гідробар`єру. Висновок комісії: під час випадіння атмосферних опадів у виді дощу було залито нежитлові приміщення, розташовані на 1 – му поверсі нежитлової будівлі № 94 по пр. Соборному.

У відповідності до Звіту з визначення ринкового майнового збитку, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О., ринковий майновий матеріальний збиток, спричинений оздобленню (опорядженню) нежитлових адміністративних приміщень №№ 19-34 1-го поверху будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, що перебувають в оренді ПП “ЕТІКА”, складає 533 290,19 грн. Розмір майнового збитку визначений виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт (без урахування вартості матеріалів та виробів) плюс вартості самих будівельних матеріалів і виробів з урахуванням їх фізичного зносу.

Як стверджує позивач, відповідальною особою за спричинення йому збитків є КП «Запоріжремсервіс» як балансоутримувач переданого йому в оренду комунального майна.

27.05.2025 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою у 5-денний строк з дня отримання цієї претензії відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі 533 290,19 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПП “ЕТІКА”.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

За доводами позивача, наведені обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із даним позовом, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення 533 290,19 грн. збитків тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків балансоутримувача будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі під час проведення ремонтних робіт покрівлі атмосферними опадами було залито орендовані ним нежитлові приміщення, внаслідок чого пошкоджено їх оздоблення.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За приписами пунктів 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

При зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається у тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 02.05.2024 у справі №910/155/23.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту завдання позивачу матеріальних збитків.

На підтвердження обставин пошкодження майна та розміру заявлених збитків позивач надав суду акт обстеження технічного стану нежитлових приміщень від 26.07.2023 та Звіт з визначення ринкового майнового збитку, відповідно до якого вартість відновлення зазначених у ньому пошкоджень визначена у сумі 533 290,19 грн.

Однак, сам по собі факт залиття орендованих позивачем приміщень та наявність у них пошкоджень не є достатнім для висновку про виникнення збитків саме у позивача. Для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків позивач мав довести, що внаслідок відповідної події було пошкоджено саме його майно або що саме він зазнав майнових втрат чи відповідно до закону або договору був зобов`язаний понести витрати на відновлення пошкодженого майна.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є орендарем нежитлових приміщень №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв. м, розташованих на першому поверсі будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі. Також з матеріалів справи вбачається, що вказані нежитлові приміщення є комунальним майном, власником якого є територіальна громада м. Запоріжжя.

Акт обстеження від 26.07.2023 фіксує наявність пошкоджень оздоблення (опорядження) приміщень, однак не містить відомостей, які б підтверджували належність пошкодженого майна позивачу. Звіт з визначення ринкового майнового збитку, який визначає вартість відновлення виявлених пошкоджень, також не встановлює, що така вартість становить майнові втрати саме позивача.

При цьому, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідно до умов договору оренди саме на позивача був покладений обов`язок відновлення такого майна за власний рахунок.

Не надано позивачем і доказів фактичного понесення ним витрат на відновлення пошкодженого майна, а також, що такі витрати становлять його реальні збитки у розумінні статті 22 ЦК України.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності у нього збитків

Таким чином, колегія суддів зауважує, що відсутність доказів виникнення збитків у позивача, у свою чергу, виключає можливість визнання доведеними інших елементів складу цивільного правопорушення.

Відтак, за відсутності усіх складових складу цивільного правопорушення, у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову Приватного підприємства “ЕТІКА” до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради про стягнення збитків.

Крім цього, колегія суддів додатково зазначає, що оцінивши доводи апелянта щодо неможливості подання Додаткової угоди від 31.05.2024 до договору оренди від 01.09.2015 до суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її прийняття до матеріалів справи.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках за умови доведення учасником справи об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції.

У цьому випадку така неможливість відповідачем належними доказами не підтверджена. Саме лише посилання на перебування оригіналу Додаткової угоди у КП «Градпроект» не свідчить про існування обставин, які об`єктивно та незалежно від відповідача перешкоджали поданню цього доказу, тим більше, що угоду укладено 31.05.2024, тобто до звернення позивача з позовом до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 ст. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 у справі №908/1989/25 - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що оскільки даною постановою скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 у справі № 908/1989/25 та відмовлено у задоволенні позову, то ухвалене додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 у справі № 908/1989/25 втратило свою силу як похідне від основного.

Колегія суддів дійшла висновку про скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025, як похідного від основного.

Судові витрати.

Згідно з п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача, судові витрати покладаються на Приватне підприємство “ЕТІКА”.

Керуючись статтями 269, 270, 275-277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 у справі № 908/1989/25 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 у справі № 908/1989/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2025 у справі № 908/1989/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕТІКА” про постановлення додаткового рішення у справі №908/1989/25 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “ЕТІКА” на користь Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 599,22 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Кощеєв І.М. 10.09.2026, суддею Дармін М.О., у зв`язку з відпусткою, ___________________

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв