Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №908/44/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Дніпро Справа № 908/44/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю:

від позивача: Мироненко Н.О. (поза межами суду) – самопредставництво;

від відповідача: Загрія Р.О. (поза межами суду) – адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” та Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 (повне рішення складено 01.05.2025, суддя Горохов І.С.) у справі №908/44/25

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт”, м. Запоріжжя

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

03.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 1 150 222,58 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 335 362,20 грн (триста тридцять п`ять тисяч триста шістдесят дві гривні 20 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 4024,35 грн (чотири тисячі двадцять чотири гривні 35 коп.). Видати наказ.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з обставин того, що відповідач мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати плату за землю - орендну плату за користування земельними ділянками, які розташовані в місті Запоріжжя під об`єктами нерухомості, належними відповідачу, з огляду на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022. Суд першої інстанції, урахувавши інформацію Головного управління ДПС у Запорізькій області (вих. № 4066/6/08-01-04-08-06 від 29.01.2025) щодо нарахування та сплати земельного податку з юридичних осіб по підприємству ТОВ “Завод Спецмашремонт” (код ЄДРПОУ 331343967) за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 за період з 2012 по 2024 роки, виснував, що правомірним та обґрунтованим є нарахування позивачем суми недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди, у період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в загальному розмірі 335 362,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ “Завод Спецмашремонт”.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи “Електронний суд”, з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт”, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/44/25 в частині задоволення позову; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ “Завод Спецмашремонт”.

Скаржник вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/44/25 в частині задоволення позову таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

ТОВ «Завод Спецмашремонт» погоджується з тим, що користування земельною ділянкою є платним. Починаючи з 2016 року, Відповідач неодноразово звертався до Запорізької міської ради з питанням укладання договору оренди земельної ділянки. Не укладання договору оренди земельної ділянки відбулось не з вини Відповідача, а у результаті бездіяльності органів місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

Витяги за 2020, 2021, 2022, 2023 роки із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки Позивачем не надано, тому заборгованість за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 не підтверджена належними доказами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

19.06.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 без задоволення.

Відзив обґрунтований наступним.

Апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що договір оренди землі ним не укладено з вини Позивача. Вказані доводи є безпідставними. Станом на 14.05.2024 між Позивачем та Відповідачем-Апелянтом не укладено договір оренди землі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, звернень з приводу оформлення зазначеної земельної ділянки, не надходило, рішення про передачу вказаної земельної ділянки в оренду Відповідачу-Апелянту не готувалось, відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 3139/01/01-07/3774 від 14.05.2024.

Апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що Позивачем не надано витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:02:021:0032 за 2020р., 2021р., 2022р., 2023р., а тому заборгованість за період з 01.01.2020р. по 31.12.2023р. не підтверджується належними доказами. Вказані доводи є безпідставними виходячи з наступного. На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки землі до позову Позивачем було додано електронний Витяг №НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 становить 10 864 313,20 грн у цінах 2024 року. Крім того, відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 ПК України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015р., діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тобто, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки. Для розрахунку плати за землю Позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку землі в цінах 2024 року та зменшував її розмір на відповідні щорічні коефіцієнти індексації за спірний період, що не суперечить законодавству, оскільки для визначення оцінки 2024 року такі індексі були застосовані кумулятивно. Відповідно для отримання оцінки попередніх років можливо арифметично вирахувати таку оцінку шляхом зменшення оцінки 2024 року на коефіцієнти індексації попередніх років, які входили в цей розрахунок. При розгляді справи у Суді першої інстанції Відповідач-Апелянт не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування 09.04.2024, відповідно до приписів ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 74 ГПК України, а саме: обов`язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Запорізької міської ради.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи “Електронний суд”, з апеляційною скаргою звернулася Запорізька міська рада, в якій просить:

1. рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 по справі №908/44/25 за позовною заявою Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 у розмірі 1 150 222,58 грн. скасувати;

2. прийняти нове рішення, яким позовну заяву Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 задовольнити;

3. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з період з 01.01.2020 по 31.03.2024 у розмірі 1 150 222,58 грн.;

4. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради судовий збір за подання позову в розмірі 13 802,67 грн.;

5. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 16 563,21 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Запорізької міської ради.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 14.1.72, 14.1.147, 14.1.136 Податкового кодексу України. В матеріалах справи наявна інформація Головного управління ДПС у Запорізькій області (вих. № 4066/6/08-01-04-08-06 від 29.01.2025) щодо нарахування та сплати земельного податку Відповідачем за земельну ділянку, за період з 2012 по 2024 роки, а саме: у 2020 році нараховані зобов`язання з орендної плати за землю за 2020 рік (з урахуванням наданої пільги за березень 2020) на суму 108 018,19 грн, відповідачем було сплачено 124 216,13 грн; у 2021 році нараховані за рік зобов`язання на суму 117 838,03 грн, сплачено відповідачем 117 838,08 грн; у 2022 (з урахуванням Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ) нараховано 21 603,64 грн, сплачено відповідачем 98 621,66 грн; у 2023 році нараховано за рік 149 065,10 грн, сплачено відповідачем 171 764,32 грн. Відповідачем до матеріалів справи надані копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати протягом спірного періоду платежів із призначенням “земельний податок”. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зменшив розмір боргу на суму сплаченого земельного податку. Але, з зазначеним висновком суду першої інстанції Позивач-Апелянт не погоджується виходячи з наступного. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як фактичного землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Таким чином, не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, Відповідач безпідставно (фактично з власної ініціативи) сплачував земельний податок, а суд першої інстанції помилково зменшив суму безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого Відповідачем земельного податку.

Суд першої інстанції, відмовивши в частині позовних вимог, прийшов до висновку, що положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, то Відповідач мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати плату за землю - орендну плату за користування земельними ділянками, які розташовані в місті Запоріжжя під об`єктами нерухомості, належними Відповідачу. Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення доходу отриманого від безпідставно набутого майна за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 269 664,00 грн. та вважає, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. У свою чергу, суд першої інстанції застосував до цих правовідносин положення Податкового кодексу України, а саме п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення». Так, за приписами до п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Оскільки між Запорізькою міською радою та Відповідачем по справі не укладено відповідного договору оренди землі, то в силу приписів зазначеної норми права, відповідач не є орендарем, а є фактичним користувачем земельної ділянки, що в свою чергу виключає можливість застосування норми ПК України, а саме в частині декларування своїх зобов`язань.

Системний аналіз змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України вказує, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20. З урахуванням вищезазначеного, дія п.п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не поширюється на правовідносини сторін в рамках даної справи, а тому, суд першої інстанції помилково застосував приписи такого закону.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

ТОВ “Завод Спецмашремонт” не скористалося процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Запорізької міської ради, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 23.05.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/44/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

02.06.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.10.2025 об 11:40 год.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 - залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 140,80 грн., докази чого надати суду.

13.06.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою просить: долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №613 від 11.06.2025; відкрити провадження у справі №908/44/25 за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 за позовом Запорізької міської ради до ТОВ “Завод Спецмашремонт” про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 та об`єднано її в одне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.10.2025 об 11:40 год.

У судове засідання 29.10.2025 з`явився представник позивача; відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Колегія суддів, у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, надала можливість позивачу подати пояснення щодо договору оренди земельної ділянки, що був укладений з попереднім власником майна, та оголосила перерву у справі до 25.02.2026 об 11:00 год, про що постановлено ухвалу.

12.11.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшло клопотання про долучення документів, в якому просить долучити до матеріалів справи №908/44/25 копію договору оренди землі від 23.10.2006 №040626100936 з додатками, який був укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою компанією «ГідроМашПривод»; рішення Запорізької міської ради від 28.10.2009 №72/185 «Про припинення ТОВ НВК «ГідроМашПривод» права користування земельною ділянкою по вул. Штабній, 9»; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.07.2016 №НВ-2302288712016.

Судова колегія, розглянувши вищенаведене клопотання позивача, з метою повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також з огляду на те, що документи, додані до відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції містять посилання на договір оренди землі, вирішила його задовольнити та долучити до матеріалів справи №908/44/25 копію договору оренди землі від 23.10.2006 №040626100936 з додатками, який був укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою компанією «ГідроМашПривод»; рішення Запорізької міської ради від 28.10.2009 №72/185 «Про припинення ТОВ НВК «ГідроМашПривод» права користування земельною ділянкою по вул. Штабній, 9»; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.07.2016 №НВ-2302288712016.

У зв`язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи № 908/44/25, призначений на 25 лютого 2026 року, не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” та Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 призначено у судовому засіданні на 17.06.2026 об 11:40 год.

20.04.2026 від ТОВ “Завод Спецмашремонт” до ЦАГС надійшли пояснення, в яких просить: долучити до матеріалів справи № 908/44/25 платіжні інструкції про сплату ТОВ «Завод Спецмашремонт» заборгованості у розмірі 335 362,20 грн.; врахувати пояснення Відповідача під час розгляду справи; апеляційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/44/25 в частині відмови у позові залишити без змін.

Відповідач зазначив, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 Відповідачем було сплачено плату на землю у вигляді земельного податку у розмірі 590 140,38 грн., які не були враховані Позивачем, та не відповідають твердженням Позивача, що ТОВ «Завод Спецмашремонт» не обліковується як платник податку на землю.

Не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, ТОВ “Завод Спецмашремонт” з власної ініціативи сплачував земельний податок. Проте, з огляду на принцип правової визначеності, враховуючи неможливість одночасного стягнення як земельного податку, так і орендної плати, суд першої інстанції під час перевірки розрахунку орендної плати правильно врахував фактично сплачені суми земельного податку в заявлену до стягнення позивачем заборгованість. Просимо врахувати, що відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п.265.1 ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків та зараховується до місцевого бюджету. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено податок на землю саме до бюджету Запорізької міської територіальної громади. Тоді як позивач повторно просить стягнути вказану суму на користь Запорізької міської ради. Покладення на відповідача зобов`язань щодо оплати вказаної суми у загальному розмірі 590 140,38 грн. повторно до місцевого бюджету, суперечить принципу справедливості та може бути розцінено як втручання в його право на мирне володіння своїм майном (в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції грошові кошти є "активом").

Вимога про повернення доходу, отриманого від безпідставного набутого майна (орендна плата) за період з 01.03.2022 – 31.12.2022 у розмірі 224 720,00 грн. (269 664,00 грн. / 12 * 10) не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Вищевикладені обставини та норми права свідчать про необґрунтованість заявленої суми у розмірі 814 860,38 грн. (590 140,38 + 224 720,00).

Відповідачем – ТОВ «Завод Спецмашремонт» виконано рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/44/25 зі сплати заборгованості у розмірі 335 362,20 грн. у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.

Апеляційний господарський суд, дослідивши долучені відповідачем копії платіжних інструкцій на виконання оскаржуваного рішення, встановив, що останні датовані червнем – груднем 2025, січнем 2026, тобто, оплата заборгованості була здійснена відповідачем вже після ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у даній справі.

Згідно зі сталою позицією Верховного Суду, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Таким чином, сплата відповідачем заборгованості на виконання оскаржуваного рішення вже після ухвалення такого рішення не впливає на його апеляційний перегляд. У свою чергу, відповідач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції в порядку ч. 2 ст. 328 ГПК України.

У судовому засіданні 17.06.2026 колегією суддів оголошено у справі перерву до 22.07.2026 о 09:40 год.

У судовому засіданні 22.07.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Встановлені судом обставини справи.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2011 відповідач придбав нерухоме майно: головний корпус інв. № 1001, побутову інв. № 1002, трансформаторну підстанцію інв. № 1004, будівлю складу інв. № 1005, будівлю складу інв. № 1006, бокс інв. № 1022 /реєстраційний номер майна 10313553/, склад ПММ інв. № 1005 /реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080561923101/, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9.

Право власності відповідача на нерухоме майно зареєстровано 03.11.2011, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав № 31910568 (т. 1, а.с. 14).

Вказані об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:02:021:0032, площею 1,2220 га, та яка належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Станом на 14.05.2024 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” не укладено договір оренди землі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, звернень з приводу оформлення зазначеної земельної ділянки, не надходило, рішення про передачу вказаної земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” не готувалось, відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 3139/01/01-07/3774 від 14.05.2024.

Згідно з інформацією Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (вих. № 06.1-14/732 від 29.04.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” (код за ЄДРПОУ 33134397) за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 як платник орендної плати за землю в інформаційно-аналітичній системі управління планування та виконання місцевих бюджетів “Logica” не зареєстрований.

За твердженням позивача, наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” земельної ділянки комунальної форми власності площею 1,2220 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0032, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, без правовстановлюючих документів, за період часу з 01.01.2020 по 31.03.2024, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю”, яким було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку, якою користується відповідач (цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за рішенням міської ради вона відноситься до категорії “інші земельні ділянки м. Запоріжжя”) становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу № НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 становить 10 864 313,20 грн у цінах 2024 року (т. 1, а.с. 20).

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996 – 2023 роки.

Зокрема, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік склав 1,0; за 2021 рік складав 1,1, за 2022 рік складав 1,15 та за 2023 рік складав 1,051.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за вказані періоди застосовані позивачем для розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди (користування), за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 наступним чином:

- за 2024 рік: нормативна грошова оцінка земельної ділянки – 10 864 313,20 грн.; річний розмір орендної плати у 2024: 10 864 313,20 грн * 3 % = 325 929,40 грн; 325 929,40 грн / 366 днів = 890,52 грн на день; розмір орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.03.2024: 890,52 грн * 90 днів = 80 146,80 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 складає: 80 146,80 грн;

- за 2023 рік: 10 864 313,20 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024) / 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023) = 10 337 120,08 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 10 337 120,08 грн * 3% = 310 113,60 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2023 складає: 310 113,60 грн;

- за 2022 рік: 10 337 120,08 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023) / 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022) = 8 988 800,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 988 800,07 грн * 3% = 269 664,00 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2022 складає: 269 664,00 грн;

- за 2021 рік: 8 988 800,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022) / 1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021) = 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 171 636,43 грн * 3% = 245 149,09 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2021 складає: 245 149,09 грн;

- за 2020 рік: 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021) / 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020) = 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2020); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 171 636,43 грн * 3% = 245 149,09 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2020 складає: 245 149,09 грн.

Загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 позивачем визначено у загальному розмірі 1 150 222,58 грн (245 149,09 грн (за 2020 ) + 245 149,09 грн (за 2021) + 269 664,00 грн (за 2022) + 310 113,60 грн (за 2023) + 80 146,80 грн (за період з 01.01.2024 по 31.03.2024).

Позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 01-02-11/2277 від 11.10.2024) про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за спірний період, до якого було надано розрахунок суми доходу та витяг № НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024.

Вимога була надіслана засобом поштового зв`язку 14.10.2024, про що свідчить опис вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 14.10.2024, фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 14.10.2024 та накладна про здійснення поштового відправлення № 6912600024397 від 14.10.2024.

Стягнення суми 1 150 222,58 грн як недоотриманого доходу за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, стало предметом позову у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 2310100000:02:021:0032 без оформлення правовстановлюючих документів за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, задоволено частково.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Отже, визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У відповідності до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Законодавець у ч. 2 ст. 3 ЗК України закріпив норму, відповідно до якої земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України (тут і далі – у відповідній редакції) визначено, що плата за землю – це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендною платою є обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила про те, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували:

- положення ст. ст. 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов – це вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Якщо тлумачити приписи ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20);

- за змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див., зокрема постанову Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 629/4628/16-ц);

- із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20);

- для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212– 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення такого спору (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2011 придбав нерухоме майно: головний корпус інв. № 1001, побутову інв. № 1002, трансформаторну підстанцію інв. № 1004, будівлю складу інв. № 1005, будівлю складу інв. № 1006, бокс інв. № 1022 /реєстраційний номер майна 10313553/, склад ПММ інв. № 1005 /реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080561923101/, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9. Вказані об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:02:021:0032, площею 1,2220 га, яка належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Право власності на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано 03.11.2011, згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 31910568.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами спору, відповідач користувався без документів, що посвідчують право власності чи право користування, земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 площею 1,2220 га у період з 01.01.2020 по 31.03.2024.

Таким чином, відносини сторін у спірний період є кондикційними.

Колегія суддів ураховує, що Договір оренди землі №040626100936, виданий 23.10.2006 ТОВ НВК «ГідроМашПривод» розірвано рішенням Запорізької міської ради №72/185 від 28.10.2009.

Доводи відповідача про те, що не укладення договору оренди земельної ділянки відбулося не з вини відповідача, а в результаті бездіяльності позивача, судовою колегією відхиляються як такі, що не спростовують факт використання земельної ділянки без укладеного договору оренди землі та не змінюють кваліфікацію спірних правовідносин у справі як кондикційних.

Стосовно аргументів відповідача про те, що заборгованість за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 не підтверджена належними доказами, оскільки витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020 – 2023 роки позивачем не надано, апеляційний суд зазначає про таке.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки є одним із ключових елементів для визначення розміру плати за землю, а у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів - базою для визначення суми, яку власник земельної ділянки міг би отримати за звичайних умов у разі належного оформлення відповідачем права користування відповідною земельною ділянкою.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зокрема, може бути витяг з Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України “Про оцінку земель” дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України “Про оцінку земель” витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з витягом № НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 складає 10 864 313,20 грн.

Доказів визнання протиправним та скасування або визнання нечинним витягу від 09.04.2024 матеріли справи не містять.

Відтак, колегія суддів висновує, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2310100000:02:021:0032 підтверджений належним та допустимим доказом – витягом № НВ-2300051922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.04.2024.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Аргументи відповідача про те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020 – 2023 роки був розрахований позивачем шляхом ділення вартості НГО згідно з витягом від 09.04.2024, на коефіцієнти індексації за попередні роки, колегією суддів узяті до уваги, однак, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині, оскільки, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відповідачем не надано зі своєї сторони доказів на підтвердження невідповідності або завищення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2310100000:02:021:0032 за 2020 – 2023 роки. У свою чергу, нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя не змінювалася у спірний період.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відтак, відхиляються як необґрунтовані.

Перевіривши розрахунок позивача розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою 2310100000:02:021:0032 без оформлення правовстановлюючого документа на її використання, за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, в розмірі 1 150 222,58 грн., колегія суддів погоджується з таким розрахунком та констатує його правильність.

Водночас, аргументи позивача про помилковість висновку суду першої інстанції про можливість зменшення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на суму фактично сплаченого відповідачем земельного податку апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не міг бути суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення ним оплати за землю як землекористувачем є орендна плата, проте виключно за умови наявності відповідного договору (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, відповідач сплачував земельний податок з власної ініціативи.

Ураховуючи неможливість одночасного стягнення як земельного податку, так і орендної плати, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі вже сплаченого відповідачем земельного податку як форми плати за земельні ділянки, оскільки такі кошти мають однакову правову природу та сплачувалися саме за користування спірною земельною ділянкою.

Суд додатково зазначає, що відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків та зараховується до місцевого бюджету. Крім того, земельний податок сплачувався відповідачем саме до бюджету Запорізької міської територіальної громади, і за таких обставин позивач фактично просить стягнути вказану суму повторно, однак повторне покладення на відповідача зобов`язань щодо оплати цієї суми до місцевого бюджету суперечитиме принципу справедливості та може бути розцінено як втручання в його право на мирне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №908/1619/25.

З метою встановлення суми земельного податку, що була сплачена відповідачем за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2020 по 31.03.2024, судом апеляційної інстанції були досліджені платіжні інструкції, надані відповідачем до відзиву на позов, та встановлено наступну сплату земельного податку відповідачем:

2020 рік

Платіжна інструкція № 286 від 27.02.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 52)

Платіжна інструкція № 607 від 04.05.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1, а.с. 53 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 714 від 12.06.2020 - на суму 9 819, 84 ( т. 1., а.с. 53)

Платіжна інструкція № 816 від 30.06.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 54 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1019 від 30.07.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 54)

Платіжна інструкція № 1166 від 27.08.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 55 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1418 від 30.09.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 51 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1589 від 29.10.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 56 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1803 від 30.11.2020 - на суму 9 819, 84 ( т. 1., а.с. 55)

Платіжна інструкція № 1978 від 28.12.2020 - на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 56)

Усього за 2022 рік: 98 198,40 грн.

2021 рік

Платіжна інструкція № 105 від 28.01.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 58 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 274 від 25.02.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 59 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 409 від 30.03.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 57 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 596 від 29.04.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 57)

Платіжна інструкція № 729 від 27.05.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 58)

Платіжна інструкція № 905 від 05.07.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 59)

Платіжна інструкція № 1070 від 29.07.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 61 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1245 від 30.08.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 62 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1370 від 30.09.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 60 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1561 від 29.10.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 60)

Платіжна інструкція № 1731 від 30.11.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 61)

Платіжна інструкція № 1930 від 29.12.2021 – на суму 9 819, 84 ( т.1., а.с. 52)

Всього – 117 838.08 грн.

2022 рік

Платіжна інструкція № 135 від 27.01.2022 – на суму 9 819, 84 ( т.1, а.с. 64 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 381 від 29.03.2022 – на суму 10 801, 82 ( т.1, а.с. 65 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 717 від 29.07.2022 – на суму 15 000 ( т.1, а.с. 69 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 813 від 01.09.2022 – на суму 10 000 ( т.1, а.с. 63 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 888 від 22.09.2022 – на суму 5 000 ( т.1., а.с. 63)

Платіжна інструкція № 925 від 05.10.2022 – на суму 5 000 ( т.1., а.с. 64)

Платіжна інструкція № 981 від 20.10.2022 – на суму 3 000 ( т.1., а.с. 65)

Платіжна інструкція № 1025 від 27.10.2022 – на суму 3 000 ( т.1, а.с. 68 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1043 від 03.11.2022 – на суму 3 000 ( т.1., а.с. 67)

Платіжна інструкція № 1138 від 28.11.2022 – на суму 4 000 ( т.1., а.с. 66)

Платіжна інструкція № 1151 від 29.11.2022 – на суму 15 000 ( т.1, а.с. 66 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1246 від 19.12.2022 – на суму 5 000 ( т.1., а.с. 68)

Платіжна інструкція № 1285 від 29.12.2022 – на суму 10 000 ( т.1, а.с. 67 зворотній аркуш)

Всього – 98 621.66 грн.

2023 рік

Платіжна інструкція № 8 від 03.01.2023 – на суму 5 000 ( т.1, а.с. 70 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 29 від 09.01.2023 – на суму 5 000 ( т.1, а.с. 71 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 67 від 19.01.2023 – на суму 3 000 ( т.1., а.с. 69)

Платіжна інструкція № 100 від 26.01.2023 – на суму 10 190,24 ( т.1., а.с. 70)

Платіжна інструкція № 140 від 09.02.2023 – на суму 5 000 ( т.1., а.с. 71)

Платіжна інструкція № 186 від 23.02.2023 – на суму 5 801,81 ( т.1, а.с. 73 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 200 від 27.02.2023 – на суму 5 000 ( т.1, а.с. 74 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 220 від 02.03.2023 – на суму 6 292,81 ( т.1, а.с. 72 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 305 від 27.03.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 72)

Платіжна інструкція № 438 від 28.04.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 73)

Платіжна інструкція № 578 від 29.05.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 74)

Платіжна інструкція № 730 від 29.06.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 75 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 854 від 27.07.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 76 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1001 від 28.08.2023 – на суму 9 034,24 ( т.1., а.с. 77 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1003 від 31.08.2023 – на суму 11 292,81 ( т.1., а.с. 75)

Платіжна інструкція № 1151 від 28.09.2023 – на суму 12 422,09 ( т.1., а.с. 76)

Платіжна інструкція № 1302 від 30.10.2023 – на суму 12 422,09 ( т.1., а.с. 77)

Платіжна інструкція № 1436 від 30.11.2023 – на суму 12 422,09 ( т.1., а.с. 79 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 1579 від 28.12.2023 – на суму 12 422,09 ( т.1., а.с. 80 зворотній аркуш)

Всього – 171 764,32 грн.

2024 рік

Платіжна інструкція № 274 від 26.02.2024 – на суму 13 055,62 ( т.1., а.с. 78 зворотній аркуш)

Платіжна інструкція № 424 від 28.03.2024 – на суму 13 055,62 ( т.1., а.с. 78)

Платіжна інструкція № 565 від 29.04.2024 – на суму 13 055,62 ( т.1., а.с. 79)

Платіжна інструкція № 745 від 30.05.2024 – на суму 13 055,62 ( т.1., а.с. 80)

Платіжна інструкція № 893 від 27.06.2024 – на суму 13 055,62 ( т.1., а.с. 71)

Всього – 65 278.10 грн.

Загальна сума 551 700,56 грн.

Апеляційний господарський суд зауважує, що наявні у справі платіжні інструкції № 26 від 03.01.2020 на суму 13 000 грн. та № 154 від 30.01.2020 на суму 11 166,10 грн. судом не враховуються, оскільки земельний податок відповідно до зазначених інструкцій було сплачено за листопад, грудень 2019 року, що не охоплюється спірним періодом.

Таким чином, підтверджена матеріалами справи загальна сума сплаченого відповідачем земельного податку за спірний період ставить 551 700,56 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі №922/2378/20, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

Таким чином, беручи до уваги вищевстановлені обставини того, що в період з 01.03.2022 по 31.12.2022 відповідач на мав статусу власника земельної ділянки, постійного землекористувача чи орендаря, слідує висновок, що відповідач, перебуваючи в статусі фактичного користувача земельної ділянки, не маючи при цьому права власності, постійного користування або оренди на неї, не підпадає під правове регулювання наведених норм підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Враховуючи викладене, положення пп. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, з урахуванням здійснених відповідачем оплат земельного податку відповідно до вищенаведених платіжних інструкцій, висновує, що у позивача наявне право на отримання від відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, у розмірі 598 522,02 грн. (1 150 222,58 грн. (розмір безпідставно збережених коштів) – 551 700,56 грн. (сплачена відповідачем сума земельного податку)).

За таких встановлених обставин та з мотивів, викладених вище, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, у той час як апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Запорізької міської ради підлягає задоволенню частково. Оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового, яким позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 598 522,02 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/44/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 598 522,02 грн., судовий збір в розмірі 7 182,26 грн., про що видати наказ.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Спецмашремонт” на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10 773,40 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Кощеєв І.М. 10.09.2026, суддею Дармін М.О., у зв`язку з відпусткою, ______________

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв