Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №922/467/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/467/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Гетьман Р.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни (вх. № 1538 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328)

до Фізичної особи - підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи - підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни, про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-909К від 01.01.2019 3% річних з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3015,92 грн та інфляційних втрат з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6111,09 грн. Судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 2662,40 грн, позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду першої інстанції із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі №922/467/26 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 3% річних з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3015,92 грн та інфляційних втрат з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6111,09 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову в цій справі виступає вимога позивача про стягнення похідних вимог за невиконання відповідачем обов`язків по оплаті платежів за розподілену електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, основна заборгованість по яким вже стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22, що набрало законної сили 20.12.2022. Місцевий господарський суд виснував, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Доказів погашення заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22, відповідачем не надано та відповідно, матеріали справи не містять цих доказів. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції визнав його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення за договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-909К від 01.01.2019 похідних вимог, а саме: 3% річних з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3015,92 грн та інфляційних втрат з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6111,09 грн, задоволено.

Фізична особа-підприємець Сіренко Вікторія Володимирівна з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Господарського Харківської області від у справі № 922/467/26 від 16.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" відмовити в повному обсязі. Також апелянт просить стягнути з позивача на її користь всі понесені судові витрати, докази понесених судових витрат при розгляді даної справи будуть надані згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України для винесення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, згідно якої п. 12 (в новій редакції, в старій п. 16) передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи приписи п. 12 (в новій редакції, в старій п. 16) постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідачки штрафних санкцій у вигляді 3% річних з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3015,92 грн та інфляційних втрат з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню;

- позивач вже звертався з даними позовними вимогами до відповідачки але за інші періоди, рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом від 27.06.2024 по справі № 922/2748/23 позовні вимоги задоволено частково. Задоволено періоди стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат до 24.02.2022, в іншій частині після 24.02.2022 відмовлено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26; розгляд апеляційної скарги Фізичній особі-підприємцю Сіренко Вікторії Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26.

24.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника апелянта Франковського Євгена Володимировича надійшла заява про видачу копії судового рішення (вх. № 8183), в якій представник від імені заявниці просить видати на руки копію повного тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/467/26 від 23.07.2026.

Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/467/26 від 23.07.2026 відправлена на адресу ФОП Сіренко Вікторії Володимирівни 27.07.2026, проте повернута на адресу суду 14.08.2026 через закінчення встановленого терміну зберігання.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що колегія суддів з 27.07.2026 по 10.08.2026 включно перебувала у відпустці.

04.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8577), в якому заявник просить долучити до матеріалів справи № 922/457/26 даний відзив на апеляційну скаргу; залишити рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/457/26 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає наступне:

- предметом цього позову є стягнення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат, які не являються штрафними санкціями. Положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування не повинні застосовуватися до правовідносин щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат. 3 % річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штрафні санкції про які зазначено в постанові НКРЕКП від 25.02.2022;

- апелянт зазначає, що рішеннями суду у справі № 922/2748/23 задоволено періоди стягнення штрафних санкцій у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат до 24.02.2022, а після 24.02.2022 відмовлено. Вищевказане суперечить змісту рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 у справі № 922/2748/23, в якому зазначено, що враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з лютого 2022 року по травень 2023 року. Тому, застосування положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 у справі 922/2748/23 стосувалось виключно штрафної санкції пені.

- окремо, щодо твердження апелянта про наявність рішення суду у справі № 922/2748/23, яке набрало законної сили з тих саме сторін, предмету та підстав позову позивач зазначає таке. Предметом позову ПрАТ “Харківенергозбут” до Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни у цій справі є стягнення заборгованості за Договором № 4-909К зі сплати 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3 015,92 грн. та інфляційних втрат за період з травня 2023 року по липень 2023 року; з жовтня 2023 року по липень 2024 року; з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6 111,09 грн. Предметом позову ПрАТ “Харківенергозбут” до Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни у справі № 922/2748/23 було стягнення заборгованості за Договором № 4-909К зі сплати пені за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, 3% річних за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 9 782,81 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року 58 439,26 грн. Отже, вказані судові справи стосуються стягнення різних сум 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за різні періоди, що спростовує твердження апелянта про наявність рішення суду, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРККП від 26.10.2018 № 1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Таким чином, правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишається АТ "Харківобленерго", яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Відповідно до ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами, (ч. 2 ст. 56 Закону).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно п. 3.2.9 Правил за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.

Фізичною особою - підприємцем Сіренко Вікторією Володимирівною (далі - Відповідач, Споживач) було надано 01.01.2019 до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - Позивач, Постачальник) заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно вказаної заяви, суб`єктом господарювання є фізична особа - підприємець Сіренко Вікторія Володимирівна, адреса об`єкту (точки) комерційного обліку - зазначена у Інформації щодо об`єктів споживача, що є додатком до заяви - приєднання.

Також, як вбачається із заяви-приєднання від01.01.2019, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zbutenergo.kharkov.ua, споживач приєднався до умов договору № 4-909К від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 46 Ф-П оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.6 та п. 5.10 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.

Згідно з п. 5.7 Договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції.

За умовами п. 4 комерційної пропозицій № 46 Ф-П розрахунковим періодом є календарний місяць: оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період; остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5 комерційної пропозиції № 46 Ф-П встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надасться Споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

У відповідності до п. 5.8 Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією. Постачальник мас право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 комерційної пропозицій № 46 Ф-П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки: 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно з п. п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 11 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.

Згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго”, відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено рахунки та акти прийому-передачі електричної енергії:

- за березень 2022 року відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 59 834 кВт*год на суму разом з ПДВ 258 277,61 грн; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за березень 2022 року надіслано Споживачу засобами поштового зв`язку 21.07.2022. Строк оплати рахунку 04.08.2022.

Споживачем здійснено 7 платежів на суму 263 041,97 грн, що були зараховані на погашення заборгованості за спожиту електроенергію у березні 2022 року, згідно з платіжними інструкціями № 2 від 30.11.2022 у розмірі 143 214,01 грн, № a9f8885a7e від 12.04.2023 у розмірі 24 210,47 грн, № 483689021 від 12.05.2023 у розмірі 5 363,64 грн, № 71809062 від 29.05.2023 у розмірі 6 090,91 грн, № 612 від 29.06.2023 у розмірі 3 956,37 грн, № 914 від 14.07.2023 у розмірі 59 090,91 грн, № 1003 від 19.07.2023 у розмірі 21 115,66 грн.

- за травень 2022 року відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 6 436 кВт*год. на суму разом з ПДВ 27 597,08 грн; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за травень 2022 року надіслано Споживачу засобами поштового зв`язку 21.07.2022. Строк оплати рахунку 04.08.2022.

Споживачем здійснено 3 платежі на суму 27 597,08 грн, що були зараховані на погашення заборгованості за спожиту електроенергію у травні 2022 року, згідно з платіжними інструкціями № 1003 від 19.07.2023 у розмірі 1 611,62 грн, № 1667 від 24.08.2023 у розмірі 12 181,82 грн, № 2460 від 29.09.2023 у розмірі 13 803,64 грн.

- за червень 2022 року відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 27 051 кВт*год. на суму разом з ПДВ 115 565,74 грн; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за червень 2022 року надіслано Споживачу засобами поштового зв`язку 21.07.2022. Строк оплати рахунку 04.08.2022.

Споживачем здійснено 6 платежів на суму 113 371,80 грн, що були зараховані на погашення заборгованості за спожиту електроенергію у травні 2022 року, згідно з платіжними інструкціями № 2460 від 29.09.2023 у розмірі 1 378,18 грн, № 3599 від 12.11.2023 у розмірі 18 181,82 грн, № 3840 від 21.11.2023 у розмірі 61 022,69 грн, № 4202 від 08.12.2023 у розмірі 10 909,10 грн, № 5594 від 12.01.2024 у розмірі 9 227,28 грн, № 6356 від 05.02.2024 у розмірі 12 652,73 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати коштів за спожиту (розподілену) електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною вимогою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року в сумі 799001,75 грн (з яких: ел. енергія - 665834,79 грн., ПДВ на ел. енергію - 133166,96 грн), а також пеню у сумі 64,77 грн., 3% річних у сумі 9,72 грн та індекс інфляції у сумі 408,41 грн.

Рішенням Господарського Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/1387/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію у сумі 799 001,75 грн, з яких: ел. енергія у сумі 665 834,79 грн, ПДВ на ел. енергію у сумі 133 166,96 грн, а також заборгованість по пені, 3% річних, індексу інфляції у сумі 482,90 грн, з яких: пеня у сумі 64,77 грн, 3% річних у сумі 9,72 грн, індекс інфляції у сумі 408,41 грн.

В межах справи № 922/1387/22, суд встановив факт порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 4-909К від 01.01.2019 в частині повної оплати платежів за спожиту (розподілену) електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, а також встановив суму невиконаного основного грошового зобов`язання за цей період у сумі 799 001,75 грн, з яких: ел. енергія – 665 834,79 грн, ПДВ на ел. енергію – 133 166,96 грн, та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості пені у сумі 64,77 грн, 3% річних у сумі 9,72 грн, індексу інфляції у сумі 408,41 грн.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/1387/22 набрало законної сили 20.12.2022.

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю повної та вчасної сплати відповідачем суми заборгованості за розподілену електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3 015,92 грн та інфляційних втрат за період з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6 111,09 грн, які сформовані в сукупності по заборгованості за поставлену (розподілену) електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, яка визнана рішенням Господарського Харківської області від у справі №922/1387/22 від 17.11.2022.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» у цій справі задоволені в повному обсязі, що стало підставою для звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом судового розгляду даної справи є вимога ПАТ «Харківенергозбут» про стягнення з ФОП Сіренко Вікторії Володимирівни заборгованості, що складається з 3 % річних за період з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3 015,92 грн та інфляційних втрат за період з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 6 111,09 грн, які сформовані в сукупності по заборгованості за поставлену (розподілену) електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року.

Підставою позовних вимог є порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати послуг за Договором про постачання електричної енергії с № 4-909К від 01.01.2019 по якому стягнута основна заборгованість рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22, що набрало законної сили 20.12.2022.

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26 з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Як встановлено судами, між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 4-909К від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 46 Ф-П. Вказаний договір є публічним і розміщений на офіційному сайті позивача www.zbutenergo.kharkov.ua.

Також, факт укладення Договору № 4-909К між ПАТ «Харківенергозбут» та ФОП Сіренко Вікторією Володимирівною встановлено в рішенні Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22.

Рішенням Господарського Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/1387/22 встановлено факт порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 4-909К від 01.01.2019 в частині повної оплати платежів за спожиту (розподілену) електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, а також встановлено суму невиконаного основного грошового зобов`язання за цей період у сумі 799 001,75 грн, з яких: ел. енергія – 665 834,79 грн, ПДВ на ел. енергію – 133 166,96 грн, та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості пені у сумі 64,77 грн, 3% річних у сумі 9,72 грн, індексу інфляції у сумі 408,41 грн. Вказаним рішенням позовні вимоги ПАТ ««Харківенергозбут»» задоволені.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначений розмір позовних вимог у справі № 922/1387/22 визначено станом на 01.07.2022.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22 набрало законної сили 20.12.2022.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиційність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту – це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами.

Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі 904/1427/21 тощо.

Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, яка визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі № 922/1387/22, є базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у цій справі.

Оскільки відповідач допустив прострочення платежів за електроенергію, чим порушив свої зобов`язання за Договором № 4-909К, ПАТ «Харківенергозбут» здійснено нарахування 3 % річних у сумі 3 015,92 грн та 6 111,09 грн інфляційних втрат.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором 4-909К сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору № 4-909К).

Відповідно до п. 5.5 Договору № 4-909К, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.6 та п. 5.10 Договору № 4-909К передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.

Згідно з п. 5.7 Договору № 4-909К, оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції.

За умовами п. 4 Комерційної пропозицій № 46 Ф-П розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5 комерційної пропозиції № 46 Ф-П встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надасться Споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

У відповідності до п. 5.8 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозицій № 46 Ф-П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;

- 3% річних з простроченої суми.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем у позовній заяві надано детальний розрахунок 3 % річних за кожен місяць з 01.05.2023 по 31.08.2025 за формулою S=N*3/100/365*Р, де S – сума 3% річних, N - сума простроченої заборгованості, Р - кількість днів заборгованості (а.с.30 – 31).

Також до позовної заяви надано розрахунок інфляційних втрат за такі періоди: з травня 2023 року по липень 2023 року; з жовтня 2023 року по липень 2024 року; з вересня 2024 року по липень 2025 року (а.с.29)

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку про те, що надані позивачем розрахунки є арифметично правильними і обґрунтованими.

За таких обставин, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно наявності підстав задоволення позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» в повному обсязі.

Разом з тим, апелянт з рішенням суду першої інстанції не погоджується і зазначає про таке.

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, згідно якої п. 12 (в новій редакції, в старій п. 16) передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи приписи п. 12 (в новій редакції, в старій п. 16) постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідачки штрафних санкцій у вигляді 3% річних з 01.05.2023 по 31.08.2025 у сумі 3015,92 грн та інфляційних втрат з травня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних мають різну правову природу.

Так, апелянт помилково відносить 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, до штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, або, як їх ще називають – штрафними санкціями. Їх правова природа полягає, зокрема, у забезпеченні належного виконання зобов`язання та покладенні на боржника додаткового майнового обтяження у зв`язку з його порушенням. Розмір такої відповідальності визначається законом або договором залежно від виду відповідної санкції.

Разом з тим, ст. 625 ЦК України передбачено окрему відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною 2 цієї статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Отже, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зроблено наступні правові висновки:

«117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником.

122. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

123. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

124. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

125. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.»

Отже, на відміну від штрафу або пені, 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою та не мають на меті покарання боржника за порушення зобов`язання. Їх нарахування пов`язане безпосередньо з фактом прострочення виконання грошового зобов`язання і здійснюється за весь відповідний період прострочення від суми такого зобов`язання.

Таким чином, неустойка (штрафна санкція) є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, а інфляційні втрати і 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 12 (в старій редакції п. 16) постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, передбачено зупинення нарахування та стягнення саме штрафних санкцій. Нарахування і стягнення 3 % річних та інфляційних втрат постановою НКРЕКП № 332 не зупинено.

Водночас, позивачем заявлено вимоги про стягнення лише 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідні доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи нарахувань, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Як стверджує апелянт, позивач вже звертався з даними позовними вимогами до відповідачки але за інші періоди, рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом від 27.06.2024 по справі № 922/2748/23 позовні вимоги задоволено частково. Задоволено періоди стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат до 24.02.2022, в іншій частині після 24.02.2022 відмовлено.

Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, звертає увагу на наступне.

У справі № 922/2748/23 позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» стосувались стягнення з ФОП Сіренко Вікторії Володимирівни заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 року №4-909К по пені у сумі 81925,96 грн, 3% річних у сумі 9782,81 грн та індекс інфляції у сумі 58439.26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованості по пені у сумі 19592,52 грн (нараховану за несплачену заборгованість спожиту електроенергію у січні 2022 року), 3% річних у сумі 9782,81 грн та індекс інфляції у сумі 58439,26 грн. В іншій частині позовних вимог по пені відмовлено.

Так, суд першої інстанції у справі № 922/2748/23 зазначив, що враховуючи приписи п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з лютого 2022 по січень 2023 року. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені з лютого 2022 по січень 2023 станом на 01.05.2023 визнана судом першої інстанції безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Судом здійснено перерахунок пені та визнано правомірно нарахованою пеню в розмірі 19592,52 грн (нараховану за несплачену заборгованість спожиту електроенергію у січні 2022 року). При цьому, оскільки п.16 Постанови від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії», з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, суд першої інстанції відхилив заперечення позивача про те, що Постанова від 25.02.2022 №332, а саме п.16, не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з сторін від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 переглянуто Східним апеляційним господарським судом в частині відмови у стягненні пені за період з лютого 2022 по січень 2023 року в розмірі 62333,44 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 по справі № 922/2748/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 у справі №922/2748/23 залишено без змін.

Отже, доводи апелянта про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 по справі № 922/2748/23 відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних втрат після 24.02.2022 є безпідставними, і такими, що спростовуються вищевказаними судовими рішеннями.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів та повторення правової позиції, яка була предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не містять жодних нових обставин чи належних доказів, що спростовували б встановлені судами факти.

За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження. Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією з боку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300, БПЛА, FPV-дронами та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, та деякі населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, постійні масовані атаки дронів, апеляційний суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сіренко Вікторії Володимирівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі № 922/467/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена 01.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман